Перегляд за Автор "Zolochevskyi, I. O."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Аутоагресивна поведінка військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом під час російсько-української війни
    (Полтавський державний медичний університет, 2025) Герасименко, Лариса Олександрівна; Золочевський, Ілля Олександрович; Herasymenko, L. O.; Zolochevskyi, I. O.
    Російсько-українська війна, що триває з 2014 року та загострилася у 2022 році, спричинила серйозні психологічні наслідки для військовослужбовців, які перебувають у зоні бойових дій. Посттравматичний стресовий розлад є однією з найпоширеніших психічних патологій серед комбатантів, зумовленою інтенсивними психотравмами, такими як втрата побратимів, застосування летальної зброї та постійна загроза життю. Аутоагресивна поведінка, що включає самопошкодження, суїцидальні думки та спроби, є тяжким ускладненням посттравматичного стресового розладу, яке становить значну загрозу для психічного здоров’я та життя військовослужбовців. Прогнозується, що до 2025 року рівень аутоагресії серед комбатантів із посттравматичним стресовим розладом зросте до 25–30% через тривалість конфлікту, накопичення множинних психотравм і обмежену доступність реабілітаційних програм. Дослідження цього явища є актуальним для розробки стратегій ранньої діагностики, профілактики та психологічної підтримки, спрямованих на зниження ризиків самопошкодження. У дослідженні взяли участь 32 військовослужбовці чоловічої статі з діагнозом посттравматичний стресовий розлад, які перебували в зоні бойових дій не менше 6 місяців. Для оцінки психічного стану використовувалися клініко-психопатологічний метод, опитувальник PCL-5 для визначення тяжкості симптомів посттравматичного стресового розладоу та Шкала оцінки аутоагресивної поведінки (Кокун, 2018). Аутоагресивна поведінка виявлена у 65% учасників, з найвищими показниками серед осіб із вираженими негативними емоціями (40,6%) та гіперреактивністю (71,9%). Кореляція між тяжкістю симптомів посттравматичного стресового розладу та рівнем аутоагресії склала r = 0,68 (p < 0,05), що вказує на ключову роль емоційної дисрегуляції. Результати підкреслюють необхідність систематичного моніторингу психічного стану військовослужбовців, удосконалення методів діагностики посттравматичного стресового розладу та впровадження цільових інтервенцій для зниження ризиків самопошкодження. Подальші дослідження мають зосередитися на розробці профілактичних програм для комбатантів із посттравматичним стресовим розладом у контексті затяжних воєнних конфліктів, враховуючи соціальні та медичні фактори, що впливають на психічне здоров’я. Relevance. The Russian-Ukrainian war, ongoing since 2014 and intensified in 2022, has led to profound psychological consequences for military personnel involved in combat operations. Post-traumatic stress disorder (PTSD) is one of the most prevalent mental health conditions among combatants, triggered by severe psychotraumas, including the loss of comrades, use of lethal weapons, and constant life-threatening situations. Autoaggressive behavior, encompassing self-harm, suicidal ideation, and attempts, represents a severe complication of рost-traumatic stress disorder, posing a significant threat to the mental health and lives of military personnel. It is projected that by 2025, the prevalence of autoaggression among combatants with рost-traumatic stress disorder will increase to 25–30%, driven by the prolonged conflict, accumulation of multiple psychotraumas, and limited access to rehabilitation programs. Objective. The aim of this study is to examine the relationship between PTSD symptoms and manifestations of autoaggressive behavior in military personnel who participated in combat operations during the Russian-Ukrainian War, as well as to assess predictive trends regarding long-term mental health outcomes and behavioral risks. This study is critical for developing early diagnostic, preventive, and psychological support strategies to mitigate the risks of self-harm. Materials and methods. The study involved 32 male combatants diagnosed with PTSD, who had been in combat zones for at least 6 months. Clinical and psychopathological methods, the Posttraumatic Stress Disorder Checklist (PCL-5), and the Autoaggressive Behavior Scale (Kokun, 2018) were used to assess mental health status. Results. Autoaggressive behavior was diagnosed in 65% of participants, with the highest rates among those with pronounced negative emotions (40.6%) and hyperarousal (71.9%). A significant correlation between PTSD severity and autoaggression levels was revealed (r = 0.68, p < 0.05), highlighting the critical role of emotional dysregulation. The findings underscore the need for systematic mental health monitoring, improved рost-traumatic stress disorder diagnostics, and targeted interventions to reduce self-harm risks. Future research should focus on developing preventive programs for combatants with рost-traumatic stress disorder in the context of prolonged conflicts, considering social and medical factors influencing mental health outcomes.
  • Ескіз
    Документ
    Особливості адаптації та перебігу посттравматичного стресового розладу військовослужбовців, які перебували у зоні інтенсивних бойових дій
    (Полтавський державний медичий університет, 2024) Золочевський, І. О.; Zolochevskyi, I. O.
