Перегляд за Автор "Skrypnyk, R. I."
Зараз показуємо 1 - 8 з 8
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ The role of arginine/citrulline cycle disorders in the pathogenesis of doxorubicin-induced liver injury associated with nonalcoholic steatohepatitis in rats(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Gopko, O. F.; Skrypnyk, I. M.; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Гопко, Александр Феликсович; Скрыпник, Игорь Николаевич; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Гопко, Олександр Феліксович; Скрипник, Ігор МиколайовичThe article presents the results of an experimental study aimed to investigate the features of arginine/citrulline cycle disorders associated with doxorubicin-induced liver injury in rats, concomitant with NASH. The study involved adult fertile outbred albino rats (n=30; male rats=15 (50%); female rats=15 (50%)) weighted 160-220 g. The rats were assigned into 3 groups: Group І (n=10) involved rats with NASH, administered with intraperitoneal 5 mg/kg doxorubicin for 3 days; Group ІІ (n=10) involved rats without NASH, administered with intraperitoneal doxorubicin similar to Group I regimen; Group ІІІ (n=10) – control group. It has been shown that administration of doxorubicin in rats with NASH leads to disorders of arginine/citrulline cycle, which are characterized by inhibition of arginase activity and activation of citrulline synthesis.Документ The role of L-ornithine-L-aspartate in prophylaxis of cytostatic-induced liver injury in patients with multiple myeloma(Полтавський державний медичний університет, 2021) Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Skrypnyk, I. N.; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Скрипник, Ігор МиколайовичThe paper presents the findings of our studies on the assessment of the effectiveness of L-ornithine-L-aspartate in the prophylactic of chemotherapy-induced liver injury in patients with multiple myeloma. 24 patients with multiple myeloma were examined (11 females and 13 males, ages 46–78). The condition assessment was conducted twice: before chemotherapy and after 3 courses of chemotherapy. Patients were analyzed for the following biochemical parameters: the activity of alanine and asparagines aminotransferases, gamma-glutamyltranspeptidase, alkaline phosphatase, total bilirubin, total protein, creatinine, urea, total blood calcium level. Depending on the inclusion of L-ornithine-L-aspartate as an adjuvant treatment, patients were divided into 2 groups: group I (n=12) – patients with multiple myeloma, who underwent only chemotherapy; group II (n=12) – patients with multiple myeloma, who during chemotherapy received L-ornithine-L-aspartate at a dose of 10 g/day intravenously for 10 days, then 5 g 2 twice a day for 20 days. Group ІІІ (n=20) the control group, included 20 practically healthy persons. It was established, that application of L-ornithine-L-aspartate as an adjuvant treatment in patients with multiple myeloma that undergo chemotherapy provides the effective prophylactic of pathological alterations in liver and kidney functional state.Документ Вплив L-орнітину-L-аспартату на вияви мінімальної печінкової енцефалопатії в динаміці цитостатичної терапії(ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2018) Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Скрыпник, Игорь Николаевич; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Skrypnyk, I. M.; Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.Мета — дослідити вплив L-орнітину-L-аспартату (LOLA, оригінальний препарат Гепа-Мерц) на клінічні вияви мінімальної печінкової енцефалопатії (ПЕ) у хворих на множинну мієлому (ММ) у динаміці цитостатичного лікування. Матеріали та методи. Обстежено 42 хворих на ММ, які вперше отримували хіміотерапію (ХТ), із них 18 (42,8 %) чоловіків і 24 (57,2 %) жінки середнім віком (62,30 ± 8,67) року. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (n = 20) — хворі, котрі отримували ХТ, II (n = 22) — хворі, які додатково отримували LOLA (Гепа- Мерц) у дозі 15 г/добу всередину протягом усього періоду спостереження. Оцінку стану хворих проводили двічі: до лікування та на 56-ту добу. Аналізували показники загального аналізу крові, біохімічної панелі, проводили тест чисел. Результати. Під час первинного обстеження у 28 (66,7 %) хворих на ММ відзначено вияви мінімальної ПЕ, що супроводжувалось змінами біохімічної панелі, які відповідають активній фазі ММ. Після проведення двох курсів ХТ виявлено зниження рівня креатиніну в сироватці крові в 1,8 разу (р < 0,05), зменшення виявів ПЕ за тестом чисел. Проте відзначено зростання активності глутамілтранспептидази у 2,3 разу порівняно із нормою (р < 0,05). На тлі застосування комбінації ХТ і LOLA (Гепа-Мерц) спостерігали зниження рівня креатиніну в сироватці крові в 1,8 разу порівняно із первинним обстеженням (р < 0,05), що супроводжувалось зменшенням частоти реєстрації і ступеня ПЕ та відсутністю відхилень функціональних печінкових тестів. Висновки. У хворих на ММ на тлі ХТ рекомендовано призначати LOLA (Гепа-Мерц), що ефективно усу- ває вияви мінімальної ПЕ і чинить протективну дію на гепатоцити.