Перегляд за Автор "Boichuk, O. M."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Використання остеопластичних матеріалів для заповнення кісткових дефектів щелеп після проведеного хірургічного лікування пацієнтів груп дослідження(Полтавський державний медичний університет, 2021) Бамбуляк, А. В.; Кузняк, Н. Б.; Лопушняк, Л. Я.; Дмитренко, Р. Р.; Бойчук, О. М.; Bambuliak, A. V.; Kuzniak, N. B.; Lopushniak, L. Ya.; Dmytrenko, R. R.; Boichuk, O. M.Впродовж останніх років у світі стрімко зростає кількість стоматологічних операцій, при яких виникає необхідність застосування ефективних остеопластичних матеріалів для швидкого відновлення кісткових дефектів та полегшення симптомів післяопераційного періоду у прооперованих пацієнтів. Для розвитку хірургічної стоматології у сучасних умовах надзвичайно важливим та актуальним завданням є пошук та впровадження в практичну діяльність імплантаційного матеріалу, який за своїми властивостями та характеристиками відповідав би аутокістці. Метою нашого дослідження було проаналізувати ефективність застосування остеопластичних матеріалів у пацієнтів груп дослідження після проведення операцій синус–ліфтингу, аугментації лунки видаленого зуба, остеосинтезу при переломах нижньої щелепи та видалення ретинованих третіх молярів. У відділенні хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» було обстежено 280 осіб віком від 18 до 55 років з частковою або повною відсутністю зубів та атрофією альвеолярної дуги відповідної щелепи, з хронічним періодонтитом і хронічним генералізованим пародонтитом, з переломами нижньої щелепи та ретинованими третіми молярами. Усім пацієнтам планувалось виготовлення ортопедичних конструкцій з опорою на дентальні імплантати. Встановлено, що у пацієнтів підгруп Б усіх груп дослідження, де заповнення кісткових дефектів було проведене за допомогою комбінації остеопластичного матеріалу «Колапан–Л» з мультипотентними мезенхімальними стромальними клітинами жирової тканини та збагаченої тромбоцитами плазми, у післяопераційному періоді спостерігалося зменшення проявів клінічних симптомів: больового синдрому, колатерального набряку, гіперемії слизової оболонки ротової порожнини та краще відновлення кісткової тканини в місці проведеного хірургічного лікування, у порівнянні із підгрупами А, де аугментація проводилася препаратом «Колапан–Л», та підгрупами В, де загоєння відбувалося під кров’яним згустком. Використання остеопластичних матеріалів на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини під час проведення стоматологічних операцій покращує регенеративні та репараційні властивості кісткової тканини, полегшує перебіг післяопераційного періоду та сприяє скороченню термінів стаціонарного лікування пацієнтів.Документ Клінічна ефективність та особливості перебігу післяопераційного періоду при застосуванні остеопластичних матеріалів у пацієнтів після видалення ретенованих третіх молярів(Полтавський державний медичний університет, 2021) Бамбуляк, А. В.; Кузняк, Н. Б.; Лопушняк, Л. Я.; Бойчук, О. М.; Дмитренко, Р. Р.; Bambuliak, A. V.; Kuzniak, N. B.; Lopushniak, L. Ya.; Boichuk, O. M.; Dmytrenko, R. R.У статті наведено порівняльний аналіз клінічної ефективності застосування остеопластичних матеріалів, зокрема композиції на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини та збагаченої тромбоцитами плазми, при заповненні кісткових дефектів під час проведення операції видалення ретенованих третіх молярів. Критеріями ефективності проведеного лікування на етапі раннього післяопераційного періоду у досліджуваних була оцінка ступеня вираженості больового синдрому, колатерального набряку та гіперемії слизової оболонки ротової порожнини після проведеного хірургічного втручання. Мета. З’ясувати клінічну ефективність застосування остеопластичних матеріалів та визначити доцільність використання тканинних еквівалентів кісткової тканини