Перегляд за Автор "Gritsenko, M."
Зараз показуємо 1 - 16 з 16
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ 30–річний досвід лікування інвагінації кишечнику у дітей власним способом(Івано-Франківський національний медичний університет, 2016) Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Питання об’єктивізації та вибору показань до консервативного лікування інвагінації кишечнику у дітей залишаються предметом дискусії. Проаналізовано досвід лікування 249 ( 172 хлопчики та 77 дівчаток) дітей з інвагінацією кишечнику віком від 2-х місяців до 13 років. Всього спостерігалося 265 випадків інвагінації кишечнику, включаючи 16 випадків рецидиву у 11 дітей. Консервативне лікування виконане 178 дітям (71,5%), оперована 71 дитина (28,5%). Для проведення аналізу діти були розподілені на 3 груп відповідно трьом десятирічним періодам. При статистичному аналізі відмічено зменшення кількості хворих за останнє десятиліття зі збільшенням числа дітей віком старше 1 року. В перший період відбулося впровадження наскрізної аероінсуффляції розробленої автором з відмовою від рентгенологічного контролю. В експерименті були розроблені способи об’єктивізації критеріїв консервативної дезінвагінації шляхом наскрізної аероінсуффляції. В другий період розроблений алгоритм лікування інвагінації кишечнику, розширені показання до консервативної дезінвагінації. У 5(22,7%) дітей з 22 дітей з давністю захворювання понад 24 години та у 6 (46,2%) з 13 дітей віком старше 1 року дезінвагінація виконана консервативно. В третій період розширені показання до консервативної дезінвагінації. У 11(57,9%) дітей з 19 дітей з давністю захворювання понад 24 години та у 20 (74,1%) з 27 дітей віком старше 1 року дезінвагінація виконана консервативно. З 14 дітей віком старше 1 року, що були оперовані, анатомічна причина виявлена у 4 (28,5%). Проаналізовано досвід лікування 11 дітей з 16-ма рецидивами кишкової інвагінації. В 7 випадках виконано консервативну дезінвагінацію, 4 дітей оперовано. В жодному випадку при оперативних втручаннях анатомічних причин, що могли викликати інвагінацію, не виявлено. Летальних випадків за період, що аналізувався, не було. Наскрізна аероінсуффляція є ефективним та об’єктивним методом консервативної дезінвагінації у дітей. Спроба консервативної дезінвагінації можлива у переважної більшості хворих при відсутності ознак перитоніту. Давність захворювання, вік хворого та наявність рецидиву не є абсолютними критеріями у виборі лікувальної тактики при інвагінації кишечнику; Вопросы объективизации и выбора показаний к консервативному лечению инвагинации кишечника у детей остаются предметом дискуссии. Проанализирован опыт лечения 249 (172 мальчика и 77 девочек) детей с инвагинацией кишечника в возрасте от 2-х месяцев до 13 лет. Всего наблюдалось 265 случаев инвагинации кишечника, включая 16 случаев рецидива у 11 детей. Консервативное лечение выполнено 178 детям (71,5%), оперирован 71 ребенок (28,5%). Для проведения анализа дети были распределены на 3 группы соответственно трем десятилетним периодам. При статистическом анализе отмечено уменьшение количества больных за последнее десятилетие с увеличением числа детей старше 1 года. В первый период начато внедрение сквозной аероинсуффляции разработанной автором с отказом от рентгенологического контроля. В эксперименте были разработаны способы объективизации критериев консервативной дезинвагинация путем сквозной аероинсуффляции. Во второй период разработан алгоритм лечения инвагинации кишечника, расширенны показания к консервативной дезинвагинация. У 5 (22,7%) детей с 22 детей с давностью заболевания более 24 часов и у 6 (46,2%) из 13 детей старше 1 года дезинвагинация выполнена консервативно. В третий период расширенны показания к консервативной дезинвагинация. У 11 (57,9%) из 19 детей с давностью заболевания более 24 часов и в 20 (74,1%) из 27 детей старше 1 года дезинвагинация выполнена консервативно. Из 14 оперированных детей старше 1 года анатомическая причина выявлена у 4 (28,5%). Проанализирован опыт лечения 11 детей с 16-ю рецидивами кишечной инвагинации. В 7 случаях выполнено консервативную дезинвагинация, 4 детей оперированы. Ни в одном из случаев при оперативных вмешательствах анатомических причин, которые могли вызвать инвагинацию, не обнаружено. Летальных случаев за анализируемый период не было. Сквозная аероинсуффляция является эффективным и объективным методом консервативной дезинвагинация у детей. Попытка консервативной дезинвагинация возможна у подавляющего большинства больных при отсутствии признаков перитонита. Давность заболевания, возраст больного и наличие рецидива не являются абсолютными критериями в выборе лечебной тактики при инвагинации кишечника; The issues on objectification and selection of indications for non-surgical reduction of bowel intussusception in children are still remaining challenging and disputable. This article presents the 3 decade experience in the treatment of this condition involved 249 pediatric patients (172 boys and 77 girls) aged from 2 months up to 13 years. The study was based on 265 cases of bowel intussusception, including 16 cases of recurrence in 11 children. Non-surgical treatment was performed on in 178 children (71.5%), 71 children (28.5%) were operated on. To analyze and to clarify the shifts might occur for 3 decades the children were divided into 3 groups according to three ten-year periods. The analysis of statistical data demonstrated the decrease in the number of patients over the past decade with increasing number of children aged over 1 year. The 1st decade was characterized by the development and experimental substantiation of through-flow pneumatic insufflation, its clinical testing and implementation with following rejection of radiographic guidance. The ways ensuring objectification criteria of non-surgical intussusception by through-flow pneumatic insufflation were developed experimentally. The 2nd decade (1996 – 2005) was marked by elaborating the algorithm of bowel intussusception reduction and broadening the indications for non-surgical disinvagination. 