Перегляд за Автор "Rybalka, Ya. V."
Зараз показуємо 1 - 13 з 13
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Anatomical basis of biomechanical properties of super ficialtissues of the anterior abdominal wall(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12) Drabovskiy, V. S.; Kerbazh, N. R.; Akeyshi, A. K.; Rybalka, Ya. V.; Драбовський, Віталій Сергійович; Кербаж, Нізар Ріда; Акєйші, Айюб Камал; Рибалка, Ярослав Володимирович; Драбовский, В. С.; Кербаж, Низар Рида; Акейши, Айюб Камал; Рыбалка, Ярослав Владимирович; Драбовський, Виталий СергеевичBiomechanics is a science that studies the mechanical properties of tissues, individual organs and systems and the body as a whole. The unique mechanical properties of the skin provide the function of support and protection of internal organs through the skin mobility and elasticity. This feature of the skin is determined by its microstructural organization and arrangement of connective tissue fibres. The mechanical properties of the skin are mainly determined by the collagen-rich dermis. The mechanics of the dermis, in turn, depends on the structure, density and direction of collagen fibres. Each biological tissue is able to acquire deformation properties i.e. stretching or contraction. At each stage of deformation in the tissues of different topographic and anatomical areas there are changes in histoarchitectonics (within the plastic characteristics, and outside these parameters). Different structural interactions are expressed by different mechanical factors, which are adequate to the magnitude and direction of tensile forces (deformation vectors), form the typical features of the connective tissue matrix of abdominal wall tissues. Normalization of the direction of tissue stress vectors, uniform distribution of the direction and force of deformation prevent microstructural rearrangement of the surface tissues of the abdominal wall. Dynamic changes in the histological structure and biomechanical behaviour of the skin are closely related to the aging process, hormonal background, mechanical factors: physiological stretching of the skin during rapid growth in adolescence, pregnancy, overweight (or rapid weight loss), under the influence of physical load and wound healing. All these factors lead to connective tissue remodelling. Thus, the skin has a complex three-dimensional morphological structure; it is subjected to prolonged exposure to internal and external factors that determines its mechanical properties.Документ Current views on the structural organization of the rat cerebral cortex(Полтавський державний медичний університеті, 2024) Rybalka, Ya. V.; Yeroshenko, G. A.; Shevchenko, K. V.; Ryabushko, O. B.; Ulanovska-Tsyba, N. А.; Grygorenko, A. S.; Sokolenko, V. M.; Рибалка, Ярослав Володимирович; Шевченко, Костянтин Васильович; Ваценко, Анжела Володимирівна; Улановська-Циба, Наталія Аркадіївна; Григоренко, Альона Сергіївна; Соколенко, Валентина МиколаївнаIn recent years, the structural organization and neurotransmitter nature of neurons in different parts of the rat cerebral cortex have provided the basis for further study and allowed the resulting experimental data to be extrapolated to humans in those aspects that are not related to the second signal system that is unique to humans. Advanced research methods have expanded the possibilities for research, so interest in studying the structural organization of the cerebral cortex has not abated to date. The cerebral cortex is the highest portion of the central nervous system. It is the youngest phylogenetically and the most complex part of the brain in terms of morphological and functional organization. It is the place of the highest analysis and synthesis of all the information entering the brain. It is the place where complex forms of behavior are integrated. The cerebral cortex is responsible for consciousness, thinking, memory, and “heuristic activity” (the ability to generalize and discover). A structural model based on systematic cortical variation captures the overall laminar structure of brain regions by dividing the cortical architectonic continuum into discrete categories (cortical types) that can be used to test hypotheses about cortical organization and function in different species, including humans. The architectonics data obtained from animal models provide an invaluable opportunity to reveal the complex interplay between structure and function in the mammalian brain. Extrapolation of these data from rodents to humans requires knowledge of the similarities and differences between species in anatomical features, and the factors that contribute to functional connectivity. Homologous functional networks are compared between species, and aspects such as global signal topography and the relationship between structural and functional connectivity are considered. Упродовж останніх років структурна організація та нейромедіаторна природа нейронів, різних відділів кори головного мозку щурів, дають основу для подальшого вивчення і дозволяють екстраполювати на людину отримані експериментальні дані в тих аспектах, які не пов'язані з другою сигнальною системою, унікальною для людини. Сучасні методи дослідження розширили можливості для дослідів, тому інтерес до вивчення структурної організації кори головного мозку не вщухає і сьогодні. Кора великих півкуль головного мозку – вищий відділ центральної нервової системи. Вона являє собою найбільш молодий філогенетично і найбільш складний по морфофункціональної організації відділ головного мозку. Це місце вищого аналізу та синтезу всієї інформації, що надходить у мозок. Тут відбувається інтеграція складних форм поведінки. Кора мозку відповідає за свідомість, мислення, пам'ять, «евристичну діяльність» (здатність до узагальнення, відкриття). Структурна модель, заснована на систематичній варіації кори головного мозку, захоплює загальну ламінарну структуру областей мозку, шляхом поділу коркового архітектонічного континіуму на дискретні категорії (коркові типи), які можуть бути використані для перевірки гіпотез, про коркову організацію та функції, у різних видів, в тому числі і у людини. Дані архітектоніки, отримані на моделях тварин, дають безцінну можливість виявити складну взаємодію між структурою та функціями в мозку ссавців. Екстрополяція цих даних, від гризунів до людини, вимагає знань про подібності та відмінності між видами в анатомічних особливостях, та факторів, що сприяють функціональній зв'язаності. Гомологічні функціональні мережі порівнюються між видами, та розглядаються аспекти, такі як топографія глобального сигналу та взаємозв'язок між структурною та функціональною зв'язаністюДокумент Динаміка регенераційних процесів у пацієнтів з хронічними ранами при застосуванні PRP-терапії(ГО «Асоціація хірургів України», ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О. О. Шалімова» НАМН України, 2018) Рибалка, Ярослав Володимирович; Малик, Сергій Васильович; Безручко, Максим Васильович; Осіпов, Олександр Сергійович; Rybalka, Ya. V.; Mаlyk, S. V.; Bezruchko, М. V.; Оsipov, О. S.