Перегляд за Автор "Skoryk, K. S."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Features of the nociceptive flexor reflex in neuropathic dysesthetic pain in patients with multiple sclerosis(Полтавський державний медичний університет, 2023) Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.; Kryvchun, A. M.; Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Кривчун, Анжеліна МихайлівнаNeuropathic dysesthetic pain (NDP) is the most common type of neuropathic pain seen in patients with multiple sclerosis (MS). The study aims to determine the characteristics of the nociceptive flexor reflex (NFR) at the onset and features of the course of NDP in patients with MS. Two hundred forty-one patients with MS were included in the prospective study. Each patient received the PainDETECT questionnaire and was instructed on the rules for filling it out. In cases of diagnosis of NDP (according to the PainDETECT questionnaire >18 points), patients were invited to the clinic for an initial examination of NFR, which tentatively corresponded to the debut of NDP. A repeated study of NFR was carried out after 1 month. Patients who reported NDP during the 1-month study were invited to the next 3-month NFR study. As a control, an NFR study was conducted in 10 MS patients who had no pain during the last month. The neurophysiological study was performed using the Neurosoft MVP-2 electroneuromyography. Among patients with MS, NDP was associated with a significant decrease in NFR pain threshold and NFR threshold compared with patients without pain. The course of NDP was accompanied by a further decrease in NFR pain and NFR threshold at 1 and 3 months compared to the initial value. In addition, at the 3-month follow-up, patients with NDP still present had a significant reduction in NFR threshold compared with patients without NDP at that time. A decrease in the NFR threshold of 20% or more 1 month after the onset of NDP appeared to be a reliable prognostic marker of future NDP chronicity.Документ Occurrence and clinical evolution of neuropathic dysesthetic pain in multiple sclerosis (2-year prospective study)(Полтавський державний медичний університет, 2023) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Дельва, Ірина Іванівна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.; Delva, I. I.The occurrence and evolution of neuropathic dysesthetic pain in patients with multiple sclerosis during a 2-year observation period was studied. 241 patients were included in the study. Dysesthetic pain was diagnosed using the PainDETECT questionnaire. Patients with newly detected (recurrent) dysesthetic pain were examined at the beginning of the study, after 1, 3 and 6 months depending on the duration of the pain. Over a 2-year period, the cumulative risk of dysesthetic pain was 15.6 % (11.4 %–21.0 %), and the cumulative risk of recurrence was 8.8 % (3.0 %–23.0 %). The first detected (recurrent) dysesthesia lasted more than 3 months in two-thirds of cases. The first detected (recurrent) dysesthesia was mainly localized in the lower back and lower limbs. Patients described dysesthesia both at the time of its occurrence and later, indicating more than 2 descriptors (most often “burning”, “freezing” and “tingling”). The chronicity of dysesthetic pain was associated with the expansion of pain areas, with the transformation of the pain pattern (from pain attacks to constant pain), with a decrease in pain intensity.