Перегляд за Автор "Skrypnyk, R. І."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ L-орнітин-L-аспартат у профілактиці хіміотерапевтично-індукованого мукозиту у хворих на множинну мієлому(Полтавський державний медичний університет, 2023) Скрипник, Роман Ігорович; Skrypnyk, R. І.Множинна мієлома є другою за поширеністю онкогематологічною паталогією у світі. Ураження слизової оболонки гастроінтестинального тракту при проведенні хіміотерапії обумовлене цитостатичною дією онкогематологічних препаратів. З точки зору патогенетичного перебігу множинної мієломи, профілактика хіміотерапевтично-індукованих ускладнень має включати препарати, що дозволяють посилити антиоксидантний захист. Мета – дослідити ефективність L-орнітин-L-аспартату у профілактиці хіміотерапевтично-індукованого мукозиту у хворих на множинну мієлому. Матеріали і методи. Обстежено 24 пацієнтів із множинною мієломою. Оцінку стану пацієнтів проводили двічі: до хіміотерапії і після 3-х курсів хіміотерапії. Оцінювали: рівень реактантів тіобарбітурової кислоти, активність каталази, концентрацію N-ацетилнейрамінової кислоти у сироватці крові. Пацієнти були розподілені на групи: І (n=12) – хворі, які отримували хіміотерапію; ІІ (n=12) – хворі, яким на фоні хіміотерапії призначали L-орнітин-L-аспартат в дозі 10 г/добу внутрішньовенно впродовж 10 днів, потім 5 г 2 рази на день 20 днів; ІІІ (n=20) – контрольна група, у яку склали 20 практично здорових осіб. Результати дослідження і їх обговорення. У хворих І та ІІ групи при первинному огляді було виявлено підвищений рівень реактантів тіобарбітурової кислоти, у 1,19 рази (p=0,0342) та 1,3 рази (p=0,021) відповідно, порівняно з контрольною групою. Після проведення хіміотерапії у хворих І групи було виявлено підвищення рівня реактантів тіобарбітурової кислоти у 1,58 рази (p=0,0025) порівняно з первинним оглядом. У хворих ІІ групи, що отримували у якості супровідної терапії L-орнітин-L-аспартат, після проведення хіміотерапії рівень ТБК-реактантів був у 1,33 рази (p=0,0005) нижчий порівняно з хворими І групи. Висновки: включення до складу терапії супроводу L-орнітин-L-аспартату при проведенні хіміотерапії дозволяє зменшити рівень хіміотерапевтично-індукованого оксидативного стресу та тяжкість хіміотерапетивтично індукованого мукозиту.Документ The effect of doxorubicin-induced oxidative stress on citrulline concentration in the small intestinal mucosa and plasma blood in rats with non-alcoholic steatohepatitis(Aluna Publishing, 2021) Skrypnyk, R. І.; Maslova, G. S.; Skrypnyk, I. N.; Скрипник, Роман Ігорович; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Ігор МиколайовичThe aim: Is to investigate the effect of doxorubicin-induced oxidative stress on plasma citrulline and citrulline concentration in the small intestinal (SI) mucosa of rats with non-alcoholic steatohepatitis (NASH). Materials and methods: The studies were carried out on 30 white non-linear adult rats, 15 (50%) males, 15 (50%) females, weighing 160-220 g. The rats were divided into three groups: І (n=10) – rats without NASH, received a standard diet, subsequently were injected with doxorubicin in cumulative dose of 15 mg/kg; ІI (n=10) – rats with NASH, received a high-calorie diet with doxorubicin injection similarly to group I; ІІІ (n=10) –control group, received a standard diet, were injected with placebo. In the SI mucosa, the levels of thiobarbituric acid reactive substances (TBARS), citrulline and catalase were determined. Also the level of plasma citrulline was analyzed. Results: Doxorubicin injection resulted in induction of oxidative stress in rats of group I and II, which was characterized by 2.1 (p=0.002) and 1.4 times (р=0.0059) increase in TBARS and in 3.4 (р=0.002), and 5.2 times (р=0.002) decrease in catalase activity respectively comparing with the control group. Simultaneously plasma citrulline level in group I and II was in 1.4 (р=0.0039) and 1,5 times (р=0.0039) respectively lower, compared to the control group. Conclusions: Doxorubicin-induced SI injury was associated with a significant decrease in plasma citrulline in rats regardless of NASH. The plasma citrulline could become an important marker in the assessment of the SI injury in clinical practice.Документ The effect of doxorubicin-induced oxidative stress on resistance of intestinal mucosa(Українська медична стоматологічна академія, 2021) Skrypnyk, R. І.; Maslova, G. S.; Скрипник, Роман Ігорович; Маслова, Ганна СергіївнаThe paper presents the findings of our own studies on the evaluation of the effect of anthracycline-induced oxidative stress on the level of N-acetylneuraminic acid and the state of the processes of free radical oxidation and antioxidant protection in the mucous membrane of rat small and large intestines depending on the presence of nonalcoholic steatohepatitis. 