Перегляд за Автор "Shvets, A. I."
Зараз показуємо 1 - 11 з 11
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Clinical аnd Immunohistochemical Characteristics оf Dermoid Cysts оf the Neck(John Wiley & Sons Ltd, 2018) Dobroskok, V. O.; Rezvina, K. Yu.; Shvets, A. I.; Доброскок, Віталіна Олексіївна; Резвіна, Катерина Юріївна; Швець, Анатолій ІвановичThe paper has been written within the research scientific work, entitled “Integrative-differential rationale of the choice of the optimal methods of surgical interventions and scope of treatment in surgical pathology of maxillofacial area”; State registration number 0116U003821.Документ Differential-diagnostic informativeness of the morphological and immunohistochemical study of parotid salivary gland cysts(Aluna Publishing, 2023-09) Tkachenko, P. I.; Rezvina, K. Yu.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Dolenko, O. B.; Popelo, Yu. V.; Shvets, A. I.; Ткаченко, Павло Іванович; Резвіна, Катерина Юріївна; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Доленко, Ольга Борисівна; Попело, Юлія Вікторівна; Швець, Анатолій ІвановичThe aim: To conduct a general analysis of the results of the study of the morphological and immunohistochemical structure of cysts of the parotid salivary glands. Materials and methods: Our study is based on the application of generally accepted, additional and special methods of examination, which concerns 21 patients who underwent surgical intervention to remove cystic formations of the parotid salivary gland. Results: It was established that there are 2-3 HLA-DR+ cells per 100 epithelial cells located in the basal and subbasal layers in the form of their continuous ribbon and their moderate infiltration of tissues within the acinar epithelium. In the epithelium, CD3+ cells were also detected in the number of 1 to 7 per 100 epitheliocytes and they were the most numerous, along with HLA-DR+ cells. Instead, the presence of CD4+ and CD20+ cells was not detected in the epithelium, unlike the subepithelial layer, where they occupied significant areas. In turn, the infiltration of CD8+ cells of the epithelial layer was established in the amount from 1 to 7 per 100 epitheliocytes. A moderate number of them was also determined subepithelially, and they were single directly in the cyst wall. Conclusions: Immunohistochemical study of the structural components of cystic formations is this is the direct way to establish the nature of the redistribution of immune cells in it, which is very important when conducting differential diagnosis in difficult and doubtful cases.Документ Frequency and structure of benign soft tissue formations in the maxillofacial area(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Ткаченко, Павло Іванович; Резвіна, Катерина Юріївна; Швець, Анатолій Іванович; Попело, Юлія Вікторівна; Ткаченко, Павел Иванович; Резвина, Екатерина Юрьевна; Швец, Анатолий Иванович; Попело, Юлия Викторовна; Tkachenko, P. I.; Rezvina, K. Yu.; Shvets, A. I.; Popelo, Yu. V.The article considered our own observation results and retrospective analysis of archival material of the Maxillofacial Department of M.V. Sklifosovsky Poltava Regional Clinical Hospital and Surgical Department of the Poltava City Children's Clinical Hospital from 2008 to 2018. It was found that among adults the number of patients with benign soft tissue formations of the face and neck is 4.9%, and in children – 7.8% of the total number of inpatients. Most of them were bronchiogenic cysts of the lateral part of the neck (152 – 26.3%) and atheromatous plaques (147 – 25.4%). They mostly occured at the age of 22 to 60 years, men suffered more often (205 - 35.5%). The largest number of discrepancies in the diagnosis at the prehospital phase were patients with epidermal cysts – 38 (7.9%). As for pediatric population, their number was 7.8% of the total number of inpatients. Neoplasms of dysontogenetic origin predominate, among which the most common were dermoid cysts – 92 patients (32.4%) and haemangiomas– 74 patients (26%). Less common were ranulae – 36 cases (12.7%), bronchiogenic cyst – 17 cases (6%) and atheromatous plaque – 16 cases (5.6%). They were found more often in the nursery age – from 1 to 3 years.