Перегляд за Автор "Kizimenko, O. O."
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Вплив терапії від’ємним тиском на мікробне забруднення гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи(Хірургія України, 2018) Кизименко, Олексій Олексійович; Kizimenko, O. O.; Кизименко, Алексей Алексеевич; Ляховський, Віталій Іванович; Liakhovskyi, V. I.; Ляховский, Виталий Иванович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Gorodova-Andreeva, T. V.; Городова-Андреева, Тамара ВалерьяновнаМета роботи — вивчити швидкість та ефективність показників мікробної деконтамінації при застосуванні терапії від’ємним тиском у хворих з гнійно-некротичними ускладненнями синдрому діабетичної стопи. Матеріалиіметоди. Проаналізовано 107 медичних карток стаціонарних хворих, які в 2015 — 2016 рр. перебували на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні № 1 2-ї міської клінічної лікарні м. Полтава з різними формами гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи. Цукровий діабет 2 типу мали 89 (83,2 %) пацієнтів, 1 типу — 18 (16,8 %). Залежно від методу місцевого лікування пацієнтів розподілили на дві групи. В основній групі (n = 55) застосовували вакуумну терапію, в групі порівняння (n = 52) — стандартне лікування із використанням антисептичних лікарських засобів. Визначали кількісні та якісні показники швидкості очищення від мікробного забруднення за допомогою регулярних посівів із гнійних ран. Результати та обговорення. Мікробне забруднення до початку місцевого лікування в обох групах становило 105 — 107 в 1 г тканини. На 10-ту добу в пацієнтів основної групи мікробні асоціації не висівали, аеробну монофлору висіяно в 5 (9,1 %) випадках (у 3 (60,0 %) — S. epidermidis, у 2 (40,0 %) — S. аureus з мікробним числом до 103), у групі порівняння монокультуру виявлено у 18 (34,6 %) випадках, мікробні асоціації — в 14 (26,9 %). Повне очищення рани від мікробного забруднення при використанні вакуумної терапії відзначено до 10-ї доби, тоді як у пацієнтів групи порівняння — на 14-ту добу. Середня тривалість стаціонарного лікування в основній групі становила 12 діб, у групі порівняння — 17. Висновки. Доведено позитивний вплив терапії від’ємним тиском на швидкість та ефективність очищення рани від мікробного забруднення при гнійно-некротичних ускладненнях синдрому діабетичної стопи. Вакуумна терапія суттєво прискорює очищення ран, що сприяє зменшенню тривалості перебування у стаціонарі, а отже, зменшує витрати на лікування гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи.Документ Вузловий зоб: можливості сучасних методів діагностики (огляд літератури)(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Люлька, Олександр Миколайович; Liulka, O. M.; Люлька, Александр Николаевич; Ковальов, Олександр Павлович; Kovalyov, O. P.; Ковалев, Александр Павлович; Ляховський, Віталій Іванович; Lyakhovskiy, V. I.; Ляховский, Виталий Иванович; Нємченко, Іван Іванович; Nemchenko, I. I.; Немченко, Иван Иванович; Кизименко, Олексій Олексійович; Kizimenko, O. O.; Кизименко, Алексей АлексеевичАрсенал сучасних методів дослідження щитоподібної залози, більшість з яких на сьогодні є доступними для широкого застосування, не гарантує від діагностичних помилок, особливо при хаотичному їх застосуванні. Метою роботи було систематизувати сучасні методи діагностики вузлового зоба та провести аналіз діагностичних можливостей і показів до їх проведення. Всі методи діагностики поділено на три групи: морфологічні, методи візуалізації та визначення функціонального стану. В статті представлено інтерпретацію результатів кожного з них, наголошено як на позитивних сторонах, так і на недоліках. Приділена увага перспективним дослідженням, які ще не знайшли одностайного визнання у лікарів та повсякденного застосування. На сьогодні не існує єдиного метода діагностики, який би гарантував встановлення до операції правильного діагнозу при вузлових утвореннях щитоподібної залози, тому найбільша ефективність діагностичних методів полягає в їх комплексному застосуванні; Арсенал сучасних методів дослідження щитоподібної залози, більшість з яких на сьогодні є доступними для широкого застосування, не гарантує від діагностичних помилок, особливо при хаотичному їх застосуванні. Метою роботи було систематизувати сучасні методи діагностики вузлового зоба та провести аналіз діагностичних можливостей і показів до їх проведення. Всі методи діагностики поділено на три групи: морфологічні, методи візуалізації та визначення функціонального стану. В статті представлено інтерпретацію результатів кожного з них, наголошено як на позитивних сторонах, так і на недоліках. Приділена увага перспективним дослідженням, які ще не знайшли одностайного визнання у лікарів та повсякденного застосування. На сьогодні не існує єдиного метода діагностики, який би гарантував встановлення до операції правильного діагнозу при вузлових утвореннях щитоподібної залози, тому найбільша ефективність діагностичних методів полягає в їх комплексному застосуванні; There are many methods for investigating the thyroid gland pathology. None of them guarantee mistakes or false results at nodular goiter, especially before surgery. Thus, in 4-6% of patients malignant changes in nodes are diagnosed only after surgery. The aim of the work was to systematize the modern methods of nodal goiter investigation, to analyse the indications to their application and informative. All methods of nodal