Пацієнт літнього віку з артеріальною гіпертензією в загальнолікарській практиці: клінічні особливості та антигіпертензивна терапія

Abstract

З віком зростає поширеність артеріальної гіпертензії (АГ): серед осіб віком понад 60 років цей показник у загальній популяції перевищує більш ніж у 2 рази, 2/3 осіб віком понад 65 років страждають на АГ. Серед пацієнтів з АГ віком 65–89 років 2/3 припадає на ізольовану систолічну артеріальну гіпертензію (ІСАГ). Особливістю АГ в осіб літнього віку є: лабільність артеріального тиску (АТ), підвищення частоти псевдогіпертензії, висока частота «гіпертензії білого халата», зменшення чутливості пресорних факторів до антигіпертензивних препаратів, висока частота резистентної до лікування АГ. У нових рекомендаціях Європейського товариства кардіологів з діагностики та лікування артеріальної гіпертензії виділено дві групи літніх пацієнтів: віком 65–79 років і≥ 80 років, в яких описано епідеміологічні особливості, поширеність факторів ризику розвитку кардіваскулярних подій, встановлено рівні АТ для початку антигіпертензивної терапії та цільового АТ, а також рекомендовано принципи медикаментозної терапії відмінні від пацієнтів молодого і середнього віку. для більшості пацієнтів показані фіксовані комбінації в якості стартової АГТ, однак для терапії АГ у дуже літніх пацієнтів (віком понад 80 років) і літніх пацієнтів віком понад 65 років з наявністю синдрому сенильної астенії рекомендована монотерапія. Зниження артеріального тиску повинно здійснюватися поступово, з урахуванням підвищеного ризику ортостатичних реакцій у цьому віці. З метою ефективного зниження частоти розвитку серцево-судинних ускладнень під час лікування літніх пацієнтів з АГ як європейські, так і американські експерти вважають препаратами першої лінії низькі дози, тіазидних діуретиків і антагоністи кальцієвих каналів (переважно дигідропіридинові), які особливо показані при ізольованій систолічній артеріальній гіпертензії.

The prevalence of arterial hypertension (AH) increases with age: among people over 60 years old this index is more than 2 times higher in the general population, 2/3 of people over 65 years old suffer from hypertension. Among patients 65–89 years old with hypertension, 2/3 patients have isolated systolic hypertension (ISAG). Features of hypertension in the elderly patients are: lability of blood pressure (BP), increasing frequency of pseudohypertension, high frequency of «white coat hypertension», decreased sensitivity of pressor factors for antihypertensive drugs, high frequency of resistant to treatment of hypertension. The new recommendations of the European Society of Cardiology for the diagnosis and treatment of hypertension emphasize 2 groups of elderly patients: 65–79 years old and ≥80 years old, which described the epidemiological features, the prevalence of risk factors for cardiovascular events, blood pressure levels for antihypertensive therapy and target blood pressure, and the recommended principles of drug therapy that are different from young and middle-aged patients. For most patients, fixed combinations are indicated as starting AGT, but monotherapy is recommended for the treatment of hypertension in very elderly patients (over 80 years old) and elderly patients over 65 years old with senile asthenia. The decreasing of blood pressure should be gradual, taking into consideration the increased risk of orthostatic reactions at this age. European and American experts recommend os first-line drugs low doses of thiazide diuretics and calcium channel antagonists (mainly dihydropyridine), which are especially indicated in isolated systolic arterial hypertension to effectively reduce the frequency of cardiovascular complications in the treatment of elderly patients with hypertension.

С возрастом растет распространенность артериальной гипертензии (АГ): среди лиц старше 60 лет этот показатель в общей популяции превышает более чем в 2 раза, 2/3 лиц старше 65 лет страдают АГ. Среди пациентов с АГ в возрасте 65–89 лет 2/3 приходится на изолированную систолическую АГ (ИСАГ). Особенность АГ у лиц пожилого возраста – это лабильность артериального давления (АД), повышение частоты псевдогипертензии, высокая частота «гипертензии белого халата», снижение чувствительности прессорных факторов у антигипертензивных препаратов, высокая частота резистентной к лечению АГ. В новых рекомендациях Европейского общества кардиологов по диагностике и лечению артериальной гипертензии выделено две группы пожилых пациентов: в возрасте 65–79 лет и ≥80 лет, у которых описаны эпидемиологические особенности, распространенность факторов риска развития кардиваскулярних событий, установлен уровень АД для начала антигипертензивной терапии и целевого АД, а также изложены принципы медикаментозной терапии, которые отличаются от лечения пациентов молодого и среднего возраста. Для большинства пациентов показаны фиксированные комбинации в качестве стартовой АГТ, однако для терапии АГ у очень пожилых пациентов (старше 80 лет) и пожилых пациентов старше 65 лет с наличием синдрома сенильной астении рекомендуется монотерапия. Снижение артериального давления должно осуществляться постепенно, с учетом повышенного риска ортостатических реакций в этом возрасте. С целью эффективного снижения частоты развития сердечно-сосудистых осложнений при лечении пожилых пациентов с АГ как европейские, так и американские эксперты рекомендуют отнести к препаратам первой линии низкие дозы тиазидных диуретиков и антагонисты кальциевых каналов (преимущественно дигидропиридиновые), которые особенно показаны при изолированной систолической артериальной гипертензии.