Перегляд за Автор "Skrypnyk, R. I."
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ The role of arginine/citrulline cycle disorders in the pathogenesis of doxorubicin-induced liver injury associated with nonalcoholic steatohepatitis in rats(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Gopko, O. F.; Skrypnyk, I. M.; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Гопко, Александр Феликсович; Скрыпник, Игорь Николаевич; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Гопко, Олександр Феліксович; Скрипник, Ігор МиколайовичThe article presents the results of an experimental study aimed to investigate the features of arginine/citrulline cycle disorders associated with doxorubicin-induced liver injury in rats, concomitant with NASH. The study involved adult fertile outbred albino rats (n=30; male rats=15 (50%); female rats=15 (50%)) weighted 160-220 g. The rats were assigned into 3 groups: Group І (n=10) involved rats with NASH, administered with intraperitoneal 5 mg/kg doxorubicin for 3 days; Group ІІ (n=10) involved rats without NASH, administered with intraperitoneal doxorubicin similar to Group I regimen; Group ІІІ (n=10) – control group. It has been shown that administration of doxorubicin in rats with NASH leads to disorders of arginine/citrulline cycle, which are characterized by inhibition of arginase activity and activation of citrulline synthesis.Документ The role of L-ornithine-L-aspartate in prophylaxis of cytostatic-induced liver injury in patients with multiple myeloma(Полтавський державний медичний університет, 2021) Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Skrypnyk, I. N.; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Скрипник, Ігор МиколайовичThe paper presents the findings of our studies on the assessment of the effectiveness of L-ornithine-L-aspartate in the prophylactic of chemotherapy-induced liver injury in patients with multiple myeloma. 24 patients with multiple myeloma were examined (11 females and 13 males, ages 46–78). The condition assessment was conducted twice: before chemotherapy and after 3 courses of chemotherapy. Patients were analyzed for the following biochemical parameters: the activity of alanine and asparagines aminotransferases, gamma-glutamyltranspeptidase, alkaline phosphatase, total bilirubin, total protein, creatinine, urea, total blood calcium level. Depending on the inclusion of L-ornithine-L-aspartate as an adjuvant treatment, patients were divided into 2 groups: group I (n=12) – patients with multiple myeloma, who underwent only chemotherapy; group II (n=12) – patients with multiple myeloma, who during chemotherapy received L-ornithine-L-aspartate at a dose of 10 g/day intravenously for 10 days, then 5 g 2 twice a day for 20 days. Group ІІІ (n=20) the control group, included 20 practically healthy persons. It was established, that application of L-ornithine-L-aspartate as an adjuvant treatment in patients with multiple myeloma that undergo chemotherapy provides the effective prophylactic of pathological alterations in liver and kidney functional state.Документ Вплив L-орнітину-L-аспартату на вияви мінімальної печінкової енцефалопатії в динаміці цитостатичної терапії(ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2018) Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Скрыпник, Игорь Николаевич; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Skrypnyk, I. M.; Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.Мета — дослідити вплив L-орнітину-L-аспартату (LOLA, оригінальний препарат Гепа-Мерц) на клінічні вияви мінімальної печінкової енцефалопатії (ПЕ) у хворих на множинну мієлому (ММ) у динаміці цитостатичного лікування. Матеріали та методи. Обстежено 42 хворих на ММ, які вперше отримували хіміотерапію (ХТ), із них 18 (42,8 %) чоловіків і 24 (57,2 %) жінки середнім віком (62,30 ± 8,67) року. Пацієнтів розподілили на дві групи: І (n = 20) — хворі, котрі отримували ХТ, II (n = 22) — хворі, які додатково отримували LOLA (Гепа- Мерц) у дозі 15 г/добу всередину протягом усього періоду спостереження. Оцінку стану хворих проводили двічі: до лікування та на 56-ту