goiter diagnosis were conditionally divided into three groups: methods for determining the functional state of the thyroid gland, visualization methods and methods of morphological diagnosis. However, the primary and obligatory research method remains the clinical examination of the patient with palpation of the thyroid gland and neck. Auscultation of the trachea at the level of the thyroid gland has practical significance only in cases of tracheal stenosis with dense goiter. Among the laboratory methods of determining the thyroid gland functional state, the determination of the basal secretion level of the thyroid stimulating hormone is extremely sensitive. Determination of thyroxine and triiodothyronine levels is performed as for general fraction, and free fraction. For the diagnosis of the thyroid gland functional changes, a thyroliberin test is used, which is positive for hypothyroidism and negative for hyperthyroidism. In diffuse toxic goiter (DTG) and chronic autoimmune thyroiditis (Hashimoto, CATH) in the blood serum specific antibodies to the thyroid gland are specified. At CATH elevated levels of antibodies to the thyroglobulin and microsomal fraction are observed, at DTG – to receptors of thyroid stimulating hormone. Among the methods of visualization, sonography is widely used. In addition to determination of the shape, size, location of nodes during the study structural changes in tissues, especially their blood supply, can be determined. The informativeness of the study is increased when conducting a pulsed spectral and energy doppler study. A spiral computer or magnetic resonance imaging is also used. Morphological studies hold a leading position in the diagnosis of nodal goiter. Thus, thin-needle aspiration puncture biopsy under sonographic control with subsequent cytological examination of punctulus is obligatory. The use of malignancy markers and wedge-shaped dehydration markers increases the informative nature of the method. Histological examination is carried out both in the traditional classical way and in the frozen sections of tissues. It can be complemented by immunohistochemical and morphometric methods of diagnosis. Intraoperative laser autofluorescence spectroscopy also allows to establish the morphological structure of the thyroid gland nodal formations. Methods of nodular goiter diagnosis have a large variety. Each of them has certain disadvantages. This does not allow to be guided by the results of only one of them in most cases. The most informative diagnostics is achieved with their complex carrying out and interpretation of the results.Документ Причини виникнення та діагностика синдрому діабетичної стопи(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Ляховський, Віталій Іванович; Гавловський, Олександр Леонідович; Кизименко, Олексій Олексійович; Люлька, Олександр Миколайович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Ляховский, Виталий Иванович; Гавловский, Александр Леонидович; Кизименко, Алексей Алексеевич; Люлька, Александр Николаевич; Городова-Андреева, Тамара Валерьяновна; Lyakhovsky, V. I.; Havlovsky, O. L.; Kizimenko, O. O.; Liulka, O. M.; Gorodova-Andreeva, T. V.Проведений аналіз наукової літератури стосовно визначення терміну «Синдрoм діабетичної стопи» та встановлення причин його виникнення. Приділена значнa увага порушенням іннервації, кровообігу в нижнiх кінцівках та ступеню ураження кісток та суглобів при діабетичній стопі. За думкою більшості фахівців, синдром діабетичної стопи є результатом порушення не тільки кровообігу, а й іннервації нижніх кінцівок. Тому найбільш признаним є виділення нейропатичної, ішемічної та змішаної форми синдрому. Детально описані діагностичні можливості сучасних методів обстеження таких пацієнтів. Особлива увага приділена особливостям прoведення інструментальних методів обстеження при синдромі діабетичної стопи: реовазографії, тeрмографії, радіонуклідній ангіографії, лазерній флоуметрії, визначенню трaнскутанної напруги кисню, ангіографії, комп’ютерній цифровій субтрaкційній ангіографії, дуплексній ультразвуковій діагностиці, визначенню порoгу больової, температурної та вібраційної чутливості. Проведено аналіз показань до застосування кожного з діагностичних методів з інтерпретацією отриманих результатів. Перевага серед великої кількості існуючих досліджень надається методам діагностики, які поєднують максимальну інформативність з мінімальною інвазивністю. Доведено, що oптимальними методами діагностики ста- ну артеріального кровообігу нижніх кiнцівок у хворих з синдромом діабетичної стопи є застосування ультрaзвукових та рентгенографічних методів обстеження, з визначенням трaнскутанної напруги кисню. Це дозволяє отримати всебічне уявлення про патологічні зміни та визначити подальшу лікувальну тактику. Проведен анализ научной литературы относительно определения термина «Синдром диабетиче-ской стопы» и установления причин его возникновения. Уделено значительное внимание нарушениям иннервации, кровообращению в нижних конечностях, а также степени поражения костей и суставов при диабетической стопе. По мнению большинства специалистов, синдром диабетической стопы является результатом нарушения не только кровообращения, а и иннервации нижних конечностей. Поэтому, наиболее признанным есть разграничение нейропатической, ишемической и смешанной формы синдрома. Детально описаны диагностические возможности современных