на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини для загоєння кісткових дефектів у пацієнтів після видалення ретенованих третіх молярів. Об’єкт та методи дослідження. Дослідження проводилося на базі кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці, Україна. Операція видалення ретенованих третіх молярів була проведена 72 пацієнтам. При цьому, 31,94% досліджуваних аугментацію кісткового дефекту після оперативного втручання проведено із застосуванням остеопластичного матеріалу «Колапан–Л» (група А); 41,67% пацієнтів – за допомогою комбінації мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини+«Колапан–Л»+збагаченої тромбоцитами плазми (група Б) та у 26,39% хворих загоєння рани відбувалося під кров’яним згустком (група В). Оцінку післяопераційного больового синдрому проводили по цифровій рейтинговій шкалі (Numerical Rating Scale, NRS) з урахуванням суб’єктивних больових проявів у пацієнтів. Також проводили візуальну оцінку ступеня вираженості колатерального набряку та гіперемії слизової оболонки ротової порожнини після операції. Для визначення ступеня вираженості колатерального набряку використовували бальну систему. Для оцінки перебігу після- операційного періоду у пацієнтів усіх груп дослідження щоденно, впродовж перебування в стаціонарі, заповнювали протокол, у якому відображали найбільш вагомі дані об’єктивного та суб’єктивного характеру. Під час ранкових перев’язок з’ясовували скарги хворих, загальний та локальний статус: наявність апетиту, якість сну, біль у рані, післяопераційний набряк, гематома, гіперемія слизової оболонки порожнини рота, наявність виділень з рани, підвищеної температура тіла, тип загоєння рани. Встановлено, що на заключному етапі післяопераційного спостереження у пацієнтів, в яких кістковий дефект заповнювався комбінацією препарату «Колапан–Л» з мультипотентними мезенхімальними стромальними клітинами жирової тканини та збагаченої тромбоцитами плазмою, відсутність больового синдрому відзначали у 89,31% осіб, що у 1,2 раза р1<0,05 та у 1,3 раза р2<0,05 було більше ніж у хворих груп А та В. Колатеральний набряк був відсутній у 98,47% прооперованих групи Б, що перевищувало у 1,2 раза, р1<0,05 кількість таких осіб групи А, де кістковий дефект аугментувався препаратом «Колапан–Л» та у 1,4 раза більше, р1<0,01, р1>0,05 показників групи В, де загоєння кісткового дефекту відбувалося без застосування остеопластичних матеріалів. Відсутність гіперемії слизової оболонки ротової порожнини визначали у 92,37% хворих груп Б, що було у 1,3 та 1,4 раза більше відносно значень, отриманих у групах А і В, р1<0,05, р2<0,01.Документ Особливості становлення топографії шийної фасції і клітковинних просторів передньої та бічних ділянок шиї у плодів людини(Полтавський державний медичний університет, 2020) Лопушняк, Л. Я.; Хмара, Т. В.; Марчук, О. Ф.; Бойчук, О. М.; Герасим, Л. М.; Галагдина, А. А.; Lopushniak, L. Ya.; Khmara, T. V.; Marchuk, O. F.; Boichuk, O. M.; Gerasym, L. М.; Halahdyna, A. A.З’ясування особливостей будови і топографо-анатомічних взаємовідношень фасцій, м’язів, судинно-нервових утворень, клітковинних просторів та органів різних ділянок тіла людини вимагає застосування відповідного комплексу методів морфологічного дослідження. Слід зазначити, що поверхнева, передтрахейна та передхребтова пластинки шийної фасції утворюються залежно від походження і морфогенезу відповідних груп м’язів шиї. Одержання даних щодо становлення будови і топографії шийної фасції та міжфасціальних клітковинних просторів передньої і бічних ділянок шиї упродовж плодового періоду онтогенезу людини є актуальним напрямком розвитку фетальної анатомії та хірургії і можуть бути використані для співставлення у віковому аспекті. Метою дослідження було з’ясування особливостей становлення топографії шийної фасцій та міжфасціальних клітковинних просторів передньої та бічних ділянок