Документ Взаємозв'язок дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба в пацієнток із гінекологічними змінами в анамнезі за даними анкетування(Українська медична стоматологічна академія, 2020-12) Новіков, Вадим Михайлович; Резвіна, Катерина Юріївна; Швець, Анатолій Іванович; Коросташова, Марія Анатоліївна; Novykov, V. M.; Rezvina, K. Yu.; Shvets, A. I.; Korostashova, M. A.Серед загальної кількості пацієнтів дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу зустрічається до 80% у жінок. Вона має поліетіологічну особливість і пряму залежність від гормонального стану, особливо гінекологічного статусу. Велика увага звертає на себе дослідження естрогену, який виконує коригування репродуктивної системи в організмі жінок, запобігає вимивання кальцію, стимулює відновлення колагену і роботу остеобластів. Мета роботи - визначити частоту дисфункції СНЩС у жінок на тлі гормональних змін і простежити їх взаємозв'язок. У дослідженні взяли участь 169 студентів Ⅲ курсу стоматологічного факультету Української медичної стоматологічної академії. Проводилось анонімне анкетування. Питання стосувалися стоматологічного статусу, для жінок додатково запропоновані питання по гінекології. Група дослідження складалася з 169 осіб, з яких було 89 жінок і 80 чоловіків у віці від 18 до 28 років. Наявність окремих симптомів дисфункції СНЩС у чоловіків серед загальної їх кількості простежувалося в 6% досліджених, у жінок - 19%. Серед пацієнток в 11% спостерігалася дисфункція СНЩС і патологія статевої системи. 26% жінок були клінічно здорові. Серед усіх обстежених жінок в 1% спостерігалася дисфункція СНЩС і патологія статевої системи, але в минулому стоматологічні втручання не здійснювалися. Вони страждали на порушення менструального циклу і вірус папіломи людини. Отже, на основі отриманих результатів можна підтвердити вимушену частоту зверненнями жінок до стоматолога. Серед загальної кількості жінок з дисфункцією СНЩС і патологією статевої системи, але без будь-яких стоматологічних втручань в минулому з 89 осіб була 1 пацієнтка. Це не дає нам приводу пов'язувати гінекологічний статус як етіологію дисфункції СНЩС. З огляду на значну поширеність дисфункції СНЩС паралельно з гінекологією дає нам підставу для активного подальшого дослідження цієї проблеми.Документ Вплив комплексного лікування на репаративну регенерацію рани і дефекту кістки у дітей при одонтогенних флегмонах(Полтавський державний медичний університет, 2024) Ткаченко, Павло Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Лохматова, Наталія Михайлівна; Доленко, Ольга Борисівна; Попело, Юлія Вікторівна; Коротич, Наталія Миколаївна; Швець, Анатолій Іванович; Tkachenko, P. I.; Bilokon, S. O.; Lokhmatova, N. M.; Dolenko, O. B.; Popelo, Y. V.; Korotych, N. M.; Shvets, A. I.Досягнення сучасної гнійної хірургії пов’язані із застосуванням новітніх технологій та нових поколінь фармакологічних препаратів, дія яких спрямована на корекцію існуючих порушень. Останнім часом в періодичних виданнях наводяться обнадійливі дані стосовно результативності застосу вання кріоекстракту плаценти при лікуванні запальних процесів щелепно-лицевої ділянки, однак уваги до його апробації у дітей не відстежується. Мета. Вивчити ефективність впливу комплексного лікування на процеси репаративної регенерації в рані та кістковій тканині у дітей при одонтогенних флегмонах. Матеріали та методи дослідження. З метою оцінки характеру перебігу ранового процесу було відібрано 29 дітей з локалізацією флегмон безпосередньо в піднижньощелепній ділянці, а довжина розрізу при цьому становила 5см. У першій групі, в кількості 16 осіб, комплекс заходів проводився відповідно до протоколу надання медичної допомоги, а в другій, із 13 пацієнтів, на другу добу після операції на ранову поверхню накладали асептичну пов’язку із маззю «Левомеколь» з додаванням кріоекстракту плаценти у співвідношенні 5:1. Для об’єктивізації результатів проводили Рн-метрію ранового ексудату, планіметричне дослідження для встановлення швидкості ретракції країв рани та аналізували клітинний склад ранового ексудату на 1, 3 і 8 добу. На першу добу від оперативного втручання зміни цих показників в обох групах мали однотипний характер. На третю добу в другій групі дітей рівень Рн покращився на 9,5%, а швидкість ретракції країв рани зросла на 9,0% відносно першої групи. На 8 добу концентрація іонів водню в цій групі підвищувалася на 9,4%, а середня площа ранової поверхні стала меншою на 8,2% порівняно із попередніми значеннями. Клітинний склад цитограм також вказував на переваги загоювання рани в цій групі пацієнтів. Висновок. Співставлення клініко-лабораторних показників на етапах спостереження дозволило встановити, що при комбінованому використанні місцево мазі «Левомеколь» з додатковим залученням до її складу кріоекстракту плаценти, покращуються умови для перебігу ранового процесу на що вказує динаміка змін показника Рн, результати планіметрії і клітинний склад ексудату.