Лікування пацієнтів з хронічними ранами залишається актуальною проблемою, результати часто є незадовільними. Матеріали і методи. Проаналізовано результат лікування 200 хворих з хронічними ранами різного генезу. У пацієнтів основної групи (99 пацієнтів) комплекс лікування передбачав заходи PRP-терапії. Результати та обговорення. При застосуванні PRP-терапії відмічено чітку статистично значиму відмінність (р<0,05) у швидкості загоєння ХР в основній групі порівняно з групою порівняння, зі збереженням цієї тенденції до закінчення лікування. Відмічено відносну низьку ефективність у підгрупі пацієнтів з ХР венозного генезу. Висновки. Використання PRP – терапії в комплексі лікування хронічних ран є клінічно ефективним. Застосований метод дозволив прискорити процеси репарації ран, зменшити терміни загоєння ХР, статистично значимо зменшити площу ранового дефекту. Objective. Improvement of regenerative processes in chronic wounds (CHW), using complex of treatment measures of auto-logical plasma, plateletrich plasma (PRP).Маterials and methods. Results of treatment of 200 patients, suffering CHW of various genesis, were analyzed. In patients of the first group (n=99) complex of treatment have included PRP–therapy.Results. Application of PRP–therapy have brought to statistically significant difference (р < 0.05) in velocity of the CHR heal-ing in the first group, comparing with the second group, and this tendency have had preserved up to the treatment end. In pa-tients with CHW and chronic venous insufficiency a relatively low efficacy of PRP–therapy was observed.Conclusion. Application of PRP–therapy in complex of treatment of CHW is clinically effective. Application of this method ac-celerates the reparation processes, shortens the CHW healing time, reduces the wound defect square statistically significantly.Документ Динаміка цитологічної картини ранового процесу у пацієнтів з хронічними ранами при застосуванні PRP-терапії(Буковинський державний медичний університет, 2018) Рибалка, Ярослав Володимирович; Малик, Сергій Васильович; Rybalka, Ya. V.; Mаlyk, S. V.Лікування ран є однією з найдавніших хірургічних проблем, яка не втратила своєї актуальності. При лікуванні ран часто хірурги мають справу з дефектами покривних тканин, для яких властиві ознаки хронічного запалення, висока бактеріальна контамінація, а також переважання дегенеративних процесів над регенеративними. До таких станів відносять рани, що тривало не загоюються, нориці, пролежні. Незважаючи на велику кількість лікарських засобів і методик лікування, проблема ХР залишається актуальною [1, 3, 4]. Аутологічна збагачена тромбоцитами плазма (АПЗТ або Platelet-rich plasma - PRР) - це частина плазми, отриманої з аутологічної крові пацієнта, з підвищеним вмістом в ній тромбоцитів. Вміщені в ній тромбоцити, а саме фактори росту, які містяться в α-гранулах, сприяють залученню недиференційованих клітин у знов сформований матрикс і запуску клітинного ділення, отже ініціюють загоєння рани. Описані такі фактори як тромбоцитарний фактор росту (PDGF - AA-, ВВ- і AB-ізомери), трансформуючий фактор росту β (TGF-β), тромбоцитарний фактор 4 (PF4), інтерлейкін-1 (IL-1), тромбоцитарний фактор ангіогенезу (PDAF), судинний ендотеліальний фактор (VEGF), епідермальний фактор росту (EGF), тромбоцитарний ендотеліальний фактор росту (PDEGF), епітеліальних-клітинний фактор росту (ОУФТ), інсуліноподібний фактор росту (ІФР), остеокальцин, остеонектін, фібриноген, вітронектин, фібронектин, тромбоспондин-1 (TSP-1). Також PRР пригнічує вивільнення цитокінів і обмежує процес запалення [2, 7, 9]. Наведені в літературі експериментальні та клінічні дані [5, 6, 8, 10] свідчать про позитивний вплив АПЗТ в стимуляції ангіогенезу тканин та ранозагоєння, що дозволяє припустити ефективність застосування методики PRP у пацієнтів з ХР. Лечение ран является одной из древнейших хирургических проблем, не потеряла своей акту-альности. При лечении ран часто хирурги имеют дело с дефектами покрывающих тканей, для которых свойственны признаки хронического воспаления, высокая бактериальная контаминация, а также преобладание дегенеративных процессов над регенеративными. Целью работы было улучшение регенера-торных процессов хронических ран, путем применения в комплексе лечебных мероприятий PRP-терапии. Материалы и методы. В период с 2011 по 2017 г. на базе хирургического отделения 1 ГКБ Полтава проведено комплексное обследование и лечение с помощью предложенной и обоснованной методики 99 больнымс ХР. Данная группа составляла основную группу (I группа), которая дополнительно к комплексному лечению ХР получали местное лечение плазмой обогащенной тромбоцитами (PRP). Группу сравнения (II группу) составили 101 пациент с ХР, лечившихся по традиционным подходами. Больным основной группы применяли АПЗТ в виде ежедневных подкожных и внутрикожных инъекций и аппликаций .. Образовавшуюся плазму набирали в два инсулиновых шприца по 1 мл каждый и вводили по периферии раны (ок. 20 иньеций по 0,1 мл). Цитологическая картина раневого процесса определялась с выделением 6 типов цитологической картины мазков-отпечатков с Штейнбергом. Исследование выполнялось на 4 и 10 сутки после начала лечебных мероприятий. Результаты и их обсуждение.