добу. Аналізували показники загального аналізу крові, біохімічної панелі, проводили тест чисел. Результати. Під час первинного обстеження у 28 (66,7 %) хворих на ММ відзначено вияви мінімальної ПЕ, що супроводжувалось змінами біохімічної панелі, які відповідають активній фазі ММ. Після проведення двох курсів ХТ виявлено зниження рівня креатиніну в сироватці крові в 1,8 разу (р < 0,05), зменшення виявів ПЕ за тестом чисел. Проте відзначено зростання активності глутамілтранспептидази у 2,3 разу порівняно із нормою (р < 0,05). На тлі застосування комбінації ХТ і LOLA (Гепа-Мерц) спостерігали зниження рівня креатиніну в сироватці крові в 1,8 разу порівняно із первинним обстеженням (р < 0,05), що супроводжувалось зменшенням частоти реєстрації і ступеня ПЕ та відсутністю відхилень функціональних печінкових тестів. Висновки. У хворих на ММ на тлі ХТ рекомендовано призначати LOLA (Гепа-Мерц), що ефективно усу- ває вияви мінімальної ПЕ і чинить протективну дію на гепатоцити.Документ Вплив S-адеметіоніну на активність процесів вільнорадикального окислення і аргінін/цитрулінового циклу на фоні доксорубіцин-індукованого ураження печінки(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Скрыпник, Игорь Николаевич; Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Skrypnyk, I. M.Вивчення ефективних методів профілактики доксорубіцин-індукованої токсичності має особливого значення. Мета дослідження – дослідити вплив S-адеметіоніну на активність процесів вільнорадикального окислення і антиоксидантного захисту та аргінін/цитрулінового циклу та взаємозв’язок з показниками та на фоні доксорубіцин-індукованого ураження печінки у щурів. Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведені на 30 білих нелінійних статевозрілих щурах, із них 15 (50%) самців, 15 (50%) – самок, вагою 160-220 г. Експериментальні тварини були розподілені на 3 групи: І (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів внутрішньочеревно вводили доксорубіцин із розрахунку 5 мг/кг/добу із досягненням кумулятивної дози 15 мг/кг і 0,9% розчин натрію хлориду внутрішньочеревно 1 мл; ІІ (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів вводили доксорубіцин аналогічно І групі і S-адеметіонін внутрішньочеревно 100 мг/кг/добу із сумарною дозою 300 мг/кг; ІІІ (n=10) – щури (5 самців і 5 самок), яким впродовж 3-х днів їм внутрішньочеревно вводили 0,9% розчин натрію хлориду 1 мл у вигляді 2-х ін’єкцій. У гомогенаті печінки вивчали: реактанти тіобарбітурової кислоти, аргінін, активність каталази, аргінази і орнітиндекарбоксилази. Результати. У щурів І групи на фоні введення доксорубіцину у гомогенаті печінки спостерігалось зростання вмісту реактантів тіобарбітурової кислоти у 2,57 рази (р=0,002), що супроводжувалось зниженням активності аргінази у 1,7 раза порівняно із контрольною групою. Виявлено зворотний кореляційний зв'язок між вмістом реактантів тіобарбітурової кислоти і активністю аргінази у гомогенаті печінки щурів І групи (r=-0,71; р=0,02). Застосування S-адеметіоніну на фоні доксорубіцину приводило до зростання активності каталази у гомогенаті печінки щурів у 1,4 раза порівняно із контролем (р=0,009), що дозволило зменшити вираженість оксидативного стресу і попередити порушення у аргінін/цитруліновому циклі. Висновки: Застосування S-адеметіоніну на фоні доксорубіцину зменшує активність вільнорадикального окислення за рахунок потенціювання продукції ферментів антиоксидантного захисту, що попереджує порушення у аргінін/цитруліновому циклі.Документ Вплив комбінації L-аргініну та L-карнітину на прооксидантно- антиоксидантний статус і аргінін-цитруліновий цикл у хворих на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця в динаміці хіміотерапії(ВІТ-А-ПОЛ, 2025-03) Скрипник, Ігор Миколайович; Островський, Владислав Леонідович; Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Skrypnyk, I. M.; Ostrovskyi, V. L.; Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.