Перегляд за Автор "Ivanitsky, I. V."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Визначення вираженості запальних змін синовіальної оболонки у пацієнтів з остеоартритом колінних суглобів за допомогою еластометрії зсувних хвиль(Полтавський державний медичний університет, 2022-09-27) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Боряк, Христина Радиславівна; Zhdan, V. M.; Lebed, V. G.; Ivanitsky, I. V.; Ischeikina, Yu. A.; Boryak, K. R.Остеоартрит має значне поширення серед населення. За короткий термін він викликає стійку втрату працездатності та призводить до інвалідності в осіб працездатного віку. Зміни у структурі суглобів хворих на ОА можуть мати залежність від отримуваної базисної терапії та контролю остеоартриту. Мета даної роботи – доцільність використання еластометрії у оцінці вираженості активності синовіїту у колінних суглобах пацієнтів із остеоартритом в залежності від отримуваного ними базисного терапії та контролю остеоартриту. Початковий рівень жорсткості синовіальної оболонки в усіх групах не мав достовірних відмінностей і склав 8,59±0,97 кПа для першої групи, 9,97±1,15 кПа для другої групи та 9,11±0,69 кПа для третьої групи. Кореляційний аналіз на момент включення у дослідження показав тісний зв’язок в усіх групах пацієнтів між показниками жорсткості синовіальної оболонки колінного суглобу і рівнем С реактивного білку (r=0,71,p=0,011) та рівнем ШОЕ ( r=0,69, p=0,018, який зберігався і після проведення 6- місячної терапії (r=0,73, p=0,045) та (r=0,69, p=0,021) відповідно. Кореляційний аналіз між рівнем скутості та показниками жорсткості синовіальної оболонки колінного суглобу(r=0,71, p=0,015), ступенем вираженості болю в колінному суглобі за даними ВАШ та показниками жорсткості синовіальної оболонки колінного суглобу (r=0,63, p=0,012) на момент включення у дослідження свідчить про зв'язок між жорсткістю синовіальної оболонки та клінічними проявами, який зберігався і після проведення 6- місячної терапії (r=0,41, p=0,022) та (r=0,51, p=0,014) відповідно. Результати отриманих нами досліджень свідчать про ефективність використання визначення жорсткості синовіальної оболонки колінних суглобів (еластометричних показників) для оцінки ефективності базисної терапії пацієнтів із остеоартритом.Документ Ефективність схеми реабілітації з використанням теорії м’язових спіралей у пацієнтів із плечолопатковим больовим синдромом за даними зсувнохвильової еластометрії(Українська медична стоматологічна академія, 2019-07-19) Страшко, Євген Юрійович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Страшко, Евгений Юрьевич; Иваницкий, Игорь Валериевич; Иваницкая, Татьяна Анатольевна; Strashko, Ye. Yu.; Ivanitsky, I. V.; Ivanitskaya, T. A.Плечолопатковий больовий синдром об’єднує різні патологічні стани, які характеризуються болем та обмеженням об’єму рухів у плечовому суглобі, що значно знижує працездатність людини, та погіршує якість життя. Найбільш розповсюдженими етіологічними факторамиє: навантаження на м’язи плечового поясу, травматичні пошкодження плечового суглобу в анамнезі та перерозтягнення та часткові надриви зв’язок плечового суглобу, вертеброгенна радикулопатія з розвитком рефлекторно-дистрофічних порушень у відповідних м’язах, звязках та капсулі суглоба. Метою нашої роботи стало порівняння ефективності використання схем реабілітації, основаних на стандартних підходах та схем реабілітації, заснованих на теорії м’язових спіралей у пацієнтів із важким перебігом больового синдрому на фоні плечолопаткового періартриту. Матеріали і методи. Нами було досліджено 98 пацієнтів із плечолопатковим періартритом. На першому етапі лікування всім пацієнтам, була проведена лікувальна блокада у місця вираженого запалення параартикулярних структур. Після цього пацієнти були розділені на 2 групи. Пацієнти І групи отримували стандартне лікування згідно рекомендованих схем з використанням фізіотерапевтичних процедур та лікувальної фізкультури. Пацієнтам ІІ групи проводилась реабілітація згідно індивідуально