Перегляд за Автор "Prokopenko, K. A."
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Наш досвід лікування ран м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2024) Пархоменко, Кирило Юрійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Дроздова, Анастасія Геннадіївна; Прокопенко, Костянтин Анатолійович; Пархоменко, Іван Кирилович; Parkhomenko, K. Yu.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Drozdova, A. H.; Prokopenko, K. A.; Parkhomenko, I. K.Щоденно зростає кількість постраждалих із вибуховими пораненнями, якими власне і характеризується сучасна війна. Тому досвід лікування будь-яких вибухових поранень є надзвичайно важливим серед питань військово-польової хірургії в Україні. Мета. Удосконалити лікування постраждалих із ранами м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення, поліпшити якість життя таких пацієнтів та зменшити їх терміни недієздатності. Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані результати оперативного лікування 43 постраждалих із ранами м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення. Пацієнти знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні КНП ХОР «ОКЛ» у 2022-2023 рр. Результати дослідження. Впродовж лікування до всіх 43 пацієнтів нами був застосований етапний алгоритм лікування ран м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення. Першим етапом лікування від моменту госпіталізації виконували зупинку кровотечі, дебрідмент рани із видаленням сторонніх тіл. Після обмеження зони некрозу додатково виконували некректомію. Другим етапом виконували невроліз нерву, що був уражений, напротязі із подальшим формуванням м’язового ложа для ураженого нерву. Третім етапом установлювали VAC-пов’язки за формою рани на м’язовий шар для здійснення активного дренування. Наступним етапом було видалення VAC-пов’язки та підготовка поверхні до шкірної пластики шляхом механічної обробки рани багаторазово до рівня «кровавої роси». І завершальним етапом була аутодермопластика дефекту перфорованим шкірним лоскутом. Обговорення результатів дослідження. Використання VACтерапії у лікуванні вибухових поранень — це сучасна новітня методика лікування ран, що значно поліпшує перебіг усіх стадій ранового процесу. Тоді як аутодермопластика є розповсюдженою методикою «трансплантації» шкіри та представляє собою відтворення пошкодженої ділянки тканини у тих випадках, коли регенерація тканин відбувається повільно або не можлива повною мірою. Висновки. Вважаємо, що лише етапність у лікуванні ран м’яких тканин великої площі із ураженням периферичних нервів, що виникли у результаті вибухового поранення, здатна дати гарні результати лікування. Можливо поліпшити результати хірургічного лікування таких пацієнтів та скоротити період їх непрацездатності, що має економічну доцільність. The number of victims with explosive wounds, which is what characterizes modern war, is increasing daily. Therefore, the experience of treating any explosive wounds is extremely important among the issues of military field surgery in Ukraine. Aim. To improve the treatment of victims with large-area soft tissue wounds with peripheral nerve damage resulting from explosive injuries, to improve the quality of life of such patients and to reduce their periods of incapacity. Research materials and methods. The results of surgical treatment of 43 victims with large soft tissue wounds with peripheral nerve damage resulting from explosive injuries were analyzed. The patients were treated in the surgical department of the Communal non-commercial institution of the Kharkiv Regional Council “Regional Clinical Hospital” in 2022-2023. Research results. In the course of treatment, we applied to all 43 patients a step-by-step algorithm for the treatment of large-area soft tissue wounds with damage to peripheral nerves that occurred as a result of an explosive injury. The first stage of treatment from the moment of hospitalization was to stop the bleeding, debride the wound with the removal of foreign bodies. After limiting the area of necrosis, a necroctomy was additionally performed. The second stage involved neurolysis of the affected nerve, followed by the subsequent formation of a muscle bed for the affected nerve. In the third stage, VAC-bandages were installed according to the shape of the wound on the muscle layer for active drainage. The next step was to remove the VAC -dressing and prepare the surface for skin grafting by mechanically treating the wound repeatedly to the level of “blood dew”. And the final stage was autodermoplasty of the defect with a perforated skin flap. Discussion of research results. The use of VAC-therapy in the treatment of blast wounds is a modern, innovative method of wound treatment that significantly improves the course of all stages of the wound process. While autodermoplasty is a common method of skin “transplantation” and represents the reproduction of a damaged area of tissue in cases where tissue regeneration occurs slowly or is not possible to the full extent. Conclusions. The use of VAC-therapy in the treatment of blast wounds is a modern and innovative method of wound treatment, which significantly improves the course of all stages of the wound process. While autodermoplasty is a common method of skin “transplantation” and represents the reproduction of a damaged area of tissue in cases where tissue regeneration occurs slowly or is not possible to the full extent.