Документ Prevalence and clinical characteristics of neuropathic pain in multiple sclerosis(Полтавський державний медичний університет, 2022) Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.; Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина СергіївнаНейропатичний біль (НБ) при розсіяному склерозі (РС) є поширеним явищем, що обмежує соціальну активність пацієнтів, істотно впливає на рівень їх інвалідизації та якість життя. Мета дослідження – визначити розповсюдженість та клінічні характеристики НБ у пацієнтів з РС. Об’єкт і методи дослідження. Протягом 2-х років в дослідження залучений 321 пацієнт з РС – 110 чоловіків (34,3 %) та 211 жінок (65,7 %), віком від 21 до 55 років. У 247 випадках (76,9 %) спостерігався рецидивноремітучий, у 2 (0,6 %) – первинно прогресуючий та у 72 (22,5 %) – вторинно прогресуючий тип перебігу. В якості контролю залучено 83 практично здорових осіб (ПЗО) – 39 чоловіків (47 %) та 44 жінок (53 %) віком від 19 до 58 років. Обстеження пацієнтів проводили за структурованою схемою: з’ясовували, чи відмічали пацієнти будь-які болі протягом останнього місяця, а при наявності больових відчуттів деталізували їх характер. В аналіз не включали болі, як прояв вісцеральної патології. НБ визначали при одночасній наявності наступних показників шкал болю: шкала DN 4 ≥4 бали, шкала LANSS >12 балів, шкала PainDETECT >18 балів. В усіх інших випадках біль розглядався як ноцицептивний або змішаний. При заповненні шкали PainDETECT визначалася інтенсивність болю протягом останніх 4-х тижнів, локалізація болю та тип перебігу больового синдрому. Кількісні значення були представлені у вигляді медіани (Me) та інтерквартильного розмаху (Q1-Q3) (25 %-75 %). Достовірність відмінностей між кількісними ознаками проводили за допомогою парного U‑критерію Манна-Уітні. Якісні показники представлені у вигляді відсотків з вказанням 95 % довірчого інтервалу. Порівняння частот в окремих групах пацієнтів проводили за допомогою точного двобічного критерію Фішера. Кількісний аналіз частоти розвитку певної події в окремих групах проводили за допомогою показника «відношення шансів» з довірчим інтервалом 95 %. В усіх випадках достовірними вважали відмінності при р<0,05. Результати дослідження та їх обговорення. Протягом останнього місяця, серед пацієнтів з РС у 75,7 % (70,7 %-80,1 %) спостерігалися больові відчуття, що є достовірно більшим показником, ніж в групі ПЗО – 42,2 % (32,1 %-51,9 %). У пацієнтів з РС, порівняно з ПЗО, ймовірність виявлення больових відчуттів протягом останнього місяця виявилася збільшеною в 4,27 разів (2,58–7,08; p<0,0001), НБ загалом – в 4,43 разів (1,73–11,36; р=0,002), дизестезій – в 3,30 разів (1,28–8,52; р=0,01), не НБ загалом – в 3,81 разів (2,08–6,95; р<0,001). У пацієнтів з РС центральний НБ представлений дизестезіями – у 11,8 % (8,8 %-15,8 %), феноменом Лермітта – у 4,1 % (2,4 %-6,8 %) та тригемінальною невралгією – у 0,6 % (0,2 %-2,2 %) пацієнтів. У пацієнтів з центральними дизестезіями виявлено наступні паттерни болю: «постійний біль однакової інтенсивності» – 18,4 % (9,2 %-33,4 %), «постійний біль з періодами посиленої інтенсивності» – 42,1 % (27,9 %-57,8 %), «періодичний біль з безбольовими періодами» – 39,5 % (25,6 %-55,3 %). За якісними порівняннями пацієнти описували центральні дизестезії як печіння – 81,6 % (66,6 %-90,8 %), морозіння – 76,3 % (60,1 %-87,0 %), поколювання – 68,4 % (52,5 %-80,9 %), болюче затерпання – 65,8 % (49,9 %-78,8 %), стягування – 60,5 % (44,7 %-74,4 %), стискання – 47,4 % (32,5 %-62,7 %), простріли – 39,5 % (25,6 %-55,3 %). Центральні дизестезії у вигляді тільки одного відчуття були у 7,9 % (2,7 %-20,8 %), у вигляді 2-х відчуттів – у 26,3 % (15,0 %-42,0 %), у вигляді 3-х відчуттів – у 42,1 % (27,9 %-57,8 %), у вигляді 4-х відчуттів – у 18,4 % (9,2 %-33,4 %), у вигляді 5-ти відчуттів – у 5,3 % (1,5 %-17,3 %) пацієнтів. При