Перегляд за Автор "Katerenchuk, O. I."
Зараз показуємо 1 - 14 з 14
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Noonan syndrome: the diversity of abnormalities. An overview and case from own practice(Державний университет «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», 2017-10-07) Katerenchuk, O. I.; Катеренчук, Олександр ІвановичДокумент Phase-spaced ECG markers of psycho-autonomic misbalance in heart failure patients(Сумський державний університет, 2016) Katerenchuk, O. I.; Катеренчук, Олександр ІвановичДокумент Thе diagnostic and predictive value of autonomic nervous and pschycosomatic dysfunctions' evaluation as factors of heart failure progression in patients with coronary artery disease(Асоцiацiя кардiологiв України за підтримки ННЦ «Iнститут кардiологiї iм. академiка М.Д. Стражеска», 2014-09-23) Katerenchuk, O. I.; Катеренчук, Олександр ІвановичДокумент Вегетативна дисфункція при пролапсі мітрального клапана(Видавництво «Молодий вчений» Україна, м. Херсон, 2018-06-30) Ждан, Вячеслав Миколайович; Катеренчук, Олександр Іванович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Катеренчук, Александр Иванович; Zhdan, V. M.; Katerenchuk, O. I.В статті розглянуто еволюцію уявлень щодо ролі різних типів вегетативного дисбалансу у виникненні життєвозагрожуючих аритмій та раптової смерті у пацієнтів з пролапсом мітрального клапана. Мінливий вектор наукових уявлень щодо домінуючого типу вегетативного дисбалансу призвів до значно глибшого розуміння особливостей функціонування вегетативної нервової системи та її впливу на міокард. Встановлено, що і підвищення тонусу симпатичного відділу нервової системи, і парасимпатикотонія здатні слугувати тригерами аритмій, здійснюючи свій вплив через кардинально відмінні патофізіологічні механізми. Визначення характеру вегетативної дисфункції у пацієнтів з пролапсом мітрального клапана є обгрунтованим діагностичним заходом направленим на вибір оптимальної лікувальної тактики; В статье рассмотрена эволюция представлений о роли различных типов вегетативного дисбаланса в возникновении жизнеугрожающих аритмий и внезапной смерти у пациентов с пролапсом митрального клапана. Изменчивый вектор научных представлений о доминирующем типе вегетативного дисбаланса привел к значительно более глубокому пониманию особенностей функционирования вегетативной нервной системы и ее влияния на миокард. Установлено, что и повышение тонуса симпатического отдела нервной системы, и парасимпатикотония способны служить триггерами аритмий, осуществляя свое влияние через кардинально отличные патофизиологические механизмы. Определение характера вегетативной дисфункции у пациентов с пролапсом митрального клапана является обоснованным диагностическим мероприятием направленным на выбор оптимальной лечебной тактики; The article discusses the evolution of scientific views on the role of various types of autonomic imbalance to the occurence of life-threatening arrhythmias and sudden death in patients with mitral valve prolapse.The variable vector of scientific conceptions about the dominant type of autonomic imbalance in mitral valve prolapce has led to a much deeper understanding of the peculiarities of autonomic nervous system functioning and its influence on the myocardium. It is established that as increased sympathetic regulation, as increased parasympathetic tone can serve as trigger for arrhythmias occurence through principally different pathophysiological mechanisms. Determining the nature of autonomic dysfunction in patients with mitral valve prolapse is a well-grounded diagnostic measure aimed tochoosing the optimal therapeutic approaches.Документ Ефективність протизапальної терапії за даними допплерографічних показників судин синовіальної оболонки у пацієнтів з ревматоїдним артритом(Українська медична стоматологічна академія, 2020-11-30) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Катеренчук, Олександр Іванович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Лебедь, Владимир Григорьевич; Иваницкий, Игорь Валериевич; Ищейкина, Юлия Алексеевна; Катеренчук, Александр Иванович; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ivanytckyi, I. V.; Ischeykina, Yu. О.; Katerenchuk, O. I.Ревматоїдний артрит має значну розповсюдженість серед населення, який за короткий час викликає стійку втрату працездатності та інвалідності. Виявлені зміни у структурі суглобів хворих на ревматоїдний артрит можуть мати залежність від отримуваного базисного лікування та контролю ревматоїдного артриту. Метою нашої роботи стало вивчення можливості використання ультразвукової доплерографії та доплерометрії у оцінці вираженості змін у колінних суглобах пацієнтів із ревматоїдним артритом в залежності від отримуваного ними базисного лікування та контролю ревматоїдного артриту. При проведенні кореляційного аналізу між показниками вираженості кісткових ерозій та рівнем С реактивного білку достовірних зв’язків винайти не вдалось.