Перегляд за Автор "Storozhuk, B. G."
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Вплив вторинного гіперпаратиреозу на деякі показники гемостазу у хворих хронічною хворобою нирок VД стадії(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Сторожук, О. Б.; Луговський, Е. В.; Сторожук, Л. О.; Сторожук, Б. Г.; Селезньова, І. Б.; Сторожук, А. Б.; Луговской, Э. В.; Сторожук, Л. А.; Сторожук, Б. Г.; Селезнева, И. Б.; Storozhuk, O. B.; Lugovsky, E. V.; Storozhuk, L. O.; Storozhuk, B. G.; Selyeznʹova, I. B.Мета роботи – виявити вплив вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) на деякі показники гемостазу у хворих з хронічною хворобою нирок (ХХН) VД ст. та визначити можливі фактори ризику тромбофілій. Об’єкт і методи. Обстежено 57 хворих (31 чоловік та 26 жінок) з ХХН VД ст., які лікуються програмним гемодіалізом. Паралельно з вмістом Са++, Р++ та паратгормону (ПГ) у хворих визначали показники гемостазу (розчинний фібрин, Д-димер, протеїн С і фібриноген). Результати. Програмний гемодіаліз у хворих на ХХН VД ст. у 89% випадків призводить до підвищення ПГ. У 40% хворих спостерігається гіпокальциємія, а у 70% – гіперфосфатемія. Підвищення рівня ПГ вище 800 нг/мл призводить до зростання вмісту розчинного фібрину і фібриногену в плазмі крові на тлі пригнічення антикоагулянтної ланки гемостазу. Висновок. У хворих ХХН VД ст. відбуваються порушення мінерального обміну, що призводить до ВГПТ та порушень гемостазу, які сприяють тромбофілії.Документ Деякі показники хронічного запалення та рівень фібриногену у хворих з хронічною хворобою нирок V Д ст., які отримують лікування методом програмного гемодіалізу(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Сторожук, О. Б.; Селезньова, I. Б.; Сторожук, Л. О.; Сторожук, Б. Г.; Довгалюк, Т. В.; Сторожук, О. Б.; Селезнева, И. Б.; Сторожук, Л. А.; Сторожук, Б. Г.; Довгалюк, Т. В.; Storozhuk, O. B.; Selezneva, I. B.; Storozhuk, L. O.; Storozhuk, B. G.; Dovgalyuk, T. V.У хворих з термінальною стадією хронічної хвороби нирок (ХХН) формуються незворотні негативні зміни з боку всіх органів та систем, пов’язані як з важкістю функціональних порушень, так і з проведенням процедури гемодіалізу. Важливу роль при ХХН відіграє хронічне запалення, яке є наслідком складних метаболічних та імунологічних змін. Ризик тромботичних ускладнень хворих на ХХН зростає зі ступенем ниркової недостатності та досягає максимуму у хворих на діалізі. Проведено обстеження 88 хворих, які лікувалися програмним гемодіалізом, з визначенням впливу показників хронічного запалення С-реактивний протеїн та інтерлейкіни IL-1, IL-18) на рівень фібриногену у хворих ХХН V Д ст. внаслідок хронічного гломерулонефриту.Документ Комплексна характеристика причин рестенозу у хворих з коронарною ангіопластикою(Полтавський державний медичний університет, 2018) Сторожук, Н. В.; Сторожук, Б. Г.; Білонько, О. Ф.; Сторожук, Л. О.; Довгалюк, Т. В.; Билонько, О. Ф.; Сторожук, Л. А.; Storozhuk, N. V.; Storozhuk, B. G.; Bilonko, O. F.; Storozhuk, L. O.; Dovgalyuk, T. V.Причини виникнення рестенозу у хворих з коронарною ангіопластикою поліетіологічні та потребують більш детального вивчення. Мета роботи – проаналізувати частоту та причини виникнення рестенозу/ тромбозу у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) та коронарною ангіопластикою. Проаналізовано 1350 історій хвороб пацієнтів, яким було проведено ангіопластику коронарних артерій (тип ураження, характеристика стента, антиагрегантна терапія, показники коагулограми) та визначено хворих з пізніми оклюзіями стентованого сегмента (32 пацієнти). Встановлено, що ускладнення перкутанної коронаропластики виникали у 2,4% пацієнтів, при цьому рестеноз/тромбоз металевого стента відбувався в 2 рази частіше (68,75%) у порівнянні зі стентами, що вкриті лікарськими засобами. Хворі з ангіографічним В типом ураження коронарних артерій складали 2/3 у групі з рестенозом. Повноцінна подвійна антитромбоцитарна терапія оригінальними препаратами використовувалась впродовж року у 56,25% хворих. Показники коагулограми виявились малоінформативними стосовно прогнозу рестенозу у даної категорії хворих. У більшості пацієнтів фактори, що призвели до рестенозу, залишаються неуточненими, що потребує впровадження більш інформативних показників гемостазу, які могли би бути маркерами можливих тромботичних подій.