5 (22.7%) children out of 22 whose condition lasted over 24 hours since the onset of symptoms and 6 (46,2%) out 13 aged over 1 year were performed on non-surgical intussusception reduction. The 3rd decade was characterized by broadening the indications for non-surgical treatment. 11 (57.9%) children out of 19 whose condition lasted over 24 hours passed through non-surgical reduction. There were 27 children aged over 1 year, 7 (25.9%) of them were operated on, 20 (74.1%) patients were performed on non-surgical intussusception reduction. Only in 4 (28,5%) out of 14 aged over 1 year who were operated on, we found out anatomic causes of the condition. We have analised the experience in treating 11 children with 16 recurrences of bowel intussusception. In 7 cases we performed non-surgical reduction, 4 children were operated on. No anatomical causes or predispositions to intussusception were observed during the surgeries in these cases. No lethal outcomes were registered for the period studied. Thus, through-flow pneumatic insufflation is a quite effective and objective technique of non-surgical bowel intussusception reduction in infants. Attempts of non-surgical bowel intussusception bowel can be performed on in the majority of patients with no signs of peritonitis. The duration of the condition, age of patients and the presence of recurrence should not be considered as absolute criteria in choosing treatment tactics in managing bowel intussusceptionДокумент Вибір способу інтубації тонкої кишки у дітей з гострою хіругічною патологією органів черевної порожнини(Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, 2008) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Момотов, Олександр Григорійович; Момотов, Александр Григорьевич; Момотов, O.Проведено аналіз результатів лікування 125 дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом, яким було виконано ітубацію кишечнику. Трансанальна інтубація була виконана 60 дітям, назоінтестинальна інтубація – 47 дітям, інтубація через апедикоцекостому – 18. Вибір способу інтубації не впливає на динаміку показників ендогенної інтоксикації та відновлення перистальтичної активності кишечнику; Проведен анализ результатов лечения 125 детей с острой кишечной непроходимостью и распостраненным перитонитом, которым была выполнена интубация кишечника. Трансанальная интубация была выполнена 60 детям, назоинтестинальная интубация – 47 детям, интубация через аппендикоцекостому – 18. Выбор способа интубации не влияет на динамику показателей эндогенной интоксикации и восстановление перистальтической активности кишечника; The results of using small bowel intubation in treatment of 125 children with acute ileus and diffuse peritonitis has been analysed. Transanal intubation was carried out in 60 cases, nasointestinal intubation in 47, intubation through appendicocecostomy in 18. The method chosen does not influence the dynamics of indices of endogenic intoxication and recovery of intestine peristaltic activityДокумент Відкриті методи декомпресії тонкої кишки у дітей(ДП "Преса", 2006) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Ксьонз, Ігор Володимирович; Ксёнз, Игорь Владимирович; Ksyonz, I.Проаналізовано досвід використання „відкритих” методів декомпресії тонкої кишки у 29 дітей з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини. Ентеростомія виконувалася в 4 випадках, апендикостомія в 21, цекостомія в 4, сигмостомія в 1. Для попередження інфікування черевної порожнини під час інтубації використовувався зонд власної конструкції. Для корекції синдрома ентеральної недостатності проводилася ентеральна череззондова терапія. Запропонований спосіб ентеростомії у хворих з дивертикулом Меккеля; Проанализирован опыт использования „открытых” методов декомпрессии тонкой кишки у 29 детей с острой хирургической патологией органов брюшной полости. Ентеростомія призведена в 4 случаях, аппендикостомия в 21, цекостомия в 4, сигмостомия в 1. Для предупреждения инфицирования брюшной полости во время интубации использовался зонд собственной конструкции. Для коррекции синдрома энтеральной недостаточности проводилась энтеральная чреззондовая терапия. Предложен способ энтеростомии у больных с дивертикулом Меккеля; The experience of using “open” methods of intestinal decompression in 29 children with acute surgical pathology of abdominal cavity organs has been analysed. Enterostomy has carried out in 4 cases, appendicostomy - in 21, cecostomy – in 4, sigmoidostomy – in 1. An intestinal tube of our own design has been used to prevent infecting abdominal cavity during intubation. To correct the enteral insufficiency syndrome the enteral transtube therapy has been applied. The method of enterostomy in patients with Meckel’s diverticulum has been offered.Документ Дивертикул Меккеля та його ускладнення в хірургії дитячого віку(ДП "Преса", 2006) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Узагальнено досвід лікування 114 дітей з патологією дивертикула Меккеля. У 52 дітей дивертикул Меккеля був випадковою знахідкою, у 25 викликав кишкову непрохідність, у 19 діагностовано дивертикуліт, у 12 – кровотечу з дивертикула Меккеля, у 6 дітей дивертикул був у складі грижового вмісту при пахових та ембріональних грижах. Всі діти з патологією дивертикула Меккеля одужали. Методом хірургічного лікування була субсерозна резекція. Запропоновано використання дивертикула Меккеля для декомпресії тонкої кишки при гострій хірургічній патології органів черевної порожнини; Обобщен опыт лечения 114 детей с патологией дивертикула Меккеля. У 52 детей дивертикул Меккеля был случайной находкой, у 25 вызывал кишечную непроходимость, у 19 диагностирован дивертикулит, у 12 – кровотечение из дивертикула Меккеля, у 6 детей дивертикул был в составе грыжевого содержимого при пахових и эмбриональных грыжах. Все дети с патологией дивертикула Меккеля выздоровели. Методом хирургического лечения была субсерозная резекция. Предложено использование дивертикула Меккеля для декомпресии тонкой кишки при острой хирургической патологи органов брюшной полости; The experience of treatment of 114 children with Meckel’s diverticulum pathology has been generalized. Meckel’s diverticulum was found by chance in 52 children, it caused acute ileus in 25 children, diverticulitis was diagnosided in 19 cases, intestinal bleeding was diagnosided in 12 cases, 6 children had diverticulum as a part of hernial sac contents in inguinal and embryonic hernia. All children having Meckel’s diverticulum recovered. The method of surgical treatment was subserous resection. The use of Meckel’s diverticulum for intestinal decompression at acute surgical pathology of abdominal cavity organs has been offered.