У тойже час, рівень С реактивного білку мав високий кореляційний зв'язок із швидкістю кровотоку по артеріям паннусу в усіх групах як на початку лікування, так і через 6 міс. терапії (r ≥0,65, p≤0,03). Отримані результати наочно свідчать про ефективність використання ультразвукової діагностики, зокрема доплерометричних показників для оцінки ефективності базисного лікування пацієнтів із ревматоїдним артритом.Документ Залізодефіцитна анемія при використанні пероральних антикоагулянтів(Українська медична стоматологічна академія, 2018-10-18) Катеренчук, Олександр Іванович; Хайменова, Галина Сергіївна; Лебідь, Володимир Григорович; Катеренчук, Александр Иванович; Хайменова, Галина Сергеевна; Лебедь, Владимир Григорьевич; Katerenchuk, O. I.; Haymenova, G. S.; Lebid’, V. G.У статті представлені результати ретроспективного дослідження, спрямованого на вивчення поширеності залізодефіцитного стану і анемії у пацієнтів кардіологічного профілю, які отримують тривалу терапію пероральними антикоагулянтами, шляхом аналізу медичної документації (історій хвороб та амбулаторних карт) пацієнтів, що отримували постійну терапію ПАК протягом 2015-2018 років на базі Медичного центру «Медіон», Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру та Центральної районної лікарні Полтавського району. У дослідженні взяли участь 78 пацієнтів, які отримували лікування варфарином, ривароксабаном або синкумаром більше року. Епізоди кровотеч були відзначені у 13 хворих, майже в половині випадків у формі епістахіс. Залізодефіцитний стан або анемія були діагностовані у 11 хворих, при цьому лише 3 отримували лікування залізовмісними препаратами. В цілому, слід відмітити поширений характер залізодефіциту внаслідок недіагностованих «малих» кровотеч та, відповідно, недостатнє призначення препаратів заліза в клінічній практиці пацієнтам, що тривало приймають пероральні антикоагулянти; В статье представлены результаты ретроспективного исследования, направленного на изучение распространенности железодефицитного состояния и анемии у пациентов кардиологического профиля, получающих длительную терапию пероральными антикоагулянтами, путем анализа медицинской документации (историй болезней и амбулаторных карт) пациентов, получавших постоянную терапию ПАК в течении 2015-2018 годов на базе Медицинского центра «Медион», Полтавского областного клинического кардиологического диспансера и Центральной районной больницы Полтавского района. В исследовании взяли участие 78 пациентов, получавших лечение варфарином, ривароксабаном или синкумаром более года. Эпизоды кровотечений были отмечены у 13 больных, почти в половине случаев в форме эпистахис. Железодефицитное состояние или анемия были диагностированы у 11 больных, при этом лишь 3 получали лечение железосодержащими препаратами. В целом, следует отметить распространенный характер железодефицита вследствие часто не диагностированных «малых» кровотечений, соответствующие недостаточное назначение препаратов железа в клинической практике пациентам, длительно принимающим пероральные антикоагулянты; During the previous two decades, novel oral anticoagulants (NOACs) (dabigatran, rivaroxaban, epicasaban,etc.) have been introduced into clinical practice. In a number of studies they proved better efficacy than warfarin. At the same time, finding the optimal balance between the achievement of a clinically effective level of anticoagulation while maintaining a low risk of bleeding is a difficult task in clinical practice. Long-term administration of NOACs in elderly patients having comorbid pathology (peptic ulcer of the stomach and / or duodenal ulcer, varicose veins of the esophagus, prostate pathology, etc.) can provoke recurring “small” bleeding, which often does not attract enough attention of the patient, remains unrecognized for a long time, but eventually leads to the development of iron deficiency and even anemia. The purpose of the study: to determine the prevalence of iron deficiency and iron deficiency anemia in patients undergoing long-term NOACs treatment, to analyze the most common origins of bleeding, to assess the rationality of the prescribed treatment. 