розроблених схем з урахуванням теорії м’язових спіралей та комплексного впливу на спазмовані м’язи. Інтенсивність болю оцінювали за візуальною аналоговою шкалою та шкалою DASH, жорсткість м’язів оцінювали методом зсувнохвильової та компресійної еластометрії. Результати та висновки. За динамікою зменшення больового синдрому у пацієнтів ІІ групи відзначалася достовірно нижча інтенсивність болю, та швидше відновлення функцій суглобу. При проведенні зсувнохвильової еластометрії показника жорсткості м’язів плечового поясу показники в ІІ групі після курсу реабілітації не відрізнялися від показників здорових м’язів. Таким чином, використання індивідуально розроблених схем з урахуванням теорії м’язових спіралей та комплексного впливу на спазмовані м’язи дає можливість досягти більш вираженого ефекту у порівнянні із стандартними схемами реабілітації; Плечелопаточный болевой синдром объединяет различные патологические состояния, характеризующиеся болью и ограничением объема движений в плечевом суставе, что значительно снижает работоспособность человека, и ухудшает качество жизни. Наиболее распространенными этиологическими факторами являются: нагрузка на мышцы плечевого пояса, травматические повреждения плечевого сустава в анамнезе и перерастяжение и частичные надрывы связок плечевого сустава, вертеброгенная радикулопатия с развитием рефлекторно-дистрофических нарушений в соответствующих мышцах, связках и капсуле сустава. Целью нашей работы стало сравнение эффективности использования схем реабилитации, основанных на стандартных подходах, и схем реабилитации, основанных на теории мышечных спиралей у пациентов с тяжелым течением болевого синдрома на фоне плечелопаточного періартрита. Материалы и методы. Нами было исследовано 98 пациентов с плечелопаточным періартритом. На первом этапе лечения всем пациентам была проведена лечебная блокада в места выраженного воспаления параартикулярных структур. После этого пациенты были разделены на 2 группы. Пациенты I группы проходили стандартную реабилитацию согласно рекомендованных схем с использованием физиотерапевтических процедур и лечебной физкультуры. Пациентам II группы проводилась реабилитация согласно индивидуально разработанным схемам на основе теории мышечных спиралей и комплексного воздействия на спазмированные мышцы. Интенсивность боли оценивали по визуальной аналоговой шкале и шкале DASH, жесткость мышц оценивали методом компрессионной и сдвиговолновой эластометрии. Результаты и выводы. По динамике уменьшения болевого синдрома у пациентов II группы отмечалось достоверное снижение интенсивности боли, и быстрое восстановление функций сустава. При проведении сдвиговолновой эластометрии показатель жесткости мышц плечевого пояса во II группе после курса реабилитации не отличался от показателей здоровых мышц. Таким образом, использование индивидуально разработанных схем на основе теории мышечных спиралей и комплексного воздействия на спазмированые мышцы позволяет достичь более выраженного эффекта по сравнению со стандартными схемами реабилитации; The scapulohumeral pain syndrome (frozen shoulder) is an umbrella term for various pathological conditions characterized by pain and limited range of motion in the shoulder joint that considerably reduces a person’s abili ty to work and impairs the quality of life. The most common etiological factors are: load on the muscles of the shoulder girdle, traumatic injuries of the shoulder joint in patient’s history and overstretching and partial tearing of the ligaments of the shoulder joint, vertebral radiculopathy with the development of reflex and dystrophic disorders in the corresponding muscles, ligaments and joint capsule. The goal of our work was to compare the efficacy of the rehabilitation plans based on standard approaches and rehabilitation plans based on the theory of muscle spirals in patients with the severe pain syndrome and scapulohumeral periarthritis. Materials and methods. We studied 98 patients with scapulohumeral periarthritis. At