DSpace eaPSMU :: Browsing by Автор "Delva, M. Yu."

Перегляд за Автор "Delva, M. Yu."

Зараз показуємо 1 - 20 з 71

A clinical case of adult diagnosis of microduplication syndrome of chromosome 15 at site 15q11.2
(2024) Delva, M. Yu.; Hryn, K. V.; Delva, I. I.; Pinchuk, V. A.; Kryvchun, A. M.; Sylenko, G. Ya.; Purdenko, T. I.; Дельва, Михайло Юрійович; Гринь, Катерина Вікторівна; Дельва, Ірина Іванівна; Пінчук, Вікторія Анатоліївна; Кривчун, Анжеліна Михайлівна; Силенко, Галина Ярославівна; Пурденко, Тетяна Йосипівна
The 15q11.2 microduplication syndrome is a rare genetic disease caused by the duplication of a small segment of the genetic material of the chromosome 15, to date it remains unknown to the physicians. The aim of the study was to compile an algorithm for diagnosing 15q11.2 microduplication syndrome in adults and differentiating it from a phenotypically similar genetically determined condition (Prader-Willi syndrome). Materials and methods – a clinical case of 15q11.2 microduplication syndrome with mild clinical course was described; neurological, clinical and psychopathological examination was performed, functional diagnostic methods were used. The described clinical case of a relatively mild clinical course of the 15q11.2 microduplication syndrome and its diagnosis in adulthood indicates a significant phenotypic variability of this phenomenon. This study demonstrates the coincidence of clinical manifestations present in the patient with the currently described symptoms of microduplication of a fragment of the fifteenth chromosome 15q11.2. The results of molecular genetic study with the detection of duplication at the 15q11.2 locus (by STR marker D15S817) are unquestionable confirmations of this syndrome.
Analysis of primary headaches management in Poltava regions
(Aluna Publishing, 2021) Delva, M. Yu.; Delva, I. I.; Дельва, Михайло Юрійович; Дельва, Ірина Іванівна
The aim: Assess quality of diagnosis and treatment of primary headaches (PH) in Poltava region. Materials and methods: There were examined 195 patients with PH who were previously consulted by different specialists due to headaches. We analyzed previously established diagnoses, previous consultations and prescribed investigations due to headache, drugs that were prescribed for headache treatment. Results: The misdiagnoses of PH were made due to considering the headache as secondary (as sign of dyscirculatory encephalopathy, arterial hypertension, autonomic dysfunction, cervical ostheochondrosis). Patients older 40 years were misdiagnosed more often with dyscirculatory encephalopathy, while patients under 40 years were more frequently misdiagnosed with autonomic dysfunctions. Patients sought medical help for headache problem and were repeatedly examined by different specialists (general practitioner, neurologist, cardiologist, ophthalmologist, oyorhinolaryngologist, neurosurgeon). Doctors prescribed a large number of identical uninformative neuroimaging and neurofunctional methods regardless of PH nosologies. Also it had been often prescribed therapy with the use of vascular, metabolic, nootropic drugs without specific pathogenetic effects for PH. Conclusions: It is necessary to improve the diagnosis and treatment of PH according to international standards by raising awareness among general practitioners, neurologists and other specialists about the basics of PH diagnosis and treatment.
Chronotype and daily functioning of patients with different motor subtypes of parkinson disease
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Shkodina, A. D.; Bardhan, M.; Tarianyk, K. A.; Delva, M. Yu.; Шкодіна, Анастасія Дмитрівна; Бардхан, Майняк; Таряник, Катерина Анатоліївна; Дельва, Михайло Юрійович
Introduction. Sleep and circadian rhythm disturbances can occur at any stage of Parkinson disease (PD) and significantly affect quality of life. Chronotypes of patients with PD are associated with different phenotypes, in particular with the motor subtype. Thus, we hypothesized that patients with different motor subtypes of PD may have differences in the distribution of chronotypes and patterns of daily activity. Methods and materials. We conducted clinical research on the basis of the Centre for Parkinson Disease and Neurodegenerative Diseases of the Department of Neurological Diseases of Poltava State Medical University. PD was verified according to the recommendations of the International Movement Disorders and Parkinson's Disease Society. The motor subtype of PD was determined by the Stebbin method, which is based on the calculation of the Stebbins coefficient by the sum of the Unified PD Rating Scale scores. The examined patients were divided into 3 groups according to the motor subtype of PD: group 1 (n = 38) - patients with PD subtype with the predominance of postural instability and gait disorders (PIGD); group 2 (n = 26) - patients with PD subtype with the predominance of tremor and mixed subtype; control group (n = 30) - conditionally healthy individuals without CNS lesions. Circadian patterns were analyzed using the Munich Chronotype Questionnaire (MCTQ). Results. It was found that in PD patients sleep onset and time of getting out of bed was later (p<0.001 and p=0.042, respectively), sleep latency was longer (p<0.001), sleep duration was shorter (p=0.001), the mid-sleep corresponded to a later time (p<0.001). Patients with the PIGD subtype had a later time of getting out of bed (p=0.038), longer sleep inertia (p<0.001), shorter sleep duration (p<0.001), and later mid-sleep time (p=0.028). We have shown the tendency of patients with PD, mostly in the PIGD subtype, to later chronotypes (p<0.001). Light exposure indirectly moderately correlated with mid-sleep in all study groups. It was found that both the motor subtype (p<0.001) and the level of light exposure during the day (p<0.001) statistically significantly affect the mid-sleep. Conclusion. Thus, we have found that patients with PD differ from age-matched controls without neurodegenerative diseases by chronotype and circadian pattern of functioning. The motor subtype of the disease is associated with circadian differences, namely, the PIGD subtype is associated with shorter sleep duration, a predisposition to a later chronotype, and longer sleep inertia.