30 mature outbred albino rats were involved into studies. The cumulative dose of doxorubicin was 15 mg/kg. In the mucous membrane of the small intestine of rats with nonalcoholic steatohepatitis, administration of doxorubicin resulted in less pronounced oxidative damage and 1.2-fold decrease in N-acetylneuraminic acid concentration compared to rats without nonalcoholic steatohepatitis. It has been proved that administration of doxorubicin led to the development of doxorubicin-induced oxidative stress in the intestinal mucosa of rats with more severe lesions of the small intestine, regardless of the presence of nonalcoholic steatohepatitis.Документ The effect of S-ademetionine on plasma citrulline level during chemotherapy-induced oxidative stress in patients with chronic lymphoproliferative disorders(Aluna Publishing, 2022-06) Skrypnyk, R. І.; Maslova, G. S.; Skrypnyk, I. N.; Скрипник, Роман Ігорович; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Ігор МиколайовичThe aim: To investigate the effect of S-ademetionine on plasma citrulline level in patients with chronic lymphoproliferative disorders (CLPD) during chemotherapy-induced oxidative stress. Materials and methods: 25 patients with CLPD were examined. Examinations were conducted twice: before chemotherapy (CT) and after 3 courses of CT. Several biochemical markers in the blood were determined: the activity of catalase, the level of plasma citrulline, the concentration of N-acetylneuraminic acid (NANA) and the concentration of substances that form a trimethine complex (TBARS) with 2-thiobarbituric acid. Patients were divided into groups: І (n=14) – patients who underwent only CT; ІІ (n=16) – patients who during CT received S-ademetionine, at a dose of 1000 mg/day intravenously for 10 days, then 500 mg twice a day for 20 days. ІІІ (n=20) –the control group of 20 practically healthy individuals. Results: Patients in both groups with CLPD had pre-existed mucosal injury that was characterized by 1.25 (p=0.0025) and 1.26 times (р=0.006) higher blood NANA concentration compared to the control group. The conduction of CT was associated with enterocytes dysfunction, which was characterized by 1,66 times (p=0,0002) lower plasma citrulline level in patients of group I compared to the initial examination. The infusion of S-ademetionine attenuated intestinal dysfunction that was associated with 1,23 times (p=0,0005) higher blood citrulline level after the CT as compared to group I. Conclusions: The infusion of S-ademetionine as adjuvant treatment in patients with CLPD provided effective prophylaxis of intestinal injury that was associated with higher blood citrulline level after the conduction of CT.Документ Роль S-адеметіоніну у профілактиці хіміотерапевтично-індукованих уражень печінки у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання(Полтавський державний медичний університет, 2021) Скрипник, Роман Ігорович; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрыпник, Роман Игоревич; Маслова, Анна Сергеевна; Skrypnyk, R. І.; Maslova, G. S.Проведення хіміотерапії хронічних лімфопроліферативних захворювань супроводжується ризиком розвитку хіміотерапевтично-індукованих гепатотоксичних реакцій. Мета – дослідити ефективність S-адеметіоніну у профілактиці хіміотерапевтично-індукованих уражень печінки у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання. Матеріали і методи. Обстежено 25 пацієнтів із хронічними лімфопроліферативними захворюваннями. Оцінку стану пацієнтів проводили двічі: до хіміотерапії і після 3-х курсів хіміотерапії. Оцінювали: активність аланінової, аспарагінової амінотрансфераз, гама-глутамілтрансептидази, лужної фосфатази, загального білірубіну, загального білку, креатиніну, сечовини. Пацієнти були розподілені на групи: І (n=14) – хворі, які отримували хіміотерапію; ІІ (n=16) – хворі, яким на фоні хіміотерапії призначали S-адеметіонін в дозі 1000 мг/добу внутрішньовенно впродовж 10 днів, потім 500 мг 2 рази на день 20 днів; ІІІ (n=20) – контрольна група, у яку склали 20 практично здорових осіб. Результати дослідження і їх обговорення. Під час первинного обстеження порушення біохімічних печінкових тестів за холестатичним типом було виявлено у 38,5% (5/13) хворих І групи і у 25% (3/12) пацієнтів ІІ групи. Під час другого обстеження у І групі гепатотоксичні реакції діагностовано у 76,9% (10/13) хворих, а у ІІ групі – у 2 (16,6%) пацієнтів. Включення до складу терапії супроводу S-адеметіоніну дозволило достовірно знизити загальний ризик гепатотоксичних реакцій (RR=0,21: 95% CI 0,059-0,79; p<0,05) і ризик зростання активності гамаглутамілтранспептидази у сироватці крові (RR=0,21: 95% CI 0,059-0,79; p<0,05). Висновки: включення до складу терапії супроводу S-адеметіоніну на фоні хіміотерапії сприяє ефективній профілактиці гепатотоксичних реакцій у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання.