Феноменологічні традиції і герменевтика самої свідомості Е. Гуссерля

Abstract

У статті досліджуються сутністі особливості феноменологічної традиції і герменевтики самої свідомості Е. Гуссерля. Проаналізована ключова робота Е. Гуссерля, яка може розглядатися в якості теоретичної бази методу герменевтики «Ідеї до чистої феноменології та феноменологічної філософії». Герменевтичний дискурс знайшов своє відображення у працях представників феноменологічної школи Е. Гуссерля, М. Хайдеггера, а також мислителів, що у певному сенсі працювали у проблемному полі, створеному феноменологією. Для того щоб повернути погляд від світу до свідомості, Гуссерль пропонує методологічну процедуру, назвавши її феноменологічною редукцією. Трансцендентальна свідомість — не фактична свідомість конкретного індивіда, яку вивчають у психології, а свідомість як така, свідомість як сукупність певних правил функціонування, притаманних будь-якій конкретній свідомості. Вивчення трансцендентальної свідомості і є, на думку Гуссерля, завданням феноменології. Відзначено, що у творчості Гуссерля складна тема розрізнення трансцендентальної феноменології від феноменологічної (ейдетичної) психології. Навіть, феноменологічна психологія, яка здійснює ейдетичну редукцію є по Гуссерлю, «трансцендентально наївною», бо не досягає «коперніканского перевороту» від сенсу світу як «позитивної» даності, що характерно для будь-якої, навіть ейдетичної психології.

В статье исследуются сущностные особенности феноменологической традиции и герменевтики самого сознания Э. Гуссерля. Проанализирована ключевая работа Э. Гуссерля, которая может рассматриваться в качестве теоретической базы метода герменевтики «Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии».Герменевтический дискурс нашел свое отражение в трудах представителей феноменологической школы Э. Гуссерля, М. Хайдеггера, а также мыслителей, которые в определенном смысле работали в проблемном поле, созданном феноменологией. Для того, чтобы вернуть взгляд от мира к сознанию, Гуссерль предлагает методологическую процедуру, назвав ее феноменологической редукцией. Трансцендентальная сознание - не фактическое сознание конкретного индивида, которую изучают в психологии, а сознание как таковое, сознание как совокупность определенных правил функционирования, присущих любому конкретному сознанию. Изучение трансцендентального сознания и является, по мнению Гуссерля, задачей феноменологии. Отмечено, что в творчестве Гуссерля сложна тема различия трансцендентальной феноменологии от феноменологической (эйдетической) психологии. Даже феноменологическая психология, которая осуществляет эйдетического редукцию, является по Гуссерлю «трансцендентально наивной», потому что не достигает «коперниканского переворота» от смысла мира как «позитивной» данности, что характерно для любой, даже эйдетической психологии. ;

The article explores the essential features of the phenomenological tradition and hermeneutics of the E. Husserl’s consciousness. The key work of E. Husserl, which can be considered as the theoretical basis of the hermeneutics method “Ideas for Pure Phenomenology and Phenomenological Philosophy,” was analyzed. The hermeneutic discourse is reflected in the writings of the phenomenological school of E. Husserl, M. Heidegger, as well as thinkers who in a certain sense, worked in a problem field created by phenomenology. In order to return the view from the world to consciousness, Husserl proposes a methodological procedure, calling it a phenomenological reduction. Transcendental consciousness is not the actual consciousness of a particular individual, which is studied in psychology, but consciousness as such, consciousness as a set of certain functioning rules inherent in any particular consciousness. The study of transcendental consciousness is, according to Husserl, the task of phenomenology.