Документ Вплив S-адеметіоніну на активність процесів вільнорадикального окислення і аргінін/цитрулінового циклу на фоні доксорубіцин-індукованого ураження печінки(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Скрыпник, Игорь Николаевич; Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Skrypnyk, I. M.Вивчення ефективних методів профілактики доксорубіцин-індукованої токсичності має особливого значення. Мета дослідження – дослідити вплив S-адеметіоніну на активність процесів вільнорадикального окислення і антиоксидантного захисту та аргінін/цитрулінового циклу та взаємозв’язок з показниками та на фоні доксорубіцин-індукованого ураження печінки у щурів. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведені на 30 білих нелінійних статевозрілих щурах, із них 15 (50%) самців, 15 (50%) – самок, вагою 160-220 г. Експериментальні тварини були розподілені на 3 групи: І (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів внутрішньочеревно вводили доксорубіцин із розрахунку 5 мг/кг/добу із досягненням кумулятивної дози 15 мг/кг і 0,9% розчин натрію хлориду внутрішньочеревно 1 мл; ІІ (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів вводили доксорубіцин аналогічно І групі і S-адеметіонін внутрішньочеревно 100 мг/кг/добу із сумарною дозою 300 мг/кг; ІІІ (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів їм внутрішньочеревно вводили 0,9% розчин натрію хлориду 1 мл у вигляді 2-х ін’єкцій. У гомогенаті печінки вивчали: реактанти тіобарбітурової кислоти, аргінін, активність каталази, аргінази і орнітиндекарбоксилази. Результати. У щурів І групи на фоні введення доксорубіцину у гомогенаті печінки спостерігалось зростання вмісту реактантів тіобарбітурової кислоти у 2,57 рази (р=0,002), що супроводжувалось зниженням активності аргінази у 1,7 раза порівняно із контрольною групою. Виявлено зворотний кореляційний зв'язок між вмістом реактантів тіобарбітурової кислоти і активністю аргінази у гомогенаті печінки щурів І групи (r=-0,71; р=0,02). Застосування S-адеметіоніну на фоні доксорубіцину приводило до зростання активності каталази у гомогенаті печінки щурів у 1,4 раза порівняно із контролем (р=0,009), що дозволило зменшити вираженість оксидативного стресу і попередити порушення у аргінін/цитруліновому циклі. Висновки: Застосування S-адеметіоніну на фоні доксорубіцину зменшує активність вільнорадикального окислення за рахунок потенціювання продукції ферментів антиоксидантного захисту, що попереджує порушення у аргінін/цитруліновому циклі.Документ Модель дієт-індукованого стеатогепатиту у щурів: морфологічні та патогенетичні особливості(ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2020) Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Щербак, Ольга Василівна; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Щербак, Ольга Васильевна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Shcherbak, O. V.; Skrypnyk, I. M.Мета — визначити характер морфологічних змін тканин печінки, особливості прооксидантно-антиоксидантного статусу і регенераційної функції печінки на тлі дієт-індукованого неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) у щурів. Матеріали та методи. Дослідження проведені на 20 білих нелінійних статевозрілих щурах з масою тіла 160 — 220 г. Тварин розподілили на дві групи: дослідну — 5 самців і 5 самок, яким відтворювали модель НАСГ, і контрольну — 5 самців і 5 самок, котрі отримували стандартний раціон. Досліджували масу тіла, зріст тварин, індекс маси тіла (ІМТ), масу вісцерального жиру (ВЖ). У гомогенаті печінки визначали концентрацію ТБК-реактантів, активність каталази і орнітиндекарбоксилази. Вивчали морфологічні зміни у тканинах печінки. Результати. Застосування фаст-фуд-дієти призводило до розвитку ожиріння, яке характеризувалось збільшенням маси тіла та ІМТ. У самців і самок дослідної групи маса тіла та ІМТ відповідно в 1,3 і 1,2 разу перевищували показники контрольної групи (р < 0,05). Маса ВЖ у самок дослідної групи була втричі більша, ніж у самців (р < 0,05). У гомогенаті печінки тварин дослідної групи порівняно із контрольною виявлено збільшення вмісту ТБК-реактантів у 2,5 разу (р = 0,0002), активності каталази — в 1,1 разу (р = 0,04), зниження активності орнітиндекарбоксилази в 2,3 разу (р = 0,007). Установлено прямо пропорційний зв’язок між масою ВЖ і рівнем ТБК-реактантів у гомогенаті печінки (r = 0,86; р < 0,05). Морфологічні зміни тканин печінки характеризувалися формуванням жирових включень у гепатоцитах, каріолізисом гепатоцитів, декомпозицією печінкових балок, зміною розмірів синусоїдів у перицентральних і перипортальних зонах ацинуса. Висновки. Використання фаст-фуд-дієти впродовж 9 тиж у щурів призводить до розвитку ожиріння, НАСГ, активації вільнорадикального окиснення і порушення регенераційних функцій печінки.