    В умовах війни посттравматичний стресовий розлад стає однією із найбільш поширений психологічних патологій, особливо, коли мова йде про військовослужбовців — людей, які перебувають у зоні бойових дій. У військовослужбовців найчастіше безпосереднім поштовхом виникнення посттравматичного стресового розладу є смерть товаришів, побратимів, необхідність застосування ле- тальної зброї із відповідними наслідками. Для виникнення посттравматичного стресового розладу необхідно, щоб людина випробувала дію стресора, який виходить за межі звичайного людського досвіду і здатний викликати дистрес. Метою дослідження є вивчення перебігу посттравматичного стресового розладу військовослужбовців, які перебували у зоні інтенсивних бойових дій та їх дезадаптивних проявів. У дослідженні брали участь 38 пацієнтів із діагнозом посттравматичний стресовий розладу (F43.1) за МКХ-10, які перебували на лікуванні у КЗ «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР». Всі пацієнти надали поінформовану згоду на участь у дослідженні. Застосовано структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю - CAPS-DX. Шкала CAPS-DX дозволяла нам отримати наявність симптомів посттравматичного стресового розладу як на поточний період, так і протягом всього життя після психотравми. Для діагностики психосоціальної дезадаптації і особливостей перебігу застосована «Шкала психосоціальної дезадаптації» за Л.О. Герасименко (2018). При клініко-анамнестичному обстеженні встановлено, що у 86% військовослужбовців досвід травмуючої події був множинним, тобто дані особи мали в анамнезі декілька психотравм. За результатами проведеного дослідження встановлено, що провідні психопатологічні феномени посттравматичного стресового розладу не відрізнялися від традиційного перебігу посттравматичного стресового розладу, але дана психопатологічна симптоматика була більш інтенсивною та виразною. Встановлено, що у військовослужбовців, які мали бойовий досвід з посттравматичним стресовим розладом має місце зниження рівня психосоціальної адаптації. Адаптивні ресурси і можливості особистості, рівень нервово-психічної стійкості осіб з посттравматичним стресовим розладом істотно знижені, спостерігається також певне зниження комунікативних можливостей особистості. За загальним рівнем і якістю соціально-психологічної адаптації у військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом, які мали бойовий досвід можна виділити три рівні адаптації/дезадаптації: достатня, часткова чи дезадаптація. Слід відзначити, що рівні адаптації корелювали з вираженістю тривоги. Для військовослужбовців з достатньою адаптацією притаманний – типовий низький рівень тривожності, з частковою адаптацією – середній рівень, з дезадаптацією – високий рівень тривожності. За результатами проведеного дослідження встановлено, спектр психопатологічних проявів у військовослужбовців, які перебували у зоні бойових дій може варіювати від семіотичних комплексів близьких до панічних атак аж до психогенної каталепсії. Виявлено, що у військовослужбовців, які мали бойовий досвід з посттравматичним стресовим розладом має місце зниження рівня психосоціальної адаптації, що корелює з вираженістю тривоги . In the context of war, post-traumatic stress disorder (PTSD) emerges as one of the most prevalent psychological conditions, particularly among military personnel deployed in combat zones. The primary triggers for PTSD in military personnel often include the loss of comrades or the necessity to use lethal weapons, resulting in significant consequences. For PTSD to manifest, individuals must undergo a traumatic experience that exceeds normal human stress levels and leads to distress. The aim of this study is to investigate the course of PTSD in military personnel who have been exposed to intense combat operations and to explore their maladaptive manifestations. The study comprised 38 patients diagnosed with PTSD (F43.1) according to the ICD-10, who received treatment at the Regional Mental Health Care Institution for the Protection of the Armed Forces. All patients provided informed consent to participate in the study. A structured clinical diagnostic interview known as CAPS-DX was applied in this study. Developed based on the DSM-IV, this interview assesses the symptoms of posttraumatic stress disorder (PTSD), the duration of the disorder, and the degree of impairment of social functioning. The CAPS-DX scale provided insights into the presence of PTSD symptoms both currently and throughout the individual's life following psychotrauma. To diagnose psychosocial maladjustment and its characteristics, we employed the Psychosocial Maladjustment Scale by L. Herasymenko (2018). Clinical and anamnestic examinations revealed that 86% of servicemen had experienced multiple traumatic events, indicating a history of several psychotraumas. The study identified that the primary psychopathological manifestations of PTSD did not differ significantly from the traditional course of the disorder, but they were more intense and pronounced in this group of servicemen. The study has demonstrated that servicemen with combat experience and PTSD exhibited reduced levels of psychosocial adaptation. Their adaptive resources and capabilities, as well as their neuropsychological stability, were significantly diminished, along with a decrease in their communication abilities. Based on the overall level and quality of social and psychological adaptation, three levels of adaptation/maladaptation were distinguished among servicemen with combat-related PTSD: sufficient, partial, or maladaptation. It should be noted that the levels of adaptation were correlated with the severity of anxiety. Servicemen with sufficient adaptation typically exhibited low levels of anxiety, while those with partial adaptation showed an average level, and those with maladaptation displayed high levels of anxiety. The study revealed a spectrum of psychopathological manifestations in servicemen who were in the combat zone, ranging from semiotic complexes resembling panic attacks to psychogenic catalepsy. Furthermore, it was found that servicemen with combat experience and post-traumatic stress disorder had reduced levels of psychosocial adaptation, which correlated with the severity of anxiety.