Перегляд за Автор "Ishcheykina, Yu. O."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Геронтологічні аспекти і паліативний догляд у сімейній медицині(Полтавський державний медичний університет, 2023-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Ткаченко, Максим Васильович; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Ishcheykina, Yu. O.; Kitura, Ye. M.; Tkachenko, M. V.В статті приведений аналіз літератури стосовно геронтологічних аспектів коморбідності і надання паліативної допомоги в практиці сімейного лікаря. За даними ООН, у 2020 році вік майже кожного десятого жителя Землі перевищував 65 років. У 2050 році їх частка зросте з 9,3% до 15,9%. Частка людей 60 років і старше становитиме до однієї третини населення планети. Аналіз звернень в амбулаторно-поліклінічні установи демонструє, що загалом за всіма класами хвороб та окремих захворювань, найбільший відсоток звернень до лікаря спостерігається в групах 70 років і старше. В похилому віці як фізіологічне, так і патологічне старіння супроводжується структурними та функціональними змінами всіх органів та систем, порушенням гемодинаміки, погіршенням кровопостачання тканин, підвищенням ризику розвитку гіпоксії з раннім включенням анаеробних механізмів. Серед тих, хто звертається за медичною допомогою до сімейного лікаря в Україні, частка пацієнтів похилого віку із поєднаною патологією становить понад 80%. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Однією з першочергових медико-соціальних та гуманітарних проблем багатьох країн світу є творення та розвиток доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги населенню. Ці проблеми виникли через збільшення кількості інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя. За аналізом досвіду різних країн переконливо видно, що паліативна та хоспісна допомога найкраще забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів та їх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя. Метою паліативної допомоги є полегшення страждань пацієнтів та їхніх родин шляхом комплексної оцінки та лікування фізичних, психосоціальних і духовних симптомів, які відчувають пацієнти. Паліативна допомога зосереджена на передбаченні, запобіганні, діагностиці та лікуванні симптомів, які відчувають пацієнти з серйозною або небезпечною для життя хворобою, а також на допомозі пацієнтам та їхнім родинам приймати важливі з медичної точки зору рішення. Сімейного лікаря визнано спеціалістом медичної галузі, який може найповніше впливати на стан здоров’я населення. Сімейні лікарі надають паліативну допомогу, вони консультують, навчають близьких та родичів хворого стосовно потреб пацієнта, надають психологічну та моральну підтримку як пацієнту так і його родині.Документ Остеоартрит колінних суглобів – вплив супутньої терапії при коморбідній патології(Полтавський державний медичний університет, 2023-10-16) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ishcheykina, Yu. O.; Kir'yan, O. A.Остеоартроз — найпоширеніше захворювання опорно-рухового апарату, що характеризується хронічним запаленням і залученням до патологічного процесу всіх компонентів суглоба. Остеоартроз призводить до зниження якості життя, інвалідизації населення та підвищення смертності. За оцінками експертів на остеоартроз у всьому світі хворіє близько 240 млн осіб, серед них приблизно 10% чоловіків та 18% жінок віком старше 60 років. В іншому епідеміологічному дослідженні американськими вченими встановлено, що симптоматичний ОА колінного суглоба відзначається приблизно у 7% дорослих віком старше 25 років. Поширеність захворювання на остеоартроз вища серед жінок, ніж чоловіків, зростає з віком (тенденція наявна до досягнення 70-річного віку). Приблизно у 9% чоловіків та у 30% жінок спостерігається ураження щонайменше одного суглоба, у 11 та 23% — щонайменше двох. Остеоартроз посідає 1-ше місце в структурі кістково-м’язової патології, 2-ге — за кількістю звернень до сімейного лікаря, поступаючись лише серцево-судинним захворюванням; 3-тє — у структурі інвалідизації. Мета – дослідження та висвітлення сучасних досіджень патогенетических звязків остеоартриту і коморбідних уражень при супутніх захворюваннях з обґрунтуванням нових підходів до покращення лікування хворих з даною патологією; оцінити вплив лікування хворих на гонартроз з коморбідною патологією з включенням хондропротекторів: хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфат, сартанів (вазар / лозартан), статинів (розарт), нестероїдних протизапальних