Factors associated with post-stroke fatigue duringthe second half year after stroke
(2017) Delva, M. Yu.; Lytvynenko, N. V.; Delva, I. I.; Дельва, Михаил Юрьевич; Литвиненко, Наталья Владимировна; Дельва, Ирина Ивановна; Дельва, Михайло Юрійович; Дельва, Ірина Іванівна; Литвиненко, Наталія Володимирівна
Post-stroke fatigue (PSF) is a common and often debilitating sequel of both ischemic and hemorrhagic strokes Aim - identify socio-demographic, personal and psychological factors associated with different PSF domains over the second half year after stroke occurrence. There were examined patients consequently in definite time points: at 6 months (156 patients), at 9 months (139 patients) and at 12 months (128 patients) after ischemic or hemorrhagic strokes. Global PSF and certain PSF domains (physical, mental, motivational, activity-related) were measured by multidimensional fatigue inventory-20 scale. In univariate logistic regression analysis most of the studied variables (gender, marital status, education level, apathetic impairments, excessive daytime sleepiness, waist circumference, arterial hypertension, ischemic heart disease, atrial fibrillation, diabetes mellitus) were not significantly associated with global PSF as well as with any PSF aspect at 6, 9 and 12 months after stroke occurrence. On the other hand, univariate logistic regression analysis showed reliable associations between risk of global PSF, risk of all PSF domains and anxious as well as depressive signs, reliable associations between risk of mental PSF and cognitive impairments over the second half year after stroke. Multivariate logistic regression analysis revealed that depressive signs and cognitive impairments were independent predictors of mental PSF over studied post-stroke period. Screening and early management of depressive signs, anxious signs and cognitive impairments probably may be helpful for PSF prevention over the second half year after stroke occurrence; Постинсультная усталость (ПИУ) является весьма распространенным феноменом и сопровождается разнообразными негативными последствиями. Цель исследования - идентифицировать социально-демографические и психологические характеристики пациентов, ассоциированные с определенными компонентами постинсультной усталости в течение второго полугодия после развития инсульта. Проведено последовательное обследование пациентов в определенных временных точках: спустя 6 месяцев (156 пациентов), 9 месяцев (139 пациентов) и 12 месяцев (128 пациентов) после развития ишемических или геморрагических инсультов. Наличие общей ПИУ, как и определенных ее компонентов (физический, психический, мотивационный, связанный с активностью) определяли с помощью многомерной шкалы усталости MFI-20. В результате проведенного одновариантного логистического регрессионного анализа каких-либо достоверных ассоциаций между большинством изучаемых факторов (пол, семейное положение, уровень образования, апатические нарушения, повышенная дневная сонливость, абдоминальное ожирение, артериальная гипертензия, ишемическая болезнь сердца, фибрилляция предсердий, сахарный диабет) и риском наличия как общей ПИУ, так и отдельных ее компонентов на протяжении второго постинсультного полугодия не выявлено; выявлены статистически достоверные ассоциации между риском общей ПИУ и всех ее компонентов и наличием тревожных и депрессивных симптомов. Определены статистически достоверные ассоциации между риском психической ПИУ и когнитивными нарушениями. Мультивариантный логистический регрессионный анализ показал, что депрессивные проявления и когнитивные нарушения являются независимыми предикторами риска развития психического компонента ПИУ за изучаемый постинсультный период. Авторами делается вывод, что раннее выявление и эффективная коррекция депрессивных и тревожных проявлений, а также когнитивных нарушений позволит проводить эффективную профилактику ПИУ в течение второго полугодия после возникновения инсульта; ფოსთინსულთური დაRლილობა (ფიდ) ვარმოადგენს საქმაოდ გავრცელებულ ფენომენს, მრავალმხრივი Tანმხლები ნეგათიური SედეგებიT. ქვლევის მიზანს Sეადგენდა ფაციენთებSი ინსულთისSემდგომი მეორე ეყვსი Tვის განმავლობაSი ფიდ-ის გარქვეულ ქომფონენთებTან ასოცირებული სოციალ-დემოგრაფიული და ფსიყოლოგიური მახასიTებლების იდენთიფიცირება. Cათარდა იSემიური და ჰემორაგიული ინსულთის Sემდეგ ფაციენთების Tანმიმდევრული ქვლევა დროის სხვადასხვა მონაქვეTებSი: 6 Tვის (156 ფაციენთი), 9 Tვის (139 ფაციენთი) და 12 Tვის Sემდეგ (128 ფაციენთი). ფიდ-ის საერTო ასევე, მისი ფიზიქურ, ფსიყიქურ, მოთივაციურ, აყთივობასTან დაქავSირებული ქომფონენთების არსებობა განისაზRვრა დაRლილობის მრავალგანზომილებიანი სქალიT - MFI-20. ერTვარიანთული რეგრესიული ანალი-ზიT რაიმე სარვმუნო ასოციაცია Sესვავლილ ფაყთორებს (სყესი, ოჯახური მდგომარეობა, განაTლების დონე, აფაTიური დარRვევები, მომათებული დRის Zილიანობა, აბდომინური სიმსუყნე, ართერიული ჰიფერთენზია, გულის იSემიური დაავადება, ვინაგულების ფიბრილაცია, Sაყრიანი დიაბეთი) და საერTო ფიდ-სა და მის ცალქეულ ქომფონენც Sორის ინსულთისSემდგომი მეორე ეყვსი Tვის განმავლობაSი არ გამოვლინდა. ერTვარიანთული რეგრესიული ანალიზიT მეSვეობიT აRმოCნდა საერTო ფიდ-ის და მისი ცალქეული ქომფონენთის სთათისთიქურად სარვმუნო ასოციაცია SფოTვიT და დეფრესიულ სიმფთომებTან, ასევე, ფსიყიქური ფიდ-ის რისქის - ქოგნითიურ დარRვევებTან. მულთივარიანთულმა რეგრესიულმა ანალიზმა აCვენა, რომ ფოსთინსულთურ ფერიოდSი დეფრესიული გამოვლინებები და ქოგნითიური დარRვევები ვარმოადგენენ ფიდ-ის ფსიყიქური ქომფონენთის განვიTარების დამოუქიდებელ ფრედიყთორებს. სავარაუდოა, რომ დეფრესიული და SფოTვიTი გამოვლინებების, ქოგნითიური დარRვევების ადრეული გამოვლენა და ეფეყთური ქორეყცია უზრუნველyოფს ფიდ-ის ფროფილაყთიქთიქას.
Features of the nociceptive flexor reflex in neuropathic dysesthetic pain in patients with multiple sclerosis
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.; Kryvchun, A. M.; Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Кривчун, Анжеліна Михайлівна
Neuropathic dysesthetic pain (NDP) is the most common type of neuropathic pain seen in patients with multiple sclerosis (MS). The study aims to determine the characteristics of the nociceptive flexor reflex (NFR) at the onset and features of the course of NDP in patients with MS. Two hundred forty-one patients with MS were included in the prospective study. Each patient received the PainDETECT questionnaire and was instructed on the rules for filling it out. In cases of diagnosis of NDP (according to the PainDETECT questionnaire >18 points), patients were invited to the clinic for an initial examination of NFR, which tentatively corresponded to the debut of NDP. A repeated study of NFR was carried out after 1 month. Patients who reported NDP during the 1-month study were invited to the next 3-month NFR study. As a control, an NFR study was conducted in 10 MS patients who had no pain during the last month. The neurophysiological study was performed using the Neurosoft MVP-2 electroneuromyography. Among patients with MS, NDP was associated with a significant decrease in NFR pain threshold and NFR threshold compared with patients without pain. The course of NDP was accompanied by a further decrease in NFR pain and NFR threshold at 1 and 3 months compared to the initial value. In addition, at the 3-month follow-up, patients with NDP still present had a significant reduction in NFR threshold compared with patients without NDP at that time. A decrease in the NFR threshold of 20% or more 1 month after the onset of NDP appeared to be a reliable prognostic marker of future NDP chronicity.