Документ Дивертикул Меккеля та його ускладнення у дітей(ДП «Преса», 2010) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, M.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, Y.Узагальнено досвід лікування 144 дітей з патологією дивертикула Меккеля. У 64 дітей дивертикул Меккеля був випадковою знахідкою, у 31 викликав кишкову непрохідність, у 30 діагностовано дивертикуліт, у 13 – кровотечу з дивертикула Меккеля, у 6 дітей дивертикул був у складі грижового вмісту при пахових та ембріональних грижах. Методом хірургічного лікування була субсерозна резекція. Запропоновано використання дивертикула Меккеля для декомпресії тонкої кишки при гострій хірургічній патології органів черевної порожнини; Обобщен опыт лечения 144 детей с патологией дивертикула Меккеля. У 64 детей дивертикул Меккеля был случайной находкой, у 31 вызывал кишечную непроходимость, у 30 диагностирован дивертикулит, у 13 – кровотечение из дивертикула Меккеля, у 6 детей дивертикул был в составе грыжевого содержимого при паховых и эмбриональных грыжах. Методом хирургического лечения была субсерозная резекция. Предложено использование дивертикула Меккеля для декомпрессии тонкой кишки при острой хирургической патологи органов брюшной полости; The experience of treatment of 144 children with Meckel’s diverticulum pathology has been generalized. Meckel’s diverticulum was found by chance in 64 children, it caused acute ileus in 31 children, diverticulitis was diagnosided in 30 cases, intestinal bleeding was diagnosided in 13 cases, 6 children had diverticulum as a part of hernial sac contents in inguinal and embryonic hernia. The method of surgical treatment was subserous resection. The use of Meckel’s diverticulum for intestinal decompression at acute surgical pathology of abdominal cavity organs has been offeredДокумент Ентеростомія у комплексі хірургічного лікування новонароджених із захворюваннями та вадами розвитку кишечника(ТОВ "Група компаній "Мед Експерт", 2018) Ксьонз, Ігор Володимирович; Ксёнз, Игорь Владимирович; Ksyonz, I.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Тривале позбавлення функції дистальних відділів кишечника приводить до розвитку в них гіпотрофії та глибокому пригніченню моторної функції, що призводить до затримки кишкового вмісту на рівні анастомозу з небезпекою неспроможності його швів. Запропоновано новий спосіб підготовки відключеної кишки та об’єктивізації її готовності до реконструктивної операції. Спосіб передбачає, що в післяопераційному періоді у дитини з подвійною кишковою стомою збирають кишковий вміст з проксимального сегмента кишки. Кишковий вміст з допомогою шприцу та зонду порціями вводять в дистальний сегмент через стому. Початковий об’єм кишкового вмісту, що вводиться через стому, 1-2 мл з поступовим його збільшенням до повного об’єму, що отримується з проксимального сегменту кишки. Паралельно проводиться ретроградне гідротренування відключеної кишки за допомогою очисних клізм. Готовність відключеної кишки оцінюють по появі випорожнень природнім шляхом після очисних клізм та самостійно; Длительное лишение функции дистальных отделов кишечника приводит к развитию в них гипотрофии и глубокому угнетению моторной функции, что приводит к задержке кишечного содержимого на уровне анастомоза с опасностью несостоятельности его швов. Предложен новый способ подготовки отключенной кишки и объективизации ее готовности к реконструктивной операции. Способ предусматривает, что в послеоперационном периоде у ребенка с двойной кишечной стомой собирают кишечное содержимое из проксимального сегмента кишки. Кишечное содержимое с помощью шприца и зонда порциями вводят в дистальный сегмент через стому. Начальный объем кишечного содержимого, который вводится через стому, 1-2 мл с постепенным его увеличением до полного объема, получаемого из проксимального сегмента кишки. Параллельно проводится ретроградная гидротренировка отключенной кишки с помощью очистительных клизм. Готовность отключенной кишки оценивают по появлению стула естественным путем после очистительных клизм и самостоятельно; Prolonged deprivation of the function of the distal intestinal sections leads to the development of hypotrophy in them and profound depression of motor function, which leads to delayed intestinal contents at the level of anastomosis with the risk of failure of its sutures.A new method of preparing the cut in the intestine and objectifying its preparation for reconstructive surgery is proposed.The method assumes that in the postoperative period, a child with a double-intestinal stoma collect the intestinal contents from the proximal segment of the intestines.Intestinal contents are injected into the distal segment through a stomach with a syringe and a probe.The initial volume of intestinal contents,which injected through the stomach is 1-2 ml with a gradual increase to full volume, which is obtained from the proximal segment of the intestine.In parallel, retrograde hydrotraining of the intestinal tract with the help of clearing enema is conducted.Preparedness of the cut intestine is assessed on the basis of the appearance of defecation naturally after the cleansing enema and by itself.Документ Етапи та напрямки психологічної роботи з сім'ями дітей, що мають тяжкі вроджені вади розвитку(Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", 2015) Пономаренко, Віктор Михайлович; Пономаренко, Виктор Михайлович; Ponomarenko, V.