Перегляд за Автор "Bezshapochnyy, S. B."

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Etiopathogenesis problems of the nasal mucosa at atrophic rhinitis
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Bezega, M. I.; Bezshapochnyy, S. B.; Loburets, V. V.; Loburets, A. V.; Bondarenko, R. V.; Bondarenko, V. V.; Dzhirov, O. R.; Безега, Михайло Іванович; Безшапочний, Сергій Борисович; Лобурець, Валерій Васильович; Лобурець, Андрій Валерійович; Бондаренко, Руслан Валерійович; Бондаренко, Валерій Володимирович; Джіров, Олексій Романович
    The article presents and considers common problems of etiology and pathogenesis of atrophic rhinitis in our time. Atrophy of the nasal mucosa is relevant and widespread today. Given the complicated etiopathogenetic mechanism, this pathology can lead to nasal cavity complications, such as impaired mucociliary clearance and evacuation function of the nasal mucosa and physiological, histological, and morphological changes in nasal mucosa atrophy. We analyzed an extensive studies number on the pathogenetic aspects of the development of the nasal mucosa atrophic changes that may affect its development, namely: vascular disorders of nasal tissues microcirculation, genetic predisposition, hypoxia of mucous tissues, climate change, environmental conditions, labor conditions, bad habits, exposure to drugs and the mental state of the patient that provoke the atrophic phenomena development and lead to ciliated epithelium dysfunction due to changes in the vascular bed. Another critical factor in the development of nasal mucosa atrophy is damage to the chemical composition of nasal secretions. A weak clinical picture complicates the diagnosis of these pathological conditions because it begins to disturb the patient only in the critical disease stages, which significantly complicates the patient’s treatment. If we ignore this problem, it can progress and provoke more severe complications up to nasal septum perforation, deformation of the outer nose or ozena, and cause disorders of other organs and systems or patient’s mentality
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Influence of pallet rich plasma, quercetin and their combination on activity of nitric oxide cycle enzymes in nasal mucosa of patients with atrophic rhinitis
    (Aluna publishing, 2024-02-05) Bondarenko, R. V.; Bezshapochnyy, S. B.; Bezega, M. I.; Loburets, V. V.; Kostenko, V. O.; Akimov, O. Ye.; Bilous, A. M.; Бондаренко, Руслан Валерійович; Безшапочний, Сергій Борисович; Безега, Михайло Іванович; Лобурець, Валерій Васильович; Костенко, Віталій Олександрович; Акімов, Олег Євгенович; Білоус, Алевтина Миколаївна
    Aim: To study the general activity of NO synthases (gNOS), the activity of inducible and constitutive isoforms of NO synthase, the activity of arginases, and theconcentration of nitrites in the nasal mucosa under the conditions of local treatment of chronic atrophic rhinitis (AR) with quercetin and platelet-rich plasma (PRP therapy). Materials and Methods: The study was conducted on 118 patients divided into two groups: control (n=20) and experimental (patients with AR, n=98). Experimental group was divided into 4 subgroups: standard treatment (n=29), PRP therapy (6 injections for 28 day course, n=19), Quercetin (40 mg 3 times a day for 28 days, n=26) and PRP+Quercetin (n=24) groups. Results: Standard therapy of SaR increases gNOS by 278.38% and arginase activity increases by 222.73%. PRP therapy increases gNOS by 211.43% and arginase by 540.91%. Quercetin elevates gNOS by 108.33% and arginase by 250%. PRP therapy and quercetin increases gNOS by 146.15% and arginase by 536.36%. Conclusions: The use of standard therapy of SaR and addition of PRP therapy, quercetin and their combination effectively restores the production of nitricoxide and the arginase activity in the nasal mucosa.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Оппортунистические микозы ЛОР-органов. Часть 2
    (2019) Безшапочный, Сергей Борисович; Зачепило, Светлана Викторовна; Полянская, Валентина Павловна; Боброва, Нелля Александровна; Федорченко, Вера Ивановна; Bezshapochnyy, S. B.; Polianska, V. P.; Zachepylo, S. V.; Bobrova, N. A.; Fedorchenko, V. I.; Безшапочний, Сергій Борисович; Зачепило, Світлана Вікторівна; Полянська, Валентина Павлівна; Боброва, Нелля Олександрівна; Федорченко, Віра Іванівна