Анализ показал, что на 4 сутки IV тип цитограммы превалировал у пациентов I (основной) группы, а следовательно и относительная «готовность» к дальнейшему пластического закрытия раневого дефекта, выявлено всего у 3 (3,03%) пациентов. Во второй группе 1 (0,99%) пациент. На 10-е сутки раневого процесса является статистически значимое смещение цитологической картины в подгруппах, получавших PRP-терапия, в сторону регенераторных типов. IV, V, VI тип цитограммы, а следовательно и относительная «готовность» к дальнейшему пластического закрытия раневого дефекта, подтверждает положительный терапевтический влияние PRP-терапии на течение раневого процесса у пациентов с ХР. Выводы. Использование PRP-терапии в комплексе лечения хронических ран является клинически эффективным, что подтверждается данными динамического цитологического исследования, метод позволяет ускорить процессы репарации ран. Wound healing is one of the most ancient surgical problems that has not lost its relevance. In the treatment of wounds, surgeons often deal with defects in the covering tissues, which are characterized by signs of chronic inflammation, high bacterial contamination.The aim of the work was to improve the regenerative processes of chronic wounds, using a combination of therapeutic PRP-therapy.Materials and methods. In the period from 2011 to 2017, onthe basis of a surgical department, a comprehensive examination and treatment with the proposed and substantiated method was performed for 99 patients with HW, which, in addition to the comprehensive treatment of HW, received local platelet-rich platelet therapy (PRP). The comparison group (Group II) was 101 patients with HW who were treated according to traditional approaches.Patients in the main group used PRP in the form of daily subcutaneous and intradermal injections and applications. The gen-erated plasma was recruited into two insulin syringes of 1 ml each and injected along the periphery of the wound (approximately 20 injections of 0.1 ml). The cytological picture of the wound process was determined with the allocation of 6 types of cytological picture of smears-reflections for Steinberg. The study was per-formed 4 and 10 days after the start of treatment.Results and discussion.The analysis showed that at day 4, type IV of the cytogram predominated in patients of the (main) group of patients, and therefore the relative "readiness" to further plastic closure of the wound defect was found in only 3 (3,03%) patients. In the second group, 1 (0.99%) patient. On the 10th day of the wound process there is a statistically significant displacement of the cytological picture in the subgroups receiving PRP-therapy in the direction of regenerator types IV, V, VI type of cytogram, and hence relative "readiness" to further plastic closure of the wound defect.Conclusions The use of PRP therapy in the complex of treatment of chronic wounds is clinically effective, which is con-firmed by the data of dynamic cytological research, the method allows to accelerate the processes of wound repair.Документ Застосування PRP-терапії в комплексі передопераційної підготовки до аутодермопластики при лікуванні хронічних ран(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Рибалка, Ярослав Володимирович; Рибалка, Ярослав Владимирович; Rybalka, Ya. V.Вступ. Лікування пацієнтів з хронічними ранами часто потребує проведення оперативних втручань із заміщенням дефекту шкірою власного походження – аутодермопластики, успіх якої залежить від правильно визначеного терміну операції. Матеріали і методи. Проаналізовано результат лікування 71 хворого з хронічними ранами різного ґенезу. У пацієнтів основної групи (38 пацієнтів) комплекс передопераційної підготовки доповнювався заходами PRP-терапії. Метод закриття ранового дефекту за допомогою аутодермопластики розщепленим перфорованим клаптем використовувався у 32 хворих основної групи та у 30 пацієнтів групи порівняння. Обидві досліджувані групи були поділені на підгрупи в залежності від етіологічного фактору виникнення хронічних ран. До підгруп ІА та ІІА ввійшли пацієнти з хронічними ранами на фоні артеріальної патології (14 та 12 пацієнтів відповідно). Підгрупи ІВ та ІІВ склались із пацієнтів з хронічними ранами венозної етіології (12 та 11 хворих відповідно). Пацієнти з хронічними ранами іншої етіології (післяопікові, пролежні, післяопераційні) увійшли до підгруп ІС та ІІС (12 та 10 хворих). Результати та обговорення. Застосування PRP-терапії в комплексі передопераційної підготовки до аутодермопластики скоротило терміни передопераційної підготовки рани, дозволило збільшити площу аутотрансплантату, що прижився на 15,2%, скоротити післяопераційний ліжкодень в 1,48 рази. Висновок. Комбіноване використання PRP–терапії в комплексі передопераційної підготовки до оперативного відновлювального втручання є клінічно ефективним. Застосований метод дозволив статистично значимо покращити результати лікування пацієнтів з хронічними ранами. Важливу роль в успіху аутодермопластики відіграють ретельна передопераційна підготовка ранового дефекту, яка спрямована на стимуляцію утворення грануляційної тканини та епітелізації; Введение. Лечение пациентов с хроническими ранами часто требует проведения оперативных вмешательств с замещением дефекта кожей собственного происхождения - аутодермопластики, успех которой зависит от правильно установленного срока операции. Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 71 больного с хроническими ранами различного генеза. У пациентов основной группы (38 пациентов) комплекс предоперационной подготовки дополнялся мерами PRP-терапии. Метод закрытия раневого дефекта с помощью аутодермопластики расщепленным перфори- рованным лоскутом использовался у 32 больных основной группы и у 30 пациентов группы сравнения. Обе исследуемые группы были разделены на подгруппы в зависимости от этиологического фактора возникновения хронических ран. В подгруппы IA и ІІА вошли пациенты с хроническими ранами на фоне артериальной патологии (14 и 12 пациентов соответственно). Подгруппы IС и IIB сложились из пациентов с хроническими ранами венозной этиологии (12 и 11 больных соответственно). Пациенты с хроническими ранами другой этиологии (послеожоговые, пролежни, послеоперационные) вошли в подгруппы IС и IIС (12 и 10 больных). Результаты и обсуждение. Применение PRP-терапии в комплексе предоперационной подготовки к аутодермопластике сократило сроки предоперационной подготовки раны, позволило увеличить площадь аутотрансплантата, что прижился на 15,2%, сократить послеоперационный койкодень в 1,48 раза. Вывод. Комбинированное использование PRP-терапии в комплексе предоперационной подготовки к оперативному восстановительному вмешательству клинически эффективным. Примененный метод позволил статистически значимо улучшить результаты лечения пациентов с хроническими ранами. Важную роль в успехи аутодермопластики играют тщательная предоперационная подготовка раневого дефекта, которая направлена на стимуляцию образования грануляционной ткани и эпителизации; Introduction. Treatment of patients with chronic wounds often requires surgical interventions to replace the defect with skin of their own origin, i.e. autodermoplasty (ADP), the success of which depends on the correctly established term of the operation. Materials and methods. The results of treatment of 71 patients with chronic wounds of various genesa were analyzed. In the patients of the main group (38 patients) the preoperative preparation complex was complemented with PRP-therapy measures. The method of closing the wound defect with ADP with a split perforated flap was used in 32 patients of the main group and in 30 patients of the comparison group. Both study groups were divided into subgroups, depending on the etiological factor of chronic wound (CW) occurrence. The subgroups IA and PA included patients with CW against the background of arterial pathology (14 and 12 patients, respectively). Subgroups of IP and IIB were formed by the patients having CW of venous aetiology (12 and 11 patients, respectively). Patients with CW of aetiology (post-burn, bedsores, postoperative) made up the subgroups of IP and IIS (12 and 10 patients). Results and discussion. Applying PRP-therapy in the complex of preoperative preparation for ADP shortened the period of preoperative preparation of the wound, allowed us to increase the area of the autograft, which took well by 15.2%, to reduce the postoperative staying in 1.48 times. Conclusion. Combined use of PRP - therapy in the complex of preoperative preparation for surgical restorative intervention has been proven to be clinically effective. The applied method allowed us to statistically improve the results of treatment of patients with CW. An important role in the success of ADP is played by careful preoperative preparation of the wound defect aimed at stimulating the formation of granulation tissue and epithelisation.Документ Можливості корекції лікувальної тактики у постраждалих з тяжкою краніоабдомінальною травмою(ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», 2015) Черкун, Олексій Юрійович; Шейко, Володимир Дмитрович; Ситнік, Дмитро Анатолійович; Кас'ян, Володимир Володимирович; Рибалка, Ярослав Володимирович; Черкун, Алексей Юрьевич; Шейко, Владимир Дмитриевич; Сытник, Дмитрий Анатольевич; Касьян, Владимир Владимирович; Рыбалка, Ярослав Владимирович; Cherkun, A. Yu.; Sheyko, V. D.; Sytnik, D. A.; Kasian, V. V.; Rybalka, Ya. V.Однією з актуальних сучасних медичних проблем є важка механічна поєднана травма, кількість якої з року в рік збільшується як по частоті, так і по тяжкості пошкоджень. З початку 90-х рр. у світі з’явилася тенденція до консервативного ведення нетяжкої травми паренхіматозних органів. В дослідження було включено 53 пацієнта, які були розділені на 2 групи. До першої групи увійшло 25 потерпілих – діагностика інтраабдомінальних пошкоджень потерпілим проводилася за допомогою діагностичного перитонеального лаважу. В другу групу віднесено 28 потерпілих – діагностика пошкоджень внутрішніх органів проводилася за допомогою УЗД згідно FAST-протоколу. В результаті проведеного дослідження встановлено, що застосування УЗД в динаміці за FAST-протоколом дозволило поліпшити результати лікування постраждалих з тяжкою краніоабдомінальною травмою, а саме уникнути невиправданих оперативних втручань у 64% хворих; Одной из актуальных современных медицинских проблем является тяжелая механическая сочетанная травма, количество которой из года в год увеличивается как по частоте, так и по тяжести повреждений. С начала 90-х гг. в мире появилась тенденция к консервативному ведению нетяжёлой травмы паренхиматозных органов. В исследование было включено 53 пациента, разделенных на 2 группы. В первую группу вошли 25 больных — диагностика интраабдоминальных повреждений пострадавшим проводилась с помощью диагностического перитонеального лаважа. Во вторую группу отнесены 28 пострадавших — диагностика повреждений внутренних органов проводилась с помощью УЗИ согласно FAST-протоколу. В результате проведенного исследования установлено, что применение УЗИ в динамике согласно FAST-протоколу позволило улучшить результаты лечения пострадавших с тяжелой краниоабдоминальною травмой, а именно избежать неоправданных оперативных вмешательств у 64 % больных; One of the current modern medical problems are severe multisystem mechanical injury, which amount from year to year increases both in frequency and in severity of injuries. Since the early 90’s. in the world, there is a tendency for conservative management of minor injuries parenchymatous organs. The study included 53 patients, who were dividing into 2 groups. In the first group consisted of 25 victims - diagnosis of intraabdominal injury victims was carrying out using a diagnostic peritoneal lavage. The second group included 28 injured - diagnosing internal injuries was carrying out using ultrasound according to the FAST Protocol. The study has found that the use of ultrasound in the dynamics on the FAST Protocol has improved the results of treatment for those with severe cranioabdominal injury, namely to avoid unnecessary surgical interventions in 64% of patients.Документ Оптимізація лікування хворих з приводу хроінічних ран(ТОВ "Ліга-Інформ", 2017-10) Малик, Сергій Васильович; Рибалка, Ярослав Володимирович; Осіпов, Олександр Сергійович; Malyk, S. V.; Rybalka, Ya. V.; Osipov, O. S.; Верба, Андрій Вячеславович; Verba, A. V.