Limb-girdle muscular dystrophy, type 2a (calpainopathy): clinical observation
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Synhaivskyi, A. M.; Delva, M. Yu.; Purdenko, T. Y.; Pushko, O. O.; Tarianyk, K. A.; Sylenko, H. Ya.; Hryn, K. V.; Сингаївський, А. М.; Дельва, Михайло Юрійович; Пурденко, Тетяна Йосипівна; Пушко, Олександр Олександрович; Таряник, Катерина Анатоліївна; Силенко, Галина Ярославівна; Гринь, Катерина Вікторівна
The article illustrates a case study derived from our clinical observations, focusing on a patient diagnosed with limb-girdle muscular dystrophy, specifically type 2A, commonly known as calpainopathy. This is a group of rare genetic diseases of non-inflammatory genesis, which are based on a primary deficiency of muscle fibers due to their atrophy. To date, more than 30 different genetic forms of limb-girdle muscular dystrophies have been identified. The article outlines the clinical manifestations and diagnostic criteria associated with this condition. The disease has an autosomal recessive type of inheritance, accounting for about 30% of all cases, and occurs as a result of a point mutation in the CAPN3 gene (15q15.1 - q21.1). The normal product of the CAPN3 gene is the proteolytic protein calpain-3, which probably ensures cytoskeletal stability. Calpain-3 is the only member of the calpain family that is present in skeletal muscle and is involved in the regulation of various tissue processes. There are 2 clinical forms of calpainopathies 2A: Leyden-Möbius type is characterized by initial weakness of the pelvic girdle muscles, which eventually spreads to the shoulder girdle, while in Erb type, weakness first manifests itself in the shoulder girdle muscles, and after a few years - in the pelvic girdle muscles. In order to diagnose calpainopathy, the doctor should be guided by the anamnesis, clinical presentation, results of laboratory, functional and medical genetic studies, and histological examination of the affected muscle. Currently, there is no specific treatment for calpainopathy. Treatment is symptomatic in nature, aimed at normalizing the patient’s general condition, restoring lost functions and possibly slowing down the rate of disease progression. Dynamic patient monitoring and symptom management improve the possibility of extending the duration and quality of life. Метою дослідження було представлення клінічного випадку пацієнта з кальпаїнопатією з метою привертання уваги у сімейних лікарів, неврологів, фізичних терапевтів, педіатрів, травматологів та інших спеціалістів. Об’єкт і методи. Скарги, анамнез захворювання і життя, об’єктивний та неврологічний огляд, лабораторні, нейровізуалізаційні та нейрофізіологічні методи дослідження. Результати. Пацієнт А., 29 років, при госпіталізації скаржився на слабкість у кінцівках, особливо в ногах, схуднення мʼязів плечей, сідниць і стегон, збільшення в обʼємі гомілок, виражене порушення ходьби, труднощі при підйомах сходами та при вставанні з ліжка. Хворіє близько 5-ти років, коли почав відмічати слабкість у проксимальних мʼязах ніг, яка поступово наростала; близько 1,5 роки тому з’явилась слабкість у проксимальних мʼязах рук. Останні 2-ва роки відмічає прогресуючу зміну ходи. За медичною допомогою звернувся вперше. Хронічні захворювання заперечує. Рухові порушення в дитинстві не визначались. Відомо, що батько та мати пацієнта є родичами у третьому поколінні. У неврологічному статусі: зниження м’язового тонусу в проксимальних відділах кінцівок, переважно в ногах. Проба Барре «+» нижня. Сила в проксимальних відділах верхніх кінцівок, а саме у дельтоподібних м’язах та біцепсах, знижена до 4,0 балів. Сила в проксимальних відділах нижніх кінцівках, а саме, у привідних м’язах стегна, згиначах та розгиначах стегна, квадрицепсах знижена до 3,0-х балів. М’язова гіпотрофія лопаткових м’язів, більше справа, з формуванням «крилоподібних (виступаючих) лопаток». Також відмічається м’язова гіпотрофія проксимальних м’язів кінцівок із переважним ураженням біцепсів плечей, сіднично-стегнових м’язів, більше справа. Псевдогіпертрофія литкових мʼязів. Чутливість збережена. Хода утруднена, «качина». Відмічаються труднощі при підніманні сходами, при вставанні після присідання, позитивний симптом Говерса. Сколіотичні явища хребта, гіперлордоз поперекового відділу хребта. Когнітивні функції в нормі. У біохімічному аналізі крові: значне підвищення креатинфосфокинази, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, інші показники – в межах норми. МРТ головного мозку: речовина головного мозку без змін сигнальних характеристик. На електронейроміограмі виявлено характерні зміни потенціалу рухових одиниць за міопатичним типом. Аналізи на активність альфа-галактозидази та альфа-1,4-глюкозидази: норма. Консультація ендокринологом та кардіологом: даних за патологію на час огляду не виявлено. Медичним генетиком поставлений діагноз: кінцівково-поясна м’язова дистрофія, тип 2А (кальпаїнопатія). Враховуючі вищеописані дані пацієнту встановлено діагноз: Кінцівково-поясна м’язова дистрофія, тип 2А (кальпаїнопатія) з периферичним проксимальним тетрапарезом (легким у руках, помірним у ногах), міопатичним синдромом, помірним порушенням функції ходьби. Пацієнту було проведено нейрометаболічну, антиоксидантну, загальнозміцнювальну терапії, вітамінотерапію та фізіотерапевтичне лікування. Висновки. На сьогодні не існує специфічного лікування кальпаїнопатії, тому терапія має симптоматичний характер, направлена на нормалізацію загального стану пацієнта, відновлення втрачених функцій та ймовірне сповільнення швидкості прогресування. А динамічне спостереження за пацієнтом і вчасний менеджмент симптомів поліпшує можливість продовження тривалості життя та покращення його якості.
Migraine prodromal features in abdominally obese patients
(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Nikiforova, O. S.; Delva, M. Yu.; Нікіфорова, Олена Сергіївна; Дельва, Михайло Юрійович; Никифорова, Елена Сергеевна; Дельва, Михаил Юрьевич
Nowadays, it has been found that abdominal obesity (AO) can modify migraine clinical course. The purpose of the work was to study and to assess migraine prodrome characteristics in abdominally obese patients with episodic and chronic migraine. There were 96 episodic and chronic migraineurs examined with normal body weight and AO. Data were collected using structured questionnaires. In 76 cases (78.5%) migraine prodrome had been reported. Abdominally obese patients compared to normal body weight migraineurs had a higher rate of prodromal symptoms (83% vs. 75%) and experienced statistically higher mean number of prodromal symptoms per patient (4.0 (4.0-6.0) vs 6.0 (5.4-7.0). p<0.05). Abdominally obese migraine patients had increased risk of premonitory «hunger» (OR, 7.4; 95% CI, 2.2-25.2; p<0.01) as well as premonitory «food craving» (OR, 9.2; 95% CI, 2.7-31.3; p<0.01). Presence in abdominally obese migraineurs such prodromal signs as «hunger» and «food craving» were associated with increased risk of cutaneous allodynia – OR 6.0 (СІ, 1.2-30.6; p=0.03) and OR 7.4 (СІ, 1.3-43.0; p=0.01), respectively. In abdominally obese migraineurs intensities of prodromal eating behavior disorders had direct correlations with severity of cutaneous allodynia and migraine headache. AO is associated with statistically more frequent hunger feeling and food craving as prodromal signs. Presence and severity in abdominally obese migraineurs prodromal hunger feeling and food craving are associated with increased risk of cutaneous allodynia. In abdominally obese migraineurs intensities of prodromal eating behavior disorders haddirect correlations with severities of allodynia and migraine pain; На теперішній час встановлено, що абдомінальне ожиріння може впливати на клінічний перебіг мігрені. Метою роботи було оцінити особливості продромальної симптоматики у пацієнтів з епізодичною та хронічною мігренню, що мають абдомінальне ожиріння. Обстежено 96 пацієнтів з епізодичною і хронічною мігренню з нормальною масою тіла та абдомінальним ожирінням. Дані були зібрані з використанням структурованих анкет. 