Проблеми екології та медицини, Том 26, N 5-6

Постійне посилання зібрання

https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/19722

Переглянути

Перегляд Проблеми екології та медицини, Том 26, N 5-6 за Автор "Борзих, Оксана Анатоліївна"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Ураження кровотворної системи у хворої на системний червоний вовчак та ефективність лікування мікофенолатом мофетілом
    (Полтавський державний медичний університет, 2022) Мормоль, Ірина Анатоліївна; Борзих, Оксана Анатоліївна; Герасименко, Наталія Дмитрівна; Есану, К.; Озарчук, Л. П.; Mormol, L. A.; Borzykh, O. A.; Gerasimenko, N. D.; Esnau, K.; Ozarchuk, L. P.
    У статті представлений клінічний випадок застосування мікофенолату мофетіла у пацієнтки з високою активністю перебігу системного червоного вовчаку (СЧВ) та пригніченням системи кровотворення. У хворої спостерігались всі характерні ознаки тяжкого перебігу СЧВ з розвитком апластичної анемії тяжкого ступеня, яка визначала ступінь тяжкості перебігу захворювання (постійна висока активність захворювання, значне зниження кількості формених елементів всіх паростків кровотворення (нормоцитарна нормохромна анемія, лейкопенія з нейтропенією, тромбоцитопенія) на фоні терапії глюкокортикостероідами (ГКС), вираженість клінічних симптомів, найбільше з боку дихальної системи, нирок, шкіри. Ураження кровотворної системи характерне для таких пацієнтів та переважало в клінічній картині хвороби і стало безпосередньою причиною звернення за медичною допомогою. Призначення мі- кофенолата мофетіла до базової терапії ГКС призвело до зниження активності проявів основного захворювання, попередження розвитку можливих ускладнень та в подальшому сприяло досягненню клініко-лабораторної ремісії. Клінічною особливістю даного випадку є ефективне застосування мікофенолата мофетіла у хворої з високою активність перебігу СЧВ та постійним виникненням важкого ускладнення - анемії тяжкого ступеня, на фоні терапії ГКС. За даними літератури, застосування мікофенолата мофетіла дає позитивний клінічний результат у лікуванні таких хворих: зменшуючи активність перебігу основного захворювання, запобігаючи виникненню ускладнень, подовжуючи період клініко-лабораторної ремісії. Такий підхід покращить якість життя пацієнтів даної групи із додатковою перевагою зменшення навантаження на охорону здоров'я через зменшення частоти госпіталізацій пацієнтів із важким перебігом СЧВ.