Перегляд за Автор "Kolenko, I. O."
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Comprehensive patterns of comorbidity: copd and depression(Wydawnictwo Aluna, 2018) Moisieieva, N. V.; Burya, L. V.; Kapustianska, A.; Kolenko, I. O.; Rumyantseva, M. A.; Shumeiko, O. H.; Моісєєва, Наталія Віталіївна; Буря, Лілія Володимирівна; Капустянська, Анна Анатоліївна; Коленко, Ірина Олексіївна; Рум'янцева, Марія Олександрівна; Шумейко, Олексій ГригоровичIntroduction: Data on the prevalence of psychopathological disorders in the exacerbation of chronic obstructive pulmonary disease (COPD) are very heterogeneous. COPD and depression have common predisposing factors. The aim: The aim of the research is to conduct a comprehensive assessment of the e»ect of paroxetine on the level of depressive disorders in the exacerbation of severe degree COPD in women. Materials and methods: The study included patients with severe degree COPD and depressive disorder. A step-by-step test, dynamometry of muscular strength of muscle groups and calculation of the percent ratio of muscular strength to mass were performed for all patients, and the strength of the respiratory muscles was measured. To assess the level of depression, the HADS questionnaire and the CES-D self-questionnaire were used. Assessment of the severity of the patient’s condition was conducted according to the Hospital Alert and Depression Scale (HADS). Results: In exacerbation of severe COPD, the level of depression in patients correlates with the severity of the main criteria: FEV1, the 6-minute step test distance, oxygen saturation after the 6-minute step test, expiratory pressure in the oral cavity. Conclusions: Upon the synchronization of the standard therapy, the level of depression in patients with exacerbation of severe COPD e»ectively decreases. Paroxetine is a valid choice in the comprehensive treatment of COPD. According to the data of evidence-based medicine, the medication demonstrates high eÈciency and favorable safety pro le, without exerting a negative e»ect on COPD, which is of key signi cance in the combined pathology treatment.Документ Role of genetic mutations in development of immunological and clinical disorders in children with chronic pyelonephritis(Aluna Publishing, 2017) Harshman, V. P.; Kryuchko, T. A.; Kolenko, I. O.; Kushnereva, T. V.; Tkachenko, O. Y.; Харшман, Віра Петрівна; Крючко, Тетяна Олександрівна; Коленко, Ірина Олексіївна; Кушнерева, Тетяна Вікторівна; Ткаченко, Ольга Ярославівна; Харшман, Вера Петровна; Крючко, Татьяна Александровна; Коленко, Ирина Алексеевна; Кушнерева, Татьяна Викторовна; Ткаченко, Ольга ЯрославовнаAt the present time, the study of mechanisms of recognition of foreign agents, which is realized by means of Toll-like receptors (TLR) of the innate immune system, has become one of the main tasks of clinical immunology. The aim of our study was to investigate the prevalence of polymorphism of Toll-like receptor 4 (Asp299Gly, Gly299Gly) among children with chronic pyelonephritis (CP) and determine the association of this TLR4 polymorphism with phenotypic features of chronic pyelonephritis and level of interleukin-6 (IL-6). Significantly higher frequency of the mutant allele 299Gly among children with CP was revealed. Significant correlation between the presence of 299Gly TLR4, association of U. urealyticum and M.hominis in lower sections of urinary tract and highest levels of IL-6 concentration was reflected. Sick children with polymorphous locus of TLR4 gene had higher risk of CP early manifestation and formation of its recurrent course with protracted urinary syndrome and unstable remission in comparison with the carriers of “wild” genotype. Obtained results prove the important role of TLR4 in the realization of innate immune response in children with CP and allow considering the TLR4 polymorphism as an additional prognostic indicator in this category of patients.Документ Алгоритм диференційної діагностики захворювань кишечника у дітей(ТОВ «Інфомедіа ЛТД», 2016) Крючко, Тетяна Олександрівна; Несіна, Інна Миколаївна; Пода, Ольга Анатоліївна; Коленко, Ірина Олексіївна; Крючко, Татьяна Александровна; Несина, Инна Николаевна; Пода, Ольга Анатольевна; Коленко, Ирина Алексеевна; Kryuchko, T. A.; Nesinа, I. M.; Poda, O. A.; Kolenko, I. O.