Перегляд за Автор "Bezditko, P. A."
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Clinical features of symptomatic acquired lacrimal outflow obstruction in patients with type 2 diabetes mellitus(Інститут очних хвороб і тканин. терапії НАМНУ, 2022) Bezditko, P. A.; Bezega, N. M.; Бездітко, Павло Андрійович; Безега, Ніна МихайлівнаBackground: Acquired lacrimal outflow obstruction (ALOO) may be either symptomatic (i.e., manifested by specific symptoms) or asymptomatic. Purpose: To identify the clinical features of symptomatic acquired lacrimal outflow obstruction in patients with type 2 diabetes mellitus (DM2). Material and Methods: Medical records of 284 patients with symptomatic ALOO were retrospectively examined. Of these patients, 56 (19.7%) were found to have DM2, and constituted the study group, and 228 (80.3%) had no diabetes, and constituted the control group. Specific eye examination methods included measurements of punctum size and tear meniscus height, tear production tests (Schirmer, Jones and tear film breakup tests), nasolacrimal test, tear absorbing test, reflux tests, assessment of lacrimal system balance, lacrimal irrigation, and lacrimal canaliculi probing. Results: DM2 was found in 19.7 ± 2.4% of patients with symptomatic ALOO. We identified the clinical features of symptomatic ALOO in patients with type 2 DM. The incidence of bilateral dacryocystitis (46.4 ± 6.7%) was 1.6-fold higher; dacryocystitis (60.7 ± 6.5%) was 1.5-fold higher; punctual occlusion (30.3 ± 6.1%), 1.3-fold higher; bilateral punctual occlusion (7.1 ± 3.4%), 2.7-fold higher; membranous stenosis (9.8 ± 3.3%), twice higher; pinpoint stenosis (9.8 ± 3.3%), 1.9-fold higher; and blepharitis (71.4 ± 6.0%), 1.4-fold higher in the above patients than in patients with symptomatic ALOO in the absence of type 2 DM (р < 0.05). In addition, patients with symptomatic ALOO combined with type 2 DM were at average 8.1 years younger than non-diabetic patients with ALOO (р < 0.05). Conclusion: DM2 was found in 19.7 ± 2.4% of patients with symptomatic ALOO. Clinical features of symptomatic ALOO were noted in patients with DM2.Документ Особливості симптоматичної набутої непрохідності слізних шляхів у хворих на цукровий діабет залежно від ступеня його компенсації(ТОВ фірма «НТМТ», 2022) Бездітко, Павло Андрійович; Безега, Ніна Михайлівна; Bezditko, P. A.; Bezega, N. M.Мета роботи — виявити особливості симптоматичної ННСШ у хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) залежно від ступеня його компенсації. Матеріали та методи. У дослідження було включено 56 хворих на симптоматичну ННСШ та ЦД2. Хворі були розділені на групи відповідно до ступеню компенсації ЦД2: 29 хворих на декомпенсований ЦД2 (НвА1с > 7,5 %), 14 хворих на субкомпенсований ЦД2 (НвА1с — 7,1–7,5 %), 13 хворих на компенсований ЦД2 (НвА1с < 7,1 %). Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали вимірювання розмірів слізної точки, висоти слізного меніску, діагностичні тести для визначення слізоутворення (тест Ширмера, Джонеса, пробу Норна), слізоносову, слізовсмоктуючу пробу, та пробу рефлюксу, оцінку балансу слізної системи, діагностичне промивання слізних шляхів, зондування слізних канальців. Результати. Декомпенсований ЦД2 ((51,8±6,7) % хворих) зустрічався у хворих на симптоматичну ННСШ у 2,1 та 2,2 рази частіше, ніж субкомпенсований ((25±5,8) % хворих) та компенсований ЦД2 ((23,2±5,7) % хворих) відповідно (р<0,05). Частота двобічного ураження серед хворих на декомпенсований ЦД2 ((58,6±9,2) % хворих) була в середньому у 1,8 рази вище, ніж у хворих на субкомпенсований ((35,7±12,8) % хворих) та компенсований ЦД2 ((30,8±12,8) % хворих) (р<0,05). Частота повної обструкції у хворих на компенсований ЦД2 ((52,9±12,1) % очей) була в середньому у 1,5 рази менша, ніж у хворих на субкомпенсований 9((79±9,3) % очей) та декомпенсований ЦД2 ((78,3±6,1) % очей) (р<0,05). Частота блефаритів при декомпенсованому ЦД2 ((79,3±7,5) % хворих) в середньому у 1,3 рази перевищувала таку при компенсованому ((64,3±13,3) % хворих) та субкомпенсованому ЦД2 ((61,5±13,0) % хворих) (р<0,05). Висновки. Симптоматична ННСШ частіше зустрічається у хворих на декомпенсований ЦД2. У хворих на ЦД2 відмічаються особливості симпДокумент Оцінка клінічної ефективності ендоскопічної ендоназальної дакріоцисториностомії та особливості післяопераційного періоду у хворих на хронічний дакріоцистит та цукровий діабет 2-го типу(«Видавничий дім «Заславський», 2022-02) Бездітко, Павло Андрійович; Безега, Ніна Михайлівна; Bezditko, P. A.; Bezega, N. M.Мета роботи: оцінити ефективність ендоскопічної ендоназальної дакріоцисториностомії (ЕЕД) та визначити особливості післяопераційного періоду у хворих на хронічний дакріоцистит залежно від наявності цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Матеріали та методи. У дослідження включили 30 хворих на хронічний дакріоцистит та ЦД2 (основна група) та 30 хворих на хронічний дакріоцистит без ЦД (контрольна група), яким була проведена ЕЕД за стандартною методикою. Компенсований ЦД2 (НbА1с < 7,1 %) був виявлений у 6 хворих основної групи, субкомпенсований (НbА1с 7,1–7,5 %) — у 7 хворих, декомпенсований (НbА1с > 7,5 %) — у 17 хворих. Вік хворих основної групи в середньому становив 66,5 ± 9,5 року, контрольної групи — 66,3 ± 11,1 року. Результати операції оцінювали через 2 місяці, 6 місяців та через 2 роки. ЕЕД вважали ефективним методом лікування за відновлення вільного пасивного сльозовідведення при промиванні слізних шляхів, зникнення сльозотечі у хворого та відсутності повторного інфікування слізного мішка. Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали слізно-носову, сльозовсмоктуючу пробу та пробу рефлюксу, промивання сльозовідвідних шляхів, зондування слізних канальців, комп’ютерну томографію, ендоскопічне дослідження порожнини носа. Результати. Ефективність ЕЕД через 2 місяці після операції у хворих основної групи (70,0 ± 8,4 % хворих) була у 1,3 раза, через 6 місяців (63,3 ± 8,8 % хворих) — у 1,4 раза, а у віддалений період, через 2 роки (50,0 ± 9,1 % хворих), — у 1,6 раза нижчою, ніж у хворих контрольної групи (р < 0,05). Аналізуючи наявність основних симптомів хронічного дакріоциститу в динаміці спостереження, відзначили, що після проведення ЕЕД найчастішим симптомом була сльозотеча, проте частота її у хворих основної групи через 2 місяці (30, ± 8,4 % хворих) була у 4,5 раза, через 6 місяців (36,7 ± 8,8 % хворих) — у 2,8 раза, через 2 роки (50,0 ± 9,1 % хворих) — у 2,5 раза вищою, ніж у хворих контрольної групи (р < 0,05). Висновки. У хворих на ЦД2 клінічна ефективність ЕЕД при хронічному дакріоциститі нижча, ніж у хворих без ЦД, а післяопераційний період має свої особливості. Ключові слова: цукровий діабет 2-го типу; хронічний дакріоцистит; ефективність ендоскопічної ендоназальної дакріоцисториностомії; особливості післяопераційного періоду; сльозотеча