76 пацієнтів (78,5%) повідомляли про наявність мігренозного продрому. Пацієнти з абдомінальним ожирінням, в порівнянні із пацієнтами з нормальною масою тіла, мали більш високу частоту продромальних мігренозних симптомів (83% проти 75%) і відчували статистично вищу середню кількість продромальних симптомів на одного пацієнта (4,0 (4,0-6,0) проти 6, 0 (5,4-7,0), р <0,05). У пацієнтів з абдомінальним ожирінням та мігренню підвищувався ризик такого продромального симптому, як «підвищення апетиту» (ВШ, 7,4; 95% ДІ, 2,2-25,2; р <0,01), а також «зміна смакових вподобань» (ВШ, 9,2; 95% ДІ, 2,7-31,3; p <0,01). Наявність у пацієнтів з мігренню та абдомінальним ожирінням таких продромальних симптомів, як «підвищення апетиту» і «зміна смакових вподобань», були пов'язані з підвищеним ризиком розвитку шкірної алодинії - ВШ 6,0 (ДІ, 1,2-30,6; p = 0,03) і OШ 7, 4 (ДІ, 1,3-43,0; p = 0,01) відповідно. У пацієнтів з абдомінальним ожирінням та мігренню інтенсивність продромальних розладів харчової поведінки мала прямі кореляції зі ступенем вираженості шкірної алодинії і мігренозної цефалгії. Абдомінальне ожиріння асоціюється зі статистично більш частими продромальними симптомами «підвищення апетиту» і «зміна смакових вподобань». Наявність і вираженість у пацієнтів з мігренню та абдомінальним ожирінням таких продромальних симптомів, як «підвищення апетиту» і «зміна смакових вподобань», пов'язані з підвищеним ризиком розвитку шкірної аллодинии. У пацієнтів з мігренню та абдомінальним ожирінням інтенсивність продромальних симптомів у вигляді розладів харчової поведінки мала прямі кореляції з тяжкістюшкірної алодинії імігренозної цефалгії; В настоящее время установлено, что абдоминальное ожирение может влиять на клиническое течение мигрени. Целью работы было оценить особенности продромальной симптоматики у пациентов с эпизодической и хронической мигренью, имеющих абдоминальное ожирение. Обследовано 96 пациентов с эпизодической и хронической мигренью с нормальной массой тела и абдоминальным ожирением. Данные были собраны с использованием структурированных анкет. 76 пациентов (78,5%) сообщали о наличии мигренозного продрома. Пациенты с абдоминальным ожирением, по сравнению с пациентами с нормальной массой тела, имели более высокую частоту продромальних мигренозных симптомов (83% против 75%) и испытывали статистически достоверно большее среднее количество продромальных симптомов на одного пациента (4,0 (4,0-6,0) против 6, 0 (5,4-7,0), р <0,05). У пациентов с абдоминальным ожирением и мигренью повышался риск такого продромального симптома, как «повышение аппетита» (ОШ, 7,4; 95% ДИ, 2,2-25,2; р <0,01), а также «изменение вкусовых предпочтений» (ОШ, 9,2; 95% ДИ, 2,7-31,3; p <0,01). Наличие у пациентов с мигренью и абдоминальным ожирением таких продромальных симптомов, как «повышение аппетита» и «изменение вкусовых предпочтений», были связаны с повышенным риском развития кожной аллодинии - OШ 6,0 (ДИ, 1,2-30,6; p = 0,03) и OШ 7, 4 (ДИ, 1,3-43,0; p = 0,01) соответственно. У пациентов с абдоминальным ожирением и мигреньюинтенсивность продромальных расстройств пищевого поведения имела прямые корреляции со степенью выраженности кожной аллодинию и мигренозной цефалгии. Абдоминальное ожирение ассоциируется со статистически более частыми продромальными симптомами «повышение аппетита» и «изменение вкусовых предпочтений». Наличие и выраженность у пациентов с мигренью и абдоминальным ожирением таких продромальных симптомов, как «повышение аппетита» и «изменение вкусовых предпочтений» связаны с повышенным риском развития кожной аллодинии. У пациентов с мигренью и абдоминальным ожирением интенсивность продромальных симптомов в виде расстройств пищевого поведения имела прямые корреляции с тяжестью кожной аллодинии и мигренозной цефалгии.
Neurofibromatosis type I and its diagnostic criteria: a clinical observation
(Aluna Publishing, 2022) Purdenko, T. Y.; Delva, M. Yu.; Ostrovskaya, L. I.; Tarianyk, K. A.; Sylenko, H. Ya.; Pushko, O. O.; Purdenko, S. V.; Пурденко, Тетяна Йосипівна; Дельва, Михайло Юрійович; Островська, Людмила Йосипівна; Таряник, Катерина Анатоліївна; Силенко, Галина Ярославівна; Пушко, Олександр Олександрович; Пурденко, Сергій Володимирович
The aim - to consider the etiopathogenesis, the main clinical manifestations, diagnostic criteria of NF1, and present a clinical case from their practice. The paper analyzes the research findings in recent publications, focused on the studied issue using the methods of continuous sampling, synthesis and generalization, bibliosemantic evaluation and content analysis. In order to attract the attention of family physicians, neurologists, dermatologists, ophthalmologists, surgeons and other specialists, we present our own clinical observation of NF1. The patient was examined using the methods of neurological examination, as well as other laboratory and instrumental methods of research. Early diagnosis and medical examination of patients with NF1 is crucial for predicting and improving the quality of life of patients. NF1 is a complex disease where the cooperation of doctors of different specialties is important. A favorable prognosis for patients is associated with the possibility of early diagnosis of malignant transformation and timely treatment.
Neuroimaging characteristics and post-stroke fatigue within the first 6 months after ischemic strokes
(2017) Delva, M. Yu.; Delva, I. I.; Дельва, Михаил Юрьевич; Дельва, Ирина Ивановна; Дельва, Михайло Юрійович; Дельва, Ірина Іванівна
Aim - identify neuroimaging characteristics associated with different post-stroke fatigue (PSF) domains within first 6 months after ischemic strokes. There were enrolled in the study 107 patients with acute ischemic strokes. General PSF and certain PSF domains (global, physical, mental, motivational, activity-related) were measured by multidimensional fatigue inventory-20 (MFI-20) scale at hospital stay, in 1, 3 and 6 months after stroke occurrence. Brain MRI studies included cerebral infarct localization, planimetric measurements of infarct volumes, measurement of brain atrophy indexes (bifrontal, bicaudate, cortical atrophy indexes, width of third ventricle) and evaluation of leukoaraiosis severity, according to Fazekas scale. In univariate logistic regression analysis infarcts volumes as well as brain atrophy indexes were not significantly associated with risk of any PSF domain at any time points within first 6 months after ischemic strokes. On the other hand, it had been found reliable associations between subcortical infarcts and increased risk of PSF domains which are related just to physical activity (physical PSF, activity-related PSF) in 1 month after stroke onset and later, as well as reliable associations between infratentorial infarcts and risk of global PSF domain in 3 months after stroke and later. Moreover, it have been revealed significant direct associations between severity of white matter lesions and risk of mental PSF in 3 months after stroke onset and later. Subcortical infarcts may be risk factors for development of physical PSF domain, infratentorial infarcts – risk factors for development of global PSF domain, leukoaraiosis extension – risk factor for development of mental PSF domain but not early than 1 month after stroke occurrence; Цель - идентифицировать нейровизуализационные морфометрические характеристики с учетом данных магнитной резонансной томографии головного мозга, ассоциированных с определенными компонентами постинсультной усталости в течение первых 6 месяцев после инсульта. В исследование включено 107 пациентов с острым ишемическим инсультом. С помощью многомерной шкалы усталости - MFI-20 проводилось обследование пациентов в определенных временных точках после развития инсульта: в стационаре, спустя 1, 3, 6 месяцев после развития инсульта. Нейровизуализационная характеристика включала