Перегляд за Автор "Parkhomenko, K. Yu."
Документ Лікування холедохолітіазу: огляд клінічних досліджень і сучасних клінічних рекомендацій(Полтавський державний медичний університет, 2024) Кравців, Микола Ігорович; Дудченко, Максим Олександрович; Пархоменко, Кирило Юрійович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Шевчук, Микола Петрович; Kravtsiv, M. I.; Dudchenko, M. O.; Parkhomenko, K. Yu.; Ivashchenko, D. M.; Shevchuk, M. P.В огляді наведено аналіз клінічних досліджень і сучасних клінічних настанов з бази даних MEDLINE на платформі PubMed, присвячених лікуванню холедохолітіазу. Холедохолітіаз у хворих на жовчнокам’яну хворобу зустрічається майже у 20 % випадків і характеризується частим розвитком небезпечних ускладнень, зокрема обтурації жовчних проток, холангіту і біліарного панкреатиту. Тому санація холедоху є важливою складовою хірургічного лікування жовчнокам’яної хвороби, однак дискусії щодо оптимального методу лікування холедохолітіазу тривають вже багато років. На цей час загальноприйнятого стандарту лікування не існує, застосовуються різноманітні методи й підходи до етапності й послідовності хірургічних втручань на жовчному міхурі й холедоху. Останніми роками провідними методами лікування холедохолітіазу є мініінвазивні ендоскопічні та/або лапароскопічні методи, які майже повністю замінили відкриті хірургічні втручання. Найчастіше для санації холедоху і нормалізації жовчовиведення застосовується ендоскопічний транспапілярний (ретроградний) доступ, якій характеризується високим ризиком післяпроцедурних ускладнень у найближчому і відділеному періоді. Транспапілярна санація холедоху отребує додаткового втручання — лапароскопічної холецистектомії, яку найчастіше здійснюють на другому етапі або одночасно з ендоскопічним втручанням. Оптимальна етапність і послідовність втручань потребують подальших досліджень. Доброю альтернативою ендоскопічним втручанням на холедоху є лапароскопічна санація холедоху через міхурову протоку або шляхом холедохотомії (антеградно), яку можна здійснити одночасно з холецистектомією. Однак ця методика ще не знайшла широкого впровадження, а безпосередні й відділені результати суперечливі, що вимагає подальших досліджень ефективності й безпечності технології. Ефективність хірургічного лікування холедохолітіазу залежить не тільки від індивідуальних особливостей хворого, зокрема біліарної анатомії, форми і вираженості захворювання, але і від місцевого досвіду і наявності відповідного обладнання, що необхідно враховувати під час планування лікувальної тактики. The review provides an analysis of clinical studies and current clinical guidelines from the MEDLINE database on the PubMed platform regarding the treatment of choledocholithiasis. Choledocholithiasis occurs in almost 20 % of patients with gallstone disease and is characterized by frequent dangerous complications, in particular, bile duct obstruction, cholangitis, and biliary pancreatitis. Therefore, common bile duct exploration is an important component of surgical treatment for gallstone disease, but discussions about the optimal treatment for choledocholithiasis have been ongoing for many years. Currently, there is no generally accepted standard of treatment, and various methods and approaches to the staging and sequence of surgical interventions on the gallbladder and common bile duct are used. In recent years, the leading methods of choledocholithiasis treatment are minimally invasive endoscopic and/or laparoscopic interventions, which have almost completely replaced open surgeries. For common bile duct exploration and normalization of biliary excretion, endoscopic transpapillary (retrograde) access is used mostly, which is characterized by a high risk of post-procedural immediate and long-term complications. Endoscopic management of common bile duct stones requires an additional intervention — laparoscopic holecystectomy, which is most often performed at the second stage or simultaneously with endoscopic intervention. The optimal staging and sequencing of interventions requires further research. A good alternative to endoscopic interventions on common bile duct is its laparoscopic exploration through the cystic duct or by choledochotomy (antegrade), which can be performed simultaneously with cholecystectomy. However, this technique has not yet been widely adopted, and immediate and long-term results are conflicting that require further research into the effectiveness and safety of the method. The effectiveness of surgical treatment for choledocholithiasis depends not only on the individual characteristics of a patient, including biliary anatomy, the form and severity of the disease, but also on the local experience and availability of appropriate equipment, which must be taken into account when planning treatment.