Документ Малоінвазивний хірургічний метод лікування перфоративного гаймориту(Полтавський державний медичний університет, 2021) Швець, Анатолій Іванович; Горбаченко, Олег Борисович; Новіков, Вадим Михайлович; Маор, С.; Shvets, A. I.; Gorbatchenko, O. B.; Novikov, V. M.; Maor, S.Серед поширених патологій верхньощелепної пазухи – одонтогенний гайморит, перфорація й нориці дна гайморової пазухи. У роботі запропоновано малоінвазивні хірургічні методи лікування цих патологій і модифікацію різних видів оперативного втручання з найменшою травматизацією і тривалістю операції. Описано кілька модифікованих методів закриття ороназального сполучення й вилучення сторонніх тіл: 1. Закриття перфорованого отвору, утвореного в процесі операції видалення, із закриттям його «Біоміном». 2. Розкриття гайморової пазухи в ділянці її передньої стінки й видалення стороннього тіла без вишкрібання патологічної слизової оболонки гайморової пазухи й без утворення сполучення з нижнім носовим ходом. 3. Одночасне розкриття гайморової пазухи з операцією видалення причинного зуба при хронічному одонтогенному гаймориті й за наявності стороннього тіла в її порожнині без вишкрібання й без створення сполучення з нижнім носовим ходом. Післяопераційну рану опромінювали гелій-неоновим лазером, що забезпечує лагідніший перебіг загоєння рани після оперативного втручання.Документ Малоінвазивний хірургічний метод лікування перфоративного гаймориту(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Yerokhin, Y. I.; Shvets, A. I.; Швець, Анатолій ІвановичАктуальним питанням в хірургічній стоматології на сьогоднішній день є проблеми патології верхньощелепної пазухи, профілактики та лікування одонтогенного гаймориту, зумовлені насамперед поширенням цього захворювання у клінічній практиці. Основною причиною запалення гайморових пазух одонтогенного походження є перфорація дна самої пазухи під час операції видалення зубів. Це явище пояснюється перш за все, анатомо-фізіологічними особливостями будови гайморового синусу, при якій корені зубів часто розташовуються близько останнього, або взагалі вросли до нього. Розроблений свій варіант оперативного малоінвазивного втручання з використанням вітчизняного кістково-пластичного матеріалу ГАП «Біомін» має повну перевагу перед радикальною гайморотомію, на що вказує загоєння рани без ускладнень у всіх випадках.Документ Малоінвазивні хірургічні методи лікування хронічного перфоративного гаймориту(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Швець, Анатолій Іванович; Горбаченко, Олег Борисович; Дубровіна, Олена Віталіївна; Коптев, Михайло Миколайович; Білич, Анатолій Миколайович; Швец, Анатолий Иванович; Горбаченко, Олег Борисович; Дубровина, Елена Витальевна; Коптев, Михаил Николаевич; Билыч, Анатолий Николаевич; Shvets, A. I.; Gorbachenko, O. B.; Dubrovina, E. V.; Koptev, M. M.; Bilych, A. M.Однією з розповсюджених патологій верхньощелепної пазухи є одонтогений гайморит, перфорація та нориці дна гайморової пазухи. В нашій роботі ми пропонуємо малоінвазивні хірургічні методи лікування таких патологій та модифікацію різних видів оперативного втручання з найменшою травматизацією та тривалістю операції. Запроповані нами декілька модифікованих методів що направлені на закриття оронозального сполучення, та вилучення інородних тіл. 1.Закриття перфорованого отвору при його утворені в процесі операції видалення з закриттям його «Біоміном». 2.Розкриття гайморової пазухи в ділянці передньої стінки гайморової пазухи та видалення стороннього тіла, без вишкрібання патологічної слизової оболонки гайморової пазухи та без утворення сполучення з нижнім носовим ходом. 3.