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.У нових умовах проблема спадкової та вродженої патології, насамперед вроджених вад розвитку і хромосомних хвороб, є надзвичайно актуальною. За останні десятиліття вона набула серйозного медичного та соціально-економічного значення. Тривале і складне лікування хворих з вродженою патологією розвитку, необхідна медико-педагогічна корекція дефектів, а також соціальна адаптація та допомога дітям-інвалідам вимагають значного часу, фінансових і матеріально-технічних ресурсів. Одним з основних напрямків сучасної неонатології є вивчення хірургічної патології новонароджених, зокрема, вроджених вад розвитку, які є однією з основних причин перинатальної та малюкової смертності. Вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту і передньої черевної стінки зустрічаються з частотою 13 - 26,4 на 10000 живонароджених дітей, діафрагмальна грижа з частотою 2,5- 5,0 на 10000 живонароджених дітей. У структурі всіх вроджених аномалій вони досягають 29,1%, посідаючи третє місце. Одним з ефективних методів, що дозволяє в період вагітності встановити вади розвитку є ультразвукове дослідження плода. Оптимальні терміни для виявлення вроджених вад розвитку травного тракту - 12-23 тижні терміну гестації. Крім суто медичних аспектів при діагностиці вроджених вад розвитку, які піддаються хірургічній корекції, існує і інший - психологічний аспект. Не викликає сумнівів необхідність психолого-корекційної роботи з батьками та членами родини в пренатальному періоді (від встановлення діагнозу до пологів), на всіх етапах хірургічного лікування та післяопераційного періоду, незалежно від їх тривалості. При виявленні ускладнень медико-психологічний супровід має включати максимально точне встановлення діагнозу експертною комісією, детальне інформування батьків про діагноз та всі сучасні методи лікування цього захворювання, консультації з фахівцями, які мають досвід в лікуванні саме цієї вади. Виділяють кілька типів (схем) поведінки батьків при діагностиці в їхньої дитини вродженої вади розвитку: компенсовані сім'ї, де приймається дитина та її дефект (23%), сім'ї з реакціями заперечення своєї дитини (25%), сім'ї з синдромом «равлика» (26%), неблагополучні сім'ї, сім'ї з досить низьким, незадовільним соціокультурним статусом (26%). Реалізація психологічного типу сім'ї починається з моменту встановлення діагнозу. Вся психолого-корекційна робота є багатоаспектною, комплексною і в своїй основі має ряд принципів, дотримання яких забезпечує ефективність результату впливу: принципи гуманізації та емпатичного відношення, єдності діагностики та корекції, гармонізації внутрішньородинних відносин, формування позитивного мислення по відношенню до дитини, надання особистностно-орієнтованої допомоги, оптимізації виховних прийомів, створення позитивного план-проекту, єдності в роботі медичного персоналу, психолого-педагогічної групи та родини. Психолого-корекційна робота проводиться в трьох основних векторах (напрямках): психологічне вивчення проблеми, психологічне консультування родин та психолого-педагогічна і психолого-корекційна робота з членами родини. Пренатальне встановлення діагнозу вродженої вади розвитку викликає у батьків емоційний шок, стан психологічного дискомфорту, в деяких випадках психоемоційний стрес з елементами емоційного відторгнення дитини. Реакція батьків на звістку, що їх дитина має ваду розвитку характеризується наступною фазністю: фаза шоку, реактивності, адаптивна фаза, фаза орієнтування. Після народження дитини основним психотравмуючим фактором є перебування в атмосфері невизначеності, очікування хірургічного лікування та його результатів. Психологічна робота, направлена на формування позитивного мислення, вирішує наступні задачі: корекція неконструктивних форм поведінки батьків, раціональне усвідомлення батьками проблем їх дитини, корекція внутрішньородинних взаємин до оптимальних. В наступному, цілями психологічної реабілітації сімей, де виховується дитина з вадою розвитку, є реконструкція ієрархії життєвих цінностей батьків хворої дитини, здійснення особистісного зростання батьків в процесі взаємодії зі своєю дитиною; В новых условиях проблема наследственной и врожденной патологии, прежде всего врожденных пороков развития и хромосомных болезней, является чрезвычайно актуальной. За последние десятилетия она приобрела серьезное медицинское и социально-экономическое значение. Длительное и сложное лечение больных с врожденной патологией развития, необходимость медико-педагогической коррекция дефектов, а также социальная адаптация и помощь детям-инвалидам требуют значительного времени, финансовых и материально-технических ресурсов. Одним из основных направлений современной неонатологии является изучение хирургической патологии новорожденных, в частности, врожденных пороков развития, которые являются одной из основных причин перинатальной и младенческой смертности. Врожденные пороки развития желудочно-кишечного тракта и передней брюшной стенки встречаются с частотой 13 - 26,4 на 10000 живорожденных детей, диафрагмальная грыжа с частотой 2,5- 5,0 на 10000 живорожденных детей. В структуре всех врожденных аномалий они достигают 29,1%, занимая третье место. Одним из эффективных методов, который позволяет в период беременности установить пороки развития, является ультразвуковое исследование плода. Оптимальные сроки для выявления врожденных пороков развития пищеварительного тракта - 12-23 недели срока гестации. Кроме чисто медицинских аспектов при диагностике врожденных пороков развития, которые поддаются хирургической коррекции, существует и другой - психологический аспект. Не вызывает сомнений необходимость психолого-коррекционной работы с родителями и членами семьи в пренатальном периоде (от установления диагноза до родов), на всех этапах хирургического лечения и послеоперационного периода, независимо от их продолжительности. При выявлении осложнений медико-психологическое сопровождение должно включать максимально точное установление диагноза экспертной комиссией, детальное информирование родителей о диагнозе и всех современных методах лечения