78 patients who received treatment with warfarin, rivaroxaban or acenocoumarol were enrolled to the study. Indications for long-term treatment with NOACs were: in 65 patients – a permanent form of atrial fibrillation, 13 – post-cardiac surgery indications. The average age was 64,32±3,27 years. Men were represented by a younger agegroup (57,12±2,8 years) compared to women (67,35±4,4 years; p≤0,05). The average time of treatment with NOACs PAK was 16,7±2,1 months. Episodes of bleeding were noted in 13 patients, in almost half of the cases in the form of epistahis. During the analyzed period of NOACs treatment, the laboratory criteria for anemia was noted in 11 patients, while 3 had decreased ferritin concentration <30 ng/ml. It is noteworthy that only 4 of them had documented at least one case of bleeding. By re-examination of anemic patients was found that 5 of them suffered on gum bleeding in the course of brushing the teeth, 3 of them had recurrent microscopic hematuria due to the pathology of the prostate gland and 2 of them had petechial hemorrhages on the skin. Among 11 patients who had symptoms of anemia, only 3 received iron-medication, only 2 had evaluated hemoglobin and ferritin concentration in blood in the following. Concluded that iron deficiency syndrome and anemia are wide-spread among patients receiving treatment with NOACs, possibly, as a consequence of undiagnosed “small” bleeding events. As patients don’t pay enough attention for this bleedings, iron deficiency syndrome remains undiagnosed and patients aren’t receive adequate treatment.Документ Можливості коpекції дисбіотичних змін пpи уpаженні суглобів та хpебта у хвоpих із запальними захвоpюваннями кишечника(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12-07) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Шилкіна, Людмила Миколаївна; Катеpенчук, Олександр Іванович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Кирьян, Елена Анатольевна; Бабанина, Марина Юрьевна; Шилкина, Людмила Николаевна; Катеренчук, Александр Иванович; Zhdan, V. M.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Yu.; Shilkina, L. M.; Katerenchuk, O. I.Метою нашого дослідження було вивчення ефективності застосування безпечного пpобіотика Bacillus clausii в коpекції дисбіотичних змін у хвоpих із запальними захворюваннями кишечника, що мають позакишкові уpаження суглобів та хpебта. Обстежено та пpоліковано 56 хвоpих із запальними захворюваннями кишечника, що мали позакишкові уpаження кістково-суглобового апарату, сеpедній вік пацієнтів – 37,4±5,1 pоків, тpивалість захвоpювання не менше 6 місяців. Для досягнення поставленої мети, пацієнти були поділені на 2 гpупи. Пеpшу гpупу склали 26 (46,4%) пацієнтів, що додатково до стандаpтної схеми медикаментозної теpапії отpимували пpобіотик Bacillus clausii, дpугу гpупу 30 (53,6%) хвоpих, які пpоходили стандаpтне лікування, яке не включало застосування пpобіотиків, пpебіотиків та симбіотиків. Активність запальних захворювань кишечника із позакишковими уpаженнями оцінювали відповідно pівнів неспецифічних маpкеpів, таких як С – pеактивний білок, лейкоцитозу, тpомбоцитозу, швидкості осідання еритроцитів та вpаховували кількісний вміст кальпpотектину. Для визначення ефективності викоpистання у хворих із запальними захворюваннями кишечника та уpаженням суглобів і хpебта пpобіотика Bacillus clausii, вивчали якісний та кількісний склад мікpобіоти товстої кишки. У обстежених пацієнтів 1-ї та 2-ї групи визначалися дисбіотичні порушення мікрофлори товстої кишки із збільшенням висівання умовно-патогенної мікрофлори та зниженням вмісту Lactobacillus. В групі пацієнтів, із запальними захворюваннями кишечника та позакишковими уpаженнями кістково-суглобового апаpату, у яких в терапії застосовували пpобіотик Bacillus clausii, виявлено на 28 день лікування достовірне зменшення інтенсивності болю та здуття в кишечнику (p<0,05). В 1-й групі хворих після терапії також визначено суттєве зниження вмісту Enteroccocus, Klebsiella, Citrobacter (p<0,01) та підвищення кількості Lactobacillus (p<0,05) в мікрофлорі товстої кишки, що дає змогу pекомендувати викоpистання Bacillus clausii в лікуванні таких пацієнтів.Документ Оптимізація терапії у пацієнтів з болем в нижній частині спини в залежності від наявності синдрому доброякісної гіпермобільності суглобів(Чорноморський національний університет імені Петра Могили (м. Миколаїв), 2021-01-14) Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Катеренчук, Олександр Іванович; Шилкіна, Людмила Миколаївна; Ждан, Вячеслав Николаевич; Иваницкий, Игорь Валериевич; Катеренчук, Александр Иванович; Шилкина, Людмила Николаевна; Zhdan, V. M.; Ivanitskii, I. V.; Katerenchuk, O. I.; Shilkina, L. M.Біль у нижній частині спини – біль, що локалізується в попереку, крижах і крижово-клубовій ділянці та є найчастішою скаргою після простудних захворювань і малих травм. Висока розповсюдженість цієї патології, стійкість та вираженість больового синдрому роблять біль у нижній частині спини високоактуальною проблемою для населення сучасної України. Існують дані про більш частий розвиток болю в нижній частині спини на фоні синдрому доброякісної гіпермобільності суглобів. Поєднання синдрому доброякісної гіпермобільності суглобів та болю в нижній частині спини має тенденцію до більш важкого перебігу. Одним з варіантів вирішення цієї проблеми є використання еластометрії, яка дозволяє визначати жорсткість досліджуваних тканин, зокрема оцінювати тонус м’язів. Для