методов обследования таких пациентов. Особое внимание уделено особенностям проведения инструментальных методов обследования при синдроме диабетической стопы: реовазографии, термографии, радионуклидной ангиографии, лазерной флоуметрии, определению черезкожного напряжения кислорода, ангиографии, компъютерной цифровой субтракционной ангиографии, дуплексной ультразвуковой диагностике, определению порога болевой, температурной и вибрационной чувствительности. Проведен анализ показаний к применению каждого из диагностических методов с интерпретацией полученных результатов. Преимущество среди большого количества существующих исследований предоставляется методам диагностики, которые сочетают в себе максимальную информативность с минимальной инвазивностью. Доказано, что оптимальными методами диагностики состояния артериального кровообращения нижних конечностей у больных с синдромом диабетической стопы являются применение ультразвуковых и рентгенографических методов обследования, с определением черезкожного напряжения кислорода. Это позволяет получить всестороннее представление про патологические изменения и определить дальнейшую лечебную тактику. This article is devoted to the analysis of scientific literature on the definition of the term "Diabetic foot syn-drome" and identifying the causes of its occurrence. Considerable attention is paid to the disorders of innervations, circulation in the lower limbs and the degree of bone and joint damage in diabetic foot. According to the opinion of the majority of specialists, diabetic foot syndrome results from not only blood circulation im-pairment, but disorders of lower extremity innervations. Therefore, there is a division into neuropathic, ischemic and mixed forms of the syndrome. Diagnostic possibilities of modern methods used to examine diabetic patients are described in details. Particular attention is paid to the peculiarities of implementing instrumental investigation techniques in diagnosis of diabetic foot syndrome: rheovasography, thermograph, radionuclide angiography, laser flowmetry, angiography, computer digital subtraction angiography, assessment of transdermal oxygen tension, duplex ultrasound diagnosis, pain threshold detection, and temperature and vibration sensitivity. The article also presents the analysis of the indications prior the application of each of the diagnostic methods and the interpretation of the results obtained. The most advantageous of a large number of existing diagnostic methods are those that combine maximum information value with minimal invasiveness. It has been proved that the optimal methods for diagnosing the state of arterial blood flow in the lower extremities of patients with diabetic foot syndrome is the use of ultrasound and radiographic examina-tion, with assessment of the transdermal oxygen tension. This allows doctors to get a complete picture of the pathological changes and to choose the proper treatment tactics.Документ Сучасні методи фізичного впливу на гнійну рану(Полтавський державний медичний університет, 2021) Нємченко, Іван Іванович; Ляховський, Віталій Іванович; Люлька, Олександр Миколайович; Лисенко, Руслан Борисович; Рябушко, Роман Миколайович; Краснов, Олег Георгійович; Городова-Андрєєва, Тамара Валер'янівна; Сидоренко, Архип Володимирович; Кизименко, Олексій Олексійович; Niemtchenko, І. І.; Liakhovskyi, V. І.; Liulka, O. N.; Lysenko, R. B.; Riabushko, R. M.; Krasnov, O. G.; Horodova-Andryeyeva, T. V.; Sydorenko, A. V.; Kizimenko, O. O.Вагоме місце у загальній структурі хворих загальнохірургічних стаціонарів складають пацієнти з гнійно-запальними процесами м’яких тканин, частота яких сягає 35 – 40%. Гнійно – запальні процеси клінічно проходять гостро і нерідко ведуть до генералізації інфекції, розвиту сепсису і навіть загибелі хворих. Так, в загальній структурі летальності в хірургічних стаціонарах кількість смертних випадків у зв’язку з гострою хірургічною інфекцією становить від 40 до 60%. Тривале стаціонарне лікування, недостатня ефективність існуючих методів лікування, значні економічні збитки на реабілітацію та відновлення їх працездатності, свідчать про невирішеність проблеми лікування гнійної інфекції в хірургії. В даному огляді літератури проведено аналіз літературних джерел, який показав, що на сьогоднішній день безсумнівно однією з найактуальніших проблем хірургії залишається проблема лікування гнійних ран. Тому, незважаючи на багатий досвід та постійні наукові дослідження, розробка впровадження в клінічну практику нових і удосконалення існуючих методів фізичного впливу на гнійно - запальний процес, а саме: вакуумної обробки рани, лазерного опромінення, дії ультразвуку, озонотерапії, дії на рану екстремальних температур, гіпербаричної оксигенації, гідропресивної терапії, фотодинамічної терапії, дає змогу значно покращити якість хірургічної обробки ран, і тим самим дає можливість більш ранньому її загоєнню. Кожна з наведених методик наряду з перевагами має і свої недоліки технічного, біологічного і економічного характеру, а також обмежена фазністю перебігу ранового процесу. Однак ретельне врахування всіх переваг та недоліків, протипоказань до кожного з методів фізичного впливу на рановий процес дозволяє суттєво покращити результати лікування хворих з гнійними ранами за рахунок значного прискорення перебігу ранового процесу, тим самим дає можливість суттєво скоротити термін лікування хворих.