Перегляд за Автор "Ivanytskyi, I. V."
Зараз показуємо 1 - 14 з 14
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Autoimmune hepatitis and the complexity of its management: a clinical case(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-14) Zhdan, V. N.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Yu.; Ivanytskyi, I. V.; Tkachenko, M. V.; Lebid, V. G.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Ткаченко, Максим Васильович; Лебідь, Володимир ГригоровичАутоімунний гепатит вважається рідкісним аутоімунним запальним захворюванням печінки, який має високу летальність при відсутності терапії. Особливістю аутоімунного гепатиту є широкий спектр клінічних симптомів, від безсимптомного (у 25-37% хворих) на протязі кількох років, до гострого перебігу захворювання, що ускладнює своєчасність діагностики таких хворих. Крім цього, перебіг аутоімунного гепатиту в 14-44% випадків ускладнюється іншими супутніми аутоімунними хворобами, такими як аутоімунний тіреоідіт або цукровий діабет І типу. Складність ведення пацієнтів із аутоімунним гепатитом часто обумовлена оверлап-синдромами із первинним біліарним холангітом або первинним склерозуючим холангітом. Найбільш вагома роль у верифікації діагнозу, особливо при одночасній маніфестації захворювань, відводиться гістологічному дослідженню та діагностичним маркерам аутоімунного гепатиту, що має оверлап-синдром із первинним біліарним холангітом. В даній роботі наведено клінічний випадок пацієнтки із перехресним перебігом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту, що мав безсимптомний початок та потребував проведення біопсії печінки для підтвердження оверлап-синдрому. Нашою метою було дослідити можливості ведення та попередження ускладнень у пацієнта із аутоімунним гепатитом, який мав оверлап-синдром перебігу із первинним біліарним холангітом. На прикладі даного клінічного випадку, висвітлюється тактика попередження прогресування хвороби та можливості профілактики появи побічних проявів терапії у хворого із оверлап-синдромом аутоімунного гепатиту та первинного біліарного холангіту. Представлені дані дослідження можуть зацікавити сімейних лікарів, терапевтів, гастроентерологів та лікарів інших спеціальностей.Документ Causes of late diagnosis of Wilson’s disease. Clinical case(Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ-А-ПОЛ», 2024-12-16) Zhdan, V. M.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Y.; Ivanytskyi, I. V.; Kitura, Y. M.; Volchenko, H. V.; Tkachenko, M. V.; Lebid, V. H.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна ; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Волченко, Григорій Вілійович; Ткаченко, Максим Васильович; Лебідь, Володимир ГригоровичThe article discusses a clinical case of Wilson’s disease, a rare genetic disease characterized by impaired copper metabolism and its accumulation in various organs, particularly in the liver and brain. The complexity of the diagnostic search is described, taking into account the non-specific symptoms that require a long and versatile diagnostic search at the onset of the disease. The complexity of the diagnosis after clinical manifestation was caused by the absence of damage to the nervous system, typical ophthalmological signs, such as Kaiser-Fleischer rings, and changes in laboratory tests (content of «free» copper, ceruloplasmin, and copper in daily urine). The diagnostic significance of laboratory indicators of copper metabolism in blood and urine has been proven when Wilson’s disease is excluded in a patient with liver cirrhosis, even in the absence of damage to other target organs that are pathologically affected by copper. Special attention is paid to clinical manifestations, methods of laboratory and instrumental examination, as well as the importance of an interdisciplinary approach to diagnosis. This case emphasizes the importance of timely diagnosis to prevent serious complications and improve the patient’s prognosis. In addition, the problems arising from the late diagnosis of Wilson’s disease, such as the development of irreversible liver damage (cirrhosis) and neurological disorders, which can significantly impair the quality of life of patients, are considered. The role of genetic testing to confirm the diagnosis is emphasized, especially in cases where the clinical picture is ambiguous or there are concomitant diseases complicating the diagnostic process. The authors call for increased awareness among doctors about Wilson’s disease, given its rarity and the difficulty of recognizing it in the early stages. Long-term follow-up of patients and correction of therapy in case of changes in the clinical condition are important. Recommendations for improving diagnostic algorithms and an interdisciplinary approach in the treatment of patients with Wilson’s disease are given; Розглянуто клінічний випадок хвороби Вільсона - рідкісного генетичного захворювання, яке характеризується порушенням обміну міді та її накопиченням у різних органах, зокрема в печінці та головному мозку. Описано складність діагностичного пошуку з огляду на неспецифічні симптоми, що потребують тривалого та різнобічного діагностичного пошуку в дебюті хвороби. Складність діагностування після клінічної маніфестації була зумовлена відсутністю ураження нервової системи, типових офтальмологічних ознак, таких як кільця Кайзера - Флейшера, і змін у лабораторних тестах (вміст «вільної» міді, церулоплазміну, міді в добовій