Перегляд за Автор "Rubalka, Ya. V."
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Гістологічна основа біомеханічних властивостей шкіри передньої черевної стінки при плануванні абдомінопластики(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2015) Драбовський, Віталій Сергійович; Малик, Сергій Васильович; Рибалка, Ярослав Володимирович; Микитченко, Віталій Вікторович; Драбовский, Виталий Сергеевич; Малик, Сергей Васильевич; Рибалка, Ярослав Владимирович; Микитченко, Виталий Викторович; Drabovskiy, V. S.; Malik, S. V.; Rubalka, Ya. V.; Mykytchenko, V. V.Абдомінопластика – одна з естетичних операцій, яка направлена на створення ідеальних контурів тіла, результат якої залежить від біомеханічних властивостей шкіри передньої черевної стінки. На сьогодні потребують уточнення питання взаємозвязку ретракції та пружності шкіри між собою і гістоархітектонікою сполучнотканинних волокон та вірного планування цього оперативного втручання, що і визначило мету нашої роботи. Біомеханічні дослідження проводили на зразках шкіри 37 померлих не пізніше 24 годин після смерті, віком від 23 до 87 років. Жінок було 17, чоловіків – 20. Визначали показники максимально можливої ретракції шкіри надпупкової та підпупкової ділянки, показники пружності, додатково проводили гістологічне дослідження зразків шкіри за допомогою світлової мікроскопії. Проаналізувавши результати дослідження, визначено, що при плануванні абдомінопластики необхідно враховувати біомеханічні властивості шкіри, що детермінуються гістоархітектонікою сполучнотканинних волокон. Біомеханічні властивості шкіри можуть змінюватись по мірі перебудови сполучнотканинних волокон під дією зовнішніх та внутрішніх факторів. Не зважаючи на обумовленість одними гістоморфологічними структурами, властивості ретракції та напруження шкіри залежать від різних характеристик сполучнотканинних волокон та не мають прямої залежності.; Абдоминопластика - эстетическая операция, которая направлена на создание идеальных контуров тела, результат которой зависит от биомеханических свойств кожи передней брюшной стенки. Сегодня остаются неполностью исследованы особенности взаимосвязи ретракции и упругости кожи между собой и гистоархитектоникой волокон соединительной ткани, что и определило цель нашей работы. Биомеханические исследования проводили на образцах кожи 37 умерших не позднее 24 часов после смерти, в возрасте от 23 до 87 лет. Женщин было 17, мужчин - 20. Определяли показатели максимально возможной ретракции кожи надпупочной и подпупочной области, показатели упругости, дополнительно проводили гистологическое исследование образцов кожи с помощью световой микроскопии. Проанализировав результаты исследования, выяснено, что при планировании абдоминопластики необходимо учитывать биомеханические особенности кожи, которые детерминируются гистоархитектоникой волокон соединительной ткани. Биомеханические свойства кожи могут изменяться по мере перестройки волокон соединительной ткани под действием внешних и внутренних факторов. Несмотря на обусловленность одними гистоморфологическими структурами, свойства ретракции и упругости кожи зависят от различных характеристик волокон соединительной ткани и не имеют прямой зависимости.; Abdominoplasty is an aesthetic surgery operation, which aims to create the perfect body contours, the result of which depends on the biomechanical properties of the skin in anterior abdominal wall. Currently, there are some related issues that are still little investigated as the relationship between retraction and elasticity of the skin, as well as between the histoarchitecture connective tissue fibers, which contributes in the surgical outcomes, that determines the goal of our work. Biomechanical studies were carried out on skin samples taken from 37 cadavers aged 23 to 87 years not later than in 24 hours after death. There were 17 female and 20 male cadavers. We assessed parameters of the maximum possible skin retraction of epigastrical and hypogastrical region, including parameters of elasticity, and additionally we performed histological study of skin samples using light microscopy. Having analyzed the results obtained we found when planning abdominoplasty it is necessary to consider the biomechanical characteristics of the skin which are determined by histoarchitecture of connective tissue fibers. The biomechanical properties of the skin may change as the restructuring of the fibers of the connective tissue due to the impact of external and internal factors. The properties of skin elasticity and retraction mainly depend on the various characteristics of the connective tissue fibers.