У дослідженні проведено оцінку ефективності фекальних біомаркерів як критерій диференціальної діагностики органічних і функціональних захворювань кишечника у дітей. Одним з важливих моментів диференціації органічних і функціональних захворювань - проведення тестів на фекальні біомаркери - кальпротектин і лактоферин, які дозволяють на етапі амбулаторно-поліклінічної допомоги поставити діагноз і призначити протокольне лікування дітям з функціональними розладами. Позитивні результати на виявлення фекальних біомаркерів свідчать про необхідність подальшого обстеження хворого в умовах гастроентерологічного відділення для верифікації органічної патології; В исследовании проведена оценка эффективности фекальных биомаркеров в качестве критерия дифференциальной диагностики органических и функциональных заболеваний кишечника у детей. Одним из важных моментов дифференциации органических и функциональных заболеваний - проведение тестов на фекальные биомаркеры - кальпротектин и лактоферрин, которые позволяют на этапе амбулаторно-поликлинической помощи поставить диагноз и назначить протокольное лечение детям с функциональными расстройствами. Положительные результаты на выявление фекальных биомаркеров свидетельствуют о необходимости дальнейшего обследования больного в условиях гастроэнтерологического отделения для верификации органической патологии; The study assessed the effectiveness of fecal biomarker as a criterion for differential diagnosis of organic and functional bowel disorders in children. One of the important points of differentiation of organic and functional diseases is testing of fecal biomarkers, as the levels of calprotectin and lactoferrin. This tests are important for and prescribe treatment protocol for children with functional disorders. Positive results of faecal biomarkers is indicated, the prescrabtion to examination of the patient in a gastroenterology department for verification of organic pathology.Документ Вивчення впливу факторів ризику на формування рецидивуючого бронхіту у дітей молодшого віку(Актуальні проблеми сучасної медицини, 2011) Кінаш, Юлія Михайлівна; Несіна, Інна Миколаївна; Шпехт, Тетяна Вікторівна; Коленко, Ірина Олексіївна; Kinash, Yu. M.; Nesina, I. N.; Shpeht, T. V.; Kolenko, I. O.Актуальність проблеми РБ у дітей визначається його поширеністю в структурі захворювань органів дихання та неоднозначністю прогнозу, оскільки близько 20% хворих трансформує його в хронічний бронхіт або бронхіальну астму. Результати реалізації РБ у дітей в подальші вікові періоди життя визначаються вкладом різних факторів у формування хронічного запального процесу дихальних шляхів. На підставі аналізу факторів ризику формування РБ у дітей за допомогою OR можна виділити найвпливовіші фактори ризику. Серед них на першому місці знаходиться часте, часом не мотивоване призначення антибактеріальних препаратів (OR=34,8, p<0,05), потім зниження рухової активності та тривалості прогулянок (OR=24,2, p<0,05), на-явність патогенної мікрофлори в носі (OR=11,5, p<0,05), куріння батьків в помешканні (OR=14,1, p<0,05).Документ Влияние полиморфизма генов регуляторных белков PPAR-γ2 на проявление метаболического синдрома у детей и подростков с неалкогольной жировой болезнью печени и экзогенно-конституционным ожирением.(Ассоциация деловой прессы Грузии; Международная академия наук, образования, искусств и естествознания (The International Academy of Sciences, Education, Industry & Arts), 2014) Крючко, Татьяна Александровна; Кайдашев, Игорь Петрович; Пилипенко, Ольга Анатольевна; Остапенко, Вера Петровна; Коленко, Ирина Алексеевна; Kryuchko, T. A.; Kaidashev, I. P.; Pilipenko, O. A.; Ostapenko, V. P.; Kolenko, I. O.; Кайдашев, Ігор Петрович; Крючко, Тетяна Олександрівна; Пилипенко, Ольга Анатоліївна; Остапенко, Віра Петрівна; Коленко, Ірина ОлексіївнаВысшее государственное учебное заведение Украины «Украинская медицинская стоматологическая академия», кафедра педиатрии №2, Полтава; НИИ Генетических и иммунных основ развития патологии и фармакогенетики Высшего государственного учебного заведения Украины «Украинская медицинская стоматологическая академия», Полтава, Украина. Целью исследования явилось изучение влияния однонуклеотидного полиморфизма Pro12Ala гена PPARγ2 на фенотипические проявления, показатели углеводного и липидного обменов, уровень артериального давления (АД) и фактора некроза опухолей альфа (ФНО-α) у детей с экзогенно-конституциональным ожирением (ЭКО) и неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП). Обследовано 67 детей и подростков в возрасте от 7 до 17 лет, из них 34 пациента с диагностированной НАЖБП и 33 детей - с ЭКО. Алгоритм обследования включал оценку антропометрических показателей, липидного спектра крови, показателей уровня глюкозы и иммуннореактивного инсулина (ИРИ) натощак, расчет индекса НОМА-IR, генетические методы обследования. Исследование полиморфизма Pro12Ala гена PPARγ2 показало, что в группе пациентов с НАЖБП отмечался самый высокий процент частоты «дикого генотипа» Pro/Pro (88,2%) и значительно меньшая распространенность частоты носителей аллеля Ala (11,8%). Наличие полиморфного аллеля Ala ассоциировано с более низким уровнем ИРИ, индекса НОМА-IR, достоверным снижением практически всех компонентов липидного обмена, уровня систолического АД и провоспалительного цитокина ФНО-α. Дети и подростки с генотипом Х/Ala имеют более большую массу тела и высокий ИМТ по сравнению с гомозиготами носителями Pro аллеля. Выявленные изменения позволяют рекомендовать проведение генетического скрининга для определения Pro12Ala однонуклеотидного полиморфизма гена PPARγ2 у детей и подростков с ожирением с целью определения степени риска развития метаболических нарушений и своевременного проведения профилактических мероприятий; Higher state educational establishment of Ukraine “Ukrainian Medical Stomatological Academy”, Department of Pediatrics № 2, Poltava; Research Institute for Genetic and Immunologic Grounds of Pathology and Pharmacogenetics of Higher state educational establishment of Ukraine “Ukrainian Medical Stomatological Academy”, Poltava, Ukraine. The aim of this study was to investigate the influence of single nucleotide polymorphism Pro12Ala of PPARγ2 gene in phenotypical manifestations, carbohydrate and lipid metabolism, blood pressure (BP) and tumor necrosis factor alpha (TNF-α) in children with exogenous constitutional obesity (ECO) and nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD). 67 children aged from 7 to 17 years were examined; among them 34 patients were diagnosed with NAFLD and 33 children with ECO. The algorithm of examination included assessment of anthropometric parameters, blood lipid profile, glucose indicators and immunoreactive insulin (IRI) on an empty stomach, the calculation of the HOMA-IR index, genetic methods of examination. The study of Pro12Ala polymorphism of PPARγ2 gene showed that patients with NAFLD demonstrated the highest percentage in the frequency of the “wild genotype” Pro / Pro (88,2%) and significantly lower prevalence rate in frequency of allele Ala (11,8%). The presence of the polymorphic allele Ala was associated with lower levels of IRI, HOMA-IR index, a significant reduction of virtually all components of lipid metabolism, systolic blood pressure and pro-inflammatory cytokine TNF-α. Children with genotype X/Ala have greater body weight and higher BMI as compared with homozygous carriers of Pro allele. The detected changes allow us to recommend the use of genetic screening to identify single nucleotide polymorphism Pro12Ala of PPARγ2 gene in obese children in order to determine the degree of risk of metabolic disorders development and implement the preventive measures in a timely manner.Документ Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки в дітей: можливості діагностики та лікування(Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ-А-ПОЛ», Київ, Україна, 2024) Крючко, Тетяна Олександрівна; Бубир, Людмила Миколаївна; Пода, Ольга Анатоліївна; Коленко, Ірина Олексіївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Коваленко, Ляна Андріївна; Черевко, Ірина Григорівна; Kryuchko, T. O.; Bubyr, L. M.; Poda, O. A.; Kolenko, I. O.; Ivanytskyi, I. V.; Kovalenko, L. A.; Cherevko, I. G.