шиї у плодів людини 4-10 місяців. Дослідження проведено на 75 плодах людини 4-10 місяців 81,0-375,0 мм тім’яно-куприкової довжини без зовнішніх ознак анатомічних відхилень чи аномалій розвитку шийної ділянки за допомогою макромікроскопічного препарування органів і структур передньої та бічних ділянок шиї, виготовлення топографо-анатомічних зрізів шиї на різних рівнях. Під час макромікроскопічного препарування шийної ділянки у плодів людини 4-7 місяців виділяються тонкі, напівпрозорі пластинки шийної фасції: поверхнева, середня (передтрахейна) та глибока (передхребтова). У плодів 8-10 місяців у передній ділянці шиї пластинки шийної фасції чітко виражені, блискучі та простежуються на всьому протязі. Підшкірна, або поверхнева, та внутрішньошийна фасції не є власними фасціями шиї і без чітких меж переходять у суміжні ділянки. У плодовому періоді онтогенезу людини відбувається формування міжфасціальних клітковинних просторів передньої та бічних ділянок шиї: надгруднинного, переднутрощевого, позаднутрощевого, передддрабинчастого, міждрабинчастого клітковинних просторів та піхви судинно-нервових пучків шиї. Упродовж плодового періоду онтогенезу людини спостерігається виражена варіація ступеня розвитку та розміщення пластинок шийної фасції.Документ Статеві відмінності кровопостачання сечівника у плодів людини 6 місяців(Полтавський державний медичний університет, 2018) Хмара, Т. В.; Заморський, І. І.; Бойчук, О. М.; Бамбуляк, А. В.; Гончаренко, Валентина Анатоліївна; Заморский, И. И.; Khmara, Т. V.; Zamorskii, I. I.; Boichuk, O. M.; Bambuliak, A. V.; Goncharenko, V. A.За допомогою комплексу морфологічних методів дослідження встановлено статеві особливості кровопостачання сечівника та суміжних структур у плодів людини 6 місяців. З’ясовано, що процеси формоутворення, становлення топографії та кровопостачання сечівника відбуваються у тісному взаємозв’язку з розвитком і формуванням суміжних органів та структур залежно від статі. Кровопостачання чоловічого сечівника та міхурово-сечівникового сегмента забезпечується гілками нижніх міхурових і сечівникових артерій, артерій цибулини статевого члена. У кровопостачанні жіночого сечівника та міхурово-сечівникового сегмента беруть участь гілки нижніх міхурових, середніх прямокишкових, сечівникових та піхвових артерій.Документ Сутнісна характеристика педагогічних технологій та особливості їхнього застосування при підготовці майбутніх лікарів(Полтавський державний медичний університет, 2021) Сухоносов, Р. О.; Лопушняк, Л. Я.; Гаркуша, М. А.; Карпяк, Т. Ф.; Куліш, С. А.; Sukhonosov, R. O.; Lopushniak, L. Ya.; Harkusha, M. A.; Karpiak, T. F.; Kulish, S. A.; Boichuk, O. M.Найважливішим завданням реформування освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості, готової у професійній діяльності забезпечувати потреби суспільства як на національному, так і на міжнародному рівнях. Впровадження у сучасну вищу освіту компетентнісного підходу та формування професійної компетентності майбутніх фахівців є найвищим показником якості отриманої освіти. Суворі вимоги сьогодення вимагають від вищих навчальних закладів досягнення якісно нового рівня подання навчального матеріалу, тому, окрім традиційних, широко використовуються сучасні педагогічні технології. Метою було проаналізувати психолого-педагогічну, методичну літературу та визначити сутнісну характеристику педагогічних технологій. Матеріал та методи дослідження. Аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури, матеріалів навчально- методичних конференцій, методичної роботи кафедри. Для досягнення мети, уточнення сутності та особливостей використання сучасних педагогічних технологій в освітньому процесі застосовано теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація, педагогічне моделювання, теоретичне прогнозування). Рівень освітнього закладу визначається якістю інноваційних технологій, які в