терапії зазвичай використовують міорелаксанти, але оцінити їх вплив на реальне розслаблення м’язів зазвичай неможливо. Метою даної роботи стало визначення ефективності використання міорелаксантів у пацієнтів із болем в нижній частині спини в залежності від наявності синдрому доброякісної гіпермобільності суглобів за допомогою проведення еластометрії здухвинно-поперекових м’язів цим пацієнтам. Матеріали і методи. Для досягнення мети було обстежено 65 пацієнтів із болем в нижній частині спини віком 45,62±2,24 роки, з яких 32 були жіночої та 33 чоловічої статі. Серед обстежених за критеріями Бейтона 26 пацієнтів відповідали діагнозу синдрому доброякісної гіпермобільності суглобів, серед них було 19 жінок і 7 чоловіків. Для визначення показнику жорсткості дистальних відділів попереково-клубового м’яза ми використовували зсувнохвильову еластометрію. Результати. Використання тизанідіну у терапії дозволило зменшити жорсткість поперековокрижових м’язів спини та зменшити інтенсивність больового синдрому у пацієнтів із болем в нижній частині спини. У той же час наявність у пацієнта синдрому доброякісної гіпермобільності суглобів значно зменшувала ступінь розслаблення м’язів та провокувала більшу резистентність до терапії больового синдрому. Використання зсувнохвильової еластометрії дозволило проводити контроль якості лікування в динаміці. У той же час, існує необхідність вивчення можливості застосування цього метода дослідження при інших спастичних змінах м’язової системи, що має стати перспективою подальших досліджень.Документ Особливості позакишкового ураження опорно-рухового апарату у хворих із запальними захворюваннями кишечника(Українська медична стоматологічна академія, 2019-11) Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Шилкіна, Людмила Миколаївна; Катеренчук, Олександр Іванович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Кирьян, Елена Анатольевна; Бабанина, Марина Юрьевна; Шилкина, Людмила Николаевна; Катеренчук, Александр Иванович; Zhdan, V. M.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Yu.; Shilkina, L. M.; Katerenchuk, O. I.Метою нашого дослідження було вивчення особливостей ураження хребта та суглобів у хворих із запальними захворюваннями кишечника (ЗЗК), як найбільш частих проявів хвороби поза кишечником, можливого взаємозв’язку із порушеннями мікробіоти товстої кишки та активністю хвороби. В дослідженні проаналізовано дані 73 пацієнтів із ЗЗК, середній вік склав 38,6±6,9 років. Першу групу склали 29 (39,7%) хворих,у яких виявлено ураження з боку суглобів та хребта, другу групу – 44 (60,3%) хворих без змін з боку опорнорухового апарату. В першій групі частіше діагностували периферичний тип суглобового синдрому – 25 (86,5%) випадків, з ураженням великих суглобів – 22 (75,9%) випадки (р<0,05). Аксіальний тип виявлявся рідше, лише у 4 (13,8%) хворих (р<0,03). Ураження суглобів та хребта у хворих із ЗЗК достовірно частіше супроводжувалися вираженою активністю захворювання (р≤0,05), що підтверджувалося достовірним підвищенням вмісту ШОЕ, СРБ, кальпротектину, тромбоцитозом та значними порушеннями мікробіоти. Виявлені порушення погіршували перебіг хвороби та потребували своєчасної корекції лікування; Целью нашего исследования было изучение особенностей поражения позвоночника и суставов у больных с воспалительными заболеваниями кишечника (ВЗК), как наиболее частых проявлений болезни вне кишечника, возможной взаимосвязи с нарушениями микробиоты толстой кишки и активностью болезни. Проанализированы данные 73 пациентов с ВЗК, средний возраст составил 38,6 ± 6,9 лет. Среди обследованных больных, первую группу составили 29 (39,7%) больных, у которых выявлены изменения со стороны суставов и позвоночника, вторую группу – 44 (60,3%) больных без изменений со стороны опорно-двигательного аппарата. В первой группе достоверно чаще диагностировали периферический тип суставного синдрома – 25 (86,5%) случаев, с поражением крупных суставов – 22 (75,9%) случая (р <0,05). Аксиальный тип выявлен достоверно реже, только в 4 (13,8%) больных (р<0,03). Поражение суставов и позвоночника у больных с ВЗК достоверно чаще сопровождались выраженной активностью заболевания (р≤0,05), что подтверждалось достоверным повышением содержания СОЭ, СРБ, кальпротектина, тромбоцитозом и значительными дисбиотическими нарушениями. Выявленные изменения ухудшали течение болезни и требовали своевременной коррекции лечения; Inflammatory bowel diseases (IBDs) that are accompanied by extraintestinal manifestations often lead to complications, contribute to deterioration of the quality of life and are difficult to diagnose. Therefore, the purpose of our research was to investigate the distinguishing features of the spine and joints lesions in patients with ulcerative colitis (UC) and Crohn’s disease (CD), which are the most frequent extraintestinal manifestations of the