определение локализации инсульта, измерение объема церебральных инфарктов, индексов церебральной атрофии (бифронтальный и бикаудальный индексы, ширина третьего желудочка, индекс корковой атрофии), оценку выраженности лейкоареоза по шкале Fazekas. Унивариантный логистический анализ каких-либо достоверных ассоциаций между объемами церебрального инфаркта, индексами церебральной атрофии и частотой развития какого-либо компонента постинсультной усталости (ПИУ) в течение всего 6-месячного периода наблюдения не выявил. Выявлены прямые статистически достоверные ассоциации между наличием субкортикальных инфарктов и риском развития физической ПИУ спустя месяц после инсульта и позже, между наличием субтенториальных инфарктов и рис-ком развития глобальной ПИУ спустя 3 месяца после инсульта и позже, между выраженностью лейкоареоза и риском развития психического компонента ПИУ спустя 3 месяца после инсульта и позже. Пациенты с субкортикальными инсультами являются группой риска относительно развития физического компонента ПИУ, пациенты с инфратенториальными инсультами — группой риска развития общей ПИУ, а степень выраженности лейкоареоза достоверно повышает риск развития психической ПИУ, но не ранее, чем спустя 1 месяц после развития инсульта ; ქვლევის მიზანს ვარმოადგენდა ნეიროვიზუალი-ზაციური მორფომეთრული დახასიაTების იდენთიფიცირება Tავის თვინის მაგნითურ-რეზონანსული თომოგრაფიის მონაცენების გაTვალისვინებიT, რომლებიც ასიცირებულია ფოსთინსულთური დაRლილობის გარქვეულ ქომფონენთებTან ფირველი 6 Tვის განმავლობაSი ინსულთის Sემდეგ. ქვლევაSი CარTული იyო 107 ფაციენთი მვვავე ინსულთის Sემდეგ. დაRლილობის მრავალგანზომილებიანი სქალის - MFI-20 მეSვეობიT Cათარდა ფაციენთების გამოქვლევა დროის გარქვეულ მონაქვეTებSი იSემიური ინსულთის განვიTარების Sემდეგ: სთაციონარSი, ინსულთის განვიTარებიდან 1, 3 და 6 Tვის Sემდეგ. ნეიროვიზუალიზაციური დახასიაTება მოიცავდა ინსულთის ლოქალიზაციის განსახRვრას, ცერებრალური ინფარქთების მოცულობის და ცერებრალური ათროფიის ინდეყსების (ბიფრონთალური, ბიქაოდალური ინდეყსები, მესამე ფარქუWის სიგანე, ყერყოვანი ათროფიის ინდეყსი) გაზომვას, ასევე, ლეიქოარეოზის გამოხათულების Sეფასებას Fაზექას-ს სქალის გამოyენებიT. უნივარიანთულმა ლოგისითქურმა ანალიზმა ცერებრალურ ინფარქთის მოცულობას, ცერებრალური ათრიფიის ინდეყსებს და ფოსთინფარქთულ დაRლოლობის ქომფონენთების განვიTარებას Sორის 6 Tვის დაქვირვების Sედეგად არავიTარი სარვმუნო ასოციაციები არ გამოავლინა. გამოვლინდა ფირდაფირი სთათისთიქურად სარვმუნო ასოციაციები სუბქორთიქალურ ინფარქთებსა და ფიზიქური ფოსთინსულთური დაRლილობის განვიTარების რისქებს Sორის ინსულთის 1 Tვის Sემდეგ და მოგვიანებიT, ასევე, სუბთენთორულ ინფარქთებს და გლობალურ ფოსთინსულთურ დაRლილობის განვიTარების რისქებს Sორის,бლეიქოარეოზის გამოხათულებასა და ფოსთინსულთური დაRლილობის ფსიყიქური ქომფონენთის განვიTარების რისქებს Sორის 3 Tვის Sემდეგ და მოგვიანებიT. ფაციენთები სუბქორთიქალური ინსულთებიT ვარმოადგენენ ფოსთინსულთური დაRლილობის ფიზიქური ქომფონენთის განვიTარების რისქ ჯგუფს, ფაციენთები ინფრათენთორული ინსულთებიT ქი - ფოსთინსულთური საერTო დაRლილობის ჯგუფს; ლეიქოარეოზის გამოხათვის ხარისხი სარვმუნოდ აZლიერებს ფოსთინსულთური ფსიყიქური დაRლილობის განვიTარების რისქს ინსულთის განვიTარების 1 Tვის Sემდეგ.
Neurophysiological features of the nociceptive trigeminal pathway in abdominally obese migraineurs
(2020-04) Nikiforova, O. S.; Delva, M. Yu.; Нікіфорова, Олена Сергіївна; Дельва, Михайло Юрійович
The aim of this study were to assess clinical (cutaneous allodynia) and neurophysiological (R2 nBR component) markers of the nociceptive trigeminal-cervical pathway sensitization in the abdominally obese patients with episodic (EM) and chronic migraine (CM). Materials and methods: It had been recorded nBR within interictal period in 79 migraineurs with EM and CM who had abdominal obesity (AO) and normal body weight (NBW). Results: Patients with EM and AO had significantly lower pain thresholds than patients with EM and NBW – 0,55 (0,34-0,63) μV vs 0,70 (0,59-1,03) μV. The mean latency of R2 nBR component was significantly decreased in patients who had EM and AO (36,59 (31,95-42,41) ms) compared to patients who had EM and NBW(46,75 (42,93-52,34) ms). It had been revealed significant increasing of the mean amplitude of the component R2 nBR in patients who had EM and AO (158 (115-197) μV) compared to patients who had EM and NBW (124 (76-144) μV). In patients who had CM and AO, it had been found direct positive correlation between the amplitude of R2 nBR and severity of cutaneous allodynia – τ=0,4 (p=0,03), as well as found negative correlation between the latency of R2 nBR and severity of cutaneous allodynia – τ=-0,44 (p=0,02) within the interictal period of migraine. Conclusions: Neurophysiological findings may indirectly indicate faster migraine chronification in patients with EM and AO.
Occurrence and clinical evolution of neuropathic dysesthetic pain in multiple sclerosis (2-year prospective study)
(Полтавський державний медичний університет, 2023) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Дельва, Ірина Іванівна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.; Delva, I. I.
The occurrence and evolution of neuropathic dysesthetic pain in patients with multiple sclerosis during a 2-year observation period was studied. 241 patients were included in the study. Dysesthetic pain was diagnosed using the PainDETECT questionnaire. Patients with newly detected (recurrent) dysesthetic pain were examined at the beginning of the study, after 1, 3 and 6 months depending on the duration of the pain. Over a 2-year period, the cumulative risk of dysesthetic pain was 15.6 % (11.4 %–21.0 %), and the cumulative risk of recurrence was 8.8 % (3.0 %–23.0 %). The first detected (recurrent) dysesthesia lasted more than 3 months in two-thirds of cases. The first detected (recurrent) dysesthesia was mainly localized in the lower back and lower limbs. Patients described dysesthesia both at the time of its occurrence and later, indicating more than 2 descriptors (most often “burning”, “freezing” and “tingling”). The chronicity of dysesthetic pain was associated with the expansion of pain areas, with the transformation of the pain pattern (from pain attacks to constant pain), with a decrease in pain intensity.
Post-stroke fatigue and its dimensions within first 3 months after stroke
(Wiadomosci Lekarskie, 2017-01) Delva, I. I.; Lytvynenko, N. V.; Delva, M. Yu.; Дельва, Ірина Іванівна; Литвиненко, Наталія Володимирівна; Дельва, Михайло Юрійович
Post-stroke fatigue (PSF) is a common stroke complication with long-term negative consequences. Assess the qualitative and quantitative PSF characteristics during 3 month post-stroke period. There were examined 141 patients with acute ischemic or hemorrhagic strokes at hospital stay, in 1, 2 and 3 months after stroke. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS), multidimensional fatigue inventory-20 (MFI-20) and fatigue severity scale (FSS). 116 (82.3%) patients had ischemic strokes, 25 (17.7%) had hemorrhagic strokes. According to FAS and MFI-20" global fatigue" sub-scale, PSF was present, respectively, in 22.0% and 25.5% cases at hospital stay, in 38.3% and 35.5% cases in 3 month after stroke. The growing prevalence of PSF was based on significantly increasing the rates of PSD physical domain (from 28.4% to 41.1%) and the rates of PSF mental domain (from 19.1% to 31.9%). On the other hand, the rates of PSF activity-related component had been significantly reduced from 36.2% to 17.0% within observation period. Moreover, according to MFI-20, it had been revealed significant increasing of PSF intensities in global, physical and mental domains during first 3 post-stroke months. According to FSS value ranks, proportions of patients with" no PSF" had been decreased in 1.5 times due to simultaneously rising rates of" moderate" as well as" severe" PSF impacts on daily life. The PSF spreading is significantly increased during the first 3 post-stroke months due to increasing of rates and intensities of physical and mental PSF domains.