Для покращення результатів хірургічного лікування хворих із тривалонезагоючими ранами було проведено аналіз ефективності застосування аутологічної збагаченої тромбоцитами плазми. Дослідження базується на аналізі лікування 22 пацієнтів, які страждали на рани нижніх кінцівок, які тривало не загоювались та знаходились на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні. Всі пацієнти мали тривалонезагоючі рани шкіри нижініх кінцівок діаметром не більше 8 см різної етіології. При використанні запропонованої методики, яка базується на виготовлені аутологічної збагаченої тромбоцитарної плазми з наступними інєкціями по периферії рани. Ступінь зменшення площі поверхні рани визначений методом контактної планіметрії за добу у хворих 1-ї групи становив в середньому 5,1 ± 0,6%, у хворих 2-ї групи - 4,8 ± 0,7%. У контрольній групі - 1,8 ± 0,4% (р<0005). Отримані результати свідчать про збільшення швидкості загоєння ран у хворих 1 та 2 груп у порівнянні з пацієнтами контрольної групи. За весь період спостереження (12 тижнів) повна епітелізація рани сталася у 6 (75%) пацієнтів 1 групи, 5 (62,5%) пацієнтів 2 групи і у 2 (33,3%) пацієнтів 3 групи.To improve the results of surgical treatment of patients with nonhealing wounds analysis of the effectiveness of autologous platelet-rich plasma was conducted. The study is based on the analysis of treatment of 22 patients with the presence of lower limb wounds that did not heal for a long time and were hospitalized in the surgical department. All patients had chronic nonhealing lower extremity skin wound diameter of not more than 8 cm various etiologies. By using the proposed techniques based on autologous making platelet rich plasma as described J.Chukrun. Thereafter, the resulting two-typed plasma insulin syringe of 1 ml each cut away and wound on the periphery (20 injections of 0.1 ml). Part of the plasma, which remained in the form of application applied to the wound defect was closed with a dry cloth for 24 hours. The degree of reduction of the surface area of the wound was determined by the contact plane geometry per day in patients of group 1 averaged 5,1 ± 0,6%, at patients in group 2 - 4,8 ± 0,7%. In the control group - 1,8 ± 0,4% (p <0.005). The results indicate an increase in rate of wound healing in patients 1 and 2 compared with groups of patients in the control group. During the entire period of observation (12 weeks) the total epithelialization of the wound occurred in 6 (75%) patients of group 1, 5 (62.5%) patients in group 2 and 2 (33.3%) 3 groups of patients.Документ Оптимізація лікування хронічних ран із застосуванням RPR-терапії(2019) Рибалка, Ярослав Володимирович; Рыбалка, Ярослав Владимирович; Rybalka, Ya. V.Рибалка Я.В. Оптимізація лікування хронічних ран із застосуванням PRP-терапії. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 14.01.03 «Хірургія». – Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава. Дисертаційна робота присвячена проблемі лікування пацієнтів з хронічними ранами та покращенню безпосередніх та віддалених результатів лікування цих хворих. Серед хірургічних захворювань актуальною залишається проблема лікування хронічних ран. Більшість авторів хронічною вважають рану, яка існує понад 4-8 тижнів, без ознак активного загоєння. Кількість хворих із даною патологією залишається як і раніше значною і за останній час має неухильну тенденцію до збільшення. Жоден з великої кількості запропонованих методів і способів лікування хронічних ран не задовольняє практичних хірургів повністю, результати лікування хронічних ран до теперішнього часу залишаються незадовільними, стало високою також є частота рецидивів. Запропоновані методики лікування, зазвичай, малодоступні для широкого застосування, адже технології та препарати є занадто затратними. Проблема дослідження і розробки нових доступних і високоефективних препаратів і способів лікування хронічних ран, як і раніше, залишається актуальним завданням. У більшості випадків немає можливості досягти адекватної компенсації кровообігу тільки реконструктивними судинними операціями. В зв’язку з цим з метою поліпшення кровообігу в тканинах, і як наслідок, покращення регенерації, можливе використання непрямих методів реваскуляризації, які спрямовані на поліпшення колатерального кровообігу і мікроциркуляції в тканинах. Одним з перспективних напрямків стимуляції ангіогенезу є розробка та впровадження в практику альтернативних, доступніших і менш коштовних методик, зокрема, засобів отриманих з крові самого пацієнта. Враховуючи наявність в останній час на сторінках медичної літератури численних даних щодо властивостей аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами (АПЗТ, англ. - Platelet rich plasma, скор. PRP) та доведений in vitro та in vivo позитивний вплив на процес відновлення органів і тканин, поглиблене дослідження впливу застосування аутологічної плазми збагаченої тромбоцитам на процес ранозагоєння у пацієнтів з хронічними ранами є аргументованим. Робота базується на проспективному аналізі результатів комплексного клінічного обстеження та хірургічного лікування 147 хворих з хронічними ранами різної локалізації, (основна група - 74 хворих, що додатково до комплексного лікування ХР отримували місцеве лікування стимуляторами ранової регенерації: плазмою збагаченою тромбоцитами (PRP), та група порівняння - 73 пацієнтів, що лікувалися за традиційними підходами.). Групи (основну та порівняння) було поділено на підгрупи в залежності від ґенезу: на фоні хронічної артеріальної недостатності (підгрупи ІА та ІІА) та венозної недостатності (ІВ та ІІВ). Для дослідження та об’єктивізації процесів загоєння ХР у пацієнтів основної групи та групи порівняння проводилося визначення площі ранових дефектів із застосуванням програми «LesionMeter» v.1.0.7 для операційної системи Android. Контроль ранового процесу здійснювався шляхом дослідження мазків-відбитків на 1, 4, 8, 12, 16, 20 добу від початку лікування у пацієнтів обох досліджуваних груп. При цьому контролювали такі елементи мазка: мікрофлора, кількість нейтрофілів, характеристика фагоцитозу, а також інші клітинні елементи крові і сполучної тканини з виділенням 6 типів цитограм. Дослідження динаміки мікрофлори ран у пацієнтів основної групи та групи