Мета — дослідити вплив комбінації L-aргініну та L-карнітину на прооксидантно-антиоксидантний статус та аргінін-цитруліновий цикл у хворих на множинну мієлому (ММ) із супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС) у динаміці хіміотерапії. Матеріали та методи. Обстежено 59 пацієнтів із прогресуванням ММ та супутньою ІХС. Пацієнти були розподілені на групи залежно від наявності супутньої ІХС та призначених лікувальних комплексів: I (n = 20) — хворі на ММ без супутніх захворювань серцево-судинної системи, які отримували стандартну хіміотерапію, IІ (n = 22) — хворі на ММ із супутньою ІХС, які отримували стандартну хіміотерапію та базисну медикаментозну терапію ІХС, ІІІ (n = 17) — хворі на ММ із супутньою ІХС, які отримували стандартну хіміотерапію, стандартну медикаментозну терапію ІХС у комбінації з L-аргініном та L-карнітином. Усім хворим призначали бортезомібвмісні схеми хіміотерапії. Пацієнти були обстежені до початку хіміотерапії та перед п’ятим курсом хіміотерапії. Визначали концентрацію L-aргініну, цитруліну, реактантів тіобарбітурової кислоти (ТБК), активність аргінази й каталази в сироватці крові. Objective — to investigate the influence of the combination of L-arginine and L-carnitine on prooxidant-antioxidant status and arginine-citrulline cycle in patients with multiple myeloma (MM) and concomitant coronary artery disease (CAD) during the chemotherapy. Materials and methods. 59 patients with multiple myeloma progression and concomitant coronary artery disease were examined. According to the presence of concomitant coronary artery disease and prescribed treatment, all patients were divided into groups: I (n = 20) — patients with multiple myeloma and no concomitant diseases of the cardiovascular system, who received the standard chemotherapy, II (n = 22) — patients with multiple myeloma and concomitant coronary artery disease, who received standard chemotherapy and basic treatment of coronary artery disease, III (n = 17) — patients with multiple myeloma and concomitant coronary artery disease who received standard chemotherapy, basic treatment of coronary artery disease in combination with L-arginine and L-carnitine. All patients obtained bortezomib-containing schemes of chemotherapy. Patients were examined twice: before the initiation of chemotherapy and before the fifth course of chemotherapy. The concentration of L-arginine, citrulline, thiobarbituric acid reactants (TBAR), and the activity of arginase and catalase in blood serum were measured. Results. During the multiple myeloma progression in patients of groups II and III, the concentration of TBAR-substances was increased by 1.3 times (р < 0.0001) compared with patients of group I. Simultaneously, in patients of groups II and III, the catalase activity decreased by 1.3 times (р < 0.0001), and the concentration of serum citrulline was 1.7 times (р < 0.0001) and 1.9 times (р < 0.0001) higher than in patients of group I. Before the fifth course of chemotherapy in patients of group III, the concentration of serum L-arginine was 1.1 times ((71.11 (68.74; 77.79) vs. 64.25 (59.41; 69.47)) μmol/l, р = 0.0001) higher than in patients of group II. Simultaneously, the concentration of serum citrulline was increased by 1.3 times ((250.5 (205.4; 285.3) vs. 197.0 (175.0; 243.5)) μmol/l. р = 0.007) compared with group II. In patients of groups I and III the activity of catalase in blood serum was increased by 1.1 times ((13.77 (12.50; 14.86) vs. 15.37 (14.24; 16.01)) μkat/l. р < 0.05) and by 1.4 times ((10.43 (9.55; 10.75) vs. 14.26 (12.45; 15.81)) μkat/l, р < 0.001), respectively, compared with the initial examination. However, in patients of group II, it was decreased by 1.3 times ((10.07 (9.40; 10.25) vs. 8.00 (7.74; 8.23)) μkat/l. р < 0.001) compared to the initial examination. Multiple myeloma progression was accompanied by prooxidant-antioxidant status disorders, which were represented by increasing concentrations of TBAR-substances independent from the presence of concomitant coronary artery disease. However, in patients with multiple myeloma and concomitant coronary artery disease, serum concentration of TBAR-substances was significantly higher compared with patients with multiple myeloma without concomitant diseases of the cardiovascular system. According to our study, the administration of