Метаболічний синдром і гіперурикемія: особливості ведення пацієнтів (клінічний випадок)

Abstract

Метаболічний синдром (МС) - це група взаємопов’язаних метаболічних порушень, таких як підвищений артеріальний тиск, центральне ожиріння, інсулінорезистентність, дисліпідемія. Основними механімами, які свідчать про метаболічний розлад і сприяють його розвитку, є інсулінорезистентність (ІР) і велика кількість циркулюючих вільних жирних кислот. У свою чергу, тканинна ІР часто поєднується з іншими відхиленнями, до яких належать порушення метаболізму сечової кислоти, зміни в системі гемостазу, ендотеліальна дисфункція, підвищення рівня С-реактивного білка. Разом з тим метаболічні розлади є фактором ризику гіперурикемії. Дані про поширеність МС у хворих на подагру різняться - від 25-60 до 90%. Близько 50% пацієнтів з гіперурикемією мають симптоми МС. Гіперурикемія як компонент МС у пацієнтів є предиктором кардіоваскулярної смертності, розвитку цукрового діабету (ЦД), артеріальної гіпертензії (АГ) і нефролітіазу. Гіперурикемія тісно пов’язана із ЦД, ожирінням, ішемічною хворобою серця, АГ. На прикладі клінічного випадку розглянуто основні компоненти МС, питання взаємозв’язку гіперурикемії, подагри з компонентами МС. Основна ідея створення концепції МС полягає у виділенні популяції пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, у яких проведення профілактичних заходів, що включають модифікацію способу життя і застосування адекватних лікарських засобів, може значимо вплинути на основні показники здоров’я. Метою ведення пацієнтів з МС є максимальне зниження серцево-судинного ризику й летальності. Відповідно терапевтична стратегія має включати оптимальні способи модифікації стилю життя; зниження артеріального тиску до цільового рівня і лікування коморбідих станів; зниження рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності відповідно до профілю ризику: >50% і <70 мг/дл (1,4 ммоль/л) у пацієнтів з дуже високим кардіоваскулярним ризиком і >50% і <100 мг/дл (1,8 ммоль/л) у пацієнтів з високим ризиком; зниження вмісту глюкози в сироватці натще <126 мг/дл (7 ммоль/л) або глікованого гемоглобіну < 7% (53 ммоль/моль); підтримання рівня сечової кислоти <6,5 мг/дл (0,387 ммоль/л), у пацієнтів з подагрою - нижче за 6 мг/дл (0,357 ммоль/л). Отже, за результатами досліджень встановлено причинно-наслідковий зв’язок між ІР і сироватковим рівнем сечової кислоти в пацієнтів з МС. Стратегія ведення пацієнтів з МС повинна включати скринінг і корекцію АГ, вуглеводного пуринового обміну, дисліпідемії, запобігання розвитку кардіоваскулярних подій.

Metabolic syndrome (MS) is a group of interrelated metabolic disorders such as high blood pressure, central obesity, insulin resistance (IR), dyslipidemia. The main mechanisms that indicate a metabolic disorder and contribute to its development are IR and a large amount of circulating free fatty acids. In turn, tissue IR is often combined with other abnormalities including disorders of uric acid metabolism, changes in the hemostasis system, endothelial dysfunction, increased levels of C-reactive protein. At the same time, metabolic disorders are a risk factor for hyperuricemia. MS occurs in 25-60 to 90% of all gout patients. About 50% of patients with hyperuricemia have symptoms of MS. Hyperuricemia as a component of MS is a predictor of cardiovascular mortality, development of diabetes mellitus, hypertension and nephrolithiasis. Hyperuricemia is closely related to diabetes, obesity, coronary heart disease, hypertension. On the example of a clinical case, the main components of MS are considered, as well as the issue of the relationship between hyperuricemia, gout and the components of MS. The main idea behind the creation of the MS concept is to select a population of patients at a high cardiovascular risk in whom preventive measures such as lifestyle modification and the use of adequate drugs can significantly affect the main health indicators. The goal of managing patients with MS is to minimize cardiovascular risk and mortality as much as possible. Accordingly, the therapeutic strategy should include optimal ways to modify the lifestyle; lowering blood pressure to the target level and treating comorbid conditions; reducing low-density lipoprotein cholesterol according to the risk profile: >50%, and <70 mg/dL (1.4 mmol/L) in patients at a very high cardiovascular risk; >50%, and <100 mg/dL (1.8 mmol/l) in high-risk patients; reducing fasting serum glucose <126 mg/dl (7 mmol/l) or glycated hemoglobin <7% (53 mmol/mol); maintaining uric acid level <6.5 mg/dL (0.387 mmol/L), in patients with gout - below 6 mg/dL (0.357 mmol/L). Thus, according to the results of the research, a causal relationship was found between insulin resistance and serum uric acid levels in patients with metabolic syndrome. The strategy for managing patients with metabolic syndrome should include screening and correction of hypertension, carbohydrate purine metabolism, dyslipidemia, and prevention of cardiovascular events.