препаратів (целекоксиб, ібупрофен, диклофенак калію). Матеріали та методи дослідження. Здійснено науковий пошук у друкованих і електронних виданнях, наукових пошукових базах із застосуванням методів аналізу, порівняння й узагальнення інформаційних даних про взаємозв’зок остеоартриту з коморбідною патологією. У проведеному дослідженні на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» кафедри сімейної медицини і терапії Полтавського державного медичного університету брали участь 100 амбулаторних та стаціонарних хворих жінок 81 (81%) та чоловіків 19 (19%) віком 48–73 років із первинним гонартрозом І–ІІ рентгенологічної стадії по Kellgren і Lawrence в поєднанні з коморбідною патологією. Результати. За результатами 3-місячного спостереження у хворих у віці до 50 років відмічалися легкі та помірні прояви метаболічного синдрому та із поліморбідних – хронічні обструктивні захворювання легенів, ураження сечостатевої системи. Найчастіше виявляли одне, рідко - два коморбідні та одне-два захворювання, що не мали доведених зв’язків з остеоартрозом. У віці від 50-60 років прогресивно зростали такі коморбідні процеси, як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, ожиріння, цукровий діабет типу 2, хвороби системи травлення, а із поліморбідних процесів – хронічне обструктивне захворювання легень, ураження сечостатевої системи, шкіри, хвороб верхніх дихальних шляхів у період ремісії, депресивні стани. Висновки. Протягом дослідження виявлено значний клінічний ефект від застосування запропонованої нами 3 місячної терапії з включенням рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату, целекоксибу - 92 % у хворих основної групи на остеоартрит з коморбідною патологією. Відмічений позитивний ефект у відношенні зменшення болю, обмеженні рухливості в суглобах, затрудненні в виконанні повсякденної діяльності, виражена позитивна динаміка лабораторних показників, покращення якості життя (нормалізація артеріального тиску, зменшення болю в ділянці серця та суглобах, зменшення потреби у вживанні нестероїдних протизапальних препаратів та антигіпертензивних засобів).Документ Прихильність до лікування та психоемоційний стан у пацієнтів з псоріатичним артритом і коморбідністю(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ishcheykina, Yu. O.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kyrian, O. A.На сучасному етапі розвитку медицини ефективність лікування залежить не тільки від професіоналізму лікаря, а також від відповідальності самого пацієнта. Встановлено, що низька прихильність є значною причиною зниження ефективності терапії та якості життя, збільшення ризику розвитку ускладнень та витрат на лікування, погіршення прогнозу захворювання та зниження тривалості життя пацієнтів. За даними ВООЗ, вплив на прихильність до лікування надають більше 250 факторів. До цього часу не розроблено «золотого стандарту» оцінки прихильності до лікування. Пацієнти з псоріазом, як правило, стикаються з соціальною стигматизацією та відторгненням, з подальшим глибоким впливом на впевненість у собі, самооцінку і почуття психоемоційного комфорту. Приєднання артриту ще більше впливає на психоемоційний статус пацієнта. Мета дослідження – аналіз психоемоційного стану, прихильності до лікування, медичного супроводу та рекомендацій щодо зміни способу життя у хворих на ерозивну форму ПсА з коморбідністю. До дослідження було включено 60 пацієнтів із достовірним діагнозом ПсА та коморбідною патологією. Хворі на ПсА з коморбідністю мали переважно середній рівень прихильності до лікарської терапії, медичного супровіду та низький рівень прихильності до рекомендацій щодо зміни способу життя. Прийом пероральних ГК асоціювався з високою прихильністю до лікарської терапії, у той час як низька прихильність до медичного супроводу співвідносилась з розладами психоемоційного стану, такими як тривога та депресія.Документ Соціально-психологічні аспекти формування професійної компетентності студента медичних закладів України(Полтавський державний медичний університет, 2024) Герасименко, Лариса Олександрівна; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Приліпка, Катерина Олегівна; Herasymenko, L. O.; Ishcheykina, Yu. O.; Prylipka, K. O.