Перегляд за Автор "Krishtafor, A. A."
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Когнитивный профиль пострадавших при критических состояниях, связанных с боевой и небоевой травмой(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Криштафор, А. А.; Йовенко, И. А.; Криштафор, Д. А.; Оленюк, Д. В.; Кріштафор, А. А.; Йовенко, І. А.; Кріштафор, Д. А.; Оленюк, Д. В.; Krishtafor, A. A.; Yovenko, I. A.; Krishtafor, D. A.; Oleniuk, D. V.Мета дослідження: визначити особливості когнітивних порушень при критичних станах, пов’язаних з бойовою і небойовою травмою. Обстежено 56 постраждалих: 19 з бойової травмою і 37 з небойовою травмою. Тяжкість травми оцінювалася за шкалою ISS, тяжкість при надходженні – за шкалами SAPS II і EmTraS. Стан когнітивних функцій до травми оцінювався ретроспективно з використанням опитувальника CFQ. Когнітивні функції після травми оцінювалися на другу добу, перед переведенням з відділення інтенсивної терапії та перед випискою з лікарні. Для оцінки когнітивних функцій використовували шкали MoCA і MMSE. Результати: У хворих з небойовою травмою відповідно до шкали MoCA зниження найбільше торкнулося уваги і мови, а у хворих з бойовою – уваги, зорово-конструктивних навичок і відстроченого відтворення. Згідно з даними шкали MMSE у хворих з небойовою травмою зниження відзначалося переважно за субшкалах уваги і рахунку, відтворення і малювання. У хворих з бойовою травмою картина зниження когнітивних функцій була схожою. Висновки: Застосування шкал MoCA і MMSE є важливим елементом моніторингу стану ЦНС при інтенсивній терапії постраждалих з бойовою та небойовою травмою; постраждалі з бойовою травмою мають деякі відмінності в когнітивному профілі від хворих з небойовою травмою.Документ Особенности когнитивных нарушений при критических состояниях, развившихся в условиях различной степени защищенности от стресса(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Криштафор, А. А.; Кріштафор, А. А.; Krishtafor, A. A.Цель: оценить влияние стресса, обусловленного операционной травмой и травмой, полученной в мирной или боевой обстановке, на состояние когнитивных функций. Материалы и методы. Обследовано 16 больных после плановых оперативных вмешательств (группа 1), 37 больных, получивших политравму в мирное время (группа 2) и 20 пострадавших, получивших ранения во время боевых действий в зоне АТО (группа 3). Определялись: тяжесть состояния при поступлении в ОИТ по шкале SAPS II, оценка состояния когнитивных функций с помощью опросника CFQ и шкалы MMSE. Результаты и их обсуждение: По тяжести соматического статуса при поступлении в от-деление интенсивной терапии больные всех трёх групп статистически не различались. Также не было достоверных отличий между группами по продолжительности нахождения в отделении интенсивной терапии и общей продолжительности госпитализации. Исходный уровень когнитивных функций в первой группе был несколько ниже, чем в двух остальных, что связано, на наш взгляд, с возрастными изменениями. В остром периоде у больных всех трёх групп отмечено достоверное снижение уровня когнитивных функций, превышающее 10% от исходного уровня, что является клиническим признаком когнитивной дисфункции. Ни между группами, ни в группах между этапами послеоперационного/посттравматического периода достоверных отличий в динамике восстановления когнитивных функций не было, хотя сохранялась достоверная разница с исходным уровнем. Выводы: Травма вызывает когнитивные нарушения, независимо от того, получена ли она во время оперативного вмешательства, в боевой обстановке или в мирное время. Возникшие в результате травмы когнитивные нарушения сохраняются в течение длительного времени; Мета: оцінити вплив стресу, обумовленого операційною травмою і травмою, отриманою в мирній або бойовій обстановці, на стан когнітивних функцій. Матеріали та методи. Обстежено 16 хворих після планових оперативних втручань (група 1), 37 хворих, які отримали політравму в мирний час (група 2) і 20 постраждалих, які отримали поранення під час бойових дій в зоні АТО (група 3). Визначалися: тяжкість стану при надходженні до ВІТ за шкалою SAPS II, оцінка стану когнітивних функцій за допомогою опитувальника CFQ і шкали MMSE. Результати та їх обговорення: За тяжкістю соматичного статусу при вступі до відділення інтенсивної терапії хворі всіх трьох груп статистично не розрізнялися. Також не було достовірних відмінностей між групами за тривалістю перебування у відділенні інтенсивної те-рапії та загальною тривалістю госпіталізації. Вихідний рівень когнітивних функцій в першій групі бувдещо нижчим, ніж в двох інших, що пов'язано, на наш погляд, з віковими змінами. У гострому періоді ухворих всіх трьох груп відзначено достовірне зниження рівня когнітивних функцій, яке перевищує 10% від вихідного рівня, що є клінічною ознакою когнітивної дисфункції. Ні між групами, ні в групах між етапами післяопераційного/посттравматичного періоду достовірних відмінностей в динаміці відновлення когнітивних функцій не було, хоча зберігалася достовірна різниця з вихідним рівнем. Висновки: Травма викликає когнітивні порушення, незалежно від того, була вона отримана під час оперативного втручання, в бойовій обстановці або в мирний час. Виниклі в результаті травми когнітивні порушення зберігаються протягом тривалого часу; Aim: To assess the impact of stress caused by surgical traumas and combat or peacetime traumas on the state of cognitive functions. Materials and methods. 