Прояви ВІЛ-інфекції у дітей на стоматологічному прийомі

Ескіз недоступний

Дата

2015

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія»

Анотація

Україна відноситься до числа держав, для яких характерний епідемічний тип поширення ВІЛ/СНІДу. Тому лікарям різного профілю доводиться надавати допомогу як пацієнтам з відомим ВІЛ-статусом, так і тим хворим, що не обстежені та не знають про свій діагноз, а в ряді випадків свідомо приховують його. У стоматологічній практиці зустрічалися випадки, коли діти кілька років лікувалися з приводу проявів ВІЛ-інфекції (дерматитів, стоматитів, анемії, паротиту, пневмонії) у різних фахівців, але при цьому їм не проводилося обстеження на ВІЛ, і відповідно не був поставлений правильний діагноз. Тому настороженість лікаря-стоматолога дитячого відносно цієї патології повинна базуватися на знанні цілого ряду симптомів ВІЛ-інфекції, багато з яких мають свої характерні клінічні прояви, в той час як деякі симптоми можуть зустрічатися і у не ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Клінічні прояви ВІЛ-інфекції включають ураження органів і систем, пов'язані з безпосереднім впливом ВІЛ, а також розвитком опортуністичних інфекцій. До основних уражень органів і систем при ВІЛ відносять: збільшення периферичних лімфатичних вузлів, печінки і селезінки, порушення темпів фізичного розвитку, синдром виснаження (вастинг-синдром), ураження шкіри (дерматити, ксероз, васкуліти, плямисто-папульозне висипання), паротит, ураження дихальної системи (лімфоїдна інтерстиціальна пневмонія), ураження ЦНС (ВІЛ-енцефалопатія), ураження серцево-судинної системи (кардіопатія, серцева недостатність), нефропатію (протеїнурія, нефротичний синдром, ниркова недостатність), ураження травного тракту (синдром мальабсорбції), гематологічні зміни (анемія , лейкопенія, тромбоцитопенія). У дітей одним із діагностичних критеріїв СНІДу є вастинг-синдром - синдром виснаження, який визначається як: - зниження маси тіла більш ніж на 10%; - хронічна діарея (більше 30 днів і довше); - документована лихоманка (інтермітуючому або постійного типу) протягом 30 днів і більше. Вастинг-синдром є незалежним прогностичним фактором смерті хворих. У 2-14% дітей відзначається паротит, який характиризується ураженням слинних залоз, що проявляється припухлістю привушних залоз. В одних випадках слинні залози збільшуються в результаті лимфоцитарной інфільтрації, при цьому ураження може бути стійким, як одностороннім, так і двостороннім та може супроводжуватися ксеростомією і болем в роті. При пальпації слинні залози еластичні, безболісні, шкіра над ними не змінена. При натисканні на залозу з протоки виділяється прозора слина. В інших випадках виникає бактеріальний паротит, частіше однобічний, рецидивуючий, який супроводжується лихоманкою, місцевої хворобливістю і гіперемією шкіри. При пальпації залоза щільна, болюча, при її масажуванні з протоки виділяється гній. Поряд з частими інфекційними ураженнями шкіри при ВІЛ-інфекції у дітей можливі прояви атопічного дерматиту. Ксероз - патологічна сухість шкіри - часте ускладнення будь-якого імунодефіциту. При такому ускладненні перебігу ВІЛ-інфекції виявляються множинні лусочки (відторгнуті рогові пластинки) на шкірі обличчя і всього тіла, характерні скарги на сухість шкіри і свербіж. Також одним із проявів є лімфоїдна інтерстиціальна пневмонія, як повільно прогресуючий стан., що становить 30-40% захворювань дихальних шляхів у ВІЛ-інфікованих дітей. Клінічні прояви зазвичай виникають у віці 2-3 років (поступово наростаюча задишка і швидка стомлюваність, іноді кашель). Цей дихальний симптом супроводжується генералізованою лімфаденопатією, гепатоспленомегалією, збільшенням