Перегляд за Автор "Loburets, A. V."
Зараз показуємо 1 - 8 з 8
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Application of platelet-rich fibrin membrane in intraoperative surgical repair of nasal septum perforation(Полтавський державний медичний університет, 2024) Loburets, A. V.; Bezega, M. I.; Loburets, V. V.; Gasiuk, Iu. A.; Лобурець, Андрій Валерійович; Безега, Михайло Іванович; Лобурець, Валерій Васильович; Гасюк, Юрій АнатолійовичУ статті розглядаються варіанти інтраопераційного закриття перфорації носової перегородки під час септопластики, в тому числі з використанням мембран зі збагаченого тромбоцитами фібрину, що виникає під час септопластики. Автори аналізують основні причини виникнення цього ускладнення, серед яких механічне пошкодження слизової оболонки, надмірне видалення хряща та порушення кровопостачання тканин. Проведено комплексне лікування 36 пацієнтів, які були госпіталізовані в оториноларингологічне відділення для планового хірургічного лікування з приводу різних видів викривлення перегородки носа з порушенням носового дихання і у яких під час оперативного втручання виникла ятрогенна перфорація носової перегородки. Окрім пластики перфорації носової перегородки, деяким пацієнтам застосовували мембрану зі збагаченого тромбоцитами фібрину, отриману шляхом центрифугування 10 мл венозної крові пацієнта при 2000 об/хв протягом 15 хвилин. Наголошується на важливості післяопераційного догляду, що включає регулярне зволоження носової порожнини, уникнення фізичних навантажень та профілактику інфекцій.Персоналізований підхід до лікування та використання сучасних біоматеріалів дозволяють покращити результати закриття перфорацій і мінімізувати ризик рецидивів. The article examines approaches to intraoperative closure of nasal septum perforation during septoplasty, including the use of platelet-rich fibrin membranes, which occur during septoplasty. The authors analyze the primary causes of this complication, which include mechanical damage to the mucous membrane, excessive cartilage removal, and impaired blood supply to the tissues. Comprehensive treatment was provided to 36 patients hospitalized in the Otolaryngology department for planned surgical treatment of various types of nasal septum deviation associated with impaired nasal breathing and who developed iatrogenic perforation of the nasal septum during surgery. In addition to septum perforation repair, some patients were treated with platelet-rich fibrin membranes, which involves centrifuging 10 ml of the patient’s venous blood at 2000 rpm for 15 minutes. The importance of postoperative care is emphasized, which includes regular nasal cavity moisturising, avoidance of physical activity, and prevention of infections. A personalized approach to treatment and the use of modern biomaterials improve the outcomes of perforation closure and minimize the risk of recurrence. .Документ Descending necrotizing mediastinitis in patients with deep neck phlegmon due to oropharyngeal infection(Polski Przegląd Otorynolaryngologiczny, 2023-12-31) Sheiko, V. D.; Nebaba, S. V.; Loburets, A. V.; Cherkun, O. Yu.; Ohanezian, A. G.; Levytskyi, H. O.; Шейко, Володимир Дмитрович; Небаба, Сергій Володимирович; Лобурець, Андрій Валерійович; Черкун, Олексій Юрійович; Оганезян, Айкануш Геворгівна; Левицький, Георгій ОлександровичAmong the diseases leading to deep neck infection (DNI) and descending necrotizing mediastinitis (DNM), odontogenic causes are the most prevalent, accounting for 40–70% of cases. Tonsillo-pharyngeal causes follow at 16–30%, while other etiologies do not exceed 6%. Materials and methods: A retrospective analysis was conducted, examining the clinical course, diagnostic measures, and treatment strategies of 139 patients with DNI due to oropharyngeal inflammatory diseases. These patients were treated at the Poltava Regional Clinical Hospital from 2012 to 2023. Based on the primary source of infectious/purulent inflammation, patients were divided into two groups. Group I included 25 patients with tonsillo-pharyngeal origin of DNI; Group II consisted of 114 patients with