Освітній процес – це інструмент для сучасної людини, за допомогою якого вона здійснює своє вдосконалення. Орієнтиром на сьогодні став компетентнісно-орієнтований підхід до формування концепції освіти. Кожна молода людина після закінчення школи повинна вміти активно діяти, приймати рішення, які можуть змінюватись в залежності від нових потреб. Пріоритетними напрямами розвитку освіти є навчання та виховання учнів, щоб випустити зі школи конкурентоспроможного випускника – всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість із активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися протягом усього життя. Потрібне впровадження сучасних інформаційних технологій в освітній процес. Разом з тим нагальною залишається здатність майбутнього студента медика формувати міжособистісні стосунки, вступати в комунікацію, володіти різними соціальними здібностями та вмінями.Документ Сучасні хондропротектори у лікуванні остеоартриту(Полтавський державний медичний університет, 2023-11-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Ishcheykina, Yu. O.Вступ. Остеоартрит – це хронічне прогресуюче дегенеративне захворювання цілого суглоба, яке вражає суглобовий хрящ, субхондральну кістку, зв’язки, капсулу та синовіальну оболонку. Остеоартрит раніше вважався механічним захворюванням зносу, що спричиняє дегенерацію хряща, а тепер зрозуміло, що взаємозв’язок між різними структурами суглобів і місцевим запаленням є центральним аспектом основної патофізіології. За останні 20 років було досягнуто значного прогресу в дослідженні остеоартриту; однак багато питань залишаються без відповіді через складність патофізіології остеоартриту. Остеоартрит належить до хвороб з дуже високим рівнем коморбідності, оскільки похилий вік – найбільш вагомий чинник серед усіх факторів ризику його розвитку. Причому встановлено, що у пацієнтів з остеоартритом значно вищий ризик розвитку коморбідних станів, ніж у пацієнтів, які ним нестраждають. Матеріали і методи. Дослідження проведено на базі ревматологічного центру Комунального підприємства «Полтавська обласна кінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Обстежено і проліковано 150 хворих на остеоартрит в період загострення у віці 41-73 років, серед яких жінок було 97 (64,67%), чоловіків 53 (35,33%) в поєднанні з коморбідною патологією (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хвороби органів травлення, дихання, ендокринної, сечостатевої систем). Рентгенологічно у всіх пацієнтів виявлено ІІ-IІІ стадії уражень суглобів за класифікацією J.H. Kellgren, J.S. Lawrence. Давність захворювання на остеоартроз складала 5-19 років. Верифікацію клінічного діагнозу остеоартрит здійснювали за рекомендаціями EULAR(2018) на основі даних клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Клінічні діагнози коморбідних станів встановлювалися згідно з відповідними наказами МОЗ України та підтверджені профільними фахівцями. Пацієнтам призначалося стандартне лікування: нестероїдні протизапальні препарати, хондропротектори (хондроїтин сульфат або Алфлутоп), гастропротектори, місцеве лікування згідно з наказом МОЗ України № 676 від 12.10.2006 року з фаху “Ревматологія”. При необхідності додатково за рекомендаціями фахівців призначалися медикаменти з приводу лікування коморбідних патологій (гіпотензивні, антиішемічні, антидіабетичні, гіполіпідемічні). Перед початком лікування після обстеження хворих при встановленні клінічного діагнозу: остеоартрит при необхідності нами проводилося виключення у хворих тромбофлебіту – з призначення коагулограми, ультразвукового дослідження судин нижніх кінцівок з подальшою консультацією судинного хірурга. При встановленному клінічному діагнозі: тромбофлебіт нижніх кінцівок, хворим у якості хондропротектора призначався Алфлутоп 1,0 мл по 1 мл внутрішньо-м’язево 1раз на добу, 20 днів. Хворі без ознак тромбофлебіту нижніх кінцівок отримували хондроїтин сульфат 2,0 мл по 2 мл внутрішньом’язево 1 раз на добу, 20 днів. Схему призначення даних хондропротекторів хворі отримували 1 раз в 6 місяців. Результати. Висвітлені дані літератури щодо повного розуміння лікування хворих на остеоартрит з комор бідною; патологією, дозволять створити цільову ефективну терапію з врахуванням призначення відповідного хондропротектора в залежності від анамнезу хвороби, коморбідного стану хворого. Даний підхід у лікуванні хворих сприяв подовженню ремісії основного захворювання та коморбідної патології, зменшенню частоти госпіталізації та скорочення стаціонарного лікування на 2-3 дні. Висновки. Запропонований підхід у лікуванні хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, особливості призначення хондропротекторів з високою прогностичною цінністю в подовженні ремісії остеоатриту та супутніх захворювань покращить їх практичне застосування.