Post-stroke use of pioglitazone improves atherothrombotic hemispheric stroke outome in non-diabetic abdominally obese patients
(Українська медична стоматологічна академія, 2013) Delva, M. Yu.; Дельва, Михайло Юрійович
The aim of this study was to determine if abdominally obese patients taking pioglitazone after hospital admission for ischemic atherothrombotic hemispheric stroke had an improved clinical outcome. This prospective study evaluated 63 non-diabetic abdominally obese patients (class II obesity) aged 67.9±0.7 years (43% women) with acute ischemic atherothrombotic hemispheric stroke. Patients were matched for National Institutes of Health Stroke Scale score at admission, cerebral infarcts volume and pre-stroke disability. Patients were randomized into a control group (n=32) and a pioglitazone 30 mg/d group (n=31). Treatment with ioglitazone was initiated within 72 hours after the onset of stroke and continued up to 12 weeks. Favorable outcome was defined as modified Rankin scale (mRS) score ≤2 and Barthel index (BI) ≥85 at discharge, at 4 and 12 weeks. There was no any difference in functional outcomes at discharge. According to mRS, late favorable outcomes were more frequent in the pioglitazone group (OR 3.70; 95% CI 1.26 to 10.13; p=0.028 at 4 week; OR 3.68; 95% CI 1.18 to 10.60; p=0.04 at 12 week). Similar findings were observed with BI (OR 3.89; 95% CI 1.29 to 10.85; p=0.025 at 4 week; OR 4.04; 95% CI 1.22 to 12.11; p=0.03 at 12 week). Post-stroke use of pioglitazone is associated with improved late outcome in abdominally obese patients with acute atherothrombotic hemispheric stroke.
Prevalence and clinical characteristics of neuropathic pain in multiple sclerosis
(Полтавський державний медичний університет, 2022) Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.; Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна
Нейропатичний біль (НБ) при розсіяному склерозі (РС) є поширеним явищем, що обмежує соціальну активність пацієнтів, істотно впливає на рівень їх інвалідизації та якість життя. Мета дослідження – визначити розповсюдженість та клінічні характеристики НБ у пацієнтів з РС. Об’єкт і методи дослідження. Протягом 2-х років в дослідження залучений 321 пацієнт з РС – 110 чоловіків (34,3 %) та 211 жінок (65,7 %), віком від 21 до 55 років. У 247 випадках (76,9 %) спостерігався рецидивноремітучий, у 2 (0,6 %) – первинно прогресуючий та у 72 (22,5 %) – вторинно прогресуючий тип перебігу. В якості контролю залучено 83 практично здорових осіб (ПЗО) – 39 чоловіків (47 %) та 44 жінок (53 %) віком від 19 до 58 років. Обстеження пацієнтів проводили за структурованою схемою: з’ясовували, чи відмічали пацієнти будь-які болі протягом останнього місяця, а при наявності больових відчуттів деталізували їх характер. В аналіз не включали болі, як прояв вісцеральної патології. НБ визначали при одночасній наявності наступних показників шкал болю: шкала DN 4 ≥4 бали, шкала LANSS >12 балів, шкала PainDETECT >18 балів. В усіх інших випадках біль розглядався як ноцицептивний або змішаний. При заповненні шкали PainDETECT визначалася інтенсивність болю протягом останніх 4-х тижнів, локалізація болю та тип перебігу больового синдрому. Кількісні значення були представлені у вигляді медіани (Me) та інтерквартильного розмаху (Q1-Q3) (25 %-75 %). Достовірність відмінностей між кількісними ознаками проводили за допомогою парного U‑критерію Манна-Уітні. Якісні показники представлені у вигляді відсотків з вказанням 95 % довірчого інтервалу. Порівняння частот в окремих групах пацієнтів проводили за допомогою точного двобічного критерію Фішера. Кількісний аналіз частоти розвитку певної події в окремих групах проводили за допомогою показника «відношення шансів» з довірчим інтервалом 95 %. В усіх випадках достовірними вважали відмінності при р<0,05. Результати дослідження та їх обговорення. Протягом останнього місяця, серед пацієнтів з РС у 75,7 % (70,7 %-80,1 %) спостерігалися больові відчуття, що є достовірно більшим показником, ніж в групі ПЗО – 42,2 % (32,1 %-51,9 %). У пацієнтів з РС, порівняно з ПЗО, ймовірність виявлення больових відчуттів протягом останнього місяця виявилася збільшеною в 4,27 разів (2,58–7,08; p<0,0001), НБ загалом – в 4,43 разів (1,73–11,36; р=0,002), дизестезій – в 3,30 разів (1,28–8,52; р=0,01), не НБ загалом – в 3,81 разів (2,08–6,95; р<0,001). У пацієнтів з РС центральний НБ представлений дизестезіями – у 11,8 % (8,8 %-15,8 %), феноменом Лермітта – у 4,1 % (2,4 %-6,8 %) та тригемінальною невралгією – у 0,6 % (0,2 %-2,2 %) пацієнтів. У пацієнтів з центральними дизестезіями виявлено наступні паттерни болю: «постійний біль однакової інтенсивності» – 18,4 % (9,2 %-33,4 %), «постійний біль з періодами посиленої інтенсивності» – 42,1 % (27,9 %-57,8 %), «періодичний біль з безбольовими періодами» – 39,5 % (25,6 %-55,3 %). За якісними порівняннями пацієнти описували центральні дизестезії як печіння – 81,6 % (66,6 %-90,8 %), морозіння – 76,3 % (60,1 %-87,0 %), поколювання – 68,4 % (52,5 %-80,9 %), болюче затерпання – 65,8 % (49,9 %-78,8 %), стягування – 60,5 % (44,7 %-74,4 %), стискання – 47,4 % (32,5 %-62,7 %), простріли – 39,5 % (25,6 %-55,3 %). Центральні дизестезії у вигляді тільки одного відчуття були у 7,9 % (2,7 %-20,8 %), у вигляді 2-х відчуттів – у 26,3 % (15,0 %-42,0 %), у вигляді 3-х відчуттів – у 42,1 % (27,9 %-57,8 %), у вигляді 4-х відчуттів – у 18,4 % (9,2 %-33,4 %), у вигляді 5-ти відчуттів – у 5,3 % (1,5 %-17,3 %) пацієнтів. При феномені Лермітта достовірно частіше біль локалізувався в шиї та в спині, а при дизестезіях – в нижніх кінцівках. При аналізі топічних характеристик виявлено, що 23,7 % (13,0 %-39,2 %) пацієнтів мали центральні дизестезії в 1-й ділянці, 31,6 % (19,1 %-47,5 %) – в 2-х ділянках, 26,3 % (15,0 %-42,0 %) – в 3-х ділянках, 13,2 % (5,8 %-27,3 %) – в 4-х ділянках, 5,2 % (1,5 %-17,3 %) – в 5-ти ділянках тіла; при феномені Лермітта 7,7 % (1,4 %-33,3 %) пацієнтів відмічали болі в одній ділянці тіла, 46,2 % (23,2 %-70,9 %) – одночасно в 2-х ділянках, 30,8 % (12,7 %-57,6 %) – в 3-х ділянках та 15,3 % (4,3 %-42,2 %) – в 5-ти ділянках тіла. Інтенсивність дизестезій становила 6,0 (5,0–7,0) балів за візуальною аналоговою шкалою та достовірно не відрізнялася від інтенсивності болю при феномені Лермітта – 6,0 (6,0–7,0) балів.60,5 % (44,7 %-74,4 %) пацієнтів з центральними дизестезіями отримували протибольову терапію: нестероїдні протибольові препарати – 13,2 % (5,8 %-27,3 %), габапентиноїди – 13,2 % (5,8 %-27,3 %), трициклічні антидепресанти – 5,3 % (1,5 %-17,3 %), селективні інгібітори зворотнmого захоплення серотоніну – 7,9 % (2,7 %-20,8 %), одночасний прийом препаратів декількох груп – 21,1 % (11,1 %-36,3 %). При феномені Лермітта 84,6 % (57,8 %-95,7 %) пацієнтів отримували протибольову терапію, серед них: габапентиноїди – 38,5 % (17,7 %-64,5 %), трициклічні антидепресанти – 15,4 % (4,3 %-42,2 %), нестероїдні протибольові препарати – 7,7 % (1,4 %-33,3 %), карбамазепін – 7,7 % (1,4 %-33,3 %), одночасний прийом препаратів декількох груп – 15,4 % (4,3 %-42,2 %). Висновки. 1. Пацієнти з РС є групою підвищеного ризику виникнення як НБ, так і інших типів болю (ноцицептивного та змішаного). 2. У пацієнтів з РС центральний НБ представлений центральними дизестезіями, феноменом Лермітта та тригемінальною невралгією. 3. Центральний НБ у пацієнтів з РС в більшості випадків розповсюджується на декілька ділянок тіла з найчастішою локалізацією при феномені Лермітта – в шиї та спині, при центральних дизестезіях – в нижніх кінцівках.