порівняння проводилося шляхом визначення відносної величини мікробної контамінації хронічної рани (по відношенню до 100 лейкоцитів). Відновно-пластичні хірургічні втручання проводили для підвищення ефективності результатів лікування у частини пацієнтів обох груп комплекс лікувальних заходів передбачав проведення аутодермопластики розщепленим перфорованим клаптем, який використовувався у 35,1% хворих основної групи та у 31,5% пацієнтів групи порівняння. Вивчивши відносні величини мікробної контамінації хронічних ран у підгрупах пацієнтів І та ІІ груп виявили достовірно нижчі величини мікробної контамінації на 8 та 12 добу дослідження. Але кореляції між величинами мікробної контамінації хронічних ран пацієнтів в підгрупах ІА, ІВ встановлено не було. Було проаналізовано ступінь деструкції лейкоцитів у мазках-відбитках та отримано достовірні дані, що свідчать про зменшення відсотка деструкції лейкоцитів у пацієнтів основної рупи. При вивченні фагоцитарної активності було виявлено неоднорідність ефекту PRP на процеси регенерації хронічних ран у пацієнтів основної групи у підгрупах ІА, ІВ. Краща динаміка регенерації хронічних ран отримана у пацієнтів підгрупи ІА, про що свідчить стан завершеного фагоцитозу. При дослідженні типу цитологічної картини ранового процесу, на 12 добу лікування виявлено статистично значиме зміщення цитологічної картини у пацієнтів основної групи в бік менш деструктивних її типів. IV, V, VI тип цитограм визначався у пацієнтів ІА підгрупи в 43 (97,7%) випадків, ІІА – 19 (45,2%), у ІВ та ІІВ підгрупах – у 26 (86,7%) та у 11 (35,5%) випадках відповідно, що мало статистично значиму відмінність. Слід зазначити менш виражений позитивний ефект PRP-терапії у пацієнтів з хронічними ранами венозного генезу. При вивченні планіметричних показників у пацієнтів основної групи та групи порівняння встановлено, що у ІА підгрупі добрі результати лікування мали 81,8% пацієнтів проти 56,6% в підгрупі ІІА. У пацієнтів з хронічними ранами венозної етіології добрий результат лікування відмічено у 43,3% хворих основної групи та у 35,5% пацієнтів групи порівняння. При застосуванні PRP-терапії в комплексі передопераційної підготовки до автодермопластики вдалося скоротити середній термін підготовки хронічної рани в 1,49 рази. Площа аутотрансплантату, що прижився, в основній групі склав 89,04%±3,8, в групі порівняння 75,43±6,8. Післяопераційний ліжко-день після автодермопластики скоротився в 1,48 рази, а термін повної епітелізації хронічної рани в 1,53 рази. Заходи PRP-терапії в комплексному лікуванні дозволили збільшити частоту добрих результатів лікування (повне загоєння рани або зменшення її площі >70%) у пацієнтів основної групи на 20,2%, сприяли збільшенню регенераторних типів цитограми на 12 добу дослідження у пацієнтів основної групі на 50,3%, мікробної контамінації ХР у пацієнтів основної групи на 8 добу дослідження у 2,8 рази, та в 1,5 рази на 12 добу та збільшенню частоти завершеного фагоцитозу на 8 добу на 15,1%, на 12 добу на 35,4%, статистично значимо знизити частоту незадовільних результатів АДП на 9,4%, скоротити терміни післяопераційного стаціонарного лікування та повного загоєння ранового дефекту в 1,5 рази та зменшити кількість рецидивів ХР на 15,1%Документ Оптимізація лікування хронічних ран із застосуванням RPR-терапії(Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, 2019) Рибалка, Ярослав Володимирович; Рыбалка, Ярослав Владимирович; Rybalka, Ya. V.Серед поширених хірургічних захворювань особливе місце займають так звані хронічні рани (ХР). Зарубіжні автори цим терміном об'єднують групу ускладнених ран хірургічного походження, а також пролежні, нориці, виразки тощо (Пиптюк О.В., 2007; Нузова О.Б., 2008; Учкин И.Г., 2013). У вітчизняній літературі цей термін асоціюється з тривалонезагоюваними ранами. Пролонгований характер загоєння таких дефектів дозволяє вдатися до подібної узагальнюючої систематизації. Але єдиного визначення поняття «хронічна рана» до тепер не існує. Вважається, що головною причиною виникнення ХР є порушення трофіки тканин, пов'язане з погіршенням венозного або артеріального кровообігу. Виходячи з цього, найбільш логічним у лікуванні даних станів вважається корекція судинних розладів, яка, оптимально, повинна проводитися в спеціалізованих судинних відділеннях (Пиптюк О.В., 2007; Оболенский В.Н., 2011; Цепколенко В., 2012; Дужий І.Д., 2017). Однак, в силу об'єктивних обставин, на практиці подібне бажання залишається не завжди реальним. Таких хворих в переважній своїй більшості госпіталізують в загальнохірургічні відділення, де, на жаль, виконати кваліфіковану корекцію судинних розладів, не завжди є можливим. У подібних умовах основним завданням хірурга стає ліквідація тканинного дефекту з використанням доступних засобів, наявних в арсеналі даного лікувального закладу. Незважаючи на те, що лікування ран і ранової інфекції відноситься до категорії найдавніших розділів медицини, лікування ХР і на сьогоднішній день залишається однією з важливих проблем при лікуванні запальних захворювань м'яких тканин. Жоден, з великої кількості запропонованих методів і способів лікування ХР не задовольняє практичних хірургів повністю. Результати лікування ХР до теперішнього часу залишаються незадовільними (Винник Ю.С., 2011; Павлышин А.В., 2013; Заривчацкий М.Ф., 2014; Ali Z., 2015). Звертає на себе увагу висока вартість лікування хворих з ХР. В США вартість лікування одного хворого коливається від 40 до 70 тис. доларів, що передбачає витрати, необхідні для організації адекватного довготривалого лікування і спостереження за цією категорією хворих. В США щорічно витрати на лікування хворих з трофічними виразками складають бл. 1 млрд. доларів, а в світі цей показник досягає 7 млрд. доларів (Пиптюк О.В., 2007; Каспарова И.Э., 2010; Perez-Zabala E., 2016; Babaei V., 2017). Експериментальними і клінічними методами були вивчені шкідливі фактори і супутні захворювання, що негативно впливають на складний процес загоєння ран: хронічна артеріальна і венозна недостатність, цукровий діабет, імуносупресія, спінальна травма, гіпотрофія, вазоспазм, стероїдні препарати, злоякісні пухлини, психоемоційний стрес та ін (Павлышин А.В., 2013; Гавриленко А.