За даними останніх статистичних звітів, метаболічно-асоційована жирова хвороба печінки (МАЖХП) може вражати близько 7 % дітей і підлітків у загальній педіатричній популяції західних країн і третину дітей із верифікованим ожирінням та може загрожувати трансформацією в тяжчі форми враження печінки як у дитячому, так і в дорослому віці з розвитком стеатогепатиту і/або печінкової недостатності. Своєчасна верифікація стеатотичної хвороби печінки та підшлункової залози у дітей становить проблему через відсутність специфічних клінічних проявів захворювання та недостатній скринінг порушень функції печінки в педіатричних пацієнтів із діагностованим ожирінням. Мета — дослідити терапевтичну ефективність застосування комбінованого препарату на основі карнітину, бетаїну та аргініну в дітей із метеболічно нездоровим ожирінням та супутніми коморбідними станами. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 30 пацієнтів віком від 6 до 18 років, у яких діагностовано ожиріння. Усі пацієнти перебували під спостереженням у дитячих відділеннях м. Полтави. Залежно від коморбідності пацієнтів з ожирінням розподілили на три групи по 10 дітей у кожній. У 1-шу групу залучили дітей зі стеатотичною хворобою печінки, у 2-гу — дітей з інсулінорезистентністю (ІР), у 3-тю — дітей із метаболічно здоровим ожирінням без ознак стеатотичного ураження печінки та порушення вуглеводного обміну. Проводили антропометричні дослідження (обвід талії та стегон) і розрахунок індексу маси тіла (ІМТ), визначали основні біохімічні печінкові показники, оцінювали стан ліпідного та вуглеводного обміну, досліджували жорсткість печінки за результатами зсувнохвильової еластометрії. Діти з метаболічно нездоровим ожирінням протягом 3 міс, окрім протокольних рекомендацій, приймали карнітин-бетаїн-аргініновий комплекс. Через 3 міс проводили повторну оцінку клініко-лабораторних та інструментальних змін у всіх пацієнтів. Результати. Пацієнтів стратифікували за віком і статтю. У групах пацієнтів, які, окрім рекомендацій щодо модифікації способу життя, харчової поведінки та збільшення фізичної активності, приймали карнітинбетаїн-аргініновий комплекс, зареєстровано тенденцію до зниження маси тіла та статистично значуще зменшення ІМТ у дітей, які мали ожиріння, асоційоване зі стеатозом та ІР. Вагомим індикатором позитивної клінічної динаміки у пацієнтів з метаболічно нездоровим ожирінням стало зниження показників обводу талії порівняно з дітьми з метаболічно здоровим ожирінням. Дослідження рівня печінкових трансаміназ на тлі медикаментозної корекції в дітей зі стеатотичною хворобою печінки продемонструвало статистично значуще зниження вмісту аланінамінотрансферази. Оцінка показників ліпідного обміну на тлі запропонованої терапії виявила статистично значуще (р < 0,01) зниження рівня тригліцеридів у пацієнтів із МАЖХП і позитивний вплив на динаміку змін глікемічного профілю в пацієнтів з ІР. За результатами нашого спостереження, діагностичну цінність у пацієнтів із МАЖХП мають динамічні зміни показників еластометрії, що підтверджується статистично значущим зменшенням діапазону значень жорсткості печінки в цих пацієнтів після терапії. According to the latest statistical reports, metabolic-associated fatty liver disease (MAFLD) can affect about 7 % of children and adolescents in the general paediatric population of Western countries, one-third of children with verified obesity and may threaten to transform into more severe forms of liver damage in both childhood and adulthood, with the development of steatohepatitis and/or liver failure. The timely verification of steatotic disease of the liver and pancreas in children remains difficult due to the lack of specific clinical manifestations of the disease and insufficient screening of liver function disorders in paediatric patients with diagnosed obesity.