Перегляд за Автор "Miahkokhlib, A."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Aspects of pharmacotherapy with steroids in SARS-CoV-2 infection (literature review)
    (Харківський національний медичний університет, 2024) Moisieieva, N.; Vlasova, O.; Miahkokhlib, A.; Моісєєва, Наталія Віталіївна; Власова, Олена Вікторівна; Мягкохліб, А.
    In recent years, the SARS-CoV-2 pandemic has posed a significant challenge to global pub lic health. Furthermore, infection with SARS-CoV-2 can result in acute respiratory distress syndrome due to excessive systemic inflammation, leading to multiple organ failure and even tual death. Furthermore, the challenge of reducing excessive systemic inflammation, specifi cally by decreasing the production of pro-inflammatory cytokines in response to SARS-CoV 2, remains unresolved. The use of glucocorticosteroids for SARS-CoV-2 infection remains con troversial. Further research is required to support the routine use of steroids in intensive care protocols for SARS-CoV-2, as the current basis is insufficient. This review provides an analysis of literary sources, guidelines, and modern international ecommendations on pathogenetic therapy of SARS-CoV-2 to prevent and eliminate hyperproduction of pro-inflammatory cyto kines using glucocorticosteroid agents. The aim of this work is to analyse contemporary literary sources on the clinical and pharmacological justification for the use of glucocorticosteroids in clinical practice for SARS-CoV-2 infection. The scientific literature analysis indicates that glu cocorticosteroid therapy cannot be recommended for routine use in therapeutic practice for pa tients with SARS-CoV-2 infection. Thus, with a mild course of SARS-CoV-2 infection, when the patient does not need oxygen support, glucocorticosteroids are contraindicated. Whereas in severe course, in acute respiratory distress syndrome with severe respiratory failure, their use is absolutely necessary, and they are recommended for mandatory use. There is a need for a generalised definition of the optimal glucocorticosteroid agent, including indications, dosage, and duration of use in SARS-CoV-2 infection therapy programs. За останні роки одним із несподіваних і дуже серйозним викликом для забезпечення здоров’я населення в усьому світі стала пандемія SARS-CoV-2. Причому інфекція SARS CoV-2 призводила до розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому в результаті надмірного системного запалення, та розвитку поліорганної недостатності, а згодом і смерті. На даний момент, проблема усунення надмірного системного запалення, тобто зниження продукції прозапальних цитокінів при SARS-CoV-2, залишається відкритою. В цьому розрізі застосування ГлюкоКортикоСтероїдів (ГКС) при інфекції спричиненою SARS-CoV-2, залишається досить суперечливим. У протоколах інтенсивної терапії SARS-CoV-2 явно недостатньо підстав для рутинного застосування стероїдів, їх призна чення залишається предметом подальших досліджень. У даному огляді наведено аналіз літературних джерел, настанов, сучасних міжнародних рекомендацій з патогенетичної терапії SARS-CoV-2 для запобігання та усунення гіперпродукції прозапальних цитокінів за допомогою застосування ГКС. Метою роботи був аналіз літератури щодо клініко фармакологічного обґрунтування застосування ГКС при SARS-CoV-2 інфекції в клініч ній практиці. Проведений аналіз продемонстрував, що на сьогодні у пацієнтів з SARS CoV-2 інфекцією терапія ГКС не може бути рекомендована для рутинного застосування в терапевтичній практиці. Так, при нетяжкому перебігу SARS-CoV-2 інфекції, коли па цієнт не потребує кисневої підтримки, ГКС протипоказані. Тоді як при тяжкому перебігу, при гострому респіраторному дистрес-синдромі з тяжкою дихальною недостатністю їх застосування є обов’язковим. Назріла необхідність узагальненого визначення оптималь ного глюкокортикостероїдного засобу, показань, його дозування та тривалості призна чення в програмах терапії SARS-CoV-2 інфекції.
  • Ескіз
    Документ
    Аналіз змін мікробного пейзажу сечі та антибіотикорезистентності збудників інфекцій сечовивідних шляхів
    (Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2025) Пустовойт, Ганна Леонідівна; Ярмола, Тетяна Іванівна; Власова, Олена Вікторівна; Моісєєв,а Наталія Віталіївна; Циганенко, Ірина Володимирівна; Мягкохліб, Анатолій Анатолійович; Pustovoyt, H.; Yarmola, T.; Vlasova, O.; Moisieieva, N.; Miahkokhlib, A.