Документ Оптимізація хірургічного лікування ран м’яких тканин великої площі як наслідку мінно-вибухових поранень(Полтавський державний медичний університет, 2023) Прокопенко, Костянтин Анатолійович; Пархоменко, Кирило Юрійович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Prokopenko, K. A.; Parkhomenko, K. Yu.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.Вступ. З 24.02.2022 пріоритетним напрямом хірургічної діяльності в Україні є надання допомоги постраждалим від російської агресії громадянам нашої держави. Основну масову частку мінно-вибухових поранень складають пошкодження м’яких тканин у вигляді рвано-забійних ран, осколкових сліпих, наскрізних та дотичних поранень м`яких тканин різного ступеня контамінації та різної площі. Широкого розповсюдження набуло використання VAC-терапії для ран, що мають масивний м’язовий та шкірний дефект, суть якої полягала у локальному застосовуванні негативного тиску на пошкоджені тканини. Зазвичай даний етап передував плановій аутодермопластиці. І хоча аутодермопластика є плановим втручанням, воно представляє собою наступний етап лікування після попередньо виконаної ургентної хірургічної корекції. Ці втручання – безперечно шанс для постраждалих із великими за площею пораненнями м’яких тканин (і не тільки, як показав досвід) повернути собі якість життя, як до отримання травми. Метою дослідження було поліпшити якість життя постраждалих із мінно-вибуховою травмою та ранами м’яких тканин великої площі. Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані результати оперативного лікування 57 постраждалих серед мирного населенням із мінно-вибуховими пораненнями та ранами м’яких тканин великої площі, які знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні Комунального некомерційного закладу Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» у 2022-2023 рр., з них – жінок – 34 (59%), чоловіків –23 (41%), у віці від 34 до 74 років. Результати дослідження та їх обговорення. У всіх 57 пацієнтів спершу виконувались хірургічна обробка ран із видаленням сторонніх тіл (якщо вони були присутні), некректомія, другим етапом застосовувалась VAC-терапія з метою очищення ран та зменшення їх площі. Була застосована VAC-терапія у безперервному режимі при негативному тиску від 50 мм рт. ст. (на передній черевній стінці та задній поверхні грудної клітки) до 110 (тканини нижніх кінці-вок). Заміна VAC-пов’язки виконувалась через 3-5 діб, в залежності від кількості та якості ексудату. Зазвичай потрібно було 2-3 заміни VAC-пов’язки. Третім етапом виконувалась методика вільної аутодермопластики перфорованим шкірним клаптем. Механічна обробка рани попередньо здійснювалась багаторазово до рівня «кровавої роси». Вважаємо, що лише всі ці етапи разом здатні дати гарні результати лікування (незважаючи на важку супутню патологію, що може мати місце). Адже коморбідність – це один із факторів, що власне характеризує мирне населення та якісно відрізняє від категорії військових. Висновки. На нашу думку, застосування VAC-терапії та подальша аутодермопластика у лікуванні поранень м’яких тканин великої площі, отриманих у результаті мінно-вибухової травми, значно поліпшують результати хірургічного лікування таких пацієнтів та скорочують період їх непрацездатності, що має економічну доцілісність. А щодо аутодермопластики, то це втручання посідає гідне місце серед реконструктивної хірургії мінно-вибухових поранень. У даному контексті аутодермопластика стає різновидом оперативного втручання, що має не лише позитивний естетичний ефект, але й дає змогу поліпшити якість життя постраждалих із мінно-вибуховою травмою зі значними пошкодженнями м’яких тканин шляхом більш швидкої адаптації ураженої ділянки тіла.Документ Особливості надання медичної допомоги постраждалим серед мирного населення внаслідок вибухової травми(Полтавський державний медичний університет, 2024) Прокопенко, Костянтин Анатолійович; Prokopenko, K. A.Вступ. Після 24 лютого 2022 року, коли Україна зіткнулася з новими реаліями війни, життя медичної спільноти кардинально змінилося. У сучасному світі, де війни та конфлікти стали частиною реальності, питання травмування під час бойових дій набуло особливого значення. Мирне населення часто є випадковими жертвами конфлікту, і не мають спеціальних заходів захисту. А лікування поранених цивільних має свої особливості, оскільки, на відміну від військових, цивільні часто мають супутню коморбідну патологію, яка ускладнює процес медичної допомоги та реабілітації. Метою дослідження було провести аналіз пошкоджень внаслідок вибухової травми серед мирного населення, розробити алгоритм діагностики та лікування хворих на вибухову травму. Матеріали та методи дослідження. Були проаналізовані медичні карти стаціонарних хворих 94 постраждалих внаслідок вибухової травми, які знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня» Харківської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради у 2022-2024 рр., з них – жінок – 36 (38,3%), у віці від 21 до 87 років, чоловіки – 58 (61,7%), у віці від 23 до 86 років. Результати