Кафедра патофізіології

Постійне посилання на фонд

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/37

Переглянути

Перегляд Кафедра патофізіології за Автор "Belikova, O. I."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Вплив інгібітора ядерного чинника κb на біохімічні маркери синдрому інсулінорезистентності в умовах гіпопінеалізму та призначення висококалорійної вуглеводно-ліпідної дієти
    (Українська медична стоматологічна академія, 2017) Бєлікова, О. І.; Френкель, Юрій Давидович; Черно, Валерій Степанович; Костенко, Віталій Олександрович; Беликова, О. И.; Френкель, Юрий Давидович; Черно, Валерий Степанович; Костенко, Виталий Александрович; Belikova, O. I.; Frenkel, Yu. D.; Cherno, V. S.; Kostenko, V. O.
    У експерименті на 21 білому щурі досліджено вплив інгібітора ядерного чинника κB (NF-κB) амонію піролідиндітіокарбамату на біохімічні маркери синдрому інсулінорезистентності в умовах гіпопінеалізму, індукованого цілодобовим освітленням, та призначення висококалорійної вуглеводно-ліпідної дієти. Показано, що введення амонію піролідиндітіокарбамату (у дозі 76 мг/кг 3 рази на тиждень, починаючи з 30 доби експерименту) на тлі призначення щурам висококалорійної вуглеводно-ліпідної дієти (60 діб) та цілодобового освітлення (1500 лк протягом останніх 30 діб експерименту) зменшує концентрацію глюкози у сироватці крові, обмежує гіперінсулінемію та інсулінорезистентність, зменшує прояви дисліпопротеїнемії, гіпо-α-ліпопротеїнемії та гіпертриацилгліцеролемії, гальмує розвиток системної запальної відповіді.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Поєднаний вплив мелатоніну та метформіну гідрохлориду на біохімічні маркери синдрому інсулінорезистентності за умов експериментального гіпопінеалізму
    (2017) Бєлікова, О. І.; Черно, Валерій Степанович; Костенко, Віталій Олександрович; Беликова, Е. И.; Черно, Валерий Степанович; Костенко, Виталий Александрович; Belikova, O. I.; Cherno, V. S.; Кostenko, V. O.
    Мета дослідження – оцінка поєднаної дії екзогенного мелатоніну та метформіну гідрохлориду на вуглеводний і ліпідний обмін, а також вільнорадикальні процеси в організмі щурів у разі відтворення вуглеводно-ліпідної моделі синдрому інсулінорезистентності (ІР) за умов гіпопінеалізму, індукованого цілодобовим освітленням. Дослідження проведені на 35 білих щурах лінії Вістар масою 215–255 г у 5 серіях дослідів: у першій серії необхідні показники вивчали в інтактних тварин (контрольна), у другій – після моделювання синдрому ІР за умов експериментального гіпопінеалізму (висококалорійна вуглеводно-ліпідна дієта протягом 60 діб та цілодобове освітлення інтенсивністю 1500 лк протягом останніх 30 днів досліду), у третій і четвертій – протягом останніх 30 діб експерименту вводили, відповідно, екзогенний мелатонін (у дозі 0,3 мг/кг маси тіла на 1 добу) та метформіну гідрохлорид (у дозі 200 мг/кг маси тварини), у п’ятій – наведені сполуки застосовували разом. Поєднане застосування мелатоніну та метформіну гідрохлориду за умов експерименту суттєво зменшує концентрацію глюкози в сироватці крові, яка на 53,0 % (p < 0,001) поступається даним другої та на 38,6 % (p < 0,001) – результату третьої серії. Концентрація інсуліну в сироватці крові суттєво зменшується та на 64,6 % (p < 0,001) поступається даним другої серії, на 57,0 % (p < 0,001) – третьої, на 33,8 % (p < 0,01) – четвертої серії. Індекс HOMA-IR знижується до (0,24 ± 0,06), що на 83,6 % (p < 0,001) поступається даним другої серії та на 74,5 % (p < 0,01) – третьої. За цих умов нормалізується вміст холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, який у 2,41 разу (p < 0,001) перевищує результат другої серії, на 65,7 % (p < 0,01) – третьої та на 34,9 % (p < 0,01) – четвертої серії. Концентрація холестеролу ліпопротеїнів дуже низької щільності та тріацилгліцеролів зменшується та поступається відповідно на 60,6 % (p < 0,001) і 60,6 % (p < 0,001) даним другої серії, на 42,2 % (p < 0,01) і 41,4 % (p < 0,01) – третьої та на 38,3 % (p < 0,01) і 37,9 % (p < 0,01) – четвертої серії. Поєднане застосування мелатоніну та метформіну гідрохлориду за умов експерименту зменшує концентрацію фактора некрозу пухлини -α, яка на 67,0 % (p < 0,001) поступається результату другої серії та на 43,3 % (p < 0,02) – третьої серії. Водночас зменшується концентрація ТБК-активних сполук, яка на 39,9 % (p < 0,001) поступається результату другої серії, на 23,6 % (p < 0,001) – третьої, та на 17,0 % (p < 0,01) – четвертої серії. Активність супероксиддисмутази суттєво не змінюється порівняно з даними серій з окремим застосуванням мелатоніну та метформіну. Проте активність каталази збільшується та в 2,28 разу (p < 0,001) перевищує результат другої серії, на 75,0 % (p < 0,001) – третьої та на 41,7 % (p < 0,01) – четвертої серії. Таким чином, поєднане застосування мелатоніну та метформіну гідрохлориду за відтворення синдрому ІР та гіпопінеалізму у більшому ступені зменшує прояви гіперінсулінемії, дисліпопротеїнемії, гіпо-α-ліпопротеїнемії, гіпертріацилгліцеролемії, системної запальної відповіді та окисного стресу, ніж введення цих сполук окремо.