    Актуальність. Інфекції сечовивідних шляхів є одними з найпоширеніших бактеріальних інфекцій та посідають друге місце у структурі інфекційної захворюваності. Збільшення застосування протимікробних препаратів під час пандемії COVID-19 сприяло більшому поширенню антибіотикорезистентності у світі та призвело до появи більш «агресивних» форм збудників. Вкрай необхідним є вивчення впливу пандемії COVID-19 на зростання антимікробної резистентності у хворих з інфекціями сечовивідних шляхів для підвищення ефективності лікування. Мета дослідження – порівняльний аналіз та оцінка впливу пандемії COVID-19 на динаміку змін локального мікробного пейзажу сечі та антибіотикорезистентності основних груп збудників інфекцій сечовивідних шляхів у хворих Полтавської області. Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз регіональної етіологічної структури основних груп збудників у разі інфекцій сечовивідних шляхів та їх чутливості до антибіотиків за бактеріологічним дослідженням сечі 300 хворих за 2018–2023 рр. Вивчались: І група – 100 пацієнтів, які проходили стаціонарне лікування у 2018–2019 р. (до початку пандемії), ІІ група – 200 хворих за період 2020–2023 рр. (період пандемії). Результати. Інфекції сечовивідних шляхів у пацієнтів І групи ускладнили перебіг: нефролітіазу (51%), аномалій розвитку сечовидільної системи (14%), доброякісної гіперплазії передміхурової залози (11%), цукрового діабету (22,5%), вагітності (1,5%). У ІІ групі інфекції сечовивідних шляхів виникли на тлі нефролітіазу у 45%, аномалій розвитку сечовидільної сис теми – у 16%, доброякісної гіперплазії передміхурової залози – у 14%, цукрового діабету – у 25%. Під час бактеріологічного дослідження поєднання двох і більше уропатогенів виявлено у 14% І групи та у 27% ІІ групи. У пацієнтів І групи в мікробному пейзажі сечі переважали Enterococcus fecalis (33,3%), Escherichia сoli (16,6%), Streptococcus agalactiae (11,7%), Pseudomonas aeruginosа (8,3%) Klebsiella pneumoniae (5%) і далі Proteus spp. (1,7%). У ІІ групі спостерігали збільшення вдвічі питомої ваги Escherichia сoli (29,4%) та утричі Klebsiella pneumoniae (13,6%) та Proteus spp. (5,5%). Спостерігалося істотне зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану під час пандемії COVID-19. Висновки. Під час проведення ретроспективного аналізу інфекції сечовивідних шляхів у доковідний період і під час пандемії COVID-19 в обох групах переважно супроводжували нефролітіаз (51% і 45%). Зросла частота розвитку інфекцій сечовивідних шляхів у разі цукрового діабету (25%). В обох групах понад 80% збудників мали відношення до мікрофлори кишечника, що свідчить про порушення мікробіому та бактеріальну транслокацію уропатогенів із кишечника, в тому числі і за рахунок необгрунтованого вживання антибіотиків. Підтвердженням є збільшення удвічі титрів E. Сoli (29,4%) та втричі Kl. pneumoniae (13,6%) у ІІ групі. Збільшення у 2 рази поєднання двох і більше уропатогенів у ІІ групі (27% порівняно з 14%) свідчить про асоціацію патогенної мікрофлори у хворих під час пандемії COVID-19. Зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану під час пандемії COVID-19 потребує подальшого вивчення для призначення більш ефективної емпіричної антибіотикотерапії. За нашими дослідженнями перевагу в призначенні групи карбапенемів слід надавати саме жінкам. Relevance. Urinary tract infections are one of the most common bacterial infections and occupy the second place in the structure of infectious diseases. The increase in the use of antimicrobial drugs during the COVID-19 pandemic contributed to the greater spread of antibiotic resistance in the world, and led to the appearance of more “aggressive” forms of pathogens. It is imperative to study the impact of the COVID-19 pandemic on the growth of antimicrobial resistance in patients with urinary tract infections in order to improve the effectiveness of treatment. The purpose of the study is a comparative analysis and assessment of the impact of the COVID-19 pandemic on the dynamics of changes in the local microbial landscape of urine and antibiotic resistance of the main groups of pathogens of urinary tract infections in patients of the Poltava region. Materials and methods. Comparative analysis of the regional etiological structure of the main groups of pathogens in urinary tract infections and their sensitivity to antibiotics according to the bacteriological examination of the urine of 300 patients for the period 2018–2023. We studied: the first group of 100 patients who underwent inpatient treatment in 2018–2019 (before the beginning pandemic), II group of 200 patients for the period 2020–2023 (pandemic period). The results. Urinary tract infections in patients of the 1st group complicated the course: nephrolithiasis (51%), abnormalities of the development of the urinary system (14%), benign prostatic hyperplasia (11%), diabetes (22.5%), pregnancy (1.5%). In the II group, urinary tract infections occurred against the background of nephrolithiasis in 45%, abnormalities of the urinary system in 16%, benign prostatic hyperplasia in 14%, and diabetes in 25%. During bacteriological examination, a combination of two or more uropathogens was detected in 14% of the I group and in 27% of the II group. Enterococcus faecalis (33.3%), Escherichia coli (16.6%), Streptococcus agalactiae (11.7%), Pseudomonas aeruginosa (8.3%), Klebsiella pneumoniae (5%) prevailed in the microbial landscape of urine in group I patients and further Proteus spp. (1.7%). In the II group, a doubling of the specific weight of Escherichia coli (29.4%) and a tripling of Klebsiella pneumoniae (13.6%) and Proteus spp. (5.5%). A significant decrease in the sensitivity of the main uropathogens to cephalosporins, fluoroquinolones, carbapenems, and nitrofuran derivatives was observed during the COVID-19 pandemic. Conclusions. When conducting a retrospective analysis, nephrolithiasis was the predominant cause of urinary tract infections in the pre-war period and during the COVID-19 pandemic in both groups (51% and 45%). The frequency of urinary tract infections in diabetes has increased (25%). In both groups, more than 80% of the pathogens were related to the intestinal microflora, which indicates a disruption of the microbiome and bacterial translocation of uropathogens from the intestine, including due to the unreasonable use of antibiotics. Confirmation is the doubling of E. Сoli (29.4%) and tripling of Kl. pneumoniae (13.6%) in the II group. A 2-fold increase in the combination of two or more uropathogens in the II group (27% compared to 14%) indicates the association of pathogenic microflora in patients during the COVID-19 pandemic. Decreased susceptibility of major uropathogens to cephalosporins, fluoroquinolones, carbapenems, and nitrofuran derivatives during the COVID-19 pandemic requires further study to prescribe more effective empiric antibiotic therapy. According to our research, the group of carbapenems should be preferred especially in women.