Документ Оцінка сироваткового рівня серотоніну у хворих на виразковий коліт(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Skrypnyk, R. I.; Maslova, G. S.; Маслова, Ганна СергіївнаПротягом останнього часу проводяться дослідження ролі серотоніну щодо з‘ясування ролі серотоніну в порушеннях моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ), у першу чергу, при функціональних захворюваннях кишечника. Залишається недостатньо вивченим патогенетичне значення серотоніну у формуванні клінічної симптоматики загострення виразкового коліту (ВК).Документ Патогенетичне обґрунтування застосування еупатіліну у хворих на хронічний helicobacter pylori-асоційований гастрит та супутній цукровий діабет 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Скрипник, Ігор Миколайович; Гопко, Олександр Феліксович; Криворучко, Іван Григорович; Скрипник, Роман Ігорович; Радионова, Татьяна Александровна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Гопко, Александр Феликсович; Криворучко, Иван Григорьевич; Скрыпник, Роман Игоревич; Radionova, Т. О.; Skrypnyk, I. M.; Hopko, О. F.; Kryvoruchko, І. G.; Skrypnyk, R. I.У хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) актуальним є вивчення патогенетичних особливостей розвитку гастроентерологічної патології та розробка диференційованих підходів до лікування. Мета. Обґрунтувати використання еупатіліну у хворих на хронічний Helicobacter pylori (НР)-асоційований гастрит та супутній ЦД2. Проведено оцінку стану прооксидантної та антиоксидантної систем організму, резистентності слизового бар’єра шлунка та ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний гастрит (ХГ) та супутній ЦД2 в залежності від інфікування НР у порівнянні з хворими на ХГ без ЦД. Використання еупатіліну на фоні антигелікобактерної терапії (АГБТ) у хворих на НР-асоційований ХГ та супутній ЦД2 дозволяє нормалізувати стан резистентності слизового бар’єра шлунка, покращити показники антиоксидантного захисту та підвищити ефективність АГБТ.Документ Провідні механізми порушення аргінін/ цитрулінового циклу в патогенезі цитостатик-індукованих уражень кишечника у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання та методи їхньої корекції(«ВІТ-А-ПОЛ», 2024) Скрипник, Роман Ігорович; Маслова, Ганна Сергіївна; Skrypnyk, R. I.; Maslova, G. S.Мета — на підставі вивчення ролі оксидантного стресу в порушенні аргінін/цитрулінового циклу, використовуючи рівень цитруліну як маркер змін функціональної здатності кишечника, обґрунтувати призначення комбінації S-адеметіоніну (S-AMe) та Bifidobacterium infantis 35624 на тлі хіміотерапії (ХТ) у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання (ХЛПЗ) для профілактики цитостатик-індукованих мукозитів. Матеріали та методи. Обстежено 38 пацієнтів із ХЛПЗ, із них 8 (21 %) жінок і 30 (79 %) чоловіків віком від 30 до 76 років. У дослідження залучали пацієнтів, у яких зафіксовано виникнення діарейного синдрому на тлі прогресування ХЛПЗ. Усім пацієнтам призначали схему ХТ відповідно до стандартів. Залежно від терапії супроводу хворих розподілили на три групи: група І — 13 пацієнтів, які отримували ХТ, група ІІ —12 пацієнтів, які додатково до ХТ отримували S-AMe в дозі 1000 мг/добу внутрішньовенно впродовж 10 днів, потім у дозі 500 мг двічі на добу впродовж 20 днів, група ІІІ — 13 пацієнтів, які додатково до ХТ отримували S-AMe у дозі 1000 мг внутрішньовенно крапельно впродовж 10 днів, потім у дозі 500 мг двічі на добу впродовж 20 днів і B. infantis 35624 1 капсулу на добу впродовж 30 днів. Контрольну групу утворено з 20 практично здорових осіб (9 (45 %) жінок та 11 (55 %) чоловіків віком 22 — 26 років). Стан пацієнтів оцінювали двічі: до проведення ХТ і після 3 курсів специфічної терапії. У сироватці крові визначали концентрацію речовин, які з 2-тіобарбітуровою кислотою утворюють триметиновий комплекс (ТБК- реактантів), активність каталази, рівень аргініну та цитруліну, активність аргінази. Результати. Під час первинного обстеження у хворих груп I, II та ІІІ концентрація ТБК-реактантів у сироватці крові в 1,4 разу (p = 0,0479), 1,3 разу (p = 0,0122) та 1,4 разу (р = 0,026) відповідно перевищувала норму. Вміст цитруліну в сироватці крові хворих групи І в 1,2 разу (p = 0,0171) був нижчим порівняно із практично здоровими особами. Виявлено обернено пропорційний зв’язок між сироватковим рівнем цитруліну та концентрацією ТБК-реактантів у хворих групи І (r = –0,52; p = 0,02). Після трьох курсів ХТ у пацієнтів групи І концентрація ТБК-реактантів збільшилася в 1,3 разу (p = 0,0002) порівняно з вихідним показником і в 1,8 разу (p = 0,0012) перевищувала показник контрольної групи. У хворих груп І та ІІ вміст ТБК-реактантів у сироватці крові в 1,4 разу (p = 0,0005) і 1,5 разу (p = 0,0002) відповідно був нижчим порівняно з хворими групи І.