этого заболевания, консультации со специалистами, которые имеют опыт в лечении именно этого порока. Выделяют несколько типов (схем) поведения родителей при диагностике у их ребенка врожденного порока развития: компенсированые семьи, где принимается ребенок и его дефект (23%), семьи с реакциями отрицания своего ребенка (25%), семьи с синдромом «улитки» (26%), неблагополучные семьи, семьи с достаточно низким, неудовлетворительным социокультурным статусом (26%). Реализация психологического типа семьи начинается с момента установления диагноза. Вся психолого-коррекционная работа является многоаспектной, комплексной и в своей основе имеет ряд принципов, соблюдение которых обеспечивает эффективность результата воздействия: принципы гуманизации и эмпатического отношения, единства диагностики и коррекции, гармонизации внутрисемейных отношений, формирование позитивного мышления по отношению к ребенку, предоставление личностно-ориентированной помощи, оптимизации воспитательных приемов, создание положительного план-проекта, единства в работе медицинского персонала, психолого-педагогической группы и семьи. Психолого-коррекционнуая работа проводится в трех основных векторах (направлениях): психологическое изучение проблемы, психологическое консультирование семей и психолого-педагогическая и психолого-коррекционная работа с членами семьи. Пренатальное установления диагноза врожденного порока развития вызывает у родителей эмоциональный шок, состояние психологического дискомфорта, в некоторых случаях психоэмоциональный стресс с элементами эмоционального отторжения ребенка. Реакция родителей на известие, что их ребенок имеет порок развития, характеризуется следующей фазностью: фаза шока, реактивности, адаптивная фаза, фаза ориентирования. После рождения ребенка основным психотравмирующим фактором является пребывание в атмосфере неопределенности, ожидания хирургического лечения и его результатов. Психологическая работа, направленная на формирование позитивного мышления, решает следующие задачи: коррекция неконструктивных форм поведения родителей, рациональное осознание родителями проблем их ребенка, коррекция внутрисемейных отношений до оптимальных. В последующем, целями психологической реабилитации семей, где воспитывается ребенок с пороком развития, является реконструкция иерархии жизненных ценностей родителей больного ребенка, осуществление личностного роста родителей в процессе взаимодействия со своим ребенком; Nowadays the medical and social issues associated with hereditary and congenital pathologies, and first of all, congenital malformations and chromosomal diseases are very relevant. For a decade they have been assuming ever greater medical, social and economic importance. Long-term and complicated care of patients with congenital malformations, medical correction of the defects, pedagogical intervention as well as psychological support to social adaptation require a long time and much of finances, material and technical resources. Surgical pathologies in neonates and namely congenital malformations causing most perinatal and infant deaths are in the focus of current neonatology. The prevalence of congenital malformations of gastrointestinal tract and anterior abdominal wall ranges from 13 to 26, 4 cases per 10000 live-born neonates, and diaphragmatocele is registered in 2.5 – 5.0 cases per 10000 of livebirths. These pathologies account for 29.1% of the total congenial malformations ranking the 3rd position. The most effective and reliable technique to spot congenital malformations of a fetus is ultrasound scanning. The optimal timing for detecting congenital malformations of gastrointestinal tract is 12 – 23 weeks of gestation. In addition to purely medical aspects of the diagnosis of birth defects which may be corrected surgically, there is another, but not less important psychological aspect. There is no doubt about the necessity of psychological support to parents and family members during the prenatal period (from diagnosis to birth), at all stages of surgical correction and postoperative care, regardless of their length. When any congenital complications have been detected the medical and psychological follow-up should be aimed to establish the most accurate diagnosis by experts, to provide detailed informing parents about the diagnosis and all up-to-date methods of treatment of this disease, to afford them ground for consulting with experts experienced in the treatment of certain pathologies. There are several behaviour types demonstrated by parents who become aware of their child’s diagnosis of congenital malformation: compensated families fully accepting a child and its defect (23%); families showing unacceptance of the child with birth defects, family with snail syndrome (26%), dysadvantaged families or families with low or unsatisfactory socio-cultural status (26%). Implementation of a certain type of behaviour by the family starts from the moment of diagnosis. Psychological correction in these families is multiple-aspect, complex and based on a number of principles, compliance with which ensures effective result of the influence: the principles of humane and empathic attitude, the unity of diagnosis and correction, harmonization of family relations, the encouragement of positive thinking towards the child, providing person-centred assistance, creating an inner positive plan for actions, the coordination in the activity of the medical staff, psychological groups and families. Psychological correction is performed in three main vectors (directions): a psychological study of the problem, psychological counselling, and providing psychological and educational support to family members. Prenatal diagnosis of congenital malformations shocks parents, causes psychological discomfort, in some cases mental and emotional stress with elements of emotional unacceptance of the child. The reaction of parents to the news that their child has birth defect is characterized by the staging that includes: phase of shock, phase of reactivity, adaptive phase, the