Замісна підтримуюча терапія як детермінанта в системі громадського здоров'я України

Abstract

Замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) є актуальним і широко дослідженим методом медичної допомоги, що є важливим чинником у зменшенні ризиків, що пов'язані із нелегальним вживанням опіоїдів. Ґрунтуючись на потужній міжнародній доказовій базі, ЗПТ сприяє зменшенню ймовірності передозування, спричиняє перехід до безпечніших форм вживання опіоїдів та сповільнює поширення таких небезпечних інфекцій, як ВІЛ та вірусні гепатити. Крім того, програма має суттєвий соціальний ефект, покращуючи якість життя людей, які вживають наркотики. Завдяки стабільному медичному супроводу пацієнти менш схильні до ризикованої поведінки та вчинення злочинів, що робить ЗПТ не лише інструментом охорони здоров’я, а й важливим елементом соціальної політики, спрямованої на зменшення рівня злочинності та покращення громадської безпеки. З огляду на нагальну потребу у зміні наркополітики, Україна поступово почала впроваджувати нові підходи до лікування наркозалежності, які ґрунтуються на принципах медичної допомоги, соціальної підтримки та зменшення шкоди. Це стало критично важливим кроком у реформуванні системи охорони здоров’я та наркополітики загалом, що, серед іншого, відкрило шлях до запровадження замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). На той момент перед державою стояв вибір: продовжувати репресивну практику криміналізації та ізоляції осіб із наркозалежністю або перейти до сучасних підходів, які визнають право людини на здоров’я та доступ до ефективного лікування. Об’єкт дослідження: дослідження зосереджено на аналізі розповсюдженості вживання наркотиків, зокрема на виявлення основних бар’єрів до ЗПТ у регіоні. Предмет дослідження: ефективність заходів контролю та профілактики, спрямованих на зниження поширеності вживання психоактивних речовин (ПАР) серед населення області. Мета дослідження: ідентифікація основних перешкод для доступу до програми ЗПТ в Україні для осіб, що вживають наркотики ін’єкційним шляхом.