    В обзоре литературы обобщена информация об основных возбудителях микотических инфекций ЛОР-органов, их удельном весе в развитии данной патологии. Рассмотрены нозологические формы грибковых заболеваний верхних дыхательных путей и уха, перечислены их основные клинические проявления. Микробиологическая диагностика микозов ЛОР-органов базируется на микроскопическом, микологическом, иммунологическом и молекулярно-генетическом исследованиях. Особое внимание уделено вопросам лечения микотических поражений ЛОР-органов. Представлена классификация современных антифунгальных препаратов, описаны режим дозирования и продолжительность лечения отдельной нозологической формы в зависимости от вида гриба-возбудителя, тяжести течения и состояния больного. Отмечено, что успех терапии грибковых инфекций верхних дыхательных путей и уха обеспечивается комплексным применением антимикотиков, иммунотропных, антигистаминных средств и пробиотиков. Основной причиной снижения эффективности лечения противогрибковыми средствами является появление резистентных к их действию штаммов микромицетов. Указаны перспективные направления в решении этой проблемы: использование биологически активных веществ растительного происхождения, наноантисептиков, ионов металлов, ферментов, фотодинамической терапии. Анализ данных литературы свидетельствует об актуальности проблем роста заболеваемости микозами ЛОР-органов, своевременной их диагностики, поиска и внедрения в клиническую практику новых антимикотических средств и соединений с фунгицидной активностью.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Післяопераційна реабілітація пацієнтів з хронічними риносинуситами
    (2019) Безшапочний, Сергій Борисович; Лобурець, Валерій Васильович; Лобурець, Андрій Валерійович; Джіров, Олексій Романович; Bezshapochnyy, S. B.; Loburets, V. V.; Loburets, A. V.; Dzhirov, O. R.
    Актуальність: Сучасна ринохірургія в лікуванні хронічних риносинуситів, базується на принципах максимального збереження функціональної анатомії порожнини носа. Це сприяє покращенню не тільки лікувального процесу, але й якості життя пацієнта. Найбільш ефективним методом лікування хронічних риносинуситів на сьогодні є функціональна ендоскопічна хірургія (FESS). Цей метод дозволяє прискорити одужання пацієнтів та зменшити кількість післяопераційних ускладнень, що, в свою чергу, зменшує необхідність в реоперативних втручаннях. Таким чином, окрім прискіпливої та ретельної хірургічної техніки, одне з найважливіших місць в лікуванні пацієнта займає оптимальне ведення післяопераційного періоду для максимального потенціювання одужання. Актуальність нашого дослідження обумовлена необхідністю подальшого удосконалення фармакотерапії післяопераційного періоду, де були б представлені декілька різних методів лікування, направлених на найшвидше відновлення фізіологічної роботи внутрішньоносових структур. Матеріали і методи: Всього в рамках дослідження проходило лікування 50 пацієнтів, яких в залежності від особливостей ведення післяопераційного періоду було розподілено на 3 групи. Пацієнти 1-ї групи отримували ізотонічний розчин 0,9 % NaCl з 1-ї доби та топічні глюкокортикостероїди (Mometasone furoate) з 7-ї доби. В підгрупі 2А до класичної терапії додано фітопрепарат, а в підгрупі 2Б замість стандартного сольового розчину використано 0,9 % NaCl з додаванням 0,4 % СО2. Оцінка ефективності методів лікування виконувалась за допомогою візуально-аналогової шкали для суб’єктивних симптомів та ендоскопічного дослідження за шкалою «The Modified Lund-Kennedy Endoscopy Score» – для об’єктивних симптомів. Результати: На 7-у добу спостерігались статистично достовірні відмінності за даними ВАШ між пацієнтами 1-ї групи та підгрупи 2Б за показниками наявності виділень з порожнини носа (р<0,05, U=77.5) та порушенням ольфакторної функції (р<0,05, U=75), в той же період відмічається статистично достовірна різниця між показниками MLK у пацієнтів 1-ї групи та підгрупи 2Б (р<0,05).Висновки: на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що застосування в післяопераційному періоді запропонованих препаратів має достовірну клінічну перевагу, яка ґрунтується на даних клінічних досліджень та підтверджена за принципами доказової медицини