dental origin of DNI. The study assessed the course, diagnosis, and treatment outcomes based on the parameters of gender, age, etiological factor, underlying pathology, disease duration before hospitalization, initiation of antibiotic therapy, type of DNM based on spread pattern, causative agent, severity of condition upon admission, signs of sepsis, type of surgical intervention, postoperative complications, duration of treatment in the intensive care unit, overall hospitalization duration, and mortality. Results: Oropharyngeal infection is the predominant cause of DNI and DNM. Notably, odontogenic DNI is more frequently observed than tonsillopharyngeal DNI (82.0% vs. 18.0%). Its progression is characterized by lower mortality (13.2% vs. 24.0%) and a reduced risk of DNM onset (7.0% vs. 44.0%). However, odontogenic DNM is more often associated with adverse outcomes (50.0% vs. 9.1%). Conclusions: Thus, frequency and severity of DNM in patients with DNI depends on the etiology of the disease, but the adverse consequences of treatment are largely influenced by weak concomitant pathology and sepsis during hospitalization.Документ Etiopathogenesis problems of the nasal mucosa at atrophic rhinitis(Полтавський державний медичний університет, 2022) Bezega, M. I.; Bezshapochnyy, S. B.; Loburets, V. V.; Loburets, A. V.; Bondarenko, R. V.; Bondarenko, V. V.; Dzhirov, O. R.; Безега, Михайло Іванович; Безшапочний, Сергій Борисович; Лобурець, Валерій Васильович; Лобурець, Андрій Валерійович; Бондаренко, Руслан Валерійович; Бондаренко, Валерій Володимирович; Джіров, Олексій РомановичThe article presents and considers common problems of etiology and pathogenesis of atrophic rhinitis in our time. Atrophy of the nasal mucosa is relevant and widespread today. Given the complicated etiopathogenetic mechanism, this pathology can lead to nasal cavity complications, such as impaired mucociliary clearance and evacuation function of the nasal mucosa and physiological, histological, and morphological changes in nasal mucosa atrophy. We analyzed an extensive studies number on the pathogenetic aspects of the development of the nasal mucosa atrophic changes that may affect its development, namely: vascular disorders of nasal tissues microcirculation, genetic predisposition, hypoxia of mucous tissues, climate change, environmental conditions, labor conditions, bad habits, exposure to drugs and the mental state of the patient that provoke the atrophic phenomena development and lead to ciliated epithelium dysfunction due to changes in the vascular bed. Another critical factor in the development of nasal mucosa atrophy is damage to the chemical composition of nasal secretions. A weak clinical picture complicates the diagnosis of these pathological conditions because it begins to disturb the patient only in the critical disease stages, which significantly complicates the patient’s treatment. If we ignore this problem, it can progress and provoke more severe complications up to nasal septum perforation, deformation of the outer nose or ozena, and cause disorders of other organs and systems or patient’s mentalityДокумент Аеродинаміка порожнини носа та навколоносових пазух(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Безшапочний, Сергій Борисович; Гасюк, Юрій Анатолійович; Лобурець, Валерій Васильович; Лобурець, Андрій Валерійович; Безшапочный, Сергей Борисович; Гасюк, Юрий Анатольевич; Лобурец, Валерий Васильевич; Лобурец, Андрей Валерьевич; Bezshapochniy, S. B.; Gasiuk, Iu. A.; Loburets, V. V.; Loburets, A. V.