Possibilities of ultrasonography in the diagnosis of pigmented villonodular synovitis. Clinical case

Abstract

Pigmented villonodular synovitis is a rare proliferative disease of the synovial membrane, which most often affects the knee joints. Being a benign disease, at the same time, this pathology is often aggressive, and in some cases spreads to the soft tissues outside the joint. There are two forms of monoarticular damage: localized and diffuse. The diffuse form gives frequent relapses. To date, there are no standards for the management of this disease, just as there are no early markers for the detection of pigmented villonodular synovitis. This joint lesion has a long asymptomatic course, or it has symptoms of non-specific recurrent arthritis, so the patients can later be referred for magnetic resonance imaging, which is the only non-invasive method of diagnosing this pathology. At the same time, in modern conditions, most patients with recurrent synovitis will undergo an ultrasound examination of the joint according to the diagnostic standards. Ultrasonography made for abovementioned synovitis is insufficiently described in the medical literature. The aim of our study was to highlight the current data on the diagnosis and management of patients with pigmented villonodular synovitis and to describe our own clinical case. A feature of our clinical case was the detection of characteristic symptoms using ultrasonography. Irregular thickening of the synovial membrane with nodular formations and villous growths, with the length of villi up to 7 mm near the patella with single loci of blood flow, was revealed by ultrasound examination and power Doppler mapping. Shear wave elastometry of the synovial membrane was performed. It demonstrated a significant increase in the stiffness of the synovial membrane, which can be a pathognomonic symptom of this pathology. The diagnosis of villonodular synovitis was confirmed histologically after surgical treatment. Subsequently, the patient had a recurrence of the pigmented villonodular synovitis, which was also detected by ultrasound diagnostics. Thus, pigmented villonodular synovitis of the knee joint is a rather rare pathology that requires differential diagnosis with inflammatory joint diseases. The final diagnosis is based on histological examination. MRI and ultrasound diagnostics are non-invasive methods that can detect this pathology with high accuracy. The advantage of ultrasonography is its availability and non-invasiveness. The increase in stiffness of the synovial membrane along with its proliferation, which we found, can serve as an additional criterion of villonodular synovitis, and, according to the data available to us, has not been described in the literature so far.

Пігментний вілонодулярний синовіт – рідкісне проліферативне захворювання синовіальної оболонки, яке найчастіше уражає колінні суглоби. Хоча це захворювання є доброякісним, у той же час ця патологія часто є агресивною, і в деяких випадках поширюється на м’які тканини поза суглобом. На сьогодні відсутні стандарти ведення цього захворювання, як і немає ранніх маркерів виявлення пігментного вілонодулярного синовіту. У сучасних умовах більшості пацієнтів з рецидивуючим синовітом згідно зі стандартами діагностики буде проведене ультразвукове дослідження суглоба. Метою роботи було визначити можливості діагностики пігментного вілонодулярного синовіїту за допомогою ультразвукового дослідження суглобів, визначити показники жорсткості гіпертрофованої синовіальної оболонки в пацієнта з цією патологією за допомогою зсувнохвильової еластометрії та визначити можливість використання методу зсувнохвильової еластометрії як додаткового методу діагностики пігментного вілонодулярного синовіїту. Особливістю нашого клінічного випадку стало виявлення за допомогою ультразвукового дослідження характерної симптоматики, а саме: нерівномірного потовщення синовіальної оболонки з вузловими утвореннями та ворсинчастими розростаннями, з довжиною ворсинок до 7 мм біля наколінника з поодинокими локусами кровотоку при проведенні енергетичного доплерівського картування. При проведенні зсувнохвильової еластометрії синовіальної оболонки було виявлено значне підвищення жорсткості синовіальної оболонки до 80 кПа, що може бути патогномонічним симптомом при такій патології. Діагноз вілонодулярного синовіїту був підтверджений гістологічно після проведеного оперативного лікування. У подальшому пацієнт переніс рецидив захворювання, який також вдалось виявити за допомогою ультразвукової діагностики. Таким чином, пігментний вілонодулярний синовіїт колінного суглоба є доволі рідкісною патологією, яка потребує диференційної діагностики із запальними захворюваннями суглобів. Остаточний діагноз ґрунтується на гісто-логічному дослідженні. Ультразвукова діагностика є неінвазивним методом, що з високою точністю дозволяє виявити цю патологію. Перевага ультрасонографії полягає в її доступності та неінвазивності. Виявлене нами підвищення жорсткості синовіальної оболонки на фоні її проліферації може слугувати додатковим критерієм вілонодулярного синовіту, і, за доступними нам даними, досі не було описане в літературі.