Перегляд за Автор "Kozyolkin, O. A."
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Електроенцефалографічні маркери латеральної дислокації серединних структур мозку у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Козьолкін, О. А.; Кузнєцов, А. А.; Козелкин, А. А.; Кузнецов, А. А; Kozyolkin, O. A.; Kuznietsov, A. A.Мета роботи - удосконалити діагностичні заходи у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу шляхом визначення найбільш інформативних параметрів спектрального аналізу електроенцефалографічного патерну в оцінці порушень церебральної біоелектричної активності, обумовлених латеральною дислокацією серединних структур мозку. Матеріали і методи. Проведено клініко-параклінічне дослідження 156 пацієнтів (90 чоловіків та 66 жінок, середній вік 66,7±0,8 років) з гіпертензивним спонтанним супратенторіальним внутрішньомозковим крововиливом, що виник вперше. Діагноз підтверджувався методом комп’ютерної томографії. Латеральна дислокація оцінювалася як середнє від зсуву прозорої перетинки та зсуву епіфізу. Клініко-неврологічне дослідження включало оцінку за National Institute of Health Stroke Scale. Комп’ютерна електроенцефалографія проводилася в перші 48 годин від дебюту захворювання, при цьому визначали спектральну потужність, фронто-окципітальні градієнти, показники міжпівкульової асиметрії ритмів електроенцефалографічного патерну. Статистична обробка отриманих результатів містила оцінку міжгрупових відмінностей, логістичний регресійний аналіз, ROC-аналіз. Результати. Латеральна дислокація була відсутня у 57 (36,5%) пацієнтів, латеральна дислокація 1-5 мм була діагностована у 72 (46,2%) пацієнтів, >5 мм – у 27 (17,3%) пацієнтів. Встановлено, що електроенцефалографічними маркерами латеральної дислокації серединних структур мозку виступають значення відносної спектральної потужності ритмів альфа діапазону ≤20,5% в ураженій гемісфері (Se=79,8%, Sp=77,2%) та ≤17,7% - в інтактній гемісфері (Se=71,7%, Sp=75,4%), фронтоокципітальні градієнти ритмів альфа2-піддіапазону >–0,085 в ураженій гемісфері (Se=71,7%, Sp=63,2%) та >–0,266 - в інтактній гемісфері (Se=80,8%, Sp=54,4%), тоді як критеріями порушення церебральної біоелектричної активності головного мозку внаслідок латеральної дислокації серединних структур >5 мм виступають відносна спектральна потужінсть ритмів дельта-діапазону >48,4% в ураженій гемісфері (Se=88,9%, Sp=74,2%) та >46,8% - в інтактній гемісфері (Se=92,6%, Sp=72,4%), фронто-окципітальний градієнт ритмів альфа-діапазону >–0,001 в ураженій гемісфері (Se=81,5%, Sp=65,1%). Висновки. Показники відносної спектральної потужності та фронтоокципітальні градієнти ритмів альфа-діапазону в ураженій та інтактній гемісферах є найбільш інформативними показниками спектрального аналізу електроенцефалографічного патерну для детекції змін біоелектричної активності головного мозку, що обумовлені латеральною дислокацією серединних структур мозку в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу.Документ Предиктори раннього клініко-неврологічного погіршення у пацієнтів в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Козьолкін, О. А.; Кузнєцов, А. А.; Козелкин, А. А.; Кузнецов, А. А.; Kozyolkin, O. A.; Kuznietsov, A. A.Мета роботи - удосконалити діагностичні заходи в гострому періоді спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу шляхом розробки критеріїв прогнозування раннього клініко-неврологічного погіршення на тлі консервативної терапії. Матеріали і методи. Проведено проспективне дослідження з залученням 339 хворих на геморагічний півкульовий інсульт, що розвинувся вперше. Клініко-неврологічне обстеження здійснювали в динаміці перебігу гострого періоду захворювання з використанням шкали коми Full Outline of UnResponsiveness та National Institute of Health Stroke Scale. За даними нейровізуалізації визначали обсяги внутрішньомозкового та вторинного внутрішньошлуночкового крововиливів, наявність та вираженість латеральної дислокації серединних структур мозку. В якості кумулятивної кінцевої точки було обрано раннє клініко-неврологічне погіршення, за яке вважали один або декілька з наведених нижче подій, що виникли на тлі консервативної терапії протягом 24/48 годин з моменту госпіталізації: зниження сумарного балу за шкалою коми Full Outline of UnResponsiveness ≥2; збільшення сумарного балу за National Institute of Health Stroke Scale ≥4; летальний вихід. Для розробки критеріїв прогнозування використовували логістичний регресійний аналіз та ROC-аналіз. Результати. Клініко-неврологічне погіршення на тлі консервативної терапії протя- гом 24-48 годин з моменту госпіталізації було зафіксовано в 29,2-33,6% випадків. За даними множинного логістичного регресійного аналізу встановлено, що ініціальна вираженість латеральної дислокації серединних структур мозку та обсяг вторинного внутрішньошлуночкового крововиливу у пацієнтів з мозковим геморагічним супратенторіальним інсультом є найбільш інформативними показниками для визначення ризику раннього клініко-неврологічного погіршення на тлі консервативної терапії. Предикторами раннього клініко-неврологічного погіршення виступають середнє значення зсуву прозорої перетинки та епіфізу >4,5 мм (чутливість 60,6-60,7%, специфічність 85,8-89,2%), обсяг вторинного внутрішньошлуночкового крововиливу >13,5 мл (чутливість 70,5-72,7%, специфічність 80,8-82,8%). Зазначені предиктори інтегровані у математичні моделі для прогнозування раннього клініко-неврологічного погіршення протягом 24 (AUC (95% ДІ) = 0,85 (0,81-0,89), р˂0,0001) та 48 годин з моменту госпіталізації (AUC (95% ДІ) = 0,87 (0,83-0,90), р˂0,0001). Висновки. Розроблені інформативні нейровізуалізаційні критерії прогнозування раннього клініко-неврологічного погіршення у пацієнтів зі спонтанним супратенторіальним внутрішньомозковим крововиливом, які враховують ініціальну вираженість латеральної дислокації та обсяг вторинного внутрішньошлуночкового крововиливу і дозволяють визначати індивідуальний кумулятивний ризик несприятливих варіантів перебігу гострого періоду захворювання на тлі консервативної терапії протягом 24-48 годин з моменту госпіталізації з точністю 81,7-82,9%.