дослідження та їх обговорення. У всіх 94 пацієнтів, котрі потрапили до стаціонару були виявлені пошкодження м’яких тканин. З них у 45 хворих (47,9%) - це були пошкодження м’яких тканин однієї анатомічної ділянки тіла або кількох без пошкоджень органів грудної, черевної порожнин та порожнини таза. Усім хворим першочергово виконувалися хірургічні обробки ран, метою котрих була зупинка кровотечі, видалення видимих сторонніх тіл, дебрідмент. У хворих на травматичну ампутацію кінцівок виконувалися хірургічні обробки ран з формуванням кукси кінцівки. Хворим з кістково-травматичною патологію виконувалося іммобілізація уражених ділянок. В подальшому проводилося динамічне спостереження за ранами. У 49 постраждалих (52,1%) були виявлені пошкодження внутрішніх органів. Усім хворим з наявністю внутрішньоплевральних ускладнень першим етапом першочергово виконувалося дренування плевральних порожнин за Бюлау. Другим етапом при наданні допомоги постраждалим з поєднанною травмою було виконання лапаротомії з інтраопераційним вирішенням об’єму операції. Третім етапом при лікуванні цих хворих було лікування ран. На первинній операції об’єм втручання обмежувався хірургічною обробкою ран, гемостаз, тампонування раньових каналов. В подальшому виконувалися повторні хірургічні обробки ран з накладанням первинном-відтермінованих швів або з встановленням VAC-систем дренування ран при масивному ураженні м’яких тканин з подальшою аутодерматопластикою. Висновки. Досвід лікування постраждалих свідчить про необхідність застосування поетапного підходу до лікування вибухових травм із використанням сучасних хірургічних та реанімаційних методів. Вважаю, що саме такий підхід до лікування постраждалих внаслідок вибухової травми здатний дати гарний результат лікування. Незважаючи на важкість поранень та наявність коморбідної патології, всі пацієнти були виписані у задовільному стані, що демонструє високу ефективність запропонованого підходу до лікування. Introduction. On February 24, 2022, Ukraine faced a stark new reality as war reshaped the lives of its people, including the medical community. In today's world, where wars and conflicts have become an unfortunate part of reality, the management of injuries sustained during combat operations has gained critical importance. Civilians, often unintended victims of conflict, lack the protective measures afforded to military personnel. Treating wounded civilians presents unique challenges, as they frequently suffer from comorbidities that complicate both medical care and rehabilitation. These factors necessitate tailored approaches to diagnosis, treatment, and recovery. The aim of this study was to analyze the injuries caused by blast trauma among the civilian population and to develop an algorithm for the diagnosis and treatment of patients affected by such trauma. Materials and methods. Medical records of 94 inpatients with explosive injuries treated in the surgical departments of the Communal Non-Commercial Institution of the Kharkiv Regional Council “Regional Clinical Hospital” and the Communal Non-Commercial Institution of the Kharkiv City Council “City Clinical Multidisciplinary Hospital No. 25” between 2022 and 2024 were analyzed. Among the patients, 36 (38.3%) were women aged 21 to 87 years, and 58 (61.7%) were men aged 23 to 86 years. Results and Discussion. Soft tissue injuries were observed in all 94 patients admitted to the hospital. Of these, 45 patients (47.9%) sustained soft tissue damage to one or more anatomical regions without involvement of thoracic, abdominal, or pelvic organs. All patients underwent surgical treatment of wound, which included hemorrhage control, removal of visible foreign bodies, and wound debridement. For patients with traumatic limb amputations, surgical treatment included the formation of limb stumps. Patients with bone injuries underwent immobilization of the affected areas. Subsequently, dynamic monitoring of the wounds was conducted to assess healing and detect complications. Internal organ damage was identified in 49 victims (52.1%). All patients with intrapleural complications underwent Bülau drainage of the pleural cavities as the initial intervention. The second stage of care for victims with combined trauma involved laparotomy, during which the extent of the surgical procedure was determined intraoperatively. The third stage focused on wound management. During the primary operation, interventions were limited to wound debridement, hemostasis, and tamponade of wound channels. Subsequent procedures included repeated wound treatments, the primary delayed closure, or the use of vacuum-assisted closure (VAC) systems in cases of extensive soft tissue damage. For such cases, the final step involved autodermoplasty. Conclusions. The experience of managing these victims highlights the importance of a stepwise approach to treating blast injuries, integrating modern surgical and resuscitation techniques. This structured approach has demonstrated its potential to yield favorable outcomes. Despite the severity of injuries and the presence of comorbidities, all patients were discharged in satisfactory condition, underscoring the high efficacy of the proposed treatment strategy.