Морфологічна характеристика міокарда при експериментальному стрептозотоциновому цукровому діабеті та його корекції

Abstract

Метою роботи є вивчення морфологічних змін міокарда шлуночків серця щурів із експериментальним стрептозотоциновим цукровим діабетом та при його корекції. Цукровий діабет моделювали одноразовим внутрішньоочеревинним введенням стрептозотоцину (6 мг на 100 г маси тіла). Встановлено, що на 28 добу перебігу експериментального цукрового діабету спостерігаються початкові ознаки діабетичної кардіоміопатії, яка розвивається на тлі діабетичної мікроангіопатії. Щоденні ін’єкції ексенатиду та інсуліну призводять до: нормалізації рівнів глюкози і глікозильованого гемоглобіну в крові, відновлення морфометричних показників і ультраструктурної будови кардіоміоцитів шлуночків серця.

Целью работы является изучение морфологических изменений миокарда желудочков сердца крыс с экспериментальным стрептозотоциновым сахарным диабетом и при его коррекции. Сахарный диабет моделировали однократным внутрибрюшинным введении стрептозотоцина (6 мг на 100 г массы тела). Установлено, что на 28 сутки течения экспериментального сахарного диабета наблюдаются начальные признаки диабетической кардиомиопатии, которая развивается на фоне диабетической микроангиопатии. Ежедневные инъекции эксенатида и инсулина приводят к: нормализации уровня глюкозы и гликозилированного гемоглобина в крови, восстановлению морфометрических показателей и ультраструктурного строения кардиомиоцитов желудочков сердца.

The aim of the study is to determine the morphological changes of myocardium of rats with experimental streptozotocin diabetes mellitus and its correction. 19 mature male Wistar rats (weighing 200-220 g) were used for the study. Animals were divided into 3 groups: 1 – intact (5 animals), 2 – 5 animals with experimental diabetes mellitus (EDM), 3 – 9 animals from the EDM who received antidiabetic therapy. EDM in rats of the 2nd and 3rd groups was modelled by a single intraperitoneal injection of streptozotocin (Sigma, USA) at a dose of 6 mg/100 g of body weight pre-diluted in 0.1 M citrate buffer pH 4.5. Animals of the 3rd group from the 14th day of the development of the EDM were receiving antidiabetic therapy: 3a subgroup (3 animals) were receiving exenatide (“Baeta”, EliLilli, USA) at a dose of 0.04 μg / 100 g / day subcutaneously in the morning; Subgroup 3b (3 animals) were receiving subcutaneous injections of insulin glargine (“Lantus- SoloStar”) at a dose of 1-3 U / kg body weight / day subcutaneously in the morning followed by titration according to the level of glucose in the blood; 3c subgroup was receiving subcutaneous injections of insulin glargine in the morning at a dose of 1-3 U / kg of body weight per day followed by titration according to the level of glucose in the blood, and in the evening – exenatide (0.02 μg / 100 g / day subcutaneously, 30 minutes before feeding. The pieces of myocardium of the right and left ventricles of the heart were taken on the 28th day of the experiment. Histologic (coloring of hematoxylin and eosin) and electron microscopic research methods were used. The initial signs of diabetic cardiomyopathy were detected on the 28th day of experimental diabetes mellitus. In the 3rd group, in which animals were receiving different treatment, the best glycemic parameters were observed in the 3c subgroup of rats, which were receiving combined treatment, while the highest levels of glucose and glycosylated hemoglobin were in the 3a subgroup of animals, receiving only injections of exenatide. Most of the cardiomyocytes of 3c subgroup of rats in the lightoptical and ultrastructural organization did not differ from those in intact rats. Daily injections of exenatide and insulin result in: normalization of glucose and glycosylated hemoglobin levels in the blood, repair of morphometric parameters and ultrastructural structure of cardiomyocytes of the ventricles of the heart.