Перегляд за Автор "Prihidko, R. A."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Аналіз ефективності комбінованого методу лікування хронічних венозних захворювань(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Гавриленко, Віталій Миколайович; Дудченко, Максим Александрович; Кравцив, Николай Игоревич; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Прихидько, Роман Анатольевич; Гавриленко, Виталий Николаевич; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Ivashchenko, D. M.; Prihidko, R. A.; Havrylenko, V. M.Хронічні захворювання вен нижніх кінцівок це надзвичайно актуальна медична і соціальна проблема. Вони широко розповсюджені серед працездатного населення та погіршують якість життя пацієнтів. На сьогодні існують традиційні та мініінвазивні методи лікування даного захворювання і у останні роки з’явилася нова можливість лікування варикозних вен – радіочастотна абляція, яка має менш розповсюджений вплив на периваскулярні тканини, зумовлює їх меншу травматизацію та зменшує біль. Метою дослідження є аналіз ефективності комбінованого методу оперативного лікування хронічних захворювань вен та покращення результатів лікування хірургічних пацієнтів. Для проведення дослідження було проаналізовано результати лікування 42 хворих на варикозну хворобу нижніх кінцівок. У контрольній групі, що налічувала 22 хворих, виконувалися відкриті оперативні втручання. У дослідній групі було 20 хворих, у яких операцією вибору була радіочастотна абляція (РЧА) з використанням апарату EVRF (Endo Venous Radio Frequency) бельгійського виробництва у поєднанні з мініфлебектомією та склерозацією. Аналізуючи отримані данні, ми можемо стверджувати що комбінований метод з використанням радіочастотної абляції є ефективним у лікуванні варикозної хвороби. Використання запропонованого методу сприяло зменшенню больового синдрому, зменшення набряку, ранній активізації пацієнта та виписцi зі стаціонару. Також не було необхідності у виконанні перев’язок у післяопераційному періоді. Ще однією перевагою даного методу є наявність косметичного ефекту, що впливає на комфорт пацієнтів та дозволяє підвищити їх якість життя.Документ Аналіз перебігу післяопераційного періоду у пацієнтів при виконанні субтотальних лапароскопічних холецистектомій(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Дученко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Адамський, Марк Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Adamsky, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Prihidko, R. A.; Дудченко, Максим Александрович; Кравцив, Николай Игоревич; Адамский, Марк Александрович; Иващенко, Дмитрий Николаевич; Прихидько, Роман АнатольевичВже багато років відеолапароскопічна холецистектомія є золотим стандартом у лікуванні холецистолітіазу. Запорукою безпечного виконання цієї операції, так само як і відкритої холецистектомії, є правильне визначення елементів шийки жовчного міхура. Проте у деяких випадках, особливо при гострих процесах та аномаліях розвитку біліарної системи, виділення анатомії трикутника Кало викликає значні труднощі, чи є взагалі неможливим. В цьому випадку конверсія вважається виправданою тактикою. Проте все більше досліджень визначають відеолапароскопічну субтотальну холецистектомію як ефективну альтернативу відкритій операції. Метою дослідження було провести аналіз перебігу післяопераційного періоду у пацієнтів, яким була зроблена ВЛСХЕ та ВЛХЕ та визначити вплив методу операції на якість життя пацієнтів. Згідно отриманих даних можна зробити висновок, що відеолапароскопічна субтотальна холецистектомія дійсно є ефективною альтернативою конверсії у складних випадках визначення анатомії ділянки шийки жовчного міхура. Ця процедура, хоч і дещо подовжує перебування пацієнта у стаціонарі, незначно пролонгує тривалість больового синдрому та інтраопераційної крововтрати, проте зберігає всі переваги відеолапароскопічної тотальної холецистектоміїі може бути рекомендована до виконання.Документ Оцінка ефективності використання комбінації анальгетиків та спазмолітиків при терапії абдомінального болю в ургентній хірургії(Полтавський державний медичний університет, 2021) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchyk, M. P.; Prihidko, R. A.Гострий абдомінальний біль – симптомокомплекс, що розвивається у пацієнта при наявності патології органів шлунково-кишкового тракту, черевної порожнини та заочеревинного простору, є однією з ведучих причин госпіталізації у хірургічні ст аціонари як в Україні, так і за кордоном. Метою дослідження була оцінка впливу комбінованого лікарського засобу «Neospastil», який належить до групи спазмолітичних засобів у комбінації з анальгетиками, на вираженість симптомів абдомінального спастичного болю для покращення лікування пацієнтів. Для цього були проведені клінічні дослідження на 90 пацієнтах, госпіталізованих в хірургічне відділення з клінікою абдомінального больового синдрому. Пацієнти були розподілені на 3 групи по 30 хворих в кожній. У групах ми використовували різні варіанти спазмолітичної та аналгетичної терапії і порівнювали її ефективність за часом настання аналгетичного ефекту, за часом купування абдомінального спазму та за