Вплив гормональної регуляції на колонізаційну резистентність піхви при бактеріальному дисбіозі

Abstract

Враховуючи регулюючий вплив гормональної регуляції на вагінальну біоту та стан колонізаційної резистентності піхви, актуальним є вивчення показників гормональної регуляції у пацієнток за умов наявності нормоценозу та дисбіозу різного ступеню. Мета роботи. Встановити вплив гормональної регуляції на мікробіоту та колонізаційну резистентність піхви при бактеріальному дисбіозі. Матеріал та методи. В дослідження відібрано 298 жінок, яких розподілили за індексом умовнопатогенної мікрофлори (ІУПМ): при нормоценозі ІУПМ був нижчим від -3 lg ГЕ/зразок (n=53), при дисбіозі І ступеня склав від -3 до -1 lg ГЕ/зразок (n=128) і при дисбіозі ІІ ступеню – перебільшував -1 lg ГЕ/зразок (n=117). Молекулярноенетичні дослідження зіскрібка епітелію з задньобокової стінки піхви проводили методом полімеразної ланцюгової реакції («ДНК-технологія», РФ). Кількісно визначали лактобактерії, факультативні і облігатні анаероби, міко- і уреаплазми та дріжджоподібні гриби. Імуноферментним аналізом визначали вміст у сироватці крові гормонів: лютеотропного, фолiкулостимулюючого, пролактину, кортизолу, прогестерону (ПГ), естрадіолу (Е2), тестостерону (ТС). Зв’язок мікробного біоценозу з вивченими показниками вивчали за допомогою регресійного аналізу (Statistica 10; StatSoft, Inc., USA). Результати. При нормоценозі гормональні показники не мали зв’язків з кількістю мікробіот, за виключенням рівню ТС, який негативно був зв’язаний з ІУПМ. При прогресуванні дисбіозу вміст у крові Е2 і ПГ знижувався та мав оборотний зв’язок з ростом патогенної мікробіоти, що відображало недостатність гормональних механізмів підтримки сталості нормоценозу. Патогенне значення мали також гіперпролактинемія і гіпертестостероненемія, які прямо корелювали з ростом патогенної мікробіоти. Зменшення вмісту у крові кортизолу при дисбіозі ІІ ступеню було пов’язано з ростом анаероба – Atopobium vaginalis. Гормональні порушення ко- релювали із зменшенням вмісту у вагінальному секреті факторів колонізаційної резистентності – лізоциму і IL10 та збільшенням вмісту патогенного фактору – TGF-1β. Висновки. Отримані результати по впливу системи гормональної регуляції на показники мікробного біоценозу та місцевої колоніальної резистентності відображали формування гормональної недостатності при прогресуванні вагінального дисбіозу.

Учитывая регулирующее влияние гормональной регуляции на влагалищную биоту и состояние колонизационной резистентности влагалища, актуальным является изучение показателей гормональной регуляции у пациенток при нормоценозе и дисбиозе различной степени. Цель работы: установить влияние гормональной регуляции на микробиоту и колонизационную резистентность влагалища при бактериальном дисбиозе. Материал и методы. В исследование отобрано 298 женщин, которых распределили по индексу условно-патогенной микрофлоры (ИУПМ): при нормоценозе ИУПМ был ниже -3 lg ГЭ/образец (n=53), при дисбиозе I степени составил от -3 до -1 lg ГЭ/образец (n=128) и при дисбио- зе II степени – превышал -1 lg ГЭ/образец (n=117). Молекулярно-генетические исследования соскоба эпителия с заднебоковой стенки влагалища проводили методом полимеразной цепной реакции («ДНК-технология», РФ). Количественно определяли лактобактерии, факультативные и облигатные анаэробы, мико- и уреаплазмы и дрожжеподобные грибы. Иммуноферментым методом определяли содержание в сыворотке крови гормонов: лютеотропного, фолликулостимулирующего, пролактина, кортизола, прогестерона (ПГ), эстрадиола (Э2), тестостерона (ТС). Связь микробного биоценоза с изученными показателями изучали с помощью регрессионного анализа (Statistica 10; StatSoft, Inc., USA). Результаты. При нормоценозе гормональные показатели не имели связей с количеством микробиот, за исключением уровня ТС, который обратно был связан с ИУПМ. При прогрессировании дисбиоза содержание в крови Э2 и ПГ снижалось и имело обратную связь с ростом патогенной микробиоты, что отражало недостаточность гормональных механизмов поддержания постоянства нормоценоза. Патогенное значение имели также гиперпролактинемия и гипертестостероненемия, которые прямо коррелировали с ростом патогенной микробиоты. Уменьшение содержания в крови кортизола при дисбиозе II степени было связано с ростом анаэроба – Atopobium vaginalis. Гормональные нарушения соответствовали уменьшению содержания в вагинальном секрете факторов колонизационной резистентности – лизоцима и IL10 и увеличению содержания патогенного фактора – TGF-1β. Выводы. Полученные результаты по влиянию системы гормональной регуляции на показатели микробного биоценоза и местной колониальной резистентности отражали формирование гормональной недостаточности при прогрессировании вагинального дисбиоза.

The vaginal microbiota and the vaginal colonization resistance are considerably driven by hormonal changes; therefore, the relevance of investigating hormonal regulation indices in female individuals in health (normocenosis) and with dysbiosis of varying degrees is of undoubted clinical significance. The purpose of the study is to determine the effect of hormonal regulation on the microbiota and vaginal colonization resistance in bacterial dysbiosis. 298 women were selected for the study; they were divided into the groups according to the opportunistic microflora index (OMI): OMI in the women with normocenosis was below -3 lg GE/sample (n = 53), OMI in the women with І-st degree dysbiosis ranged from -3 to -1 lg GE/sample (n = 128) and with ІІ-d degree dysbiosis exceeded -1 lg GE/sample (n = 117). The molecular genetic tests of epithelium scrapings from the posterolateral vaginal wall were performed by polymerase chain reaction (“DNA technology”, RF). Lactobacilli, facultative and obligate anaerobes, myco- and urepalasmas, and yeastlike fungi were quantified. By applying the enzyme-linked immunosorbent assay there was determined the content of hormones in the blood serum: luteotropic, follicle-stimulating, prolactin, cortisol, progesterone (PG), estradiol (E2), testosterone (TS). The relationship of microbial biocenosis with the studied parameters was studied using the regression analysis (Statistica 10, StatSoft, Inc., USA). The hormonal indices in normocenosis had no relationship with the number of microorganisms, excluding the level of TS, which demonstrated negative correlation with CPMI. With the progression of dysbiosis, the E2 and PG content in the blood decreased and showed a reverse correlation with the growth of pathogenic microbiota, which reflected the insufficiency of hormonal mechanisms to maintain a constant normocenosis. Hyperprolactinemia and hypertestosteronemia were also found to have pathogenic values, which directly correlated with the growth of pathogenic microbiota. The decrease in blood cortisol level with II degree dysbiosis was associated with anaerobic growth of Atopobium vaginalis. The hormonal disorders correlated with a decrease in colonization resistance factors in the vaginal secretion, lysozyme and IL10, while increase in the pathogenic factor with the content of TGF-1β. Conclusions. The obtained results on the effects of hormonal regulation system on the microbial biocenosis indicators and local colonial resistance reflected the development of hormonal insufficiency with the progression of vaginal dysbiosis.