RESLES — синдром оборотного ураження валика мозолистого тіла при вірусасоційованому енцефаліті
(Заславський О.Ю., 2017, 2017) Дельва, Михайло Юрійович; Євтушенко, Станіслав Костянтинович; Дельва, Ірина Іванівна; Delva, M. Yu.; Yevtushenko, S. K.; Delva, I. I.; Дельва, Михаил Юрьевич; Евтушенко, Станислав Константинович; Дельва, Ирина Ивановна
У статті наводиться опис клінічного випадку синдрому оборотного ураження валика мозолистого тіла (синдрому RESLES) у чоловіка 62 років на тлі вірусасоційованого енцефаліту. Синдром RESLES є гострою транзиторною енцефалопатією, що супроводжується минущими змінами валика мозолистого тіла за даними магнітно-резонансної томографії. Обговорюються основні етіологічні фактори, клінічна та нейровізуалізаційна картина, питання диференціальної діагностики, принципи лікування синдрому RESLES.
Single nucleotide polymorphism of -174G/C interleukin-6 gene in patients of different weight categories with non-lacunar strokes and its associations with clinical and functional stroke outcomes
(Українська медична стоматологічна академія, 2013) Delva, M. Yu.; Дельва, Михайло Юрійович
We studied the single nucleotid polymorphisms (SNP) distribution of -174 G/C interleukin-6 gene (IL-6) and determined its associations with functional outcomes after non-lacunar stroke in 33 patients with normal body weight and in 37 patients with abdominal obesity (AO) II class. The study has involved patients of similar age (56 to 65 years), with the similar clinical disease severity on admission (5-10 points according to NIHS scale), with relatively similar cerebral lesion volumes (from 10 to 20 cm3 ), without diabetes mellitus and severe co-morbidity. Abdominally obese patients II class with non-lacunar strokes have significantly more common 174 C allele of the IL-6 gene compared with patients with normal body weight (65% versus 45%, p<0,05). In patients with normal body weight G/G genotype of -174 G/C gene IL-6 was significantly associated with more severe acute stroke an increased rate of late "disabling" functional states (values of modified Rankin scale more then 2 points) in 12 weeks after stroke. AO II class hasn’t any patterns of clinical and functional outcomes distribution depending on SNP -174 G/C gene IL-6.
Thiazolidinediones and ischemic stroke (literature review and reasoning for the new potential treatment approaches)
(2012) Lytvynenko, N. V.; Delva, M. Yu.; Литвиненко, Наталія Володимирівна; Дельва, Михайло Юрійович
Stroke is a leading cause of death and disability among adult population. Many pathological events including inflammation, oxidative stress, and apoptosis contribute to the secondary neuronal death after stroke. The goal of this review is to discuss the therapeutic potential and putative mechanisms of neuroprotective properties of thiazolidinediones (peroxisome proliferatoractivated receptors-? agonists) at ischemic stroke. Thiazolidinediones have insulin-sensitizing and other additional pleiotropic properties. Ischemic neuroprotection afforded by thiazolidinediones has been involved anti-inflammatory, anti-oxidant, anti-apoptotic properties, as well as effects on endothelial function and repair. These novel actions of thiazolidinediones could offer some protection against the potentially enhanced damage of brain ischemia in patients with abdominal obesity and insulin resistance and may open new exciting lines of investigation on stroke treatment.
Апатичні порушення в гострому періоді інсультів: розповсюдженість, асоційовані фактори
(2017) Дельва, Михайло Юрійович; Дельва, Михаил Юрьевич; Delva, M. Yu.
Постінсультні апатичні порушення мають значимий негативний вплив на процеси реабілітації та на якість життя пацієнтів. Мета: вивчити розповсюдженість апатичних порушень та асоційовані з ними фактори в гострому періоді інсультів. Об'єкт і методи дослідження. Нами обстежено 173 пацієнта в гострому періоді ішемічних та геморагічних інсультів. Апатичні порушення фіксували в день виписки зі стаціонару за шкалою апатії G. Starkstein. Висновки. На момент виписки зі стаціонару частота апатичних порушень у пацієнтів з інсультами становить 22,5%. Ризик розвитку постінсультних апатичних порушень має прямі достовірні асоціації з наявністю когнітивних розладів (згідно Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій), наявністю підвищеної денної сонливості (згідно шкали денної сонливості Epworth) та зі ступенем функціонального дефекту (згідно модифікованої шкали Ренкіна); Постинсультные апатические нарушения имеют значимое негативное влияние на процессы реабилитации и на качество жизни пациентов. Цель: изучить распространенность апатических нарушений и ассоциированные с ними факторы в остром периоде инсультов. Объект и методы исследования. Нами обследовано 173 пациента в остром периоде ишемических и геморрагических инсультов. Апатические нарушения фиксировались в день выписки из стационара по шкале апатии G. Starkstein. Выводы. На момент выписки из стационара распространенность апатических нарушений у пациентов с инсульта¬ми составляет 22,5%. Риск развития постинсультных апатических нарушений имеет прямые достоверные ассоциации с наличием когнитивных расстройств (согласно Монреальской шкале оценки когнитивных функций), наличием повышенной дневной сонливости (согласно шкале дневной сонливости Epworth) и со степенью функционального дефекта, (согласно модифицированной шкале Рэнкина); Apathy is a disturbance of motivation evidenced by diminished goal-directed overt behavior, diminished goal-directed cognition and diminished emotional concomitants of goal-directed behavior. Apathy is thought to be a frequent complication of stroke and a disabling and stressor condition, both for patients and caregivers. But up to now apathy prevalence and factors associated with apathy in acute stroke patients are unknown. Aim: to study post-stroke apathy rate and to clarify the possible interconnections between the post-stroke apathy and patients' characteristics at hospital discharges. Methods. We enrolled in the study 146 patients with ischemic stroke and 27 patients with hemorrhagic strokes. It was investigated patients' age, gender, marital status, formal education level, pre-stroke employment status, tobacco smoking status, level of alcohol consumption. For anthropometric characteristics were used waist circumference. The co-morbidities included arterial hypertension, ischemic heart disease, atrial fibrillation and diabetes mellitus. Acute stroke complications during hospital stay included pneumonia, urinary tract infections and pyrexia. The severity of neurological deficit was evaluated with National Institute of Health Stroke Scale at day of admission and at day of hospital discharge. The patients' functional disability was determined by using modified Rankin scale at day of hospital discharge. Neuropsychological testing had been performed at time of hospital discharge: signs of anxiety were assessed by Hospital Anxiety and Depression Scale, apathy symptoms were assessed by the Starkstein apathy scale, cognitive impairments were evaluated by the Montreal cognitive assessment, daytime sleepiness was measured using Epworth sleepiness scale. Continuous variables were represented as mean±standard deviation and categorical data were represented by number and percentage. Univariate logistic regression analysis were performed to analyze the odds ratio (OR) with 95% confidence intervals (CI) of significant factors associated with post-stroke apathy. P-value less 0.05 was taken to indicate statistical significance. Results. At time of hospital discharge the rate of apathetic impairment was 22.5%. The majority of investigated factors didn't have any significant relations with risk of post-stroke apathy. However, cognitive impairments, increased daytime sleepiness and degree of post-stroke functional disability were directly associated with risk of post-stroke apathy. Univariate logistic regression analysis showed that patients with post-stroke apathy at time of hospital discharge had more common cognitive impairments (OR), 2,70; 95% CI, 1,24-5,87; p=0,01), as well as more common increased daytime sleepiness (OR 2,52; 95% CI, 1,21-5,25; p=0,01). Increased risk of post-stroke apathy in patients with cognitive impairment could be explained perhaps by the fact that cognitive decline may limit the patient's ability to organize and to continue expedient behavior. In addition, apathetic and cognitive disorders can be the result of the same brain regions lesion (eg, frontal lobes and subcortical structures). In addition, it has been demonstrated that the modified Rankin scale score increment of 1 point was significantly associated with higher risk of post- stroke apathy at time of hospital discharge (OR, 1,58; CI, 1,11-2,42; p=0,01). Conclusions. 1. The rate of post- stroke apathy at time of hospital discharge is 22,5%. 2. Risk of post-stroke apathy has direct associations with an cognitive impairments according to MoCA test, increased daytime sleepiness according to Epworth sleepiness scale and disabling functional conditions according to modified Rankin scale.