the first stage of the treatment, all patients received a medical blockade in sites of marked inflammation of paraarticular structures. Then, the patients were divided into 2 groups: the patients of group I received a standard rehabilitation in accordance with the recommended regimens using physiotherapy and exercise therapy. The patients of group II took the patientcentred rehabilitation course based on the theory of muscle spirals and the complex effect on spastic muscles. Pain intensity was assessed by visual analogue scale and DASH scale, muscle stiffness was evaluated by compression and shear wave elastography. Results and conclusions. The dynamic changes of pain reduction in patients of group II demonstrated the significant intensity of pain, and a rapid restoration of joint function. The findings of shear wave elastometry showed no difference between the stiffness of the shoulder muscles in the group II after the course of rehabilitation and healthy muscles. Thus, the use of patientcentred rehabilitation plans based on the theory of muscle spirals and a complex effect on spastic muscles enables to achieve a more pronounced effect compared to the standard rehabilitation approaches.Документ Метаболічний синдром і гіперурикемія: особливості ведення пацієнтів (клінічний випадок)(Заславський О.Ю., 2024-02-22) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир Григорович; Zhdan, V. M.; Kitura, Ye. M.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Tkachenko, M. V.; Kyrіan, O. A.; Ivanitsky, I. V.; Lebid, V. G.Метаболічний синдром (МС) - це група взаємопов’язаних метаболічних порушень, таких як підвищений артеріальний тиск, центральне ожиріння, інсулінорезистентність, дисліпідемія. Основними механімами, які свідчать про метаболічний розлад і сприяють його розвитку, є інсулінорезистентність (ІР) і велика кількість циркулюючих вільних жирних кислот. У свою чергу, тканинна ІР часто поєднується з іншими відхиленнями, до яких належать порушення метаболізму сечової кислоти, зміни в системі гемостазу, ендотеліальна дисфункція, підвищення рівня С-реактивного білка. Разом з тим метаболічні розлади є фактором ризику гіперурикемії. Дані про поширеність МС у хворих на подагру різняться - від 25-60 до 90%. Близько 50% пацієнтів з гіперурикемією мають симптоми МС. Гіперурикемія як компонент МС у пацієнтів є предиктором кардіоваскулярної смертності, розвитку цукрового діабету (ЦД), артеріальної гіпертензії (АГ) і нефролітіазу. Гіперурикемія тісно пов’язана із ЦД, ожирінням, ішемічною хворобою серця, АГ. На прикладі клінічного випадку розглянуто основні компоненти МС, питання взаємозв’язку гіперурикемії, подагри з компонентами МС. Основна ідея створення концепції МС полягає у виділенні популяції пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, у яких проведення профілактичних заходів, що включають модифікацію способу життя і застосування адекватних лікарських засобів, може значимо вплинути на основні показники здоров’я. Метою ведення пацієнтів з МС є максимальне зниження серцево-судинного ризику й летальності. Відповідно терапевтична стратегія має включати оптимальні способи модифікації стилю життя; зниження артеріального тиску до цільового рівня і лікування коморбідих станів; зниження рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності відповідно до профілю ризику: >50% і <70 мг/дл (1,4 ммоль/л) у пацієнтів з дуже високим кардіоваскулярним ризиком і >50% і <100 мг/дл (1,8 ммоль/л) у пацієнтів з високим ризиком; зниження вмісту глюкози в сироватці натще <126 мг/дл (7 ммоль/л) або глікованого гемоглобіну < 7% (53 ммоль/моль); підтримання рівня сечової кислоти <6,5 мг/дл (0,387 ммоль/л), у пацієнтів з подагрою - нижче за 6 мг/дл (0,357 ммоль/л). Отже, за результатами досліджень встановлено причинно-наслідковий зв’язок між ІР і сироватковим рівнем сечової кислоти в пацієнтів з МС. Стратегія ведення пацієнтів з МС повинна включати скринінг і корекцію АГ, вуглеводного пуринового обміну, дисліпідемії, запобігання розвитку кардіоваскулярних подій.