phase of orientation. Since the baby has been born, the major stressful factor is staying in the atmosphere of uncertainty, expectations of surgical treatment and its results. Psychological supporter aimed to develop positive thinking, stipulates the following objectives: to correct unconstructive parental behaviour, to develop parents’ awareness of the problem of their child, to improve family relationship. Next, goals psychological rehabilitation of families where a child is brought up with the defect, the reconstruction of the hierarchy of values in life parents of a sick child, parents exercise personal growth in the process of interaction with your child. Further, the goals of psychological rehabilitation of families caring children with congenital malformation is the reconstruction of parents’ hierarchy of values in life, and the stimulation of personal growth in the process of interaction with the childДокумент Лікування абсцесів черевної порожнини у дітей(ДП «Преса», 2010) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Разуваєва, Гульназ Кутузівна; Разуваева, Гульназ Кутузовна; Razuvaeva, G.; Борійчук, Валентина Сергіївна; Борийчук, Валентина Сергеевна; Boriychuk, V.Проаналізовано досвід лікування 27 дітей з абсцесами черевної порожнини. Периапендикулярні абсцеси склали 15 випадків, тотальний абсцедуючий перитоніт – 3, післяопераційні абсцеси – 8. Методом хірургічного лікування були пункційно-дренувальні втручання під контролем УЗД. В 3 випадках тотального абсцедуючого перитоніту проводилися запрограмовані релапаротомії. Запропонована власна конструкція дренажної трубки; Проанализирован опыт лечения 27 детей с абсцессами брюшной полости. Периаппендикулярные абсцессы составили 15 случаев, тотальный абсцедирующий перитонит – 3, послеоперационные абсцессы - 8. Методом хирургического лечения были пункционно-дренирующие вмешательства под контролем УЗИ. В 3 случаях тотального абсцедирующего перитонита проводились запрограммированные релапаротомии. Предложена собственная конструкция дренажной трубки; The experience of treatment of 27 children with peritoneal abscess (15 cases of periappendicular abscess, 3 cases of total peritonitis with abscess formation and 8 cases of postoperative abscess) has been analysed. The method of surgical treatment was puncture-drainage interventions under ultrasound guidance. In 3 cases of total peritonitis with abscess formation programmed relaparotomy has been used. A new model of drainage tube has been offeredДокумент Питання лікувально-діагностичної тактики при інвагінації кишечнику у дітей(Товаривство з обмеженою відповідальністю "Група компаній МЕД ЕКСПЕРТ", 2004) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Шиш, Віталій Федорович; Шиш, Виталий Фёдорович; Shysh, V.; Шиш, Ганна Гнатівна; Шиш, Анна Игнатьевна; Shysh, G.Аналізу підданий досвід лікування 81 дитини з інвагінацією кишечнику, що знаходилися в клініці дитячої хірургії м. Полтави з 1993 по 2003 рік. Описані особливості клінічної картини та тактики лікування. Методом вибору при консервативному лікуванні вважається наскрізний аероінсуффляційний спосіб з відмовою від рентгенологічного контролю. Аналізується можливість розширення показань до консервативного лікування; Анализу подвергнут опыт лечения 81 ребёнка с инвагинацией кишечника, находившегося в клинике детской хирургии г. Полтавы с 1993 по 2003 год. Описаны особенности клинической картины и тактики лечения. Методом выбора при консервативном лечении является сквозной аэроинсуффляционный способ с отказом от рентгенологического контроля. Анализируется возможность расширения показаний к консервативному лечению; 81 children with intussesception of bowels were treated in the surgical department of the Poltava Children’s Hospital from 1993 to 2003. The experience of treatment has been analysed and peculiarities of clinical picture and tactics of treatment have been described. The method of conservative treatment is through aeroinsufflation without X-ray control. Possibility of broadening application of conservative treatment is being analysed.Документ Сторонні тіла м’яких тканин у дітей та спосіб їх видалення(Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, 2011) Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Узагальнено досвід лікування 167 дітей з сторонніми тілами м’яких тканин. В 121 випадках сторонні тіла були феромагнітними. Запропоновано спосіб пошуку та видалення феромагнітних сторонніх тіл за допомогою постійного магніта; Обобщен опыт лечения 167 детей с инородными телами мягких тканей. В 121 случаях инородные тела были ферромагнитными. Предложен способ поиска и удаления ферримагнитных инородных тел с помощью постоянного магнита; The experience of treatment of 167 children with foreign bodies of soft tissue has been generalized. In 121 cases the foreign bodies were ferro-magnetic. A method of foreign body’s detection and removal with a constant magnet has been offeredДокумент Сучасні технології в лікуванні перитоніту та кишкової непрохідності у дітей(Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, 2007) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Запропоновані нова модель інтубаційного зонду, способи проведення зонду через товсту кишку, ентеральна череззондова терапія. Розроблені способи декомпресії тонкої кишки у хворих з дивертукулом Меккеля, способи контролю дезінвагінації; Предложены новая модель интубационного зонда, способы проведения зонда через толстую кишку, энтеральная чреззондовая терапия. Разработаны способы декомпрессии тонкой кишки у больных с дивертикулом Меккеля, способы контроля дезинвагинации; A new model of intestinal tube, ways of moving the intestinal tube a long the colon, enteral transtube therapy have been offered. Ways of intestinal decompression in patients with Meckel’s diverticulum and ways of controlling disinvagination have been developedДокумент Ультразвукова діагностика гострої кишкової непрохідності та перитоніту у дітей(Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, 2009) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Метою