тривалістю періодів між повторенням спастичного болю. За отриман ими результатами нашого дослідження встановлено, що використання комбінованого препарату «Неоспастил», у терапії гострого абдомінального больового синдрому вже в першу добу використання дозволило знизити вираженість больового синдрому на 38% в порівнянні з використанням дротаверинe та на 19% в порівнянні з аналогами комбінованих препаратів. Також відмічено подовження терміну виникнення послідуючих нападів переймоподібних спастичних болей при використанні досліджуваного препарату на 2,2±0,5 години в порівнянні з дротаверином та на 1,1±0,1 години в порівнянні зі спазмалгоном. При використанні неоспастилу відмічено зниження часу тривалості нападу абдомінального спазму на 29% в порівнянні з дротаверином та на 22% в порівнянні з спазмалгоном. Підсумовуючи отримані дані, можна рекомендувати використання досліджуваний препарат для первинної терапії абдомінального спастичного болю у хірургічних пацієнтів, що призведе до покращення клінічних результатів лікуванняДокумент Сучасні аспекти відновлення пасажу жовчі при жовчнокам’яній хворобі ускладненій механічною жовтяницею(Українська медична стоматологічна академія, 2021) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Кравців, Микола Ігорович; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Dudchenko, M. O.; Ivashchenko, D. M.; Kravtsiv, M. I.; Prihidko, R. A.Хворі з хірургічними захворюваннями печінки та позапечінкових жовчних протоків, непрохідність яких супроводжується механічною жовтяницею, складають найбільш тяжку групу пацієнтів хірургічних стаціонарів. Основною причиною обструкції жовчовивідних шляхів залишається холедохолітіаз, на долю якого припадає 30-70%. В епоху домінування ендоскопічної хірургії в лікуванні пацієнтів із механічною жовтяницею, переваги транспапілярних втручань незаперечні. Разом з тим, існують думки про те, що традиційні хірургічні втручання при даному виді патології є операціями відчаю. В зв’язку з цим потребує уточнення роль та місце малоінвазивних втручань у лікуванні хворих на жовчнокам'яну хворобу, ускладнену механічною жовтяницею на сучасному етапі. Метою дослідження стало покращення результатів лікування пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою, ускладненою механічною жовтяницею за рахунок оптимізації стратегічних підходів до виконання біліодренуючих втручань. Для цього було проведено дослідження, в якому прийняли участь 54 пацієнти, які були розділені на дві групи. В результаті нашого дослідження встановлено, що жовчнокам’яною хворобою, яка ускладнилась механічною жовтяницею частіше страждають жінки 94,4% у порівняні із чоловіками 5,6%. Відновлення рівня загального білірубіну сироватки крові настає швидше у хворих які були прооперовані малоінвазивним методом, а саме лапароскопічно. Тривалість післяопераційного больового синдрому була вдвічі меншою у пацієнтів другої групи, за рахунок меншої операційної травми. Отримані нами дані підтверджують концепцію, відповідно якій превагу потрібно надавати малоінвазивним методам оперативних втручань у хворих жовчнокам’яною хворобою, що ускладнилась механічною жовтяницею.Документ Сучасні аспекти розвитку коагулопатії у пацієнтів при COVID‑19 інфекції: огляд літератури(Полтавський державний медичний університет, 2021-11-08) Дудченко, Максим Олександрович; Заєць, Сергій Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Dudchenko, M. O.; Prihidko, R. A.; Zaiets, S. M.У цьому огляді узагальнено сучасні дані про порушення коагуляції, що виникають при COVID-19 інфекції. Незважаючи на значну кількість досліджень, в даний час залишається нез’ясованим, чи COVID-19 є безпосередньою причиною коагулопатичних порушень або вони виникають у період прогресування інфекційного процесу. Різними авторами пропонується кілька патогенетичних механізмів розвитку коагулопатії при цьому захворюванні. Однак найбільш важливим вважається вивільнення великої кількості цитокінів, які провокують інтерстиціальне запалення, ендотеліальне пошкодження та активацію коагуляції, у патогенезі якої ключова роль належить тканинному фактору. Гіперзапальні реакції призводять до тканинних пошкоджень, порушеннь ендотеліального бар'єру та неконтрольованої активації коагуляції. У легенях та, можливо, в інших органах під дією вірусу відбувається локальне ураження ендотелію судин, що призводить до ангіопатії, активації та агрегації тромбоцитів з формуванням тромбів та супутнього вживання тромбоцитів. Системна гіперкоагуляція та гіперфібриногенемія значно підвищують ймовірність тромбозу великих судин та тромбоемболічних ускладнень, які виявляються у 20-30% пацієнтів відділень інтенсивної терапії. Поряд із підвищенням рівня цитокінів у крові їх вміст також збільшується у легенях, у рідині бронхоальвеолярного лаважу. Цитокіновий шторм призводить до системного внутрішньосудинного згортання, поліорганної недостатності та летального результату. Також в огляді наведено обґрунтування принципів ведення пацієнтів з коагулопатією на основі відомих механізмів унікальних порушень, властивих COVID‑19. Показано, що проблема патогенезу розвитку порушень згущення крові при COVID‑19 інфекції залишається актуальною.