Перегляд за Автор "Hasiuk, N. I."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Біль у педіатричного пацієнта з онкологічним діагнозом(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Артьомова, Наталія Сергіївна; Соловйова, Галина Олексіївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Гасюк, Наталія Іванівна; Артемова, Наталия Сергеевна; Соловьева, Галина Алексеевна; Калюжка, Елена Александровна; Фастовец, Марина Николаевна; Гасюк, Наталия Ивановна; Artomova, N. S.; Soloviova, H. O.; Kaliuzhka, O. O.; Fastovets, M. M.; Hasiuk, N. I.Больовий синдром є частим провідним синдромом онкологічної та онкогематологічної патології у дітей. Не дивлячись на курабельність чи навпаки, некурабельність стану, пов’язаний з цим станом больовий синдром практично завжди можливо взяти під контроль, чим значно покращити якість життя пацієнта та його родини. В представленій статті розглянуті причини й механізм виникнення больового синдрому у дітей з онкологічною та онкогематологічною патологією. Адекватне визначення патогенетичних механізмів та оцінка больового синдрому є основною метою первинної оцінки стану пацієнта, з урахуванням психосоціальної характеристики пацієнта та його родини, тому вкрай важливо, щоб клініцисти включали ці критерії в первинні та наступні обстеження пацієнтів з онкологічною патологією, щоб мати змогу забезпечити відповідними терапевтичними ресурсами. Відкрита актуальність комплексного розуміння етіології та патогенетичних механізмів виникнення больового синдрому у дітей з онкологічною патологією, що безпосередньо впливає на стратегію подолання болю, який пов’язаний з пухлинним процесом, лікуванням та здійсненням лікувально-діагностичних маніпуляцій у такого контингенту дітей. Для фахівців з дитячої онкології та онкогематології важливо діагностувати загальний больовий синдром, що супроводжує онкологічну патологію. Ефективне знеболення потребує ретельного спостереження за пацієнтом та синдромальними реакціями під час лікування. Ідеальна комплексна оцінка больового синдрому повинна включати в себе обговорення мети та очікувань від терапії болю, всебічне оцінювання больового синдрому, його інтенсивність, характеристики та локалізацію. Висвітлені основні принципи подолання больового синдрому, трьохступеневий підхід щодо терапії больового синдрому у педіатричного пацієнта з онкологічною патологією та розглянуті основні характеристики та комбінації груп анальгетиків для керування болем.Документ Клінічний випадок вродженої лобарної емфіземи верхньої частки лівої легені у дитини 7-місячного віку(Буковинський державний медичний університет, 2018) Похилько, Валерій Іванович; Ксьонз, Ігор Володимирович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Гасюк, Наталія Іванівна; Калюжка, Олена Олександрівна; Похилько, Валерий Иванович; Ксёнз, Игорь Владимирович; Чернявская, Юлия Игоревна; Гасюк, Наталия Ивановна; Калюжка, Елена Александровна; Pokhylko, V. I.; Ksonz, I. V.; Cherniavska, Yu. I.; Hasiuk, N. I.; Kaliuzhka, O. O.Проблема вродженої лобарної емфіземи залишається актуальною через складність диференційної діагностики, можливий тривалий безсимптомний перебіг, швидке погіршення стану та необхідність прийняття рішення про оперативне лікування. Лобарна, прогресуюча емфізема новонароджених (обструктивна, напружена, гіпертрофічна емфізема та ін.) – вада розвитку; що супроводжується гострим прогресуючим здуттям частки легені. Клінічна картина вродженої лобарної емфіземи широко варіює, від легкого ураження легень до гострої дихальної недостатності при народженні та рецидивуючих легеневих інфекцій, більшість пацієнтів не має симптомів у ранньому постнатальному періоді, найчастіше вони з’являються до 6 –місячного віку (у 50% випадків). Клапанний механізм призводить до гострого виникнення здуття легеневої паренхіми, збільшення частки в обсязі і здавлення нею нормально розвиненої функціонуючої легеневої тканини, а також до зсуву середостіння в «здоровий» бік і гострим порушенням кровообігу. Хірургічне втручання (лобектомія шляхом торакотомії та відео-асистована лобектомія) є лікувальним методом вибору. Дуже незначна частка пацієнтів мала