Перегляд за Автор "Faustova, M. О."
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Вплив сангвірітрину на фактори патогенності метицилін-резистентного Staphylococcus aureus(2021) Дерев’янко, Тетяна Василівна; Ананьєва, Майя Миколаївна; Фаустова, Марія Олексіївна; Derevianko, T. V.; Ananieva, M. M.; Faustova, M. О.Актуальність проблеми. Частота зростання стафілококових інфекцій у патології людини та зменшення ефективності їх лікування, у зв’язку із формуванням мультирезистентності, викликало зацікавленість в дослідженні протистафілококової активності Сангвірітрину та його дію на біологічні властивості, зокрема окремі фактори патогенності (гемолітичну, лецитовітелазну та плазмокоагулюючу активність) Staphylococcus aureus. Мета роботи. Вивчити вплив Сангвірітрину на фактори патогенності музейного штаму і клінічного ізоляту метицилінрезистентного S. aureus. Матеріали і методи. Об’єктами дослідження були еталонний штам Staphylococcus aureus ATCC 25923 з музею живих культур мікроорганізмів кафедри мікробіології, вірусології та імунології Полтавського державного медичного університету та клінічний ізолят S. aureus, виділений від хворих хірургічного відділення та ідентифікований за стандартною методикою. Стійкість зазначеного ізоляту до метициліну визначали за допомогою ДДМ, після чого робили висновок про належність штаму стафілокока золотистого до MRSA. З метою оцінки протимікробної активності фітопрепарату Сангвірітрин щодо досліджуваних клінічних і музейних штамів використовували кількісний метод подвійних серійних розведень у рідкому поживному середовищі та якісний диско-дифузійний метод (Кірбі–Бауера) за стандартною методикою, відповідно до наказу МОЗ України №167 від 05.04.2007 р. Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». Дослідження впливу Сангвірітрину на фактори патогенності S. aureus проводили шляхом оцінки плазмокоагулюючої, лецитовітелазної та гемолітичної активності мікроорганізмів у присутності рослинного екстракту за загальноприйнятими методиками. Висновки. Отримані дані обґрунтовують перспективність використання Сангвірітрину в профілактиці та терапії гнійно-запальних захворювань стафілококової етіології, в тому числі інфекцій, спричинених метицилін-резистентними штамами S. aureus. Фітопрепарат Сангвірітрин володіє потужною бактеріостатичною дією щодо еталонного штаму та клінічного ізоляту S. aureus MRSA. Закономірно, що клінічний ізолят S. aureus із метицилін-резистентністю характеризувався нижчою чутливістю до дії Сангвірітрину, порівняно з чутливістю музейного штаму, оскільки бактерицидна концентрація препарату була вищою у 2 рази. Сангвірітрин в концентрації 0,06 мкг/мл призвів до повної втрати факторів патогенності (плазмокоагулюючої, лецитовітелазної та гемолітичної активності) еталонного штаму та клінічного ізоляту S. aureus MRSA. При концентрації фітопрепарату 0,03 мкг/мл мікроорганізми втрачали лише плазмокоагулюючу здатність.