Документ Наш досвід лікування ран м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2024) Пархоменко, Кирило Юрійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Дроздова, Анастасія Геннадіївна; Прокопенко, Костянтин Анатолійович; Пархоменко, Іван Кирилович; Parkhomenko, K. Yu.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Drozdova, A. H.; Prokopenko, K. A.; Parkhomenko, I. K.Щоденно зростає кількість постраждалих із вибуховими пораненнями, якими власне і характеризується сучасна війна. Тому досвід лікування будь-яких вибухових поранень є надзвичайно важливим серед питань військово-польової хірургії в Україні. Мета. Удосконалити лікування постраждалих із ранами м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення, поліпшити якість життя таких пацієнтів та зменшити їх терміни недієздатності. Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані результати оперативного лікування 43 постраждалих із ранами м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення. Пацієнти знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні КНП ХОР «ОКЛ» у 2022-2023 рр. Результати дослідження. Впродовж лікування до всіх 43 пацієнтів нами був застосований етапний алгоритм лікування ран м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення. Першим етапом лікування від моменту госпіталізації виконували зупинку кровотечі, дебрідмент рани із видаленням сторонніх тіл. Після обмеження зони некрозу додатково виконували некректомію. Другим етапом виконували невроліз нерву, що був уражений, напротязі із подальшим формуванням м’язового ложа для ураженого нерву. Третім етапом установлювали VAC-пов’язки за формою рани на м’язовий шар для здійснення активного дренування. Наступним етапом було видалення VAC-пов’язки та підготовка поверхні до шкірної пластики шляхом механічної обробки рани багаторазово до рівня «кровавої роси». І завершальним етапом була аутодермопластика дефекту перфорованим шкірним лоскутом. Обговорення результатів дослідження. Використання VACтерапії у лікуванні вибухових поранень — це сучасна новітня методика лікування ран, що значно поліпшує перебіг усіх стадій ранового процесу. Тоді як аутодермопластика є розповсюдженою методикою «трансплантації» шкіри та представляє собою відтворення пошкодженої ділянки тканини у тих випадках, коли регенерація тканин відбувається повільно або не можлива повною мірою. Висновки. Вважаємо, що лише етапність у лікуванні ран м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення, здатна дати гарні результати лікування. Можливо поліпшити результати хірургічного лікування таких пацієнтів та скоротити період їх непрацездатності, що має економічну доцільність. The number of victims with explosive wounds, which is what characterizes modern war, is increasing daily. Therefore, the experience of treating any explosive wounds is extremely important among the issues of military field surgery in Ukraine. Aim. To improve the treatment of victims with large-area soft tissue wounds with peripheral nerve damage resulting from explosive injuries, to improve the quality of life of such patients and to reduce their periods of incapacity. Research materials and methods. The results of surgical treatment of 43 victims with large soft tissue wounds with peripheral nerve damage resulting from explosive injuries were analyzed. The patients were treated in the surgical department of the Communal non-commercial institution of the Kharkiv Regional Council “Regional Clinical Hospital” in 2022-2023. Research results. In the course of treatment, we applied to all 43 patients a step-by-step algorithm for the treatment of large-area soft tissue wounds with damage to peripheral nerves that occurred as a result of an explosive injury. The first stage of treatment from the moment of hospitalization was to stop the bleeding, debride the wound with the removal of foreign bodies. After limiting the area of necrosis, a necroctomy was additionally performed. The second stage involved neurolysis of the affected nerve, followed by the subsequent formation of a muscle bed for the affected nerve. In the third stage, VAC-bandages were installed according to the shape of the wound on the muscle layer for active drainage. The next step was to remove the VAC -dressing and prepare the surface for skin grafting by mechanically treating the wound repeatedly to the level of “blood dew”. And the