добрі результати після консервативного лікування, що підтверджує наданий до розгляду клінічний випадок. У дитини Б., від народження до віку 7 місяців жодних симптомів дихальної недостатності, порушень розвитку виявлено не було. Після перенесеного гострого респіраторного вірусного захворювання виникло різке погіршення стану з клінікою легенево-серцевої недостатності, бронхообструктивного синдрому. Консервативне лікування, застосування традиційної та високочастотної ШВЛ було мало ефективним. Покращення стану відбулося лише після проведення оперативного втручання – лівобічна бокова торакотомія, верхня лобектомія, санація та дренування лівого гемотораксу. У післяопераційному періоді ускладнень не було. Дитина без ознак дихальної недостатності переведена до соматичного відділення. Наданий до розгляду випадок вказує на необхідність акцентування уваги на диференційному діагнозі вроджених вад розвитку легень при бронхообструктивних симптомах у дітей; Резюме Проблема врожденной лобарной эмфиземы остается актуальной из-за сложности дифференциальной диагностики, возможного длительного бессимптомного течения, быстрого ухудшение состояния и необходимости принятия решения об оперативном лечении. Лобарная, прогрессирующая эмфизема новорожденных (обструктивная, напряженная, гипертрофическая эмфизема и др.) - порок развития, который сопровождается острым прогрессирующим вздутием доли легкого. Клиническая картина врожденной лобарной эмфиземы широко варьирует, от легкого поражения легких в острой дыхательной недостаточности при рождении и рецидивирующих легочных инфекций, большинство пациентов не имеет симптомов в раннем постнатальном периоде, чаще всего они появляются до 6-месячного возраста (в 50% случаев). Клапанный механизм приводит к острому возникновению вздутия легочной паренхимы, увеличение доли в объеме и сдавление нормально развитой функционирующей легочной ткани, а также к смещению средостения в «здоровую» сторону и острым нарушением кровообращения. Хирургическое вмешательство (лобэктомия путем торакотомии и видео-ассистированая лобэктомия) является лечебным методом выбора. Очень незначительная часть пациентов имела хорошие результаты после консервативного лечения, что подтверждается предоставленным к рассмотрению клиническим случаем. У ребенка Б., от рождения до возраста 7 месяцев никаких симптомов дыхательной недостаточности, нарушений развития выявлено не было. После перенесенного острого респираторного вирусного заболевания возникло резкое ухудшение состояния с клиникой легочно-сердечной недостаточности, бронхообструктивного синдрома. Консервативное лечение, применение традиционной и высокочастотной ИВЛ было мало эффективным. Улучшение состояния произошло лишь после проведения оперативного вмешательства – левосторонней боковой торакотомии, верхней лобэктомии, санации и дренировании гемоторакса слева. В послеоперационном периоде осложнений не было. Ребенок без признаков дыхательной недостаточности переведен в отделение соматического профиля. Предоставленный к рассмотрению случай указывает на необходимость акцентирования внимания на дифференциальном диагнозе врожденных пороков развития легких при бронхообструктивном синдроме у детей; Summary The problem of congenital lobar emphysema remains relevant due to the complexity of differential diagnosis, possible long asymptomatic course, rapid deterioration of child condition and the need for decision to provide surgical treatment. Lobar, progressive emphysema of newborns (obstructive, intense, hypertrophic emphysema, etc.) – congenital defect; which is accompanied by a sharp progressive swelling of the lung particle. The clinical picture of congenital lobar emphysema varies widely from light pulmonary involvement to acute respiratory failure and pulmonary infections, most patients have no symptoms in the early postnatal period, most often they occur up to 6 months of age (in 50% of cases). The valve mechanism leads to the acute occurrence of bloating of the pulmonary parenchyma, an increase in the particle in the volume and compression of normally developed functioning pulmonary tissue, as well as the