Документ Оптимізація лікування хворих із хронічними ранами венозного генезу(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Рибалка, Ярослав Володимирович; Рибалка, Ярослав Владимирович; Rubalka, Ya. V.Лікування ран є, вірогідно, найдавнішою, але такою, що не втратила свою актуальність, проблемою, хірургії. Серед проявів хірургічної інфекції часто хірургі мають справу з дефектами м`яких тканин, для яких властиві ознаки хронічного запалення, висока бактеріальна контамінація, а також переважання дегенеративних процесів над регенаративними. До таких станів відносять рани, що тривало не загоюються, нориці, пролежні. За даними вітчизняних та закордонних дослідників, хворі з хронічними ранами (ХР) складають значну частку серед хірургічних пацієнтів. Наприклад, частка пацієнтів трофічними виразками венозної етіології досягає 2% популяції дорослого населення, а в осіб понад 70 років їхня кількість досягає 5%. Терміни загоєння таких ран складають в середньому 3-4 місяці. Частота рецидивів після загоєння рани, за різними даними складає від 6-15% до 60-70%. В США щорічно на лікування таких пацієнтів витрачається до 1 млрд. доларів, а в світі – понад 7 млрд. (Cervelli, V. et al., 2008; . Marks, R. et al., 2010). Для улучшения результатов хирургического лечения больных с длительно незаживающими ранами был проведен анализ эффективности применения аутологичной обогащенной тром-боцитами плазмы. Материалы. Исследование базируется на анализе лечения 61 пациента, страдаю-щих на длительно незаживающие раны, венозного генеза диаметром не более 8 см нижних конечностей, которые находились на стационарном лечении в хирургическом отделении. При использовании предложенной методики, основанной на изготовлении аутологичной обогащенной тромбоцитарной плазмы со следующими инъекции по периферии раны,степень уменьшения площади поверхности раны определенный методом контактной планиметрии в сутки у больных 1-й группы составил в сред-нем 5,1 ± 0,6%. Во 2 группе - 1,8 ± 0,4% (р <0,005).Результаты свидетельствуют об увеличении скорости заживления ран у больных 1 группы по сравнению с пациентами 2 группы. За весь период наблюдения (12 недель) полная эпителизация раны произошла в 21 (70%) пациентов 1 группы и у 10 (33,3%) пациентов. Более чем на 50% площадь ран уменьшилась в 6 больных 1 группы (20%). В контрольной группе у 2 (7%) больных. Менее чем на 50% площадь ран уменьшилась в 3 больных 1 группы (10%), и 19 больных 2 группы (60%). Использование плазмолифтинг терапии существенно положите-льно влияет на процесс заживления ран по сравнению с использованием традиционных методик в контрольной группе. Вывод: увеличение скорости заживления ран у больных 1 группы (основной) по сравнению с пациентами 2 группы (контрольной) за счет использования дополнительно к стандартному лечению аутологичной обогащенной тромбоцитами плазмы. The analysis of the effectiveness of applying autologous platelet-rich plasma was performed in order to improve the results of surgical treatment of patients with wounds that heal slowly. Materials. The study is based on the analysis of the treatment of 61 patients who suffered from slow-healing wounds of venous genesis with a diameter of no more than 8 cm on the lower extremities and took the treatment at the surgical ward. The proposed method was based on obtaining autologous enriched platelet plasma followed by its injection along the periphery of the wound. The degree of reduction of the wound surface area was assessed by the method of contact planimetry per day. The patients of the 1st group demonstrated thewound area reduction by 5.1 ± 0.6%, and the patients of the group 2 – by 1.8 ± 0.4% (p <0005). The results indicate an increase in the rate of wound healing in patients in group 1 compared with patients in group 2. During the entire follow-up period (12 weeks), complete wound epithelialisation occurred in 21 (70%) patients in group 1 and in 10 (33.3%) patients of the group 2. The wound area decreased by more than 50% in 6 patients of group 1 (20%) and in 2 (7%) patients of the control group. The wound area decreased less than by 50% in 3 patients in group 1 (10%), and in 19 patients in group 2 (60%). The use of PRP therapy has been proven to have a significant positive effect on the process of wound healing compared with the use of standard methods used for the control group. Conclusion: increase in the wound healing pace in patients of group 1 (test) compared with patients of group 2 (control) can be explained by using autologous platelet-enriched plasma as an additional means to the standard therapy.