У статті представлені оригінальні дослідження присвячені аеродинаміці носової порожнини і навколоносових пазух. Встановлено, що при нормальній будові носового клапана і нормальному положенні перегородки носа і носових раковин основний обсяг вдихуваного повітря проходить через загальний носовий хід уздовж середньої носової раковини. Повітряний потік спочатку має турбулентний характер, а після проходження носового клапана набуває ламінарний плин. У аеродинаміці порожнини носа носовий клапан грає первинну роль, а відцентрова сила, яка виникає в ньому, призводить до осідання на слизовій оболонці передніх відділів основної маси чужорідних частинок і мікроорганізмів. Різні види викривлення перегородки носа також істотно впливають на аерацію навколоносових пазух. З огляду на проведений аналіз літератури, а також власні дослідження, можна прийти до висновку, що ендоскопічна корекція ендоназальних структур здатна істотно змінити аеродинаміку не тільки носової порожнини, а й навколоносових пазух. Таким чином, під час планування чи вже по ходу самої операції ринохірург в кожному окремому випадку повинен усунути причину опору повітряному потоку, але при цьому зберегти аеродинаміку навколоносових пазух.Документ Досвід застосування методу комп’ютерного планування хірургічного втручання у пацієнтів з хронічним фронтитом(2017) Лобурець, Андрій Валерійович; Безшапочний, Сергій Борисович; Аврунін, Олег Григорович; Лобурец, Андрей Валерьевич; Безшапочный, Сергей Борисович; Аврунин, Олег Григорьевич; Loburets, A. V.; Bezshapochniy, S. B.У статті представлено результати проведеного комп'ютерного конфігураційного планування об’єму хірургічних втручань 56 пацієнтів, що знаходились на стаціонарному лікуванні з приводу хронічного фронтиту. Проведено аналіз риноманометричних показників та розрахунків дослідження аеродинаміки повітряного опору носового дихання за даними спіральної комп’ютерної томографії до та після хірургічного лікування у пацієнтів основної групи (n=27), яким виконана ендоназальна фронтотомія з корекцією внутрішньоносових структур, та контрольної (n=29), яким виконана ендоназальна фронтотомія. Окремо представлені розширені результати дослідження двох пацієнтів. Показники риноманометрії до хірургічного втручання та через 4 тижні після мали статистично достовірні відмінності у пацієнтів основної групи, яким була виконана ендоназальна фронтотомія з корекцією внутрішньоносових структур (р<0,001). Показники риноманометрії у пацієнтів контрольної групи, яким виконана фронтотомія без подібної корекції, не мали статистично достовірних відмінностей (р=0,168). Таким чином, корекція внутрішньоносових структур змінює аеродинамічний носовий опір на більшій ділянці, і в широкому діапазоні значень, а без корекції – тільки на ділянці, що безпосередньо примикає до ділянки співустя, а також за рахунок загального зменшення набряку слизової оболонки порожнини носа. Комп'ютерне планування дозволяє підвищити ефективність проведення функціональних ринологічних втручань на 32%. Для його реалізації потрібні високоточні методи діагностики і впровадження достатньо складних процедур конфігураційного віртуального моделювання хірургічних втручань.Документ Морфометрична характеристика структурних елементів слизової оболонки лобової пазухи людини в нормі та при хронічному фронтиті(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Лобурець, Андрій Валерійович; Лобурец, Андрей Валерьевич; Loburets, A. V.Проведене морфометричне дослідження структурних елементів слизової оболонки лобової пазухи людини в нормі та при хронічному фронтиті. Матеріалом були слизові оболонки, отримані від трупів людей,що померли з причин, не пов’язаних з патологією при носових пазух та біопсійний матеріал, отриманий при операціях на лобовій пазусі. Було встановлено, що при хронічному фронтиті у порівнянні з контрольною групою морфометрично встановлено, що у відповідь на хронічний запальних процес відбувається судинна реакція, яка проявлялась спастичними капілярними реакціями і дилятаційними реакціями з боку артеріол та венул. Залози при хронічному фронтиті реагували зменшеною активністю білкових залоз і підвищеною активністю змішаних залоз які виробляють мукоїдний компонент секрету. На гістологічних препаратах епітеліоцити кінцевих відділів змінювали щільність цитоплазми, а у протоковій системі візуалізувалась велика кількість слизу. Паралельно з цим спостерігалось нерівномірне кровонаповнення елементів гемомікроциркуляторного русла і спостерігались діапедезні крововиливи.Документ Післяопераційна реабілітація пацієнтів з хронічними риносинуситами(2019) Безшапочний, Сергій Борисович; Лобурець, Валерій Васильович; Лобурець, Андрій Валерійович; Джіров, Олексій Романович; Bezshapochnyy, S. B.; Loburets, V. V.; Loburets, A. V.; Dzhirov, O. R.