Одночасне розкриття гайморової пазухи з операцією видалення причинного зуба при хронічному одонтогеному гаймориті та при наявності стороннього тіла в її порожнині без вишкрябування та без створення сполучення з нижнім носовим ходом. Після операційну рану опромінювали гелій-неоновим лазером, що дає більш лагідний перебіг після оперативного втручання для загоєння рани. Одной из распространенных патологий верхнечелюстной пазухи является одонтогенный гайморит, перфорация и свищи дна гайморовой пазухи. В нашей работе мы предлагаем малоинвазивные хирургические методы лечения таких патологий та модификацию различных видов оперативного вмешательства с наименьшей травматизацией и продолжительностью операции. Предложены нами несколько модифицированных методов направленных на закрытие оронозального сообщения и извлечения инородных тел. 1. Закрытие перфорированного отверстия при его образованные в процессе операции удаления с закрытием его «Биомином». 2. Раскрытие гайморовой пазухи в области передней стенки гайморовой пазухи и удаление инородного тела, без выскабливания патологической слизистой оболочки гайморовой пазухи и без образования соединения с нижним носовым ходом. 3. Одновременное раскрытие гайморовой пазухи с операцией удаления причинного зуба при хроническом одонтогеном гайморите и при наличии инородного тела в ее полости без выскаблевания и без создания сообщения с нижним носовым ходом. Послеоперационную рану облучали гелий-неоновым лазером, что дает более благоприятное течение заживления раны. The main factors of the odontogenic maxillary sinuses inflammation are perforation of the maxillary sinus bottom during teeth removal, anatomical and physiological features of the maxillary sinus structure when the root or roots are located in the cavity of the maxillary sinus, which is independent of the dental surgeon in any case, a perforation of the maxillary sinus bottom during teeth removal, as well as more complex chronic processes in periodontium, which form resorption of bone tissue within the bottom of the maxillary cavity, and clinical cases with the root penetrating the cavity of the maxillary sinus or the foreign body penetrating the genyantrum. Difficulties appear in the operation of removing the upper jaw teeth, which are located near the bottom of the maxillary cavity or in the genyantrum cavity, and in the presence of inflammation, accompanied by bone resorption. Therefore, in order to prevent complications of perforative sinusitis, there is a need to develop new non-invasive methods of prophyl and treatment of perforation of the bottom of the maxillary cavity. One can state with certainty that traditional traumatic surgical interference, such as Caldwell-Luc radical antrostomy, is less frequently used in clinical practice. Nowadays many authors offer less traumatic methods for treating perforations and maxillary sinus fistula. We also offer our options of surgical interference using the domestic bone and plastic material (Kergap), GAP “Biomin”. 1. In the case of the foreign body penetrating the maxillary sinus cavity, under the conduction anesthesia, a mucosal flap from the vestibular side is formed, and, if necessary, another one may be formed from the palatine side. We extend the bone hole to the necessary size so that it is possible to get the foreign body out through it, use a curettage spoon to remove the pathologically altered mucous membrane of the maxillary cavity till a healthy bone, then cover the bone hole with the osteoplastic material and cover it with the mucous flap, fix it and suture with the “Vikril 3,0” material. 2. In case of maxillary cavity perforation during teeth removal operation, which roots break through the bottom of the maxillary sinus, which does not depend on the experience and qualifications of the dental surgeon, the edges of the perforated hole are smoothed with a cutter or bone forceps in such a way that there are no sharp perforation eminences. Be sure to wash the sinus with a warm solution of antiseptic. We cover the bone joint between the maxillary and the oral cavity (with Kergap), GAP Biomin. After that, cover the maim with the cut bone flap and suture with the “Vikril 3.0” material. 