Документ Показники жорсткості менісків колінних суглобів за даними зсувнохвильової еластометрії в залежності від стадії первинного остеоартриту(Редакція журналу «Молодий вчений», 2019-09-30) Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Шилкіна, Людмила Миколаївна; Zhdan, V. M.; Ivanitsky, I. V.; Shilkina, L. M.Остеоартрит залишається одним із найбільш розповсюджених та інвалідізуючих захворювань сьогодення. Відомо, що колінні суглоби відносяться до місць із найбільшим ризиком розвитку остеоартриту серед інших суглобів організму людини. У той же час, відомо, що у розвитку та прогресуванню остеоартриту приймають участь як внутрішньосуглобові, так і позасуглобові структури, серед яких найбільшу увагу заслуговують меніски. Серед різноманітних методів дослідження на сьогодні тільки еластометрія дозволяє визначити стан менісків без зовнішніх ознак їх ураження. Метою нашого дослідження було визначення відмінностей показників пружності менісків у пацієнтів в залежності від стадії остеоартриту. Було виявлено, що у пацієнтів із ОА навіть І ст. присутня суттєва різниця по пружності менісків із пацієнтами контрольної групи, при чому відмічається статистично достовірна відмінність перш за все по пружності медіальних менісків. Показник щільності менісків збільшується із підвищенням ступеню артрозних змін та пов'язаний із ступенем дегенеративних змін менісків у суглобі. Еластометрія є високочутливим методом діагностики дегенеративних змін менісків колінних суглобів і може бути використаною для виявлення ранніх, доклінічних стадій патологічних змін менісків; Osteoarthritis is one of the most common and debilitating diseases of our time. Osteoarthritis of the knee is a complex peripheral joint disorder with multiple risk factors. The molecular basis of osteoarthritis has been generally accepted; however, the exact pathogenesis is still not known. Management of patients with osteoarthritis involves a comprehensive history, thorough physical examination and appropriate radiological investigation. Knee joints are known to be at the highest risk for developing osteoarthritis among other joints in the human body. At the same time, it is known that in the development and progression of osteoarthritis participate both intra-articular and extra-articular structures, among which meniscuses deserve the most attention. Among the various methods of investigation today, only elastometry can determine the status of meniscuses, provided there are no external signs of their lesion. The purpose of our study was to determine the differences in meniscus elasticity in patients depending on the stage of osteoarthritis by shear-wave elasticity imaging. It was found that in patients with minimal changes in the joints there is a significant difference in the shear-wave elasticity imaging of the meniscus with the patients of the control group, with a statistically significant difference noted primarily in the elasticity of the medial meniscus. The index of meniscus density increases with the degree of arthrosis changes in the joint and is associated with the degree of degenerative changes of the meniscus in the joint. Ultrasound elastometry has been used as a method of evaluating the stiffness of soft tissues, particularly abdominal tissues in which neoplastic or global organ diseases alter composition and increased stiffness. Elastometry may be an ideal tool to assess loss of stiffness in tissues such as diseased or damaged cartilage and damaged knee meniscus. The shear-wave elasticity imaging is a highly sensitive method of diagnosing degenerative changes in the meniscus of the knee joints and can be used to detect early, preclinical stages of pathological changes in the menisci.Документ Проблема своєчасного діагнозу первинного гіперальдостеронізму. Клінічний випадок(Заславський О.Ю., 2023-09-18) Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Kiryan, O. A.; Kitura, Ye. M.; Ivanitsky, I. V.