В., 2014; Sriram S., 2016). Застосування медикаментів загальної і місцевої дії для стимуляції загоєння ран, поки не привело до значного поліпшення у вирішенні проблеми лікування ХР. Запропоновано та досліджено велику кількість методів лікування ХР, зокрема вакуум-стимуляція тканинної регенерації (Желіба М.Д., 2014; Герасимчук П.О., 2017, Гощинський В.Б., 2017), аплікації мікрогубок і композиційних покриттів з сорбованими антибіотиками і факторами зростання (Бреговський В.Б., 2011; Партч Х., 2011; Бегма А.Н., 2014; Kim K., 2012), використання замінників шкіри (Лапин А.Ю., 2007; Krasna M., 2007; Chalimidi K.R., 2015), які, зазвичай, малодоступні для широкого застосування, адже технології та препарати є занадто затратними.Документ Роль пункційно-дренуючих методик в лікуванні гострого холециститу у пацієнтів з високим операційно-анестезіологічним ризиком(Українська медична стоматологічна академія, 2015) Рибалка, Ярослав Володимирович; Рыбалка, Ярослав Владимирович; Rybalka, Ya. V.У наш час ГХ - це одна з найпоширеніших гострих хірургічних хвороб органів черевної порожнини [8, 33, 77]. Близько у 90% хворих ГХ розвивається на фоні ЖКХ, а в 10% - за відсутності каменів у ЖМ [33, 34]. Із значною кількістю післяопераційних ускладнень та високою летальністю перебігає ця хвороба у тяжкохворих та осіб похилого віку, тобто категорії високого та дуже високого операційно-анестезіологічного ризику [8, 34, 39, 50]. Саме ця група хворих є найпроблемнішою з точки зору діагностики та вибору раціональної хірургічної тактики [34]. На групу високого ОАР припадають основні показники летальності та ускладнень як після планових (0,3-3,4%), так і після екстрених операцій (20% та більше) [18]. За різними даними частка хворих високого операційно-анестезіологічного ризику в структурі ГХ становить 9,4-10,7% [24, 31]. Незважаючи на значні досягнення в абдомінальній хірургії летальність після екстрених операцій у пацієнтів із ГХ старше 60 років залишається стабільно високою, та складає близько 20%, а в групі хворих старше 80 років досягає 40-50%, що робить операції вкрай ризикованими [18, 23, 55]. В той же час планові та термінові втручання, виконані на фоні купірованих гострих запальних явищ, після всестороннього обстеження та підготовки хворого, сприяють кращому результату. Післяопераційна летальність в таких випадках не перевищує 0,2-1% [36, 52, 55, 60, 88]. Саме тому у групі хворих високого операційно-анестезіологічного ризику почали активно практикувати двохетапну тактику: зовнішнє дренування ЖМ на першому етапі, та відстрочена ХЕ на другому [27, 55, 52]. Інтервал між цими етапами використовують для ретельного обстеження та підготовки хворого до операції [36]. У особливо тяжких хворих із вираженими кардіопульмональними порушеннями, незадовільними показниками гомеостазу, декомпресію ЖМ пропонують застосовувати як самостійний метод лікування [36, 51, 52, 61, 66, 70]. Серед способів декомпресії ЖМ при ГХ значну увагу останнім часом приділяють втручанням під контролем УЗ [14, 15, 22, 36, 43, 47, 55, 61, 87]. Таким чином, досить актуальною темою в ургентній абдомінальній хірургії є застосування пункційно-дренуючих методик в лікуванні ГХ у хворих високого операційно-анестезіологічного ризику.Документ Роль сонографічно контрольованих пункцій жовчного міхура в профілактиці післяопераційних ускладнень при ургентній холецистектомії(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2015-01) Безручко, Максим Васильович; Осіпов, Олександр Сергійович; Рибалка, Ярослав Володимирович; Безручко, Максим Васильевич; Осипов, Александр Сергеевич; Рыбалка, Ярослав Владимирович; Bezruchko, M. V.; Osipov, A. S.; Rybalka, Ya. V.При гострому холециститі під час операції часто виникає потрапляння вмісту жовчного міхура в черевну порожнину, що незважаючи на профілактичні заходи, у 14 – 21% випадків сприяє розвитку післяопераційних гнійних ускладнень. В роботі проаналізовано результати лікування 87 пацієнтів з гострим деструктивним холециститом, у яких під час операції констатовано потрапляння вмісту жовчного міхура в черевну порожнину. В залежності від заходів профілактики гнійних ускладнень пацієнти були розподілені на 2 групи. І група (порівняння) – 41 пацієнт, у яких застосовувалася за- гальноприйнята профілактика гнійних ускладнень. ІІ група (основна) – 46 пацієнтів, у яких загаль- ноприйняті заходи профілактики доповнювалися черезшкірною пункцією під контролем ультразву- кового дослідження, декомпресією та санацією розчином антисептика порожнини жовчного міхура. Післяопераційні гнійні ускладнення з боку черевної порожнини та післяопераційної рани були пред- ставлені у вигляді абсцесів черевної порожнини, інфільтрату та нагноєння післяопераційної рани. У пацієнтів групи порівняння ці ускладнення розвинулися у 8 (19,5%) випадках, термін стаціонарного лікування у цій групі склав 10,3±0,68 діб. У пацієнтів основної групи розвиток гнійних ускладнень спостерігався у 2 (4,3%) випадках, тривалість стаціонарного лікування при цьому склала 7,7±0,19 діб. Отже, ризик розвитку гнійних ускладнень при потраплянні вмісту жовчного міхура у вільну че- ревну порожнину під час операції значно зростає. Застосування черезшкірної пункції порожнини жо- вчного міхура під контролем УЗД в комплексі з загальноприйнятими профілактичними заходами дозволяє знизити частоту гнійних ускладнень з 19,5% до 4,3% та зменшити терміни перебування пацієнтів у стаціонарі з 10,3±0,68 до 7,7±0,19 діб. При остром холецистите во время операции часто возникает попадание содержимого желчного пу- зыря в брюшную полость, что несмотря на профилактические меры в 14 – 21% случаев способствует развитию послеоперационных гнойных осложнений. В работе проанализированы результаты лечения 87 пациентов с острым деструктивным холециститом, у которых во время операции констатировано попадание содержимого желчного пузыря в брюшную полость. В зависимости от мер профилактики гнойных осложнений пациенты были разделены на 2 группы. І группа (сравнения) - 41 пациент, у ко- торых применялась общепринятая профилактика гнойных осложнений. II группа (основная) – 46 па- циентов, у которых общепринятые меры профилактики дополнялись чрескожной пункцией под кон- тролем ультразвукового исследования, декомпрессией