L-arginine and L-carnitine significantly increases the concentration of L-arginine in the blood serum, which decreases the level of endothelial dysfunction by the augmentation of nitric oxide production in the background of reduced oxidative stress and arginase activity. Conclusions. Addition of L-arginine and L-carnitine to the supportive therapy of patients with multiple myeloma with concomitant coronary artery disease leads to a significant decrease of TBAR-substances concentration in the blood serum with simultaneous augmentation of catalase activity in the blood serum (р < 0.05) during the chemotherapy, which makes these indicators equivalent to those of patients with multiple myeloma without concomitant disease of the cardiovascular system (р > 0.05). L-arginine and L-carnitine significantly increase the concentration of L-arginine in the blood serum of patients with multiple myeloma and concomitant coronary artery disease during the chemotherapy (р > 0.05), which contributes to the decreasing of oxidative stress severity and improvement of endothelial function by efficient NOSdependent L-arginine unitization with NO formation.Документ Модель дієт-індукованого стеатогепатиту у щурів: морфологічні та патогенетичні особливості(ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2020) Маслова, Ганна Сергіївна; Скрипник, Роман Ігорович; Щербак, Ольга Василівна; Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Анна Сергеевна; Скрыпник, Роман Игоревич; Щербак, Ольга Васильевна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Maslova, G. S.; Skrypnyk, R. I.; Shcherbak, O. V.; Skrypnyk, I. M.Мета — визначити характер морфологічних змін тканин печінки, особливості прооксидантно-антиоксидантного статусу і регенераційної функції печінки на тлі дієт-індукованого неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) у щурів. Матеріали та методи. Дослідження проведені на 20 білих нелінійних статевозрілих щурах з масою тіла 160 — 220 г. Тварин розподілили на дві групи: дослідну — 5 самців і 5 самок, яким відтворювали модель НАСГ, і контрольну — 5 самців і 5 самок, котрі отримували стандартний раціон. Досліджували масу тіла, зріст тварин, індекс маси тіла (ІМТ), масу вісцерального жиру (ВЖ). У гомогенаті печінки визначали концентрацію ТБК-реактантів, активність каталази і орнітиндекарбоксилази. Вивчали морфологічні зміни у тканинах печінки. Результати. Застосування фаст-фуд-дієти призводило до розвитку ожиріння, яке характеризувалось збільшенням маси тіла та ІМТ. У самців і самок дослідної групи маса тіла та ІМТ відповідно в 1,3 і 1,2 разу перевищували показники контрольної групи (р < 0,05). Маса ВЖ у самок дослідної групи була втричі більша, ніж у самців (р < 0,05). У гомогенаті печінки тварин дослідної групи порівняно із контрольною виявлено збільшення вмісту ТБК-реактантів у 2,5 разу (р = 0,0002), активності каталази — в 1,1 разу (р = 0,04), зниження активності орнітиндекарбоксилази в 2,3 разу (р = 0,007). Установлено прямо пропорційний зв’язок між масою ВЖ і рівнем ТБК-реактантів у гомогенаті печінки (r = 0,86; р < 0,05). Морфологічні зміни тканин печінки характеризувалися формуванням жирових включень у гепатоцитах, каріолізисом гепатоцитів, декомпозицією печінкових балок, зміною розмірів синусоїдів у перицентральних і перипортальних зонах ацинуса. Висновки. Використання фаст-фуд-дієти впродовж 9 тиж у щурів призводить до розвитку ожиріння, НАСГ, активації вільнорадикального окиснення і порушення регенераційних функцій печінки.Документ Оцінка сироваткового рівня серотоніну у хворих на виразковий коліт(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Skrypnyk, R. I.; Maslova, G. S.; Маслова, Ганна СергіївнаПротягом останнього часу проводяться дослідження ролі серотоніну щодо з‘ясування ролі серотоніну в порушеннях моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ), у першу чергу, при функціональних захворюваннях кишечника. Залишається недостатньо вивченим патогенетичне значення серотоніну у формуванні клінічної симптоматики загострення виразкового коліту (ВК).