16 patients were examined after elective surgical interventions (group 1), 37 patients who received polytrauma in peacetime (group 2) and 20 individuals who received combat wounds during warfare in the ATO zone (group 3). We detected severity of the status on admission to intensive care units (ICU) by the SAPS II, the assessment of the state of cognitive function with the CFQ questionnaire and the MMSE scale. Results and discussion: Due to the severity of the somaticstatus on ICU admission, the patients of all three groups did not differ statistically. There was also no significant difference between the groups in terms of the length of stay in the intensive care unit and the overall length of hospitalization. The initial level of cognitive function in the first group was somewhat lower than in the othertwo, which, in our opinion, is associated with age-related changes. In the acute period the patients of all three groups demonstrated significant decrease in the level of cognitive function that exceeded 10% of the baseline and is considered as a clinical sign of cognitive dysfunction. Neither between groups nor in groups between stages of postoperative / post-traumatic period there were no significant differences in the dynamics of recovery of cognitive functions, although there was a significant difference with the baseline. Conclusions: Injuries cause cognitive impairment regardless of whether they were received during surgery, in warfare or in peacetime. Cognitive impairments that result from an injury are sustained for a long time.Документ Применение холина альфосцерата с целью профилактики и коррекции когнитивных нарушений при боевой травме(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Криштафор, Артур Анатольевич; Кріштафор, Артур Анатолійович; Krishtafor, A. A.Обстежено 44 поранених, розділених на основну (24) і контрольну (20) групи. Пацієнти обох груп отримували стандартну інтенсивну терапію, доповнену в основній групі гліатиліном. Досліджувалися когнітивні функції (шкали CFQ і MMSE) і реакція на стрес (шкала IES-R). Тяжкість травми і соматичного статусу оцінювали за допомогою шкал ISS, EmTraS, SAPS II. Відзначено, що бойова травма викликає зниження когнітивних функцій до рівня дисфункції, з частковим відновленням на кінець госпітального періоду і повторним погіршенням у віддаленому посттравматичному періоді. Застосування гліатиліну сприяє більш швидкому відновленню зі збереженням позитивної динаміки в віддаленому періоді. Реакція на стрес у поранених в зоні АТО поступово зростає від мінімальної і низької на момент виписки до низької через 3 місяці. Гліатилін сприяє меншій прогресії стресової реакції; Обследовано 44 раненых, разделенных на основную (24) и контрольную (20) группы. Пациенты обеих групп получали стандартную интенсивную терапию, дополненную в основной группе глиатилином. Исследовались когнитивные функции (шкалы CFQ и MMSE) и реакция на стресс (шкала IES-R). Тяжесть травмы и соматического статуса оценивали с помощью шкал ISS, EmTraS, SAPS II. Отмечено, что боевая травма вызывает снижение когнитивных функций до уровня дисфункции, с частичным восстановлением к концу госпитального периода и повторным ухудшением в отдаленном посттравматическом периоде. Применение глиатилина способствует более быстрому восстановлению с сохранением положительной динамики в отдаленном периоде. Реакция на стресс у раненых в зоне АТО постепенно нарастает от минимальной и низкой на момент выписки до низкой через 3 месяца. Глиатилин способствует меньшей прогрессии стрессовой реакции; The aim of the study was to determine the efficacy of Gliatilin as a drug that reduces the severity of cognitive impairments caused by combat trauma. 44 injured, divided into the main (24) and control (20) groups were examined. Patients from both groups received standard intensive care. In the main group, additionally, Gliatilin was applied according to the scheme: 1 g once a day intramuscularly and switching to ingestion 400 mg twice a day for up to 10 days. Cognitive functions (CFQ and MMSE scales) and stress response (IES-R scale) were studied. The severity of injury and somatic status was assessed using ISS, EmTraS, SAPS II scales. The level of cognitive functions that preceded trauma was assessed retrospectively on the CFQ scale. The same scale was used to study the state of cognitive functions 3 months after the injury. The MMSE scale was used on the 2nd day with complete recovery of consciousness, before transfer from the ICU and before discharge from the hospital. The IES-R scale was used before transfer from the ICU and 3 months after discharge. Results. It was noted that combat trauma causes a decrease in cognitive functions by more than 10% (by 12.7% lower in the control group and 11.4% in the main group), which corresponds to the level of dysfunction. By the end of the hospital period, cognitive functions were partially restored in both groups, but in the control group after 3 months there was a repeated deterioration (12.1% below the baseline level), while in the main group, cognitive functions continued to recover (by 5.7% below the baseline level). The reaction to stress in the wounded in the ATO zone is gradually increasing from the minimum and low at the time of discharge to low after 3 months. Conclusion. Combat trauma causes a decrease in the quality of brain function, manifested by cognitive dysfunction. Gliatilin helps to accelerate the recovery of the quality of brain function and less progression of stress reaction.