феномені Лермітта достовірно частіше біль локалізувався в шиї та в спині, а при дизестезіях – в нижніх кінцівках. При аналізі топічних характеристик виявлено, що 23,7 % (13,0 %-39,2 %) пацієнтів мали центральні дизестезії в 1-й ділянці, 31,6 % (19,1 %-47,5 %) – в 2-х ділянках, 26,3 % (15,0 %-42,0 %) – в 3-х ділянках, 13,2 % (5,8 %-27,3 %) – в 4-х ділянках, 5,2 % (1,5 %-17,3 %) – в 5-ти ділянках тіла; при феномені Лермітта 7,7 % (1,4 %-33,3 %) пацієнтів відмічали болі в одній ділянці тіла, 46,2 % (23,2 %-70,9 %) – одночасно в 2-х ділянках, 30,8 % (12,7 %-57,6 %) – в 3-х ділянках та 15,3 % (4,3 %-42,2 %) – в 5-ти ділянках тіла. Інтенсивність дизестезій становила 6,0 (5,0–7,0) балів за візуальною аналоговою шкалою та достовірно не відрізнялася від інтенсивності болю при феномені Лермітта – 6,0 (6,0–7,0) балів.60,5 % (44,7 %-74,4 %) пацієнтів з центральними дизестезіями отримували протибольову терапію: нестероїдні протибольові препарати – 13,2 % (5,8 %-27,3 %), габапентиноїди – 13,2 % (5,8 %-27,3 %), трициклічні антидепресанти – 5,3 % (1,5 %-17,3 %), селективні інгібітори зворотнmого захоплення серотоніну – 7,9 % (2,7 %-20,8 %), одночасний прийом препаратів декількох груп – 21,1 % (11,1 %-36,3 %). При феномені Лермітта 84,6 % (57,8 %-95,7 %) пацієнтів отримували протибольову терапію, серед них: габапентиноїди – 38,5 % (17,7 %-64,5 %), трициклічні антидепресанти – 15,4 % (4,3 %-42,2 %), нестероїдні протибольові препарати – 7,7 % (1,4 %-33,3 %), карбамазепін – 7,7 % (1,4 %-33,3 %), одночасний прийом препаратів декількох груп – 15,4 % (4,3 %-42,2 %). Висновки. 1. Пацієнти з РС є групою підвищеного ризику виникнення як НБ, так і інших типів болю (ноцицептивного та змішаного). 2. У пацієнтів з РС центральний НБ представлений центральними дизестезіями, феноменом Лермітта та тригемінальною невралгією. 3. Центральний НБ у пацієнтів з РС в більшості випадків розповсюджується на декілька ділянок тіла з найчастішою локалізацією при феномені Лермітта – в шиї та спині, при центральних дизестезіях – в нижніх кінцівках.Документ Предиктори нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом (кросс-секційне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, 2022) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.Нейропатичний біль при розсіяному склерозі є поширеним явищем та супроводжується чисельними негативними наслідками, що значно знижує якість їх життя та збільшує ступінь інвалідизації. Метою даного дослідження є вивчення факторів, що виступають в якості предикторів нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом. В процес дослідження залучено 321 пацієнта з розсіяним склерозом - 110 чоловіків (34,3%) та з 211 жінок (65,7%), віком від 21 до 55 років. Серед характеристик розсіяного склерозу визначали вік пацієнта, коли був діагностований, тривалість захворювання, тип перебігу, сумарну оцінку неврологічного дефіциту. Використовувалися відповідні шкали для визначення типу та тривалості болі, соціально-демографічні, психопатологічні, статистичні методи дослідження та враховувалася коморбідна патологія. Було встановлено, що жіноча стать є предиктором центральних дизестезій при нейропатичному болю – 2,61 (1,06-6,42; р=0,04). Також з’ясовано, що факторами дизестезій центрального походження є субклінічні тривожні розлади – 2,66 (1,19-5,92; р=0,02) та субклінічні депресивні розлади – 2,92 (1,31-6,49; р=0,01). Предикторами дизестезій центрального генезу є збільшення тривалості розсіяного склерозу на кожен наступний рік – 1,07 (1,02-1,14; р=0,01), прогресуючий тип розсіяного склерозу – 5,78 (2,45-13,59; р=0,001) та збільшення показників шкали Expanded Disability Status Scale на кожні наступні 