Документ Патогенетичне обґрунтування застосування еупатіліну у хворих на хронічний helicobacter pylori-асоційований гастрит та супутній цукровий діабет 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Скрипник, Ігор Миколайович; Гопко, Олександр Феліксович; Криворучко, Іван Григорович; Скрипник, Роман Ігорович; Радионова, Татьяна Александровна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Гопко, Александр Феликсович; Криворучко, Иван Григорьевич; Скрыпник, Роман Игоревич; Radionova, Т. О.; Skrypnyk, I. M.; Hopko, О. F.; Kryvoruchko, I. G. ; Skrypnyk, R. I.У хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) актуальним є вивчення патогенетичних особливостей розвитку гастроентерологічної патології та розробка диференційованих підходів до лікування. Мета. Обґрунтувати використання еупатіліну у хворих на хронічний Helicobacter pylori (НР)-асоційований гастрит та супутній ЦД2. Проведено оцінку стану прооксидантної та антиоксидантної систем організму, резистентності слизового бар’єра шлунка та ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний гастрит (ХГ) та супутній ЦД2 в залежності від інфікування НР у порівнянні з хворими на ХГ без ЦД. Використання еупатіліну на фоні антигелікобактерної терапії (АГБТ) у хворих на НР-асоційований ХГ та супутній ЦД2 дозволяє нормалізувати стан резистентності слизового бар’єра шлунка, покращити показники антиоксидантного захисту та підвищити ефективність АГБТ.Документ Провідні механізми порушення аргінін/ цитрулінового циклу в патогенезі цитостатик-індукованих уражень кишечника у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання та методи їхньої корекції(«ВІТ-А-ПОЛ», 2024) Скрипник, Роман Ігорович; Маслова, Ганна Сергіївна; Skrypnyk, R. I.; Maslova, G. S.Мета — на підставі вивчення ролі оксидантного стресу в порушенні аргінін/цитрулінового циклу, використовуючи рівень цитруліну як маркер змін функціональної здатності кишечника, обґрунтувати призначення комбінації S-адеметіоніну (S-AMe) та Bifidobacterium infantis 35624 на тлі хіміотерапії (ХТ) у хворих на хронічні лімфопроліферативні захворювання (ХЛПЗ) для профілактики цитостатик-індукованих мукозитів. Матеріали та методи. Обстежено 38 пацієнтів із ХЛПЗ, із них 8 (21 %) жінок і 30 (79 %) чоловіків віком від 30 до 76 років. У дослідження залучали пацієнтів, у яких зафіксовано виникнення діарейного синдрому на тлі прогресування ХЛПЗ. Усім пацієнтам призначали схему ХТ відповідно до стандартів. Залежно від терапії супроводу хворих розподілили на три групи: група І — 13 пацієнтів, які отримували ХТ, група ІІ —12 пацієнтів, які додатково до ХТ отримували S-AMe в дозі 1000 мг/добу внутрішньовенно впродовж 10 днів, потім у дозі 500 мг двічі на добу впродовж 20 днів, група ІІІ — 13 пацієнтів, які додатково до ХТ отримували S-AMe у дозі 1000 мг внутрішньовенно крапельно впродовж 10 днів, потім у дозі 500 мг двічі на добу впродовж 20 днів і B. infantis 35624 1 капсулу на добу впродовж 30 днів. Контрольну групу утворено з 20 практично здорових осіб (9 (45 %) жінок та 11 (55 %) чоловіків віком 22 — 26 років). Стан пацієнтів оцінювали двічі: до проведення ХТ і після 3 курсів специфічної терапії. У сироватці крові визначали концентрацію речовин, які з 2-тіобарбітуровою кислотою утворюють триметиновий комплекс (ТБК- реактантів), активність каталази, рівень аргініну та цитруліну, активність аргінази. Результати. Під час первинного обстеження у хворих груп I, II та ІІІ концентрація ТБК-реактантів у сироватці крові в 1,4 разу (p = 0,0479), 1,3 разу (p = 0,0122) та 1,4 разу (р = 0,026) відповідно перевищувала норму. Вміст цитруліну в сироватці крові хворих групи І в 1,2 разу (p = 0,0171) був нижчим порівняно із практично здоровими особами. Виявлено обернено пропорційний зв’язок між сироватковим рівнем цитруліну та концентрацією ТБК-реактантів у хворих групи І (r = –0,52; p = 0,02). Після трьох курсів ХТ у пацієнтів групи І концентрація ТБК-реактантів збільшилася в 1,3 разу (p = 0,0002) порівняно з вихідним показником і в 1,8 разу (p = 0,0012) перевищувала показник контрольної групи. У хворих груп І та ІІ вміст ТБК-реактантів у сироватці крові в 1,4 разу (p = 0,0005) і 1,5 разу (p = 0,0002) відповідно був нижчим порівняно з хворими групи І.