3. In more complex clinical cases, such as chronic long-term inflammatory processes without exacerbation of pathological processes in the genyantrum sinus of odontogenic origin, when a foreign body penetrates the maxillary cavity, we decided to modify extreme maxillary sinusotomy using the Caldwall-Luc method, which became the goal of our research. Description of surgical interference: under local anesthesia, we simultaneously carry out an operation for removing the causative tooth and make a trapezoidal incision in the area of the maxillary sinus transitional wall. After that, we make a bone hole on the anterior wall of the maxillary sinus, do not sculpt the pathologically altered mucus, remove the foreign body through the bone hole. Antiseptic treatment is carried out during surgical interference. If there is a route between the maxillary sinus and the lower nasal passage, we do not form another one. After applying antiseptic, we put the bone flap onto the place and fixed with non-absorbing sutures, sew the removed tooth well with a pre-closed perforation aperture using osteoplastic material (Kergap), GAP Biomin. After that, we irradiate the surgical wound with a helium-neon laser, which provides a gentler healing period of the wound after surgery. Seams are removed on the 8th-12th day after surgery. The patients were examined both in the short term and in the long-term, after a year or more. No relapses of the oronasal route were found, bone wound healed in the period of 6-8 months, and contrast Rg-scans showed no regression of polyposis and granulation dilatations. In our opinion, this is the result of etiopathological treatment aimed at eliminating the cause. Thus, according to our research treatment and prevention of perforated sinusitis requires etiopathological treatment. The formation of an oronasal route during the causative tooth removal of odontogenic sinusitis requires the closure of this route with osteoplastic material (Kergap), GAP Biomin, while suturing the tooth. In the case of a foreign body entering the maxillary cavity, the traditional method opens the maxillary cavity in order to remove the foreign body through the anterior wall of the maxillary sinus and treats it with the solution of antiseptics without making a route with the lower nasal passage. It can be combined with the causative tooth removal and the tight suturing of the mucous flaps, which is less a traumatic surgical interference than the extreme Caldwall-Luc method of sinusotomy. Eliminating the inflammation cause of the maxillary sinus in combination with the osteoplastic closure of the oronasal route with tight suturing is a thorough treatment compared to the traditional technique. The regularities discovered as a result of clinical and X-ray quality assessment of non-invasive surgical methods for the treatment of chronic perforative sinusitis require further long-term studies and evaluation of other factors that influence the success of chronic perforated sinusitis treatment.Документ Методологічний підхід до діагностики і лікування бічних кіст та нориць шиї у дітей(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Ткаченко, Павло Іванович; Старченко, Іван Іванович; Білоконь, Сергій Олександрович; Резвіна, Катерина Юріївна; Швець, Анатолій Іванович; Ткаченко, Павел Иванович; Старченко, Иван Иванович; Белоконь, Сергей Александрович; Резвина, Екатерина Юрьевна; Швец, Анатолий Иванович; Tkachenko, P. I.; Starchenko, I. I.; Belokon, S. A.; Rezvіna, E. Yu.; Shvets, A. I.У статті проаналізовано фундаментальні наукові праці та публікації в періодичних виданнях. На підставі даних ретроспективного аналізу 67 архівних історій хвороб тематичних пацієнтів, які перебували на лікуванні в хірургічному відділенні дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави за 10- річний період співробітниками кафедри дитячої хірургічної стоматології встановлювалася частота виникнення бічних кіст шиї і бічних свищів шиї. Для встановлення клінічного діагнозу використовували загальноклінічні, додаткові і спеціальні методи обстеження - діагностичну пункцію. При сумнівних і складних випадках проводили ультразвукову діагностику і магнітно-резонансну томографію, а при наявності нориці - фістулографії в прямій і бічній проекціях. Мікроскопічна будова бічних кіст шиї і бічних свищів шиї вивчали співробітники кафедри патологічної анатомії з секційним курсом на препаратах, виготовлених з післяопераційного матеріалу за загальноприйнятими