Застосування артроцентезу в комплексному лікуванні післятравматичних скронево-нижньощелепних розладів, не пов’язаних з переломами нижньої щелепи

Abstract

Вступ. Травма в ділянці скронево-нижньощелепного суглоба у пацієнтів, в яких немає переломів виросткового виростка, може завдати більше шкоди суглобовим тканинам, аніж перелом. Внутрішньосуглобові зміни частіше обумовлені внутрішньосуглобовою локалізацією перелому, але при позасуглобових переломах нижньої щелепи також можуть викликати ушкодження структурних елементів суглоба. На жаль, застосування консервативної терапії після травматичних пошкоджень скронево-нижньощелепного суглоба є малоефективними, тому наступним етапом комплексного лікування посттравматичних скронево-нижньощелепних розладів є застосування малоінвазивних оперативних втручань, зокрема артроцентезу. Метою нашої роботи було вивчення ефективності артроцентезу при лікуванні посттравматичних внутрішніх скронево-нижньощелепних розладів. Матеріали та методи дослідження. У клінічну частину дослідження були включені 24 пацієнти, які перенесли в анамнезі травму голови без переломів кісток., а саме контузії скронево-нижньощелепного суглоба. Артроцентез проводили за модифікованою методикою D. Nitzan (1991) під місцевою анестезією. Результати дослідження. За клініко-рентгенологічними ознаками після травматичних скронево-нижньощелепних порушень хворі були розділені на дві групи за класифікацією Wilkes (1989): 13 пацієнтів з II стадією (ранньо-середня) і 11 - з III стадією (середня). Контрольні променеві дослідження, проведені через 3-6 місяців після артроцентезу, не виявили ознак гемартрозу у 11 (84,61%) пацієнтів із внутрішньосуглобовими порушеннями ІІ ступеня та у 8 (72,72%) пацієнтів із внутрішніми розладами ІІІ ступеня, положення та функція суглобового диска відновлено. Висновки. Артроцентез з лаважем скронево-нижньощелепного суглоба є малоінвазивною хірургічною маніпуляцією, яка зарекомендувала себе при скронево-нижньощелепних розладах травматичного походження, зокрема після контузії скронево-нижньощелепного суглоба.

Introduction. Injury to the temporomandibular joint (TMJ) in patients without condylar fractures may cause more damage to the joint tissues than a fracture. Intra-articular changes are more often caused by intraarticular localization of the fracture, but extra-articular fractures of the mandible can also cause damage to the structural elements of the joint. Unfortunately, the use of conservative therapy after TMJ traumatic injuries is of little effectiveness, therefore, the next step in the treatment of TMJ post-traumatic disorders implies the use of minimally invasive surgery, including arthrocentesis. The aim of this work is to investigate the effectiveness of arthrocentesis in the treatment of post-traumatic internal temporomandibular disorders. Materials and methods. The study included 24 patients who had a history of head injury without bone fractures, namely TMJ contusions. Arthrocentesis was performed according to a modified method of D. Nitzan (1991) under local anesthesia. Results. According to clinical and radiological findings obtained after TMJ traumatic disorders, patients were divided into two groups according to the Wilkes classification (1989): 13 patients with stage II (early-medium) derangement and 11 patients with stage III (medium) derangement. Control radiological studies performed in 3-6 months after arthrocentesis did not show signs of hemarthrosis in 11 (84.61%) patients with intra-articular disorders of II degree and in 8 (72.72%) patients with internal disorders of III degree, position and function articular disc restored. Conclusions. Arthrocentesis with TMJ lavage is a minimally invasive surgical manipulation that has been proven as an effective mote to treat TMJ disorders of traumatic origin, and in particular, after TMJ contusion.