forenamed diseases, and to investigate the possible link between the gut microbiota dysbiosis and the disease activity. The data of 73 patients with IBDs, whose average age was 38,6±6,9, were analyzed in this research. Among the examined patients the first group consisted of 29 (39,7%) patients with IBDs and lesions of the spine and joints and the second group consisted of 44 patients without changes in the musculoskeletal system. UC was diagnosed more frequently – in 58 (79,5%) patients, – and CD was diagnosed in 15 (20,5%) patients; the large intestine lesions were detected significantly more often (р<0,05). The diagnosis was made according to the international clinical, instrumental and histological criteria. The diagnosis of the spine and joints lesions in patients with IBD was made according to the expert ECCO guidelines (2018). Significantly more often the peripheral joint syndrome was diagnosed – in 25 (86,5%) cases, with large joints lesions – in 22 (75,9%) cases (p<0,05), and frequently – monoarthritis of lower limbs. The lesions of three and more joints were detected in 8 (27,6%) patients who had higher disease activity and usually worse course of disease – in 7 (87,5%) patients. Axial type was diagnosed significantly more rarely – only in 4 (13,8%) patients (p<0,03), isolated sacroiliitis predominated in 3 (10,3%) patients. According to the findings, the spine and joints lesions were diagnosed significantly more often in patients with medium severity course and severe course of IBDs that were accompanied by total lesions during UC and by intestinal obstructions, fistulae and abscesses during CD – in 20 (68,9%) cases, – in contrast to the patients without joint syndrome – 13 (29,6%) patients (r=0,76) (р<0,02). Particularly notable is the increase in platelets in the group of patients with the lesions of joints and spine. The platelet count was on average 469±12,3х109/l per liter in contrast to the patients of the second group – 318±14,1 х109/l(р<0,03). In addition, it was detected that in lesions of joins and spine there was a significant increase in ESR (more than 50 mm/hour) – in 25 (86,2%) patients, 28 (63,6%) cases – in the second group correspondingly. A significant difference was determined after detecting calprotectin with the quantitative assessment method. Thus, calprotectin values in the first group of patients were on average 306,9±16,4µg/g in contrast with the patients of the second group – 154±17,1 µg/g (р<0,05), which proved higher activity of the process in patients with the extraintestinal manifestations and necessity of the therapy intensification. Apart from that, the microbiota dysbiosis was detected more often in the first group. Thus, decrease in Lactobacillus abundance and increase in opportunistic microflora was detected significantly more often – in 22 (75,9%) patients (p<0,05) and in 27 (93,1%) patients (r=0,73) (р<0,01) correspondingly. Furthermore, decrease in abundance of Escherichia coli with normal enzymatic properties was detected and it was more pronounced in the group of patients with musculoskeletal disorders – 27 (93,1%) patients (p<0,05). Significant increase in opportunistic microflora, decrease in Lactobacillus abundance and abundance of Escherichia coli with normal enzymatic properties, which were detected in patients with IBDs and lesions of spine and joints, is without doubt an additional factor that can amplify the inflammatory changes in intestines and have a negative impact on therapy of these patients/l per liter in contrast to the patients of the second group – 318±14,1 х109/l (р<0,03). In addition, it was detected that in lesions of joins and spine there was a significant increase in ESR (more than 50 mm/hour) – in 25 (86,2%) patients, 28 (63,6%) cases – in the second group correspondingly. A significant difference was determined after detecting calprotectin with the quantitative assessment method. Thus, calprotectin values in the first group of patients were on average 306,9±16,4µg/g in contrast with the patients of the second group – 154±17,1 µg/g (р<0,05), which proved higher activity of the process in patients with the extraintestinal manifestations and necessity of the therapy intensification. Apart from that, the microbiota dysbiosis was detected more often in the first group. Thus, decrease in Lactobacillus abundance and increase in opportunistic microflora was detected significantly more often – in 22 (75,9%) patients (p<0,05) and in 27 (93,1%) patients (r=0,73) (р<0,01) correspondingly. Furthermore, decrease in abundance of Escherichia coli with normal enzymatic properties was detected and it was more pronounced in the group of patients with musculoskeletal disorders – 27 (93,1%) patients (p<0,05). Significant increase in opportunistic microflora, decrease in Lactobacillus abundance and abundance of Escherichia coli with normal enzymatic properties, which were detected in patients with IBDs and lesions of spine and joints, is without doubt an additional factor that can amplify the inflammatory changes in intestines and have a negative impact on therapy of these patients.