роботи є визначення можливостей ультразвукового дослідження в діагностиці гострої кишкової непрохідності та перитоніту у дітей. Узагальнено результати виконання ультразвукового дослідження у 110 дітей з гострою кишковою непрохідністю та 51 з розповсюдженим перитонітом. Визначено наступні ознаки синдрому ентеральної недостатності: розширення петель тонкої кишки (95,5%), депонування рідини в просвіті кишки (91,9%), набряк кишкової стінки (93,7%), симптом «розтягненної пружини» (90,1%), порушення перистальтики (100%), вільна рідина в черевній порожнині (64,2%). У 46 дітей з гострою кишковою інвагінацією при дослідженні виявлено інвагінат. Діагностична чутливість ультразвукового дослідження в діагностиці синдрому ентеральної недостатності склала 98,2%, діагностична специфічність – 96,3%, діагностична ефективність – 97,2%, в діагностиці кишкової інвагінації діагностична чутливість – 93,8%, діагностична специфічність – 95,4%, діагностична ефективність – 94,5%; Цель роботы – изучение возможностей ультразвукового исследования в диагностике острой кишечной непроходимости и перитонита у детей. Обобщены результаты ультразвукового исследования у 110 детей с острой кишечной непроходимостью и 51 – с распространенным перитонитом. Выявлены следующие признаки синдрома энтеральной недостаточности: розширение петель тонкой кишки (95,5%), депонирование жидкости в просвете кишки (91,9%), отёк кишечной стенки (93,7%), симптом «растянутой пружини» (90,1%), нарушения перистальтики (100%), свободная жидкость в брюшной полости (64,2%). У 46 детей с острой кишечной инвагинацией при исследовании выявлен инвагинат. Диагностическая чувствительность ультразвукового исследования в диагностике синдрома энеральной недостаточности составила 98,2%, диагностическая специфичность – 96,3%, диагностическая эффективность – 97,2%, в диагностике кишечной инвагинации диагностическая чувствительность – 93,8%, диагностическая специфичность – 95,4%, диагностическая эффективность – 94,5 %; The research is aimed at investigating the effectiveness of ultrasound examination for diagnostics of acute ileus and peritonitis in children. The results of diagnostic ultrasound in 110 children with acute ileus and 51 children with diffuse peritonitis have been generalized. The following symptoms of enteral insufficiency syndrome have been identified: dilation of intestinal loop (95,5%), accumulation of liquid inside intestine (91,9%), edema of intestinal wall (93,7%), symptom of “a stretched spring” (90,1%), peristaltis dysfunction (100%), free liquid in abdominal cavity (64,2%). The ultrasound examination resulted is identifying intussusceptum in 46 children with intussusception. Diagnostic sensibility of clinical ultrasound for diagnostics of enteral insufficiency syndrome is 98,2%, diagnostic specificity is 96,3%, diagnostic value is 97,2%. Diagnostic sensibility for diagnostics of intussusception is 93,8%, diagnostic specificity is 95,4%, diagnostic value is 94,5%.Документ Ультразвукова діагностика синдрому ентеральної недостатності при гострій хірургічній патології органів черевної порожнини у дітей(Український Доплерівський клуб, 2008) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Разуваєва, Гульназ Кутузівна; Разуваева, Гульназ Кутузовна; Razuvaeva, G.; Борійчук, Валентина Сергіївна; Борийчук, Валентина Сергеевна; Boriychuk, V.Узагальнено результати виконання ультразвукового дослідження у 49 дітей з гострою кишковою непрохідністю та 34 з розповсюдженим перитонітом. Визначено наступні ознаки синдрому ентеральної недостатності: розширення петель тонкої кишки (95,2%), депонування рідини в просвіті кишки (91,6%), набряк кишкової стінки (90,4%), симптом «розтягненної пружини» (90,4%), порушення перистальтики (100%), вільна рідина в черевній порожнині (63,9%). Діагностична чутливість УЗД в діагностиці синдрому ентеральної недостатності склала 97,6%, діагностична специфічність 96,3%, діагностична ефективність 96,9%; Обобщены результаты проведенного ультразвукового исследования у 49 детей с острой кишечной непроходимостью и 34 с распространенным перитонитом. Выявлены следующие признаки синдрома энтеральной недостаточности: розширение петель тонкой кишки (95,2%), депонирование жидкости в просвете кишки (91,6%), отёк кишечной стенки (90,4%), симптом «растянутой пружини» (90,4%), нарушения перистальтики (100%), свободная жидкость в брюшной полости (63,9%). Диагностическая чувствительность УЗИ в диагностике синдрома энеральной недостаточности составила 97,6%, диагностическая специфичность 96,3%, диагностическая эффективность 96,9%; The results of diagnostic ultrasound in 49 children with acute ileus and 34 children with diffuse peritonitis have been generalized. The following symptoms of enteral insufficiency syndrome have been identified: dilation of intestinal loop (95,2%), accumulation of liquid inside intestine (91,6%), edema of intestinal wall (90,4%), symptom of “a stretched spring” (90,4%), peristaltis dysfunction (100%), free liquid in abdominal cavity (63,9%). Diagnostic sensibility of clinical ultrasound for diagnostics of enteral insufficiency syndrome is 97,6%, diagnostic specificity is 96,3%, diagnostic value is 96,9%.