привушних слинних залоз і лімфоцитозом. В подальшому в цій стадії визначаються ознаки хронічної гіпоксії (ціаноз, потовщення нігтьових фаланг у вигляді барабанних паличок). Тромбоцитопенія виявляється приблизно у 30% дітей і підлітків, інфікованих ВІЛ. Легка тромбоцитопенія зазвичай протікає безсимптомно. Однак коли число тромбоцитів знижується до 20 000-50 000 мкл-1, з'являється геморагічний синдром. До опортуністичних інфекцій відносять пневмоцистна пневмонія, мікози (кандидоз, криптококоз, кокцідіоідоз), бактеріальні інфекції, у тому числі туберкульоз і атипові мікобактеріози, герпесвірусні інфекції, паразитози (токсоплазмоз, криптоспоридіоз), пухлини та ін. Кандидозний стоматит - молочниця - найчастіша опортуністична інфекція ротової порожнини у ВІЛ-інфікованих дітей (поширеність 28-67%). Зазвичай розвивається при низькому або пониженому числі лімфоцитів СD4. Може проявлятися утворенням на слизовій червоних вогнищ (атрофічний, або еритематозний, кандидоз), білим нальотом, який можна зняти шпателем, а також почервонінням і тріщинами в кутах рота (кандидозний хейліт, або заїда) . Нерідко протікає без скарг, але іноді супроводжується палінням або болем в роті. Діагноз ставиться по клінічній картині і підтверджується бактеріоскопічну і бактеріологічним дослідженням. Найчастіше виявляються Candida spp. Контагіозний молюск викликається ДНК-вірус із сімейства поксвирусов. Характерні висипання у вигляді множинних напівсферичних папул з пупковідним вдавлення в центрі, які частіше з'являються на обличчі, але можуть розташовуватися і на інших ділянках тіла. Діагноз підтверджується при виявленні в біоптаті (вмісті папули) характерних моллюскових тілець, які являють собою великі вірусні включення овальної форми в цитоплазмі кератиноцитів. При локалізації папул по краю повік може розвинутися хронічний кератокон'юнктивіт. ВІЛ-інфіковані діти хворіють тими ж самими легкими і важкими бактеріальними інфекціями, що і діти з нормальним імунітетом, але частіше і важче, вимагають більш серйозної і тривалої антибіотикотерапії. Фолікуліт, абсцеси, фурункульоз, везикулопустульоз, імпетиго та інші захворювання, які викликають банальні бактеріальні мікроорганізми, часто виявляють у ВІЛ-інфікованих дітей з імуносупресією. Нерідко розвиваються рецидиви і гематогенна дисемінація збудника. Первинна інфекція герпесвірусу людини типу 3 (varicella zoster) у ВІЛ-інфікованих дітей протікає важче і затягується на довше, ніж у дітей з нормальним імунітетом, а також частіше рецидивує. Може набувати бульозну форму з перетворенням деяких типових везикул в різні за розміром булли. Можливий розвиток генералізованої форми з ураженням внутрішніх органів. Беручи до уваги, що виявити всі джерела збудника не завжди представляється можливим, в основу заходів щодо захисту дитячих стоматологів від ВІЛ і вірусів гепатиту покладений наступний універсальний принцип: всіх дітей-пацієнтів слід розглядати як потенційно інфікованих. У зв'язку з цим необхідне обов'язкове виконання загальних (універсальних) запобіжних заходів, в рамках яких кров і біологічні рідини всіх пацієнтів слід розглядати як потенційно інфіковані і при роботі з ними завжди вживати відповідних заходів захисту, а не покладатися на власну проникливість відносно приналежності того чи іншого пацієнта до групи, що мають фактор "високого ризику" інфікування, наприклад, ВІЛ або вірусами гепатитів.

Опис

Ключові слова

Бібліографічний опис

Поліщук Т. В. Прояви ВІЛ-інфекції у дітей на стоматологічному прийомі / Т. В. Поліщук // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конфю "Медична наука в практику охорони здоров`я. − 2015. − С. 10–11.