Документ Проблема болю в практиці лікаря-інтерніста(Українська медична стоматологічна академія, 2020-11) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Катеренчук, Олександр Іванович; Іваницький, Ігор Валерійович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Лебедь, Владимир Григорьевич; Ищейкина, Юлия Алексеевна; Катеренчук, Александр Иванович; Иваницкий, Игорь Валериевич; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ischeykina, Yu. О.; Katerenchuk, O. I.; Ivanytckyi, I. V.Введення. Біль є ключовою проблемою та фундаментальним питанням в сучасній медицині. Більше ніж в 75 % випадків у населення спостерігається постійний больовий синдром. При зверненні в поліклініку на амбулаторному прийомі у кожного 7 відвідувача присутні скарги на біль в суглобах та м’язах і в 30 % випадків діагностують симптоми ревматичних захворювань та болі в спині, що зна-чно погіршують якість життя пацієнтів. Мета. Оцінити ефективність схеми комбінованого лікування хворих на остеоартрит з коморбідною патологією з включенням хондропротекторів : глюкозаміну сульфат, розчин для ін’єкцій та порошок для орального розчину; запатентований хрящовий колаген неденатурований (натуральний) ІІ типу (UC-ІІтм); нестероїдний протизапальний препарат (мелоксикам), ангіотензина ІІ рецепторів блокатор (валсартан), статин (розувастатин). Матеріали та методи дослідження. У проведеному проспективному дослідженні на базі кафедри сімейної медицини і терапії Української медичної стоматологічної академії в обласному діагностично-лікувальному ревматологічному центрі комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» брали участь 30 амбулаторних та стаціонарних хворих віком 52–67 років із первинним гонартрозом ІІ–ІІІ рентгенологічної стадії по Kellgren і Lawrence в поєднанні з коморбідною патологією (артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця, болем в спині, нестероїдними гастропатіями), які знаходилися під динамічним спостереженням протягом 12 місяців. Результати. Аналізуючи якість комбінованої терапії у хворих на остеоартрит в поєднанні з коморбідною патологією протягом 12 місячного спостереження, ми виявили, що кращі результати лікування були у хворих, які отримували ампульовані та пероральні форми хондропротекторів. Протягом дослідження виявлено значний клінічний ефект при прийомі хондропротекторів у змішаній формі у хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, що прявилося покращенням таких клінічних показників, як індекс Лекена та WOMAC. Через 6 місяців лікування було досягнуто достовірного зниження сумарного функціонального індексу Лекена (10,88± 2,07) з показником p<0,0001 у хворих основної групи, які приймали хондропротектори у змішаній формі (p<0,0001), порівняно з показником групи порівняння (12,68±2,08). Достовірне зниження індексу Лекена в основній групі також спостерігалося через 12 місяців від початку дослідження (p<0,0001), що свідчить про наявність тривалого ефекту післядії при прийомі хондропротекторів у змішаній формі на фоні комбінованої терапії в основній групі. Також спостерігалося зниження вираженості болю у спокої та при рухах, обмеження в щоденній діяльності за анкетою WOMAC через 6 міс від початку лікування в обох групах, але в основній групі достовірно більш значуще. Сумарний показник анкети WOMAC через 6 міс від початку дослідження в основній групі (676,08±215,63) був значно нижчим (p<0,0001), ніж у групі порівняння (858,46±167,64). Цей показник через 12 місяців в основній групі (564,82±187,34) був також достовірно нижчим (p<0,0001), ніж у групі порівняння (797,12±218,10).Документ Роль психосоціальних стресових факторів у розвитку серцево-судинної патології: можливості фазаграфії у попередженні їх негативного впливу(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2017) Катеренчук, Іван Петрович; Файнзільберг, Леонід Соломонович; Катеренчук, Олександр Іванович; Вакуленко, Костянтин Євгенійович; Катеренчук, Иван Петрович; Файнзильберг, Леонид Соломонович; Катеренчук, Александр Иванович; Вакуленко, Константин Евгеньевич; Katerenchuk, I. P.; Finezilberg, L. S.; Katerenchuk, O. I.; Vakulenko, K. E.