Актуальність: Сучасна ринохірургія в лікуванні хронічних риносинуситів, базується на принципах максимального збереження функціональної анатомії порожнини носа. Це сприяє покращенню не тільки лікувального процесу, але й якості життя пацієнта. Найбільш ефективним методом лікування хронічних риносинуситів на сьогодні є функціональна ендоскопічна хірургія (FESS). Цей метод дозволяє прискорити одужання пацієнтів та зменшити кількість післяопераційних ускладнень, що, в свою чергу, зменшує необхідність в реоперативних втручаннях. Таким чином, окрім прискіпливої та ретельної хірургічної техніки, одне з найважливіших місць в лікуванні пацієнта займає оптимальне ведення післяопераційного періоду для максимального потенціювання одужання. Актуальність нашого дослідження обумовлена необхідністю подальшого удосконалення фармакотерапії післяопераційного періоду, де були б представлені декілька різних методів лікування, направлених на найшвидше відновлення фізіологічної роботи внутрішньоносових структур. Матеріали і методи: Всього в рамках дослідження проходило лікування 50 пацієнтів, яких в залежності від особливостей ведення післяопераційного періоду було розподілено на 3 групи. Пацієнти 1-ї групи отримували ізотонічний розчин 0,9 % NaCl з 1-ї доби та топічні глюкокортикостероїди (Mometasone furoate) з 7-ї доби. В підгрупі 2А до класичної терапії додано фітопрепарат, а в підгрупі 2Б замість стандартного сольового розчину використано 0,9 % NaCl з додаванням 0,4 % СО2. Оцінка ефективності методів лікування виконувалась за допомогою візуально-аналогової шкали для суб’єктивних симптомів та ендоскопічного дослідження за шкалою «The Modified Lund-Kennedy Endoscopy Score» – для об’єктивних симптомів. Результати: На 7-у добу спостерігались статистично достовірні відмінності за даними ВАШ між пацієнтами 1-ї групи та підгрупи 2Б за показниками наявності виділень з порожнини носа (р<0,05, U=77.5) та порушенням ольфакторної функції (р<0,05, U=75), в той же період відмічається статистично достовірна різниця між показниками MLK у пацієнтів 1-ї групи та підгрупи 2Б (р<0,05).Висновки: на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що застосування в післяопераційному періоді запропонованих препаратів має достовірну клінічну перевагу, яка ґрунтується на даних клінічних досліджень та підтверджена за принципами доказової медициниДокумент Шляхи реабілітації паці-єнтів після ендоназальної функціональної фронтотомії(Українська медична стоматологічна академія, 2016) Лобурець, Андрій Валерійович; Лобурец, Андрей Валерьевич; Loburets, A. V.При проведенні ендоназального хірургічного втручання відбувається порушення цілісності слизової оболонки, конфігурації внутрішньоносових структур. Тому на етапі раннього післяопераційного періоду важливим є досягнення повноцінної епітелізації слизової оболонки, з відновленням функціону-вання мукоціліарної транспортної системи, дренажу та вентиляції синусів, носового дихання.Мета дослідження: підвищити клінічну ефективність перебігу післяопераційного періоду пацієнтів, що перенесли ендоскопічну ендоназальну фронтотомію із застосуванням у комплексній терапії гелю гіалуронат натрію. Обстежено 36 пацієнтів, серед яких 23 склали досліджувану, та 13 – контрольну групу. Всім пацієнтам виконано оперативне втручання на лобній пазусі за методикою Draf 2. Пі-сля формування співустя у фронтальний синус ендоназально вводили гель гіалуронат натрію об’ємом 5 мл. На 5 добу дослідження – повторне уведення препарату. Висновки. 1. Хронічні форми фронтитів в 80,56 % проявляються у вигляді полісинуситів і поєднуються з порушеннями внутрішньоносових структур в 77,78%. 2. Застосування гелю гіалуронат натрію у комплексному лікуванні пацієнтів з хронічною формою фронтиту дозволяє досягти більш вираженої позитивної динаміки основних симптомів хронічного синуситу. 3. Результати дослідження дозволяють рекомендувати застосування гелю гіалуронат натрію інтраопераційно та в післяопераційному періоді пацієнтам, які перенесли ринохірургічні втручання.