displacement of the mediastinum in the "healthy" side and acute violation of the blood circulation. Surgical intervention (lobectomy by thoracotomy and video-assisted lobectomy) is a curative method of choice. A very small proportion of patients had good results after conservative treatment, confirming the clinical case submitted for consideration. In child B., from birth to age of 7 months, no symptoms of respiratory failure, developmental disorders were not detected. After an acute respiratory viral infection there was an acute deterioration with a clinic of pulmonary heart failure, broncho-obstructive syndrome. Conservative treatment, the use of traditional and high-frequency lung ventilation were not effective. Improvement occurred only after surgical intervention – left lateral thoracotomy, upper lobectomy, sanation and drainage of left hemoutorax. In the postoperative period there were no complications. A child without signs of respiratory failure has been transferred to a somatic department. The case presented for consideration points to the need to focus attention on the differential diagnosis of congenital lung defects in children with broncho-obstructive syndrome.Документ Комунікація в онкології: про що з вами не говорять батьки педіатричних пацієнтів?(Полтавський державний медичний університет, 2021) Артьомова, Наталія Сергіївна; Гасюк, Наталія Іванівна; Калюжка, Олена Олександрівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Соловйова, Галина Олексіївна; Artomova, N. S.; Hasiuk, N. I.; Kaliuzhka, O. O.; Fastovets, M. M.; Soloviova, G. O.Комунікація під час лікування має життєво важливе значення, оскільки пов’язана з результатами лікування напряму. Отримання та володіння достовірною інформацією для пацієнтів та членів родини є надважливою складовою побудови успішних та міцних комунікаційних зв’язків між лікарем, пацієнтом, а у випадку педіатричного раку – офіційними опікунами дитини та членами родини. Мета дослідження. Виявлення та аналіз комунікативних бар’єрів в спілкуванні за напрямком: лікар-батьки (опікуни) та медичний персонал- батьки (опікуни) педіатричного онкопацієнта. Матеріали і методи. Проведене ретроспективне когортне дослідження серед батьків педіатричних онкопацієнтів, які здійснювали догляд за дитиною під час отримання програмної хіміотерапії. Збір інформації проводився опосередковано, інформація респондентами надавалась дистанційно та анонімно, за допомогою Google-форм. Результати. В анкетуванні прийняло участь 106 членів родин педіатричних онкопацієнтів, які отримували лікування в умовах лікувальних закладів України, які спеціалізуються на лікуванні педіатричного раку. 66% (n=70) опитуваних відмічали про те, що йому важко було знайти контакт з лікарями, 85% (n=90) - з медичними сестрами та молодшим медичним персоналом. 39,2% зазначали на брак часу для спілкування зі своїм лікуючим лікарем. Враховуючи, що переважна більшість респондентів (79,3%) відмічали саме лікарів та медичний персонал як найбільш зручне джерело отримання достовірної інформації щодо педіатричного раку, дослідниками запропоновано створення інформаційної платформи для батьків педіатричних онкопацієнтів з метою надання доступу до інформації щодо основних моментів педіатричного раку. Висновки. Проведене дослідження виявило наступні проблеми: відсутність адекватних комунікаційних зв’язків батьків пацієнтів з лікарями та медичним персоналом; недостатню підготовленість батьків до ситуації й емоціональну травму; брак часу лікарів та медичного персоналу для налагодження комунікації. В ході проведеного дослідження знайдено інструмент усунення зазначених комунікаційних помилок - створення відеоканалу з візуальним тематичним та чітко структурованим контентом для батьків педіатричних онкопацієнтів.Документ Неонатальна лейкемія: питання диференціальної діагностики(Буковинський державний медичний університет, 2022) Цвіренко, Світлана Миколаївна; Артьомова, Наталія Сергіївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Гасюк, Наталія Іванівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Tsvirenko, S. N.; Artomova, N. S.; Kaliuzhka, E. A.; Hasiuk, N. I.; Zhuk, L. A.