ньому ефективно застосовуються. Для розвитку вищої медичної освіти доцільно впроваджувати та інтегрувати в навчальний процес усі вище проаналізовані педагогічні технології, а ефективність їхнього застосування залежить від взаємодії факторів, які забезпечують педагогічний процес: компетентні викладачі, які на високому рівні володіють педагогічними технологіями та постійно удосконалюють свій професійний рівень; мотивація та достатній рівень базової підготовки майбутніх медичних фахівців; належне організаційне та методичне забезпечення навчального процесу; активне впровадження сучасних педагогічних технологій; ефективне поєднання усіх відомих видів та рівнів педагогічних технологій. Застосування сучасних педагогічних технологій при професійній підготовці майбутніх лікарів сприяє формуванню професійної компетентності у студентів шляхом розвитку навичок самостійної та науково-дослідницької роботи, міжособистісного спілкування, роботи у команді, аналізу та синтезу, креативності, здатності співпрацювати із фахівцями інших спеціальностей, вирішувати проблеми та приймати рішення тощо.Документ Фетальна анатомічна мінливість структур підпід’язикової ділянки(Полтавський державний медичний університет, 2020) Хмара, Т. В.; Лопушняк, Л. Я.; Бойчук, О. М.; Галагдина, А. А.; Герасим, Л. М.; Лека, М. Ю.; Khmara, T. V.; Lopushniak, L. Ya.; Boichuk, O. M.; Halahdyna, A. A.; Gerasym, L. М.; Leka, M. Yu.Під час виконання міопластичних операцій та хірургічних втручань на щитоподібній залозі, трахеї та стравоході мають важливе прикладне значення відомості щодо варіантної анатомії підпід’язикових м’язів шиї, а також особливості їхньої іннервації та кровопостачання. Крім того, у випадку прикріплення додаткових м’язів до щитоподібної залози можливе інтраопераційне виникнення кровотечі і, як наслідок, формування гематоми та утворення рубцевої тканини у післяопераційному періоді. Дані про варіанти галуження нервів та судин, а також їхні судинно-нервові взаємовідношення в окремій частині груднинно-під’язикового, груднинно-щитоподібного, щитопід’язикового та лопатково - під’язикового м’язів слід враховувати під час виконання хірургічних втручань у шийній ділянці. Метою дослідження було встановлення анатомічної мінливості та особливостей іннервації та кровопостачання підпід’язикових м’язів шиї у плодів людини 4 -10 місяців. Дослідження проведено на 36 плодах людини 81 ,0 - 375,0 мм тім’яно-куприкової довжини за допомогою тонкого препарування структур передньої та бічних ділянок шиї під контролем бінокулярної лупи, ін’єкції судин та морфометрії. Упродовж плодового періода онтогенезу людини спостерігається анатомічна мінливість м’язів підпід’язикової ділянки. У плодів людини переважно спостерігається розсипна форма внутрішньом’язового галуження нервів шийної петлі у підпід’язикових м’язах шиї. Винятком є тільки нижнє черевце лопатково-під’язикового м’яза, де виявлено магістральну форму галуження нервів. Розподіл нервів у товщі підпід’язикових м’язів нерівномірний. Під час макроскопічного дослідження на й менша кількість розгалужень нервів встановлена у межах середньої третини груднинно-під’язикового та верхньої третини груднинно-щитоподібного м’язів. Артерії та нерви вступають у груднинно-щитоподібний та щито-під’язиковий м’язи через передню поверхню, а у лопатково-під’язиковий і груднинно-під’язиковий м’язи – переважно через задню поверхню. Підпід’язиковим м’язам шиї притаманна магістральна форма внутрішньом’язового галуження артерій. Отримані дані щодо особливостей внутрішньом’язового галуження артерій та нервів у підпід’язикових м’язах, а також варіантної анатомії м’язів підпід’язикової ділянки необхідно враховувати під час операти в них доступів до органів шиї, при виконанні хірургічних втручань у передній шийній ділянці, зокрема міопластичних та реконструктивних операцій, з метою запобігання травматизації м’язів.