Документ Місцева зволожуюча терапія у дітей з атопічним дерматитом – запорука успішного протирецидивного лікування(Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет» Всеукраїнська громадська організація «Асоціація неонатологів України», 2016) Коленко, Ірина Олексіївна; Коленко, Ирина Алексеевна; Kolenko, I. O.У даній статті описуються підходи до ведення дітей з атопічним дерматитом (АД) різного ступеню тяжкості, а саме можливості застосуванні немедикаментозних засобів (зволожуючих засобів, ванн, вологого обгортання та ін.). Атопічний дерматит – це захворювання, що супроводжується вираженим свербежем, має хронічний перебіг та вражає до 25% дитячої популяції. Ксероз є однією із основних клінічних особливостей АД, що призводить до порушення епідермального бар’єру. В лікуванні ксерозу та з метою попередження трансепідермальної втрати вологи перш за все застосовують топічні зволожуючі засоби, які містять різні пом’якшуючі речовини та/або компоненти, що посилюють бар’єрну функцію шкіри. Більшість з них містять воду, яка забезпечує лише короткочасний зволожуючий ефект, проте інші компоненти забезпечують основні переваги того чи іншого препарату. Емоленти повинні бути основою місцевого лікування при легких формах захворювання та займати важливе місце в терапії середнього та тяжкого ступеня хвороби. Вони також є вкрай необхідним компонентом в лікуванні та профілактиці загострень. Тому, слід пам’ятати, що зволожуючі засоби – це суттєва складова та невід’ємна ланка в терапії AД, особливо в дитячій популяції. Навіть сьогодні бракує систематичних досліджень, щоб визначити оптимальну кількість та частоту застосування зволожуючих засобів. Прийнято вважати, що емоленти необхідно застосовувати таким чином, щоб явища ксерозу були мінімальними. Традиційні зволожуючі засоби випускаються у формі кремів, мазей, масел, гелів і лосьйонів. Більшість сучасних мазей мають велику перевагу, що не містять консервантів, які при нанесенні на пошкоджену шкіру можуть викликати печію та бути занадто жирними для хворих AД. Лосьйони містять більший відсоток води, яка швидко випаровується, тому їх не рекомендується застосовувати у пацієнтів з вираженим ксерозом. Клінічні випробування щодо порівняння конкретних зволожуючих засобів нечисленні, а опубліковані дані і досі не продемонстрували переваг одного емоленту над іншим. В нашій клініці також є тривалий досвід застосування емолентів у дітей з АД, у тому числі раннього віку. Найчастіше у своїй практиці ми використовуємо Топікрем, Фізіогель та Ойлатум. Для того, щоб проаналізувати ефективність кожного з них, ми виділили 24 дитини віком від 6 місяців до 2 років з встановленим діагнозом атопічний дерматит, період ремісії та порівну розділили їх на три групи. Період спостереження тривав 14 днів. Оцінка ефективності проводилась за допомогою індексу SCORAD, завдяки якому визначали не тільки об’єктивні критерії, але й проводили суб’єктивний аналіз порушення сну та вираженості свербіжу. У ході проведеного дослідження, точніше клінічного спостереження, яке відносить до ІІІ рівня доказовості (С), нам вдалося ще раз продемонструвати високу ефективність зволожуючих засобів. Аналізуючи отримані результати, перш за все, хочемо підкреслити хорошу клінічну ефективність усіх трьох емолентів. Таким чином, вибір зволожуючого засобу – це виключно індивідуальний підхід, адже ідеальний засіб повинен бути безпечним, ефективним, доступним, не містити шкідливих добавок, ароматизаторів та інших потенційно сенсибілізуючих агентів; В данной статье описываются подходы к ведению детей с атопическим дерматитом (АД) разной степени тяжести, а именно возможности применении немедикаментозных средств (увлажняющих средств, ванн, влажного обертывания и др.). Атопический дерматит - это заболевание, сопровождающееся выраженным зудом, имеет хроническое течение и поражает до 25% детской популяции. Ксероз является одной из кардинальных клинических особенностей атопического дерматита и приводит к нарушению эпидермального барьера. В лечении ксероза и с целью предупреждения трансэпидермальных потери влаги, прежде всего, применяют топические увлажняющие средства, в состав которых входят различные смягчающие вещества и/или компоненты, усиливающие барьерную функцию кожи. Большинство из них содержат воду, которая