Захворювання, які виникають в періоді новонародженості, мають обмежену варіативність клінічних проявів і лабораторних синдромів, проте етіологія цих патологічних станів є різноманітною та вимагає від лікаря-неонатолога та педіатра, який займається курацією пацієнтів неонатального періоду, значних резервів теоретичного базису та напрацювань клінічного досвіду щодо проведення диференціальної діагностики. Неонатальні лейкемії відносяться до злоякісних процесів зі швидким прогредієнтним перебігом, який внаслідок інтенсивного розвитку патологічного процесу може набувати характеру інкурабельного та високо загрозливого для життя новонародженого. Саме тому питання диференціальної діагностики неонатальних лейкемій є актуальним, навіть не дивлячись на низьку частоту зустрічаємості цієї патології серед когорти неонатальних пацієнтів. У представленій статті розглянуті основні клінічні та лабораторні синдроми неонатальних лейкемій, які можуть мати місце в якості клінічних проявів інших захворювань неонатального періоду, вказані особливості та індивідуальні характеристики кожного з синдромів при різних патологіях. Визначення комбінацій клінічних та лабораторних синдромів при генералізованих інфекціях в періоді новонародженості, незлоякісних гематологічних захворювань та неопластичних процесах дозволяє використовувати зазначені дифеніції в діагностичному алгоритмі неонатальних станів з обранням подальшої терапевтичної тактики ведення педіатричного пацієнтаДокумент Особливості психоемоційного стану дітей із вперше виявленим цукровим діабетом І типу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Похилько, Валерій Іванович; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Фастовець, Марина Миколаївна; Гасюк, Наталія Іванівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Похилько, Валерий Иванович; Цвиренко, Светлана Николаевна; Фастовец, Марина Николаевна; Гасюк, Наталия Ивановна; Жук, Людмила Анатольевна; Pokhylko, V. I.; Tsvirenko, S. M.; Fastovets, M. M.; Hasiuk, N. I.; Zhuk, L. A.Резюме. ЦД – одне з найбільш поширених хронічних захворювань у дитячому віці. При ЦД-1 відбувається виснаження ЦНС, асенізація організму та порушення основних психічних функцій. Пацієнти з ЦД мають чимало страхів, з одного боку, та прагнуть спокою та захищеності – з іншого. Практично всі пацієнти із ЦД-1 на момент встановлення діагнозу, крім соматичних скарг, мають депресію середнього ступеня, тривожність. Через 6-9 місяців симптоми зазвичай зникають, але залишаються у частини хворих, частіше у дівчат, та навіть наростають при збільшенні тривалості захворювання. Депресія та порушення прийняття діабету мають негативний вплив на адаптацію до захворювання та метаболічний контроль. Діти та підлітки, хворі на ЦД-1, знаходяться в групі високого ризику психосоціальної патології – у першу чергу це депресія, тривожність, порушення харчової поведінки, конфлікти в родині, низька самооцінка, проблем із виконанням медичних рекомендацій. Підвищений ризик розвитку психіатричних захворювань спостерігається у 10-20% підлітків з ЦД. У групі найвищого ризику знаходяться дівчата-підлітки з родинними проблемами. Для пацієнтів із ЦД-1 також характерні почуття незахищеності, емоційної занедбаності, бажання опіки про себе та активний пошук залежності від інших. Діти з діабетом є більш депресивними, більш залежними та більш замкнутими, ніж однолітки. Через 2 роки після встановлення діагнозу депресивні та тривожні проблеми встановлені вдвічі частіше у дітей із ЦД, ніж у здорових однолітків. У дітей із ЦД все життя обмежується навколо хвороби, боротьби з нею. Внаслідок цього виникає замкнутість, відгородженість від контактів із людьми, пасивність, що призводить до формування обмеженої поведінки: інертності, зниження активності. Розвитку порушень емоційно-вольової сфери сприяє астенія, яка знижує загальний тонус організму. Чим раніше будуть виявлені психо-емоційні порушення у дітей з ЦД та своєчасно розпочата корекційна робота, тим позитивнішими будуть очікувані результати. Психологічний та навчальний вплив відіграє ключову роль у визначенні ефективності контролю ЦД у дітей.