final stage was autodermoplasty of the defect with a perforated skin flap. Discussion of research results. The use of VAC-therapy in the treatment of blast wounds is a modern, innovative method of wound treatment that significantly improves the course of all stages of the wound process. While autodermoplasty is a common method of skin “transplantation” and represents the reproduction of a damaged area of tissue in cases where tissue regeneration occurs slowly or is not possible to the full extent. Conclusions. The use of VAC-therapy in the treatment of blast wounds is a modern and innovative method of wound treatment, which significantly improves the course of all stages of the wound process. While autodermoplasty is a common method of skin “transplantation” and represents the reproduction of a damaged area of tissue in cases where tissue regeneration occurs slowly or is not possible to the full extent.Документ Оптимізація хірургічного лікування ран м’яких тканин великої площі як наслідку мінно-вибухових поранень(Полтавський державний медичний університет, 2023) Прокопенко, Костянтин Анатолійович; Пархоменко, Кирило Юрійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Prokopenko, K. A.; Parkhomenko, K. Yu.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.Вступ. З 24.02.2022 пріоритетним напрямом хірургічної діяльності в Україні є надання допомоги постраждалим від російської агресії громадянам нашої держави. Основну масову частку мінно-вибухових поранень складають пошкодження м’яких тканин у вигляді рвано-забійних ран, осколкових сліпих, наскрізних та дотичних поранень м`яких тканин різного ступеня контамінації та різної площі. Широкого розповсюдження набуло використання VAC-терапії для ран, що мають масивний м’язовий та шкірний дефект, суть якої полягала у локальному застосовуванні негативного тиску на пошкоджені тканини. Зазвичай даний етап передував плановій аутодермопластиці. І хоча аутодермопластика є плановим втручанням, воно представляє собою наступний етап лікування після попередньо виконаної ургентної хірургічної корекції. Ці втручання – безперечно шанс для постраждалих із великими за площею пораненнями м’яких тканин (і не тільки, як показав досвід) повернути собі якість життя, як до отримання травми. Метою дослідження було поліпшити якість життя постраждалих із мінно-вибуховою травмою та ранами м’яких тканин великої площі. Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані результати оперативного лікування 57 постраждалих серед мирного населенням із мінно-вибуховими пораненнями та ранами м’яких тканин великої площі, які знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні Комунального некомерційного закладу Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» у 2022-2023 рр., з них – жінок – 34 (59%), чоловіків –23 (41%), у віці від 34 до 74 років. Результати дослідження та їх обговорення. У всіх 57 пацієнтів спершу виконувались хірургічна обробка ран із видаленням сторонніх тіл (якщо вони були присутні), некректомія, другим етапом застосовувалась VAC-терапія з метою очищення ран та зменшення їх площі. Була застосована VAC-терапія у безперервному режимі при негативному тиску від 50 мм рт. ст. (на передній черевній стінці та задній поверхні грудної клітки) до 110 (тканини нижніх кінці-вок). Заміна VAC-пов’язки виконувалась через 3-5 діб, в залежності від кількості та якості ексудату. Зазвичай потрібно було 2-3 заміни VAC-пов’язки. Третім етапом виконувалась методика вільної аутодермопластики перфорованим шкірним клаптем. Механічна обробка рани попередньо здійснювалась багаторазово до рівня «кровавої роси». Вважаємо, що лише всі ці етапи разом здатні дати гарні результати лікування (незважаючи на важку супутню патологію, що може мати місце). Адже коморбідність – це один із факторів, що власне характеризує мирне населення та якісно відрізняє від категорії військових. Висновки. На нашу думку, застосування VAC-терапії та подальша аутодермопластика у лікуванні поранень м’яких тканин великої площі, отриманих у результаті мінно-вибухової травми, значно поліпшують результати хірургічного лікування таких пацієнтів та скорочують період їх непрацездатності, що має економічну доцілісність. А щодо аутодермопластики, то це втручання посідає гідне місце серед реконструктивної хірургії мінно-вибухових поранень. У даному контексті аутодермопластика стає різновидом оперативного втручання, що має не лише позитивний естетичний ефект, але й дає змогу поліпшити якість життя постраждалих із мінно-вибуховою травмою зі значними пошкодженнями м’яких тканин шляхом більш швидкої адаптації ураженої ділянки тіла.