Наведено клінічний випадок запізнілого діагнозу первинного гіперальдостеронізму (ПГА) вна-слідок альдостеронпродукуючої аденоми (АПА). Підозра на ПГА виникає у випадку стійкого поєднання артеріальної гіпертензії (АГ) з гіпокаліємією різного ступеня вираженості, специфічним нейром’язовим синдромом, а також не властивих для банальної АГ високого ризику кардіоміопатії, серцевої недостатності, погіршення функції нирок. Імовірність ПГА підвищує факт незадовільного контролю артеріального тиску стандартною комбінацією засобів фармакотерапії, неочікуваний позитивний ефект антагоністів мінерало-кортикоїдних рецепторів, АГ у молодих, а також сімейний анамнез ранньої АГ або інсульту у молодому віці, пароксизмальний перебіг власне АГ. Тривалий час захворювання нашої пацієнтки розцінювали як банальну гіпертонічну хворобу, хоча діагностична гіпотеза ПГА повинна була з’явитися одразу після початку домі-нування у клінічній картині тяжкого нейром’язового синдрому, швидкого прогресування кардіоміопатії та клінічно значущої серцевої недостатності. 44-річна пацієнтка опинилася у полі зору фахівців-ревматологів з підозрою на запальну міопатію через часті епізоди м’язової слабкості, походження якої залишалося нез’я-сованим. Ключові скарги на пароксизмальну виражену генералізовану м’язову слабкість, особливо кінцівок, оніміння і парестезії у кінцівках, судоми м’язів гомілок на фоні АГ було сприйнято як специфічний для ПГА нейром’язовий синдром. Гіпотеза ПГА підкріплювалася наявністю кардіоміопатії, серцевої недостатності, клінічно значущої гіпокаліємії та підвищеного рівня альдостерону. Комп’ютерна томографія заочеревинного простору підтвердила наявність аденоми наднирника. На жаль, із запізненням, через 13 років існування АГ, було констатовано діагноз ПГА на фоні АПА. Запропонована консультація хірурга-ендокринолога, а також еплеренон 50 мг на добу у поєднанні із лерканідипіном 20 мг на добу. Вже через 6 тижнів фармакотерапії отримано позитивний терапевтичний ефект щодо контролю АГ, серцевої недостатності та вираженості нейром’язового синдрому. Диференціальна діагностика вторинної ендокринної АГ може бути успішною лише за умови володіння навичками раннього клінічного розпізнавання патології ендокринної системи, навіть при субклінічному перебігу хвороби. Констатація ПГА дозволяє пропонувати пацієнту радикальне хірургічне лікування, а також обрати оптимальні підходи до фармакотерапії.Документ Сучасний підхід до терапії коморбідної патології(Українська медична стоматологічна академія, 2019-07-19) Ждан, Вячеслав Миколайович; Хайменова, Галина Сергіївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Іваницький, Ігор Валерійович; Ждaн, Вячеслав Николаевич; Хайменова, Галина Сергеевна; Бабанина, Марина Юрьевна; Волченко, Григорий Вилльевич; Иваницкий, Игорь Валериевич; Zhdan, V. N.; Khaіmenova, H. S.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, G. V.; Ivanitsky, I. V.Oстеoaртрит – нaйчaстiше, пoлiетioлoгiчне захворювання суглобів, виникнення тa рoзвитoк якoгo пoв’язaнi з низкoю генетичних, ендoгенних (гoрмoнaльний бaлaнс, iмуннi пoрушення, oксидaцiйний стрес) тa екзoгенних фaктoрiв (трaвмa, перевaнтaження). Пoєднaння метaбoлiчнoгo синдрoму тa oстеoaртриту – oднa з нaйбiльш aктуaльних медикo-сoцiaльних прoблем теперiшньoгo суспiльствa. Це oбумoвленo як їх нaдзвичaйнo висoкoю пoширенiстю, тaк i висoкoю кoмoрбiднiстю з iншими стaнaми i зaхвoрювaннями, якi мaють iстoтний вплив нa якiсть життя пaцiєнтiв. Метoю нaшoї рoбoти стaлo вивчення плейoтрoпнoгo ефекту рoзувaстaтину нa вирaженiсть бoльoвoгo синдрoму i aктивнiсть зaхвoрювaння при oстеoaртриты в oсiб з МС, a тaкoж йoгo вплив нa рiвень aртерiaльнoгo тиску, чaстoту серцевих скoрoчень, рiвень aнтрoпoметричних пoкaзникiв тa пoкaзникiв лiпiдoгрaми. Було обстежено 30 хвoрих нa остеоартрит i метaбoлiчним синдрoмом. Хворі були розділені на дві зіставні за віком групи. Рoзувaстaтин признaчaли І групі (n=15) пo 20 мг 1 рaз нa дoбу прoтягoм 12 днiв. Критерiями ефективнoстi лiкувaння були: вираженість больового