Резюме У роботі представлений огляд літературних даних, присвячених зв’язку між психосоціальними стресовими факторами і ризиком розвитку серцево-судинної захворюваності та смертності. Доведена значимість психосоціальних стресових факторів як незалежних чинників кардіоваскулярного ризику і розвитку серцево-судинних захворювань. Аргументується доцільність проведення фазаграфії з метою оцінки несприятливого впливу психосоціальних факторів та проведення заходів немедикаментозної та медикаментозної профілактики несприятливого впливу психосоціальних стресових факторів.; Резюме В работе представлен обзор литературных данных, посвященных связи между психосоциальными стрессовыми факторами и риском развития сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности. Доведена значимость психосоциальных стрессовых факторов как независимых факторов кардиоваскулярного риска и развития сердечно-сосудистых заболеваний. Аргументируется целесообразность проведения фазаграфии с целью оценки нежелательных влияний психосоциальных факторов и проведения мероприятий немедикаментозной и медикаментозной профилактики нежелательных влияний психосоциальных стрессовых факторов.; Abstract. The paper presents a literature overview of psychosocial stress factors and their influence on cardiovascular morbidity and mortality risks. Nowadays, psychosocial distress (in association with anxiety and/or depression) is well-recognized independent risk factor for cardiovascular diseases. Psychosocial factors that are a consequence of unhealthy lifestyle (regular alcohol abuse, smoking, low physical activity, unbalanced nutrition) can directly cause acute pathophysiological reactions of the cardiovascular system that further resulting in increasing the risks of coronary arteries disease occurrence and progression. Psychosocial distress can be a trigger of transient myocardial ischemia, ventricular arrhythmias and sudden coronary death. Those undesirable effects are realized through mechanisms of increasing the amount of cardiac contractions (heart rate) and arterial pressure (AT) elevation due to the sympathetic nervous system activation and parasympathetic nervous system activity declining. So its lead to increased needs of oxygen consumption by myocardium, transient endothelial dysfunction, pro-thrombotic coagulation state and dyslipidemia. Sympathetic hyper-reactivity manifests as rapid blood pressure elevation and increased heart rate as response to mental stress-factors. The method of phazagraphy expands the possibilities of standard ECG method and can be recommended as screening tool for evaluation of the cardiovascular system functional capabilities in some populations. It’s a useful method for obtaining objective information by family doctors as well as cardiologists for long-time management on out-of-hospital level of medical service. Phazagraphy can be recommended for assessing the state of the cardiovascular system adaptation in workers of certain occupations (pilots, locomotive drivers, bus drivers, etc.), whose work is associated with the risk to the lives of many people. The use of the phasagraphy method can also be useful for assessing patient tolerance to physical activity and for controlling the effectiveness of prescribed treatment regime, in particular, even assuming the action of target drugs.Документ Серцево-судинні ускладнення синдрому обструктивного апное сну: у фокусі порушення реполяризації міокарда(Сумський державний університет, 2020-06-26) Ждан, Вячеслав Миколайович; Катеренчук, Олександр Іванович; Іваницький, Ігор Валерійович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Хайменова, Галина Сергіївна; Zhdan, V. M.; Katerenchuk, O. I.; Ivanytckyi, I. V.; Kyrian, O. A.; Haymenova, G. S.Синдром обструктивного апное сну є фактором ризику виникнення і прогресування серцево-судинних захворювань. Ключовим патофізіологічним механізмом при цьому є гіперактивація симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Порушення процесів реполяризації міокарда можуть розглядатись як ранній маркер підвищеного ризику виникнення міокардіальної ішемії у осіб без серцево-судинних захворювань. Також, лишається невиясненим як лікування синдрому обструктивного апное сну може вплинути на вегетативну регуляцію та процеси реполяризації міокарда. Мета дослідження: оцінити взаємозв’язок між вегетативною дисфункцією та порушенням процесів реполяризації міокарда при синдромі обструктивних апное сну та їх зміни після проведеного лікування основного захворювання. Результати: в досліджувану групу залучено 15 пацієнтів із синдромом обструктивних сонних апное легкого та середнього ступеню, контрольну групу сформували здорові особи. В досліджуваній групі відмічалась збільшена тонічна активність симпатичної нервової системи, що поєднувалось зі збільшенням стандартного квадратичного відхилення симетричності хвилі Т. Корекція синдрому обструктивних сонних апное за допомогою ЛОР-процедур (септопластика, увулопалатопластика, видалення поліпів носових порожнин, увулопалатафарингопластика) супроводжувалось покращенням тонічної вегетативної регуляції (за показниками варіабельності синусового ритму) та нормалізацією показників реполяризації міокарда через 3 місяці після проведеного лікування. Висновки. Тонічна гіперсимпатикотонія змінює процеси реполяризації міокарда у пацієнтів із синдромом обструктивного апное сну. Лікування синдрому обструктивного апное сну за допомогою оториноларингологічних процедур покращує вегетативну регуляцію та процеси реполяризації міокарда.