обеспечивает лишь кратковременный увлажняющий эффект, однако другие компоненты обеспечивают основные преимущества того или иного препарата. Эмоленты должны быть основой местного лечения при легких формах заболевания и занимать важное место в терапии средней и тяжелой степени болезни. Они также являются крайне необходимым компонентом в лечении и профилактике обострений. Поэтому, следует помнить, что увлажняющие средства - это важная составляющая и неотъемлемое звено в терапии AД, особенно в детской популяции. Даже сегодня не хватает систематических исследований, чтобы определить оптимальное количество и частоту применения увлажняющих средств. Принято считать, что эмоленты необходимо применять таким образом, чтобы явления ксероза были минимальными. Традиционные увлажняющие средства выпускаются в форме кремов, мазей, масел, гелей и лосьонов. Большинство современных мазей имеют большое преимущество, не содержат консервантов, которые при нанесении на поврежденную кожу могут вызвать жжение и быть слишком жирными для больных с AД. Лосьоны содержат больший процент воды, быстро испаряются, поэтому их не рекомендуется применять у пациентов с выраженным ксерозом. Сравнительные испытания между конкретными увлажняющими средствами малочисленны, а опубликованные исследования до сих пор не продемонстрировали преимуществ одного эмолента перед другим. В нашей клинике также есть длительный опыт применения эмолентов у больных с АД, в том числе у детей раннего возраста. Чаще всего в своей практике мы используем Топикрем, Физиогель и Ойлатум. Для того, чтобы проанализировать эффективность каждого из них, мы выделили 24 ребенка в возрасте от 6 месяцев до 2 лет с установленным диагнозом атопический дерматит, период ремиссии и поровну разделили их на три группы. Период наблюдения длился 14 дней. Оценка эффективности проводилась с помощью индекса SCORAD, благодаря которому определяли не только объективные критерии, но и проводили субъективный анализ нарушения сна и выраженности зуда. В ходе проведенного исследования, точнее клинического наблюдения, которое относит к III уровню доказательности (С), нам удалось еще раз продемонстрировать высокую эффективность увлажняющих средств. Анализируя полученные результаты, прежде всего, хотим подчеркнуть хорошую клиническую эффективность всех трех эмолентов. Таким образом, выбор увлажняющего средства - это исключительно индивидуальный выбор, ведь идеальное средство должен быть безопасным, эффективным, доступным, не содержать вредных добавок, ароматизаторов и других потенциально сенсибилизирующих агентов; This article describes the management of pediatric atopic dermatitis (AD) of all severities and covers the use of nonpharmacologic approaches (eg, moisturizers, bathing practices, and wet wraps). Atopic dermatitis is a chronic, pruritic, inflammatory dermatitis that affects up to 25% of children. Xerosis is one of the cardinal clinical features of AD and results from a dysfunctional epidermal barrier. Topical moisturizers are used to combat xerosis and transepidermal water loss, with traditional agents containing different amounts of emollient, occlusive, and/or humectant ingredients. Although they often include water as well, this only delivers a transient effect, whereas the other components provide the main benefits. Moisturizers can be the main primary treatment for mild disease and should be a part of the regimen for moderate and severe disease. They are also an important component of maintenance treatment and prevention of flares. Moisturizers are therefore a cornerstone of AD therapy and should be included in to the management plans especially in children. There are a few systematic studies to define an optimal amount or frequency of application of moisturizers. It is generally thought that liberal and frequent reapplication is necessary to reduce xerosis to minimal. Traditional moisturizers are formulated into a variety of delivery systems, including creams, ointments, oils, gels, and lotions. Although most ointments have the advantage of not containing preservatives, which may cause stinging when applied to inflamed