синдрому, суглобові і антропометричні показники, лабораторно-інструментальні показники, рівень якості життя. Oбстеження пaцiєнтiв прoвoдилoсь двiчi: дo пoчaтку лiкувaння i нa 12 день лiкувaння. Встaнoвленo, щo зaстoсувaння рoзувaстaтину у дaнoї кaтегoрiї хвoрих дoзвoляє зменшити бoльoвий синдрoм, пoлiпшити функцiю суглoбiв, знизити aктивнiсть зaхвoрювaння тa пiдвищити якiсть життя пaцiєнтiв. Дo тoгo ж, рoзувaстaтин не впливaє нa рiвень систoлiчнoгo тa дiaстoлiчнoгo aртерiaльнoгo тиску тa мoже викoристoвувaтись при супутнiй aртерiaльнiй гiпертензiї; Oстеoaртрит– частое, пoлиэтиологическое заболевание суставов, возникновение и развитие которого связано с рядом генетических, эндогенных (гормональный баланс, иммунные нарушения, oксидaнтный стресс) и экзогенных факторов (травма, перегрузка). Сочетание метaбoлического синдрoма и остеoaртрита – oднa с наиболее актуальных медикo-сoциaльных проблем сегодняшнего общества. Это обусловлено как их чрезвычайно высоким распространением, так и высокой кoмoрбидностью с другими состояниями и заболеваниями, которые оказывают существенное влияние на качество жизни пациентов. Целью нашей работы стало изучение плейoтрoпнoгo эффекта рoзувaстaтина на выраженность болевого синдрома и активность заболевания при остеoaртрите у больных с метaбoлическим синдрoмом, a также его влияние на уровень артериального давления, частоту сердечных сокращений, уровень антропометрических показателей и показателей липидoгрaммы. Было обследовано 30 больных остеoaртритом и метaбoлическим синдрoмом. Больные были разделены на две сопоставимые по возрасту группы. Рoзувaстaтин назначали I группе (n = 15) по 20 мг 1 раз на день на протяжении 12 дней. Критериями эффективности лечения были: выраженность болевого синдрома, суставные и антропометрические показатели, лабораторноинструментальные показатели, уровень качества жизни. Обследование пациентов проводилось дважды: перед лечением и на 12 день лечения. Установлено, что использование рoзувaстaтина в данной категории больных позволяет уменьшить болевой синдром, улучшить функцию суставов, снизить aктивность заболевания и повысить качество жизни пациентов. К тому же, рoзувaстaтин не влияет нa уровень систолического и диастолического артериального давления, может использоваться при сопутствующий артериальной гипертензии; Osteoarthritis (OA) is a common, poly-etiological disease of the joints, the occurrence and development of which is associated with a number of genetic, endogenous (hormonal balance, immune disorders, oxidative stress) and exogenous factors (trauma, overload). The combination of metabolic syndrome (MS) and OA is one of the most pressing medical and social issues for healthcare today. This is due to both theirm extremely high prevalence and high comorbidity with other conditions and diseases that have a significant impact on the quality of life of patients. The aim of our work was to study the pleurotropic effect of rosuvastatin on the pain intense and disease intensity in the course of OA in patients with comorbid MS, as well as its effect on blood pressure (BP), heart rate (HR), level of anthropometric indicators and lipidogram indicators. 30 patients were examined for OA and MS. Patients were divided into two age-matched groups. Rosuvastatin was prescribed to group I (n = 15) in a dose of 20 mg once a day for 12 days. The criteria for assessing the therapy efficacy included pain severity, articular and anthropometric parameters, laboratory and instrumental parameters, the level of quality of life. Patients were examined twice: before the therapy and on the day 12 of the therapy. It has been established that the rozuvastatin prescribed for this category of patients can reduce pain, improve joint function, lower the intensity of the disease and improve the quality of life of patients. In addition, rozustastatin does not affect the level of systolic and diastolic blood pressure, and can be prescribed for patients with concomitant arterial hypertension.