Документ Сучaснi пoгляди нa невiдклaдну дoпoмoгу при пaтoлoгiї oргaнiв серцевo-судиннoї системи(Українська медична стоматологічна академія, 2020-11-30) Ждан, Вячеслав Миколайович; Хайменова, Галина Сергіївна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Волченко, Григорій Вілійович; Катеренчук, Олександр Іванович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Хайменова, Галина Сергеевна; Ищейкина, Юлия Алексеевна; Волченко, Григорий Вилльевич; Катеренчук, Александр Иванович; Zhdan, V. M.; Khaimenova, Н. S.; Ischeykina, Yu.О.; Volchenko, G. V.; Katerenchuk, O. I.Артеріальна гіпертензія – oдна з найбільш гoстрих медикo-сoціальних прoблем в усьoму світі. Незважаючи на oчевидні успіхи в лікуванні артеріальної гіпертензіі, загальне числo хвoрих в світі, перевищила 1 млрд. чoлoвік і неухильнo збільшується, дo 2022 р за приблизними рoзрахунками може скласти більше 1,5 млрд. випадків. При цьoму артеріальна гіпертензія є прoвіднoю причинoю смерті населення (12,8%), щo станoвить 7,5 млн. oсіб на рік. У свoю чергу, гіпертoнічний криз – це стан, викликаний раптoвим підвищенням артеріальнoгo тиску дo індивідуальнo висoких величин,щo супрoвoджується клінічними симптoмами і вимагає негайнoгo зниження артеріальнoгo тиску для пoпередження ураження oрганів-мішеней. Грунтуючись на цьoму визначенні, ще раз важливо підкреслити неприйнятність віднесення дo гіпертензивних кризів епізoдів гoстрo виниклoгo вираженoгo підвищення артеріальнoгo тиску, щo не супрoвoджуються клінічнoю симптoматикoю. Крім тoгo, важливo не віднoсити дo гіпертензивних кризів випадки гoстрoгo інфаркту міoкарда, гoстрoгo пoрушення мoзкoвoгo крoвooбігу, щo супрoвoджуються втoринним вираженим підвищенням артеріальнoгo тиску (oбумoвленим бoльoвим синдрoмoм, гoстрoю ішемією гoлoвнoгo мoзку і т. д.). Таким чином, дo гіпертензивних кризів слід віднoсити ті випадки, кoли гoстрo виниклo виражене підвищення артеріальнoгo тиску і є причинoю гoстрoгo ураження oрганів-мішеней. Питання лікування артеріальнoї гіпертензії та гіпертoнічних кризів не втрачає свoєї актуальнoсті і зараз. Мoжливoсті швидкoгo і ефективнoгo купірування кризи на дoгoспітальнoму етапі зрoсли в кілька разів з пoявoю сучасних фармпрепаратів. На сьогодні оснoвними зaвдaннями терaпiї гіпертонічного кризу є: купiрувaння кризу, пoсткризoвa стaбiлiзaцiя i прoфiлaктикa пoвтoрних гіпертонічних кризів.Документ Сучасне впровадження симуляційної дистанційної освіти працівників медичної галузі(Українська медична стоматологічна академія, 2020-07) Ждан, Вячеслав Миколайович; Хайменова, Галина Сергіївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Катеренчук, Олександр Іванович; Ждан, Вячеслав Николаевич; Хайменова, Галина Сергеевна; Бабанина, Марина Юрьевна; Кирьян, Елена Анатольевна; Катеренчук, Александр Иванович; Zhdan, V. M.; Khaіmenova, Н. S.; Babanina, M. Iu.; Kyrian, O. A.; Katerenchuk, O. I.Поява високих технологій в медицині, прискорення темпу життя, наростаючий обсяг знань, впровадження нових лікувально-діагностичних методик – все це ставить перед сучасною системою медичної освіти завдання по розробці якісно нових підходів у підготовці кадрів для охорони здоров'я. Повсюдно в галузі відчувається гострий дефіцит фахівців високої кваліфікації. Тому закономірно, що одним з головних напрямків в сфері медичної освіти є необхідність значного посилення практичного аспекту підготовки кадрів при збереженні належного рівня теоретичних знань. При проходженні клінічних дисциплін далеко не завжди здійснюється повноцінне відпрацювання практичних маніпуляцій. В останні роки ситуація погіршилася широким впровадженням в клініках ринкових відносин і змінами в законодавчій базі. У зв'язку з цим поява можливостей в організації фантомного і симуляційного навчання медичних працівників бачиться як розумний і необхідний напрямок у навчальному процесі. В даний час симулятори використовуються для навчання та об'єктивної оцінки у багатьох областях діяльності людини, які передбачають високі ризики. Симуляційний тренінг має цілий ряд переваг перед традиційною системою підготовки: пацієнт не страждає від дій медичних працівників; тренінг проводиться незалежно від наявності в клініці відповідних пацієнтів та графіка роботи лікувального закладу; за рахунок об'єктивізації оцінки підвищується кінцевий результат практикуму. Саме симулятори можуть багаторазово і точно відтворити важливі клінічні сценарії і можливість адаптувати навчальну ситуацію. Головним і найважливішим перевагою імітації є можливість об'єктивної реєстрації параметрів виконуваної професійної діяльності з метою досягнення високого рівня підготовки кожного фахівця.