0,5 бали – 1,03 (1,01-1,06; р=0,01). Ймовірно, для адекватного менеджменту нейропатичного болю при розсіяному склерозі доцільним є рання корекція субклінічних тривожних та депресивних розладів як предикторів центрального нейропатичного болю, що піддаються модифікації. Пацієнти з прогресуючим типом розсіяного склерозу, особливо ті, що мають високий показник шкали Expanded Disability Status Scale, є групою підвищеного ризику центрального нейропатичного болю і, відповідно, потребують більш прискіпливого спостереження з метою раннього виявлення та корекції дизестезій, що позитивно впливатиме на якість життя пацієнтів.Документ Частота та предиктори виникнення феномену лермітта при розсіяному склерозі (2-х річне проспективне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, 2023) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.Нейропатичний біль при розсіяному склерозі може проявлятися у вигляді феномену Лермітта – короткочасні неприємні відчуття вздовж хребта, які виникають при згинанні голови. Метою даного дослідження є вивчення факторів, що виступають в якості предикторів феномену Лермітта та їх частоти при розсіяному склерозі. В процес дослідження залучено 308 пацієнт з розсіяним склерозом, з них 258 погодилися на подальше спостереження - 67 чоловіків (26,0%) та 191 жінок (74,0%), віком від 21 до 60 років; у 187 (72,5%) випадках був рецидивно-ремітучий, у 2 (0,8%) випадках – первинно прогресуючий та у 69 (26,7%) випадку – вторинно прогресуючий тип РС. Серед 258 пацієнтів, які після початкового огляду в Центрі погодилися на подальшу співпрацю, 18 (7,0%) осіб протягом 1-го року та 13 (5,0%) осіб протягом 2-го року достроково за різними причинами припинили участь у дослідженні. Серед характеристик розсіяного склерозу визначали вік пацієнта, коли був діагностований, тривалість захворювання, тип перебігу, сумарну оцінку неврологічного дефіциту. Використовувалися відповідні шкали для визначення психопатологічних та когнітивних станів, враховувалися соціально-демографічні чинники та коморбідна патологія, статистичні методи дослідження. Було встановлено, що ризик розвитку феномену Лермітта є практично однаковим протягом двох років: 1-й рік – 2,5%, 2-й рік – 2,3%. Больові відчуття при феномені Лермітта частіше локалізуються у шиї частотою 63,6%, верхній частині спини – 54,6%, нижній частині спини – 72,7%, а найрідше у верхніх кінцівках – 18,2% та нижніх кінцівках – 36,4%. Здебільшого топічно феномен Лермітта розповсюджується на дві або три уражені ділянки тіла 33,3% та 48,2% відповідно. Найчастішим дескриптором при феномені Лермітта є «простріл» - 72,7%, «поколювання» – 18,2%, «повзання мурашок» - 9,1%. Не спостерігається достовірних відмінностей у соціальних, демографічних, нейропсихологічних та нейрокогнітивних характеристиках між пацієнтами з феноменом Лермітта та без нього. За результатами однофакторного регресійного аналізу Кокса виявлено, що протягом 2-х річного періоду збільшення тривалості захворювання на кожен наступний рік асоціюється зі зменшенням відносного ризику виникнення феномену Лермітта в 1,15 разів (1,02-1,29, р=0,02). Отже, у пацієнтів з розсіяним склерозом протягом кожного року захворювання середній ризик виникнення феномену Лермітта становить 2,3-2,5%. Пацієнти, які мають нетривалий стаж розсіяного склерозу є групою ризику щодо виникнення феномену Лермітта. Виявлену нами закономірність досить важко пояснити, для її уточнення необхідне детальне вивчення спеціального додаткового дослідження. Але, в усякому випадку, з практичної точки зору, пацієнтів на ранніх стадіях розсіяного склерозу можна розглядати як групу підвищеного ризику щодо виникнення феномену Лермітта.