методиками. Бічні кісти і нориці шиї у дітей зустрічаються в різних вікових групах і складають 31,3% в структурі кісток м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. Маючи непросту анатомотопографічну локалізацію і своєрідну клініко-морфологічну картину, вони викликають певні труднощі в діагностиці та ускладнення при їх хірургічному лікуванні. Бічні свищі шиї, в залежності від причин виникнення, відрізняються довжиною, анатомічної локалізації, спрямованості їх ходу і будовою, звичайно вимагає використання сучасних інформативних додаткових маніпуляцій і діагностичних заходів, що забезпечують успіх при проведенні оперативних втручань при оптимальному варіанті їх планування.Документ Хірургічна підготовка м’яких тканин порожнини рота перед протезуванням знімними пластинковими протезами(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2016) Швець, Анатолій Іванович; Горбаченко, Олег Борисович; Коптев, Михайло Миколайович; Рожнов, Валерій Георгійович; Швец, Анатолий Иванович; Горбаченко, Олег Борисович; Коптев, Михайло Миколайович; Рожнов, Валерий Георгиевич; Shvets, A. I.; Gorbachenko, O. B.; Koptev, M. M.; Rozhrnov, V. G.Обстежено 80 пацієнтів з частковою або повною вторинною адентією і несприятливими клінічними умовами для протезування, обумовлені деформаціями м’яких тканин порожнини рота. Встановлено, що пластичні реконструктивні передпротезні оперативні втручання рекомендується проводити з використанням технологічних факторів: спеціальних інструментів, шовного матеріалу, композиту Біомін і бальзаму «Жива» під макро- і мікроскопічним контролем хірурга під час оперативного втручання і післяопераційним опроміненням гелій-неоновим лазером, що значно покращує остаточний результат і дозволяє в короткі терміни приступити до протезування. Передпротезна реконструктивно-пластична хірургія м’яких тканин порожнини рота дозволяє значно підвищити ефективність протезування щелеп знімними конструкціями.Обследовано 80 пациентов с частичной или полной вторичной адентией и неблагоприятными клиническими условиями для протезирования, обусловлеными деформациями мягких тканей полостирта. Установлено, что пластические реконструктивные предпротезные оперативные вмешательства рекомендуется проводить с использованием технологических факторов: специальных инструментов, шовного материала, композита Биомин и бальзама «Жива» под макро- и микроскопическим контролем хирурга за течением оперативного вмешательства и послеоперационным облучением гелий-неоновым лазером, что значительно улучшает окончательный результат и позволяет в короткие сроки приступить к протезированию. Передпротезная реконструктивно-пластическая хирургия .мягких тканей полости рта позволяет значительно повысить эффективность протезирования челюстей съемными конструкциями.Despite advances in dentistry, removable prosthesis is relevant. Also frequent complication after prosthetics require improving the quality of orthopedic designs and orthopedic treatment in general, making the tasks by motivated to seek new ways to reduce the percentage of complications and failures for dentist. We have conducted clinical examination, surgical and orthopedic treatment of 80 patients (47 men and 33 women) aged from 53 years to 76 years.In carrying out reconstructive plastic surgery, we used the composition of small granules Biomin 50-100 microns balm and «Jiva» in the ratio of 7:3, which is superimposed a thin uniform layer on the cortical' plate of the skeletal jaw. Prostheses started 5-7 days after plastic on the advice L.B. Yerys features on clinical and laboratory stages. Registration bioenergy masticatory muscles.was performed by the method specified by the author, using fourelektromiohraf company «Medikor» (UPR) and special skin electrodes D-7 mm constant interelectrode distance of 15 mm. Record mode is: chewing - swallowing. Each patient performed elektromiohram record the date designs and 3 months use. In 9 patients we diagnosed symmetrical mucous strands on^the upper jaw. In 2 patients with muscular cord in the area attachment of language-chin muscle. These bands led to worsening of clinical conditions for prosthetics, which served as an indication for after- orthopedic surgical correction. In 32 patients conducted removal altered inflammatory soft tissue in the area of prosthetic bed, reducing the volume of a pear-shaped tissue areas and removing excess soft tissue alveolar arch. Causes of the indicated pathology in almost all cases serve as a poorly made dentures are properly recorded. During surgery, we used the above technology with mandatory use of composite Biomin, radiation wounds stitched helium-neon laser in the postoperative period. The postoperative period in all cases had no complications. Prosthetic started 5-7 days after surgery. 