skin, they may be too greasy for some patients with AD. Lotions have a higher water content that can evaporate and may be less ideal in those with significant xerosis. Head-to-head trials between specific moisturizing products are few, and the published information has not demonstrated the preference of one emollient to others. Therefore, the choice of moisturizing agent highly depends on the individual preference. In our clinic we also have a long experience of using emollients in children with AD, including young children. Very often in our practice we use Topicrem, Physiogel and Oilatum. Analyzing efficiency of each, we have identified 24 children aged from 6 months to 2 years with a diagnosis of atopic dermatitis in remission and divided them into three equal groups. Observation period lasted 14 days. Evaluation of efficacy was performed using SCORAD index, determined not only objective criteria but also subjective marks sleep disorders and severity of itching. During the study, accurately clinical observation refers to the third level of evidence (C), we were able to demonstrate again the high efficiency of moisturizers. Analyzing the results, first of all, we want to emphasize the good clinical efficacy of all three emollients. To conclude, the choice of moisturizers demands an individual approach. The ideal agent should be safe, effective, inexpensive, and free of additives, fragrances, perfumes, and other potentially sensitizing agents.Документ Оптимізація протоколу лікування дітей з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою(Издательский дом Заславский, 2016) Крючко, Тетяна Олександрівна; Несіна, Інна Миколаївна; Пода, Ольга Анатоліївна; Коленко, Ірина Олексіївна; Крючко, Татьяна Александровна; Несина, Инна Николаевна; Пода, Ольга Анатольевна; Коленко, Ирина Алексеевна; Kryuchko, T. A.; Nesinа, I. M.; Poda, O. A.; Kolenko, I. O.Стаття присвячена обґрунтуванню та оцінці ефективності включення препарату урсодезоксихолевої кислоти «Укрлів» в протокол лікування дітей з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Враховуючи результати проведених досліджень, використання препарату урсодезоксихолевої кислоти може бути рекомендовано в якості патогенетичної терапії в комплексному лікуванні дітей з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Отримані нами дані свідчать як про ефективність, так і високий рівень безпеки й переносимості УДХК, зокрема, «Укрліву» при тривалому застосуванні з метою профілактики рецидивів захворювання; Статья посвящена обоснованию и оценке эффективности включения препарата урсодезоксихолевой кислоты «Укрлив» в протокол лечения детей с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью. Учитывая результаты проведенных исследований, использование препарата урсодезоксихолевой кислоты может быть рекомендовано в качестве патогенетической терапии в комплексном лечении детей с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью. Полученные нами данные свидетельствуют как об эффективности, так и высокой уровень безопасности и переносимости УДХК, в частности, «Укрлива» при длительном применении в целях профилактики рецидивов заболевания; Article seeks to substantiate and assess the effectiveness of the inclusion of ursodeoxycholic acid preparation "Ukrliv" treatment protocol in children with gastroesophageal reflux disease. Taking into account the results of the studies, the use of ursodeoxycholic acid drug can be recommended as a pathogenetic therapy in complex treatment of children with gastroesophageal reflux disease. Our findings show how the effectiveness and high level of safety and tolerability of UDCA in particular, "Ukrliv" long-term use for the prevention of recurrence of the disease.Документ Стан кишкової мікробіоти як один із патогенетичних факторів розвитку метаболічних порушень і терапевтична мішень у дітей з ожирінням (огляд літератури, власні дослідження)(2022) Крючко, Тетяна Олександрівна; Пода, Ольга Анатоліївна; Несіна, Інна Миколаївна; Коленко, Ірина Олексіївна; Черевко, Ірина Григорівна; Kryuchko, Т. О.; Poda, O. A.; Nesina, I. M.; Kolenko, I. O.; Cherevko, I. H.