Вісник проблем біології і медицини, Випуск 3 (157)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Вісник проблем біології і медицини, Випуск 3 (157) за Ключові слова "611.068"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Морфометрична характеристика структурних компонентів язика білих щурів в нормі(Полтавський державний медичний університет, 2020) Кока, Володимир Миколайович; Кока, Владимир Николаевич; Koka, V. M.Метою дослідження було отримання сукупності морфометричних даних, що характеризують особливості будови різних відділів язика білих щурів. Встановлено, що основу язика білих щурів складає посмугована м’язова тканина. М’язи язика розділені видимою при малих збільшеннях світлового мікроскопу відносно товстою, сполучнотканинною перетинкою на праву і ліву половини. Більш тонкі пучки пухкої сполучної тканини відмежовують окремі м’язи, орієнтовані в трьох взаємноперпендикулярних площинах. Найбільш тонкі прошарки пухкої сполучної тканини вкривають пучки м’язових волокон. В прошарках сполучної тканини розташовані кровоносні судини і пучки нервових волокон. Частка м'язових волокон в язиці білих щурів складає 59,1% об'єму, 40,9% відповідно припадає на сполучну тканину. Середня товщина м'язових волокон помітно відрізняється в різних відділах язика. Так, в ділянці кінчика цей показник мінімальний і становить 18,9±3,0 мкм. В ділянці тіла середня товщина м'язових волокон значно більша – 25,14±2,87 мкм, в ділянці кореня цей показник складає 24,1±4,74 мкм. Відповідно до отриманих нами результатів, найбільшої товщини слизова оболонка досягає в ділянці кореня язика – 186±5,08 мкм, в ділянці тіла аналогічний показник становить 175±7,60 мкм, в ділянці кінчика товщина слизової оболонки булла найменшою і становила 166,1±5,08 мкм. Товщина багатошарового плоского епітелію суттєво не відрізнялась в різних відділах язика і відповідно становила: 130,5±6,54 мкм в ділянці кінчика, 128,7±6,48 мкм в ділянці тіла, 131,4±7,23 мкм в ділянці кореня. Висота ниткоподібних сосочків складає, в середньому 84±6,54 мкм, в ділянці кореня ниткоподібні сосочки відсутні. По всій довжині власної пластинки слизової оболонки зустрічаються лімфоцити, плазматичні клітини і клітинні елементи макрофагального – моноцитарного ряду. Найменша кількість зазначених клітин зустрічається в ділянці власної пластинки слизової оболонки кінчика язика, де середня їх кількість становить 21,1±4,38 в 5000 мкм2, в слизовій оболонці тіла і кореня зазначений показник майже не відрізняється між собою і становить 26,1±5,35 і 26,8±4,72 в 5000 мкм2 відповідно. Слизові слинні залози язика розташовані переважно в ділянці кореня і вздовж бічних поверхонь. Середній діаметр кінцевих відділів слизових залоз складає 55,7±2,89 мкм. В залозах зазначеного типу паренхіма займає 70%, а 30% відповідно припадає на стромальний компонент, представлений сполучною тканиною. Білкові слинні залози знаходяться поблизу жолобуватих сосочків і в товщі язика. Кінцеві відділи таких залоз представлені трубочками з вузьким внутрішнім просвітом, стінки яких утворені сероцитами – базофільними клітинами пірамідальної форми, з центрально розташованим ядром. Відповідно до отриманих даних, середній діаметр кінцевих відділів білкових залоз язика практично вдвічі менший за аналогічний показник в слизових залозах і відповідно становить 32,25±3,59 мкм. На долю паренхіми в білкових залозах припадає 75,9%, строма відповідно займає 24,1%. Висновки. 1. Структурна організація язика білих щурів принципово не відрізняється від аналогічної у людини, внаслідок чого цей вид лабораторних тварин корректно використовувати в експериментальному моделюванні патологічних процесів цього органу. 2. Процеси кератинізації в епітелії слизової оболонки язика білих щурів більш виражені в порівнянні з людиною, що пов'язано з характером харчування даного виду тварин. 3. Метричні параметри окремих структурних компонентів язика білих щурів мають суттєві відмінності в залежності від локалізації, що необхідно враховувати підчас трактування експериментальних даних.