29 patients in the process of adaptation to the prosthesis had no complaints. Fixation and stabilization of prostheses was satisfactory. In 3 patients the adaptation process took place with the correction of base prosthesis. Bioelectric activity of masticatory muscles, examined the date of prostheses, improved significantly after 3 months of use. Extending the frenulum of the tongue, upper and lower lips, deepening the vestibule of mouth we conducted in 37 patients. Extending tongue carried out in two ways. In the first case (14 patients) conducted its horizontal incision at the maximum possible length of exposing the muscles of the tongue. Mucosa mobilized and sewed, combined wound edge by the elasticity of tissues. In six patients whose bridle was attached directly to the alveolar arch, we cut off a triangular cut on the bottom surface of the tongue we mobilized flap of mucosal and sewn blind stitching thread «Biofil». Biomin in all cases not used, and used only balm «Jiva» and radiation helium-neon laser in the postoperative period for 3-4 days. Extending bridles upper and lower lips conducted by us in 14 patients where recent hindered fixing dentures. The operation was carried out by two methods. Postoperatively, the wound irradiated with helium-neon laser and treated balm «Jiva». Deepening the oral vestibule in 9 patients was performed by the method of Clark. Postoperatively, the wound irradiated with helium-neon laser and treated balm «Jiva». In the first two cases, the prostheses started at 5-7 days after surgery. And after 2 weeks at deepening vestibule. All patients in the process of adaptation to the prosthesis had no complaints. Fixation and stabilization of prostheses was satisfactory.Документ Інформативність діагностичних заходів на етапах обстеження хворих з бічними кістами шиї(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Ткаченко, Павло Іванович; Резвіна, Катерина Юріївна; Швець, Анатолій Іванович; Костріков, Анатолій Васильович; Ткаченко, Павел Иванович; Резвина, Екатерина Юрьевна; Швец, Анатолий Иванович; Костриков, Анатолий Васильевич; Tkachenko, P. I.; Rezvina, K. Yu.; Shvets, A. I.; Kostrikov, A. V.У клінічній практиці хірурга-стоматолога досить часто зустрічаються кісти бокової поверхні шиї, що становить 25% від всіх кіст м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. Труднощі на етапах діагностики, високий показник рецидивів і післяопераційних ускладнень при лікуванні кіст бічної поверхні шиї досить тісно пов'язані з особливостями їх топографо-анатомічної локалізації. Ускладнюється ця ситуація ще й за рахунок відсутності чітко спланованих діагностичних заходів на етапах обстеження, що нерідко призводить до виявлення захворювання тільки при його виражених клінічних проявах. Тому з метою підвищення ефективності хірургічної допомоги пацієнтам з даною патологією важливе місце приділяється застосуванню сучасних методів діагностики на всіх етапах клінічного обстеження для створення можливості отдифференцировать кісти між собою з метою подальшого визначення інформативності тактичних заходів. Метою роботи було узагальнення власних клінічних спостережень із залученням додаткових і спеціальних методів обстеження, ретроспективного аналізу архівного матеріалу, викладеного в тематичних історіях хвороби пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицьової хірургії Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського з 2007 по 2017 роки. Поетапне обстеження 158 хворих з бічними кістами шиї дозволило встановити, що інформативність пункційної біопсії і морфологічних досліджень істотно розрізняються при їх різних нозологічних формах. Порівняння діагнозу, встановленого під час обстеження в поліклінічних умовах, з результатами вивчення гістологічної структури всіх кістозних утворень дозволив встановити, що