Значний рівень поширеності ожиріння серед дітей та підлітків на сучасному етапі становить важливу медико-соціальну проблему в педіатричній практиці. Наявність ожиріння в дітей є вагомим фактором ризику розвитку метаболічних порушень в організмі. Патогенетичні механізми розвитку метаболічних порушень в осіб з ожирінням залишаються до кінця не вивченими, але як один із ключових факторів їх формування розглядається наявність в організмі хронічного запального процесу. На сьогодні багатьма науковцями вивчається стан мікробіоти кишечника як одного з вірогідних тригерів хронічного запалення та розвитку метаболічних змін у людей з ожирінням. Мета – узагальнити дані літератури та результати власних досліджень щодо вивчення ефективності терапевтичного впливу пробіотичних культур на основні метаболічні показники в дітей з ожирінням. Результати та висновки. На сучасному етапі продовжуються дослідження щодо вивчення ролі кишкової мікробіоти як в якості маркера метаболічних змін в організмі людей з ожирінням, так і в якості вірогідної терапевтичної мішені. За даними систематичних оглядів, в організмі осіб з ожирінням значно підвищений рівень прозапальних цитокінів і відмічаються виражені дисбіотичні порушення. Додавання до терапії пробіотичних культур, за даними різних дослідників, дає змогу поліпшити основні метаболічні показники та знизити рівень маркерів запалення в людей з ожирінням. У результаті власного дослідження виявлено поліпшення показників вуглеводного та ліпідного обмінів, структурно-функціонального стану печінки та загального стану дітей з ожирінням, які застосовували синбіотичний препарат у комплексному лікуванні. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.Документ Сучасний стан проблеми діагностики та лікування алергічного риніту в педіатричній практиці(Видавничий дім Заславський, 2021) Крючко, Тетяна Олександрівна; Ткаченко, Ольга Ярославівна; Щербак, Вікторія Валеріївна; Коленко, Ірина Олексіївна; Бубир, Людмила Миколаївна; Kruchko, T. O.; Tkachenko, O. Ya.; Sherbak, V. V.; Kolenko, I. O.; Bubyr, L. M.Серед всіх алергічних захворювань у педіатричній практиці алергічний риніт посідає одне з найбільш вагомих місць серед патологій верхніх дихальних шляхів. Даний огляд присвячений проблемі сучасних принципів діагностики та лікування алергічного риніту в дітей на підставі аналізу літературних джерел із використанням електронних баз даних PubMed, Web of Science, MedLine, The Cochrane Library. Алергічний риніт є важливою медико-соціальною проблемою сучасності, значення якого істотно збільшується протягом останніх років. Зростаюче число осіб, сенсибілізованих пилком, різноманітність симптомів та негативний вплив на якість життя пацієнтів роблять алергію на пилок однією з вагомих проблем педіатрії. Незважаючи на розробку міжнародних національних протоколів і клінічних рекомендацій, у багатьох країнах контроль за виявленням алергічного риніту в дітей залишається на недостатньому рівні. Тому необхідно враховувати індивідуальні особливості пацієнтів, звертати увагу як на назальні, так і на екстраназальні симптоми захворювання, враховувати всі патогномонічні діагностичні аспекти, оскільки гіподіагностика даного алергологічного захворювання призводить до неадекватної терапії, розвитку ускладнень, формування більш тяжких форм атопії та зниження якості життя в дітей загалом. Останнім часом з’являється все більше даних про необхідність персоніфікованого підбору найбільш ефективної терапії алергічного риніту в дітей. Поглиблене вивчення патогенетичної ролі циркадіанного молекулярного годинника в дітей із сезонним алергічним ринітом за допомогою інформативних молекулярно-генетичних методів може дозволити детально охарактеризувати механізм регуляції алергічного запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів й оцінити роль досліджуваних циркадіанних генів у розвитку алергічних захворювань, зокрема алергічного риніту. У подальшому дані дослідження можуть стати альтернативою для покращення контролю за перебігом алергопатології та організації комплексної системи моніторингу, розробки нових стратегій лікування і профілактики алергічного риніту в дітей.