Періодичні видання ПДМУ
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Періодичні видання ПДМУ за Автор "Adamchuk, N. M."
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Знеболення чи седація новонароджених у відділенні інтенсивної терапії – як визначити оптимальний шлях?(Полтавський державний медичний університет, 2022) Цвіренко, Світлана Миколаївна; Тарасенко, Костянтин Володимирович; Адамчук, Наталія Миколаївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Tsvirenko, S. M.; Tarasenko, K. V.; Adamchuk, N. M.; Kaliuzhka, О. О.; Zhuk, L. A.Під час перебування у відділенні інтенсивної терапії новонароджені зазнають величезну кількість болісних процедур і операцій. Погано лікований біль у період новонародженості може призвести до негативних віддалених наслідків, таких як когнітивні дисфункції, формування хронічного болю. Тому для лікарів-інтенсивістів кожного дня постає питання адекватної оцінки болю та подальшої тактики знеболення. В ході огляду літератури проведено аналіз 87 літературних джерел за останні 10 років. При аналізі використовувались результати мультицентрових досліджень та клінічні рекомендації. Визначено, що оптимальне лікування болю та збудження у новонароджених вимагає мультимодального підходу, який завжди включає немедикаментозні стратегії, та направлене перш за все на аналгезію. Прикладання до грудей, смоктальний рефлекс, контакт «шкіра-до-шкіри», догляд «кенгуру», сповивання - це всі аспекти догляду за дитиною, які є ефективними для зменшення фізіологічної та поведінкової реакції болю на мінімально інвазивні процедури, а також забезпечують седативний ефект. Кожна маніпуляція потребує обов’язкового знеболення. Вибір методу знеболення залежить від інвазивності процедури, гестаційного віку та тяжкості стану. Доцільно комбінувати різні немедикаментозні методи знеболення при слабкому болю та додавати медикаментозні методи при помірному та сильному болю для досягнення кращого терапевтичного ефекту. У новонароджених, які перебувають на тривалій штучній вентиляції легень, неможливо уникнути седації. Проте седативний ефект може бути досягнутий комбінацією немедикаментозних методів із застосуванням седативних препаратів. З метою профілактики тахіфілаксії необхідно проводити ротацію аналгетиків, застосовувати комбінації опіатів з ненаркотичними аналгетиками та ад’ювантними аналгетиками. Мультимодальний підхід до лікування болю має переваги через зменшення дозування будь-якого окремого препарату та пом’якшення загального ризику побічних ефектів. Ацетамінофен, фентаніл або морфін у поєднанні з мідазоламом є найбільш безпечними медикаментами до застосування у новонароджених, незважаючи на побічні ефекти.Документ Порушення сну у дітей в умовах відділення інтенсивної терапії – сучасний стан проблеми та перспективи подальших досліджень(Полтавський державний медичний університет, 2021) Цвіренко, Світлана Миколаївна; Адамчук, Наталія Миколаївна; Малахова, Валерія Михайлівна; Мелащенко, Олена Іванівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Tsvirenko, S. M.; Adamchuk, N. M.; Malakhova, V. M.; Melashchenko, O. I.; Zhuk, L. A.Інсомнія – один з найчастіших клінічних синдромів сомнологічного порушення, що включає будь-які порушення сну за наявності достатнього часу та відповідних умов для засинання і спання. Значні порушення сну часто зустрічаються саме у дітей, які поступають у відділення інтенсивної терапії. Від 18% до 65% дітей віком від 2 до 18 років, госпіталізованих у відділення реанімації, мають клінічний стан гострої сплутаності свідомості, більш відомого як делірій. Фрагментація сну, скорочення загального часу сну, відсутність повільного, глибокого сну та швидкого сну, а також зміщення годин сну - це зміни, які також можуть виступати триггерами інсомнії. Їх присутність погіршує перебіг захворювання у пацієнта, подовжує термін перебування у стаціонарі та збільшує ризик ускладнень і летальності. Порушення циркадних ритмів сну - це стан, який вимагає суворого моніторингу. І хоча спроби терапії інсомнії поки що не мають достовірної ефективності, рання діагностика може скоротити тривалість делірію внаслідок безсоння. Оцінка якості сну включає опитувальники, щоденники та анкетування. Однак було визнано, що, незважаючи на труднощі з виконанням та інтерпретацією полісомнографії, вона все ще є золотим стандартом для більш точного виявлення змін фаз сну та визначення різниці між нормальним і патологічним сном. За відсутності полісомнографа допустиме застосування тривалої відеоасистованої електроенцефалограми. Запропонований авторами спосіб мультимодального відеоасистованого моніторингу дає можливість провести діагностику порушень сну, наявності больового синдрому, диференційну діагностику апное з порушеннями серцевого ритму та провідності або аномальною активністю головного мозку, в тому числі наявність субклінічних судом у пацієнтів груп високого ризику з використанням безпечної та неінвазивної методики аналізу трендів сумарної біоелектричної активності різноманітних біологічних структур організму дитини. Також важливим кроком у своєчасній діагностиці порушень сну у дітей старшого віку є валідизація опитувальників в залежності від вікових особливостей дитини.