невідповідність між ними становить 42,8%, що формує певну настороженість і вимагає подальшого розширення застосування спектру спеціальних методів досліджень на догоспітальному етапі з метою більш об'єктивної оцінки клінічної ситуації в кожному конкретному випадку. В клинической практике хирурга-стоматолога довольно часто встречаются кисты боковой поверхности шеи, что составляет 25% от всех кист мягких тканей челюстно-лицевой области. Трудности на этапах диагностики, высокий показатель рецидивов и послеоперационных осложнений при лечении кист боковой поверхности шеи достаточно тесно связаны с особенностями их топографо-анатомической локализации. Осложняется эта ситуация еще и за счет отсутствия четко спланированных диагностических мероприятий на этапах обследования, что нередко приводит к выявлению заболевания только при его выраженных клинических проявлениях. Поэтому с целью повышения эффективности хирургической помощи пациентам с данной патологией важное место уделяется применению современных методов диагностики на всех этапах клинического обследования для создания возможности отдифференцировать кисты между собой с целью дальнейшего определения информативности тактических мероприятий. Целью работы было обобщение собственных клинических наблюдений с привлечением дополнительных и специальных методов обследования, ретроспективного анализа архивного материала, изложенного в тематических историях болезни пациентов, находившихся на стационарном лечении в отделении челюстно-лицевой хирургии Полтавской областной клинической больницы им. М.В. Склифосовского с 2007 по 2017 годы. Поэтапное обследование 158 больных с боковыми кистами шеи позволило установить, что информативность пункционной биопсии и морфологических исследований существенно различаются при их различных нозологических формах. Сравнение диагноза, установленного при обследовании в поликлинических условиях, с результатами изучения гистологической структуры всех кистозных образований позволил установить, что несоответствие между ними составляет 42,8%, что формирует определенную настороженность и требует дальнейшего расширения применения спектра специальных методов исследований на догоспитальном этапе с целью более объективной оценки клинической ситуации в каждом конкретном случае. In the clinical practice of oral surgeons, cysts of the lateral surface of the neck are quite often detected that makes up 25% of all cysts of the soft tissues within the maxillofacial region. Difficulties during their diagnosis, a high rate of relapses and postoperative complications in the treatment of cysts of the lateral surface of the neck are closely related to the peculiarities of their topographic and anatomical localization. This situation becomes more complicated due to the lack of well-planned diagnostic measures at the survey stages that often leads to the detection of the disease only in case of its pronounced clinical manifestations. Therefore, in order to improve the effectiveness of surgical care for patients with this pathology, an important place is given to the use of modern diagnostic methods through all the stages of the clinical examination to create the possibility to identify the cysts in order to choose the proper tactical measures and build up a treatment plan. The aim of this work was to summarize our own clinical experience and observations by using additional and special survey methods, retrospective analysis of archival material described in the case histories of patients who took the treatment at the Maxillofacial Surgery Inpatient Department of M.V. Sklifosovsky Poltava Regional Clinical Hospital for 2007 to 2017. A phased examination of 158 patients with the lateral cysts of the neck made it possible to establish that the value of puncture biopsy and morphological studies differ significantly in their various nosological forms. Comparison of the diagnoses made during the initial examination and the results of studying histological structures of all cystic formations allowed us to conclude that the discrepancy between them made up 42.8% that causes alarm and requires more sophisticated application of the spectrum of special investigation methods at the pre-hospital stage in order to care more objective assessment of the clinical picture in each case.