и санацией раствором антисептика полости желчного пузыря. Послеоперационные гнойные осложнения со стороны брюшной полости и после- операционной раны были представлены в виде абсцессов брюшной полости, инфильтрата и нагное- ния послеоперационной раны. У пациентов группы сравнения эти осложнения развились у 8 (19,5%) случаях, сроки стационарного лечения І группы составили 10,3±0,68 суток. У пациентов основной группы развитие гнойных осложнений наблюдалось у 2 (4,3%) пациентов, продолжительность ста- ционарного лечения при этом составила 7,7±0,19 суток. Итак, риск развития гнойных осложнений при попадании содержимого желчного пузыря в свободную брюшную полость во время операции значи- тельно возрастает. Применение чрескожной пункции полости желчного пузыря под контролем УЗИ в комплексе с общепринятыми профилактическими мерами позволяет снизить частоту гнойных ослож- нений с 19,5% до 4,3% и сократить сроки пребывания пациентов в стационаре с 10,3 ± 0,68 до 7,7 ± 0,19 суток. During the surgery for acute cholecystitis the contents of the gall bladder often get into abdominal cavity despite the preventive measures that in 14 - 21% of cases contributes to the development of postoperative septic complications. The paper is devoted to the analysis of treatment outcomes in 87 patients with acute destructive cholecystitis, who had incidents of getting gallbladder contents into abdominal cavity during the surgery. According to the measures on prevention of septic complications, patients were divided into 2 groups. Group I (comparison) included 41 patients who underwent conventional prevention of septic complications. Group II (basic) involves 46 patients who received conventional prevention measures supplemented by ultrasound-guided transcutaneous puncture, decompression and debridement gallbladder cavity with antiseptic solution. Postoperative septic complications in the abdominal cavity and in postoperative wounds were presented in the form of abdominal abscesses, infiltration and suppuration of postoperative wounds. In the patients of group I these complications occurred in 8 (19.5%) cases, their length of hospital-staying was 10,3 ± 0,68 days. In the patients of the main group purulent complications occurred in 2 (4.3%) cases, their period of hospital-staying made up 7,7 ± 0,19 days. So, the risk of septic complications due to contaminations of peritoneum with contents of the gallbladder during the surgery significantly increases. The ultrasound- guided percutaneous puncture of the gallbladder cavity introduced into conventional preventive measures can reduce the incidence of septic complications from 19.5% to 4.3%, and cut down the length of patient’s hospital-staying from 10,3 ± 0,68 to 7,7 ± 0,19 days.Документ Рябушко Микола Миколайович (до 60-річчя з дня народження)(Полтавський державний медичний університет, 2023) Гринь, Володимир Григорович; Білаш, Сергій Михайлович; Драбовський, Віталій Сергійович; Саргош, Оксана Володимирівна; Рибалка, Ярослав Володимирович; Hryn, V. H.; Bilash, S. M.; Drabovskyi, V. S.; Sargosh, O. D.; Rybalka, Ya. V.Успіх кожного колективу залежить від його людей, а тим більше від керівника відповідного структурного підрозділу. Колектив деканату медичного факультету №1 Полтавського державного медичного університету пишається професійним, талановитим, цілеспрямованим, відданим своїй справі керівником, яким є РЯБУШКО Микола Миколайович – лауреат Державної премії України, декан медичного факультету №1, кандидат медичних наук, доцент закладу вищої освіти кафедри фармакології, клінічної фармакології та фармації.Документ Формування основних компетенцій при реалізації ОПП «Медицина» на медичному факультеті №1 Полтавського державного медичного університету(Полтавський державний медичний університет, 2022) Рябушко, Микола Миколайович; Гринь, Володимир Григорович; Гринь, Катерина Вікторівна; Саргош, Оксана Дмитрівна; Драбовський, Віталій Сергійович; Рибалка, Ярослав Володимирович; Ryabushko, M. M.; Hryn, V. H.; Hryn, K. V.; Sargosh, O. D.; Drabovskiy, V. S.; Rybalka, Ya. V.Мета. На основі проведеного аналізу джерел наукової літератури дослідити формування фундаментальних теоретичних та практичних базисних основ у здобувачів вищої освіти на медичному факультеті. Результати та висновки. Запорукою успішного професійного становлення та зростання є набуття набору компетентностей – професійних якостей, необхідних для початку самостійної практичної лікарської діяльності. Базовим вектором успішного функціонування системи медичної освіти, зокрема в Полтавському державному медичному університеті, є формування фундаментальних теоретичних та практичних засад у здобувачів вищої освіти, усвідомлена мотивація до особистісного та професійного удосконалення, набуття досвіду критичного мислення і потреби безперервного та постійного навчання. Активну координаційну участь та допомогу, і водночас, контроль за засвоєнням знань та перебігом усіх навчально-виховних, наукових процесів забезпечує деканат, як орган адміністративного управління університету, у тісній співпраці з структурами студентського самоврядування. Дипломований спеціаліст – лікар, має бути здатним займатися професійною практикою, не завдаючи шкоди пацієнтам і застосовуючи сучасні, адекватні, ефективні та загальноприйняті в даний час методи лікування, суворо дотримуючись етико-деонтологічних норм та правил. Отже, головною метою системи вищої медичної освіти, зокрема в Полтавському державному медичному університеті, є формування фундаментальних теоретичних та практичних базисних основ у здобувачів вищої освіти, мотивація до особистісного та професійного удосконалення, забезпечення здатності до критичного мислення та безперервного і постійного навчання. Активну участь та всебічну допомогу, контроль за засвоєнням знань та перебігом усіх навчально-виховних, наукових процесів здійснює деканат, як орган адміністративного управління університету. Лікар, який щойно отримав освіту, повинен бути здатним займатися незалежною практичною діяльність, не завдаючи шкоди пацієнтам і застосовуючи сучасні, адекватні, ефективні та загальноприйняті в даний час методи лікування, суворо дотримуючись етико-деонтологічних норм та правил.