Влияние аторвастатина и пиоглитазона на адипокиновый профиль и состояние инсулинорезистентности после ишемических атеротромботических гемисферальных инсультов у пациентов с абдоминальным ожирением
(Смоленская государственная медицинская академия, 2013) Дельва, Михаил Юрьевич; Литвиненко, Наталья Владимировна; Delva, M. Yu.; Lytvynenko, N. V.; Дельва, Михайло Юрійович; Литвиненко, Наталія Володимирівна
Нами изучено влияние постинсультного приема пиоглизазона (30 мг/сут) и аторвастатина (20 и 40 мг/сут) в течение 90 дней на адипокиновый профиль и состояние инсулинорезистентности при ишемических атеротромботических гемисферальных инсультах у пациентов с абдоминальным ожирением II степени. Прием пиоглитазона ассоциировался с достоверным увеличением после инсульта уровня циркулирующего адипонектина на 10-е сут. (49,3±2,6 мкг/мл против 34,0±2,8 мкг/мл в контрольной группе, р<0,05) и на 90-е сут. (53,8±2,2 мкг/мл и 42,5±3,8 мкг/мл, соответственно, р<0,05). Пиоглитазон достоверно уменьшал индекс инсулинорезистентности HOMA-IR на 10-е сут. (1,23±0,37 против 2,10±0,26, р<0,05) и на 90-е сут. (1,40±0,35 и 3,06±0,45, соответственно, р<0,05) после инсульта. Аторвастатин независимо от суточной дозы, не влиял на адипокиновый профиль и показатели инсулинорезистентности в постинсультном периоде.; Effects of post-stroke intake of pioglitazone (30 mg daily) and atorvastatin (20 or 40 mg per day) for 90 days on adipokine profile and insulin resistance in abdominally obese (class 2 obesity) patients with acute ischemic atherothrombotic hemispheric stroke have been studied. Pioglitazone use was associated with significant increase in circulating adiponectin on 10th day (49.3±2.6 mg/ml vs 34.0±2.8 mg/ml in the control group, p<0.05) and on 90th day after stroke (53.8±2.2 mg/ml vs 42.5±3.8 mg/ml, respectively, p<0.05). Moreover, pioglitazone led to significant decrease in insulin resistance index HOMA-IR on 10th day (1.23±0.37 vs 2.10±0,26 in the control group, p<0.05) and on the 90th day after stroke (1.40±0.35 vs 3.06±0.45, respectively, p<0.05). Whereas, atorvastatin intake, regardless of the daily dosage, did not affect the adipokine profile and insulin resistance.
Вплив аторвастатину на клініко-функціональні показники при ішемічних атеротромботичних інсультах у осіб з абдомінальним ожирінням
(Вісник проблем біології і медицини, 2012) Литвиненко, Наталія Володимирівна; Дельва, Михайло Юрійович; Литвиненко, Наталья Владимировна; Дельва, Михаил Юрьевич; Lytvynenko, N. V.; Delva, M. Yu.
Нами вивчено вплив постінсультного прийому аторвастатину в дозі 20 мг і 40 мг на добу, протягом 90 діб, на динаміку неврологічного дефіциту та динамку функціонального відновлення при первинних ішемічних атеротромботичних інсультах у осіб з абдомінальним ожирінням, при відсутності цукрового діабету. Виявлено, що при прийомі аторвастатину, незалежно від дози препарату, регрес неврологічного дефіциту, починаючи з 7-ї доби, достовірно більш виражений. Ця ж закономірність простежується аж до 12-го тижня після інсульту. Крім того, незалежно від дози аторвастатину, «повноцінне» функціональне відновлення згідно модифікованої шкали Ренкіна (< 2), та «позитивні» показники самообслуговування, згідно індексу Бартел (> 85), фіксуються достовірно частіше через 12 тижнів після інсульту, ніж в контрольній групі. Також при прийомі 40 мг аторвастатину достовірно частіше спостерігається «повноцінне» функціональне відновлення, ніж у пацієнтів контрольної групи на момент виписки зі стаціонару. Нами изучено влияние постинсультного приема аторвастатина в дозе 20 мг и 40 мг в сутки (на протяжении 90 суток) на динамику неврологического дефицита и динамику функционального восстановле-ния при первичных ишемических атеротромботических инсультах у лиц с абдоминальным ожирением при отсутствии сахарного диабета. Выявлено, что при приеме аторвастатина, независимо от дозы препара-та, регресс неврологического дефицита, начиная с 7-х суток, достоверно более выраженный. Эта законо¬мерность прослеживается до 12-й постинсультной недели. Кроме того, независимо от дозы аторвастати¬на, «полноценное» функциональное восстановление, согласно модифицированной шкале Рэнкина (< 2), и «положительные» показатели самообслуживания, согласно индексу Бартелл (> 85), фиксируются достовер¬но чаще через 12 недель после инсульта, чем в контрольной группе. Также при приеме 40 мг аторвастатина на момент выписки со стационара достоверно чаще наблюдается «полноценное» функциональное восста¬новление, по сравнению с пациентами контрольной группы. We studied the effects of post-stroke using atorvastatin in different doses (20 mg and 40 mg daily) for 90 days on the dynamics of neurological indicators, indicators of disability and functional recovery in abdomi¬nally obese patients with primary ischemic atherothrombotic stroke and without diabetes mellitus. It was found that regardless of drug’s dose, the use of atorvastatin leads to significant regression of neurological deficit from 7th day after stroke up to 12th poststroke week in comparison with control group. In addition, regardless of atorvastatin dose, the rates of conditionally «satisfactory» functional recovery according to modified Rankin scale (< 2) and con¬ditionally «positive» level of self-care according to Barthel index (> 85) were significantly increasedr at 12th week af¬ter stroke in comparison with control group. Moreover, atorvastatin 40 mg per day was associated with significantly more frequent «satisfactory» functional recovery at the time of discharge.

Перегляд за Автор "Delva, M. Yu."

Результатів на сторінці

Налаштування сортування