Кафедра післядипломної освіти лікарів-стоматологів
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Кафедра післядипломної освіти лікарів-стоматологів за Ключові слова "378.147:616.31"
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Перспективи вдосконалення навчального плану для лікарів-інтернів-стоматологів у розділі «Карієс»(Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України, 2020-09) Скрипников, Петро Миколайович; Шинкевич, Вікторія Ігорівна; Удальцова-Гродзинська, Кристина Олександрівна; Писаренко, Олена Анатоліївна; Skrypnykov, P. M.; Shynkevych, V. I.; Udaltsova-Hrodzynska, K. O.; Pysarenko, O. A.На післядипломному етапі освіти у навчанні лікарів-інтернів важливою є підкреслена інтеграція знань етіології і факторів ризику карієсу з практичними заходами у вигляді менеджменту пацієнта з карієсом. Метою статті був аналіз навчальної програми з теми «Карієс» і порівняння його із Міжнародною системою класифікації та менеджменту карієсу з метою вдосконалення теоретичних основ навчання. Тематика «Карієс» при вивченні у ВНЗ подрібнена на численні теми, серед яких виокремлені теми профілактики. З процесу діагностики випадають ланки визначення факторів ризику, виявлення найменших каріозних дефектів, визначення активності карієсу, і залишається пошук власне дефекту зуба для подальшого відновлення. А прогноз обґрунтований індексами тесту емалевої резистентності (ТЕР) та/або КПВ. Останнім часом у медицину увійшло поняття «менеджмент», яке полягає в комплексності діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, потрібних при встановленні діагнозу конкретному пацієнту. Міжнародна система класифікації та менеджменту карієсу (ICCMSTM) має за перспективи перетворити нинішнє міжнародне розуміння патогенезу, профілактики і контролю карієсу в цілісний спосіб комплексної оцінки й індивідуального плану «турботи» при карієсі, з метою: попередити появу нових вогнищ ураження, попередити вже існуючі ураження від подальшого розвитку, зберегти тканини зуба без оперативного втручання на початкових стадіях карієсу, і за допомогою оперативного лікування – при більш розвинених стадіях карієсу. Це має досягатися при управлінні факторами ризику через всі елементи в циклі менеджменту карієсу і повторних візитів пацієнта з відповідними інтервалами для періодичного контролю та огляду. Нові відомості необхідно імплементувати на додипломних і післядипломних етапах медичної освіти, щоб лікарі та викладачі могли розмовляти спільною мовою.Документ Перспективи вдосконалення навчального плану для інтернатури з фаху «Стоматологія» у розділі «Захворювання тканин пародонта»(Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України, 2021-05-04) Писаренко, Олена Анатоліївна; Удальцова-Гродзинська, Кристина Олександрівна; Шинкевич, Вікторія ІгорівнаРозділ навчального процесу з теми «Захворювання пародонта» потребує негайної ревізії, оскільки застарілі концепції призвели до нерозуміння і неможливості публікацій наукових статей у міжнародних рецензованих виданнях, що відкидає у минуле вітчизняну стоматологічну науку. Аналіз основних положень розділу навчального процесу з теми «Захворювання пародонта» шляхом їх порівняння із концепціями нової класифікації періодонтальних та періімплантних захворювань і станів 2017 р. показав обґрунтовану коректність терміна «періодонтит» замість «пародонтит», визначив етіологію й основні риси патогенезу періодонтиту, обґрунтував необхідні методи і перелік диференційних діагнозів, та розсортував комплексне лікування на чіткі фази, етапи і відповідність до складності пародонтиту. Некротизуючі захворювання тканин пародонта, екстремальні стани з рецесією діагностуються за іншими схемами, ніж періодонтальні індекси. Періімплантні стани органічно поєднані з іншими захворюваннями пародонта, оскільки обумовлені наявністю біоплівки або місцевими факторами. Отже, імплементація класифікації періодонтальних та періімплантних захворювань і станів Американської академії пародонтології (AAP) та Євро-пейської федерації пародонтології (EFP) 2017 р. сприяє сучасному розумінню їх етіології та патогенезу, дозволяє уніфікувати підходи до діагностики, лікування, моніторингу, прогнозування і профілактики, а отже, є необхідними для вивчення.