Документ Хірургічне лікування поліпозу у дітей з синдромом Пейтца-Турена-Єгерса(Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, 2017) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Традиційно, поліпектомія при поліпозі кишечника передбачає множинні розтини кишки або сегментарну резекція враженої ділянки, що може призвести до різноманітних ускладнень. Запропоновано новий спосіб видалення поліпів з кишечника без множинних розтинів кишки. Спосіб передбачає, що після розтину кишки в неї вводять затискач, гофрують на ньому кишку, пальпаторно виявляють поліп і захоплюють його ніжку або стінку кишки поблизу поліпа затискачем, виконують тракцію і зміщують гофровану кишку з затискача, викликаючи таким чином інвагінацію кишки до виведення поліпа в розтин на кишці, після видалення поліпа виконують дезінвагінацію і маніпуляцію повторюють; Традиционно, полипэктомия при полипозе кишечника предусматривает множественные разрезы кишки или сегментарную резекцию пораженного участка, что может привести к различным осложнениям. Предложен новый способ удаления полипов из кишечника без множественных разрезов кишки. Способ предусматривает, что после вскрытия кишки в нее вводят зажим, гофрируя на нем кишку, пальпаторно обнаруживают полип и захватывают его ножку или стенку кишки вблизи полипа зажимом, выполняют тракцию и смещают гофрированную кишку с зажима, вызывая таким образом инвагинацию кишки до выведения полипа в разрез на кишке, после удаления полипа выполняют дезинвагинацию и манипуляцию повторяют; Traditionally, polypectomy with intestinal polyposis involves multiple sections of intestine or segmental resection of the affected area, which can lead to various complications. A new method of removing polyps from the intestine without multiple intestinal intestines is proposed. The method provides that after opening the gut it is administered clip hofruyut it gut palpable polyp is detected and captured his leg or intestinal wall near the polyp clip, performing traction and shifting corrugated gut of the clamp, causing so intussusception guts to removing polyps in autopsy on the intestine after removal of polyps do dezinvahinatsiyu manipulation and repeat.Документ Інтубація кишечника та ентеральна терапія в лікуванні гострої кишкової непрохідності та розповсюдженого перитоніту у дітей(Луганський державний медичний університет, 2006) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.; Момотов, Олександр Григорійович; Момотов, Александр Григорьевич; Momotov, O.Робота присвячена лікуванню синдрома ентеральної недостатності у дітей з гострою хіругічною патологією органів черевної порожнини. Проведено аналіз результатів лікування 164 дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом. У 126 дітей виконана інтубація тонкої кишки: трансанальна інтубація в 60 випадках, назоінтестинальна інтубація в 47, інтубація через апедикоцекостому в 18, інтубація через ентеростому в 1 випадку. Для попередження ускладнень під час інтубації використовувався зонд власної конструкції. У 70 хворих проводилася ентеральна череззондова терапія шляхом введеня препаратів через інтубаційний зонд. Ентеральна терапія включала кишковий лаваж, ентеросорбцію та селективну деконтамінацію кишечника. Визначено позитивний вплив інтубації кишечнику та ентеральної терапії на динаміку показників ендогенної інтоксикації та відновлення перистальтичної активності кишечнику; Робота посвящена лечению синдрома энтеральной недостаточности у детей с острой хирургической патологией органов брюшной полости. Проведен анализ результатов лечения 164 детей с острой кишечной непроходимостью и распостраненным перитонитом. У 126 детей была выполнена интубация тонкой кишки: трансанальная интубация в 60 случаях, назоинтестинальная интубация в 47, интубация через аппендикоцекостому в 18, интубация через энтеростому в 1 случае. Для предупреждения осложнений во время итубации использовался зонд собственной конструкции. У 70 больных проводилася энтеральная череззондовая терапия путем введения препаратов через интубационный зонд. Энтеральная терапия включала кишечный лаваж, энтеросорбцию и селективную деконтаминацию кишечника. Выявлено позитивное влияние интубации кишечника и энтеральной терапии на динамику показателей эндогенной интоксикации и восстановление перистальтической активности кишечника; The work is devoted to treatment of enteral insufficiency syndrome which occurs in cases when children have acute surgical pathology of abdominal cavity organs. The results of treatment of 164 children having been operated on for acute ileus and diffuse peritonitis have been analysed. In 126 children small bowel intubation has been used: transanal intubation was carried out in 60 cases, nasointestinal intubation in 47, intubation through appendicocecostomy in 18, through enterostomy in 1. An intestinal tube of our own design has been used to prevent complications occuring during intubation. Enteral transtube therapy by means of introducing drugs through intubational tube has been carried out in 70 patients. It includes intestinal lavage, enterosorption and selective decontamination of intestine. It has been revealed that small bowel intubation and enteral transtube therapy positively influence the dynamics of indices of endogenic intoxication and recovery of intestine peristaltic activity.Документ Інтубація тонкої кишки в хірургічному лікуванні гострої кишкової непрохідності та розповсюдженого перитоніту у дітей(Луганський державний медичний університет, 2006) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.; Гриценко, Микола Іванович; Гриценко, Николай Иванович; Gritsenko, M.Проведено аналіз результатів лікування 83 дітей з ГКН (53 спостереження) та РП (30), яким в комплексі хірургічного лікування проводилася інтубація тонкої кишки. Вік дітей від 5 місяців до 15 років, хлопчиків - 54 , дівчаток - 29. 70 дітей були госпіталізовані за невідкладними показаннями в строки від 10 годин до 18 діб з моменту захворювання 70 дітей, у 13 дітей ознаки кишкової непрохідності (8) та прогресуючого перитоніту (5) виникли в ранньому післяопераційному періоді; Проанализирован опыт использования интубации тонкой кишки у 83 детей с острой кишечной непроходимостью и распространенным перитонитом. Наиболее часто использовалась трансанальная интубация (58 случаев). Интубация через апендикостому была использована в 14 случаях, назоинтестинальная в 7 , через цекостому в 3 и через ентеростому в 1. Для коррекции синдрома энтеральной недостаточности проводилась энтеральная чреззондовая терапия; The experience of using small bowel intubation in 83 children with acute ileus and diffuse peritonitis has been analysed. Transanal intubation being mainly used (58 cases). Intubation through appendicostomy was carried out in 14 cases, nasointestinal intubation in 7, through cecostomy – 3, through enterostomy – 1. To correct the enteral insufficiency syndrome the enteral transtube therapy has been applied.