Кафедра акушерства і гінекології № 1
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Кафедра акушерства і гінекології № 1 за Ключові слова "618.14-002:618.3"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Ендометріоз як глобальна багаторівнева проблема,ретроспективна характеристика хворих(2020) Орлова, Юлія Андріївна; Мартиненко, Віталій Борисович; Орлова, Юлия Андреевна; Мартыненко, Виталий Борисович; Orlova, Yu. A.; Martynenko, V. B.У викладеній статті розкривається питання складної гінекологічної поліетіологічної патології –ендометріоїдної хвороби. Загальне охоплення даною патологію серед жінок становить 10 %, при поширенні серед репродуктивної частини жінок до 70%. Різноманіття та виразність клінічної сим-птоматики погіршує не тільки фізичний стан жінки, а й емоційний. На сьогоднішній день, складності в діагностиці та лікуванні описаної патології викликають низку проблем без рішення. Таким чином ендометріоз є перспективним напрямом вивчення, а актуальність даної проблеми не визиває сумнів. Метою дослідження було: характеризувати особливості анамнезу та симптоматики жінок з ендометріозом, визначити діагностичну цінність проведених методів обстеження, оцінити ефективність лікувальних тактик жінок з зазначеною патологією. Для виконання поставленої мети дослідження був проведений ретроспективний аналіз історій хвороб 61 жінки з ендометріозом, що у 100% був підтверджений гістологічно. Середній вік досліджуваних жінок 30,44±5,6 років. Індекс маси тіла дорівнював 23,04±3,87 кг/м2. Надлишкова маса тіла була відмічена у 16 жінок (26,22%), ожиріння 1 ступеня зареєстровано у 2 жінок (3,27%).Початок менструації становив в середньому 13,04±1,07 років. Пізнє настання менархе відмічено у 2 жінок (3,21 %). Тривалість менструації була від 4,67±1,44 до 5,37±1,29 днів. Менструальна кровотеча більше ніж 8 днів відмічена у 1 жінки. Надмірну втрату менструальної крові відмічали 55,7% жінок. Інтервал менструального циклу варіював від 21 до 32 днів, був регулярним та склав 27,6±2,31 днів. Больові відчуття під час менструації відмічають 47,54% жінок. Посилення больового синдрому з моменту встановлення діагнозу відмічає 14 жінок, що дорівнює 48,27% випадків серед 29 жінок з ендометріозом та наявною болісною менстру-ацією. Вагітності відмічені у 22 випадках. Невиношування вагітностізафіксовано у 2 жінок (9,09%). Непліддя мали 20 жінок, що становить 32,7%. Непліддя мало первинний характер. При оцінці положення матки в тазу виявлено, що 7 жінок (11,47%) мали ретроградне розташування матки, асаме в положенні ретрофлексіо. Проводячи оцінку соматичного анамнезу досліджуваних жінок, слід зазначити, що ураження різних органів і систем було у 53 жінок (86,88% ). Найбільша кількість соматичної патології відмічено серед патології шлунково-кишкового-тракту – 64,1%. Гінекологічну патологію, окрім основного захворювання, в анамнезі мали 24 жінки (39,34%). СА 125 визначений у 73,77% жінок із них його значення більше 35,0 Од/мл відмічено у 25 жінок. Його цінність встановлена лише у 55,5% жінок. Визначення НЕ4 проводилось у 17 жінок (27,86%). Серед цих жінок лишев 1 випадку значення НЕ4перевищувало вікову норму та було на рівні 69,59 пмоль/л. При ультразвуковому методі діагностики ендометріоз встановлений лише у 58,3% випадків. Одній жінці встановлено вище наведений діагнозза рахунок магнітно-резонансної томографії.Терапія ендометріозу поділяється на консервативну та оперативну. Перед оперативним лікуванням 31 жінці (50,81%) була обрана консервативна тактика ведення – без ефекту. Під час проведення оперативного лікування лапароскопічним доступом видимі ендометріоїдні гетеротопії були наявні у 50 жінок - 81,96%, а у 18,04% ендометріоз ендоскопічно не діагностований, але гістологічно підтверджений у 100% випадків. Звертає на себе увагу наявність злукового процесу органів малого тазу у 46 жінок– 75,4%. Хоча оперативні порожнинні втручання були лишеу 22 жінок (47,82%). Таким чином, ендометріоз -захворювання, яке у 21 столітті не має єдиної точки зору щодо його першопричини та етіологічних факторів. Важка клінічна симптоматика, неможливість повноцінного використання неінвазивних методів діагностики у визначенні проблеми та відсутність комплексного лікування, яке б після курсу лікування забезпечувало відсутність рецидування, наполегливо змушують вчених та лікарів поглиблювати свої знання та шукатиметоди вирішення поставлених задач даної патології.