сечі). Доведено діагностичну значущість лабораторних показників обміну міді в крові та сечі при запереченні хвороби Вільсона в пацієнта з цирозом печінки, навіть за відсутності ураження інших органів-мішеней, які зазнають патологічного впливу міді. Особливу увагу приділено клінічним виявам, методам лабораторного та інструментального обстеження, а також значенню міждисциплінарного підходу для встановлення діагнозу. Наведений випадок свідчить про важливість своєчасної діагностики для запобігання серйозним ускладненням і поліпшення прогнозу для пацієнта. Крім того, розглянуто проблеми, що виникають через пізню діагностику хвороби Вільсона, такі як розвиток незворотних уражень печінки (цироз) і неврологічних порушень, які можуть значно погіршувати якість життя пацієнтів. Наголошено на важливій ролі генетичного тестування для підтвердження діагнозу, особливо у випадках, коли клінічна картина є неоднозначною або наявні супутні захворювання, що ускладнюють діагностичний процес. З огляду на рідкісність та складність розпізнавання на ранніх етапах хвороби Вільсона лікарі мають бути обізнані щодо цієї хвороби. Важливе значення мають тривале спостереження за пацієнтами та корекція терапії в разі зміни клінічного стану. Надано рекомендації щодо поліпшення діагностичних алгоритмів та міждисциплінарного підходу в лікуванні пацієнтів із хворобою Вільсона.Документ Changes in the indicators of stiffness and remodeling of magistral arteries in young patients at the early stage of essential hypertension under conditions of syntropy with obesity(Aluna Publishing, 2024) Ivanytska, T. A.; Kazakov, Y. M.; Petrov, Y. Y.; Burmak, Y. H.; Ivanytskyi, I. V.; Chekalina, N. I.; Shut, S. V.; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Казаков, Юрій Михайлович; Петров, Євген Євгенович; Бурмак, Юрій Григорович; Іваницький, Ігор Валерійович; Чекаліна, Наталія Ігорівна; Шуть, Світлана ВолодимирівнаThe study and analysis of indicators of remodeling and rigidity of magistral vessels in young essential hypertension patients with abdominal obesity and determination of the detected changes as a possible criterion for their remodeling.Документ Medical rehabilitation of patients with arterial hypertension in general medical practice(Полтавський державний медичний університет, 2022-12-07) Zhdan, V. М.; Kitura, Ye. M.; Babanina, М. Yu.; Kitura, O. Ye. ; Tkachenko, M. V.; Kyrian, O. A.; Ivanytskyi, I. V.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Оксана Євгенівна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор ВалерійовичThe paper was aimed at the analysis of the data from the publications on medical rehabilitation of patients with arterial hypertension. This type of rehabilitation includes: drug therapy, physiotherapy, therapeutic exercises, sanatorium-resort treatment. The paper discusses the therapeutic strategy of managing patients with arterial hypertension, which includes: change of lifestyle, lowering blood pressure to the target level, effective treatment of other risk factors to reduce residual cardiovascular risk. The choise of the strategy on prescribing antihypertensive drugs, as well as the timely start of therapy is crucial. The algorithm of drug therapy for arterial hypertension is provided according to the European recommendations of 2018. Physical rehabilitation for arterial hypertension includes numerous means of active influence on the functionl systems of the patient body: therapeutic exercise, occupational therapy, therapeutic massage, physiotherapy. Many publications have reported the positive effect of physical exercises on BP regulation mechanisms and modified risk factors. Regular dosed moderate-intensity cardio training contributes to increase in tolerance to physical load, body weigh loss, blood pressure, accompanied by improvement in the elasticity of blood vessels, the functional state of the cardiovascular system and the quality of life. Cohort studies have shown that even regular physical activity of lower and moderate intensity and duration is associated with approximately 20% reduction in mortality. The findings of the scientific research proved the effectiveness of physical exercises in the rehabilitation of patients with hypertension, while the most pronounced positive progress was observed during cardio training with the use of cyclic training equipment.Документ Mental health challenges in family medicine(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-15) Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Kitura, Ye. M.; Kyrian, O. A.; Ivanytskyi, I. V.; Lebed, V. G.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Лебідь, Володимир ГригоровичThe war in Ukraine has become the most difficult test in the history of its independent existence, and the terrible events have caused enormous stress, leading to a significant deterioration in the general physical condition and mental well-being of the population. The war, combined with the post-Covid-19 situation, is the "perfect incubator" for the growing burden of mental health disorders on public health. The WHO reports that at the current stage of development, no country in the world has created an ideal health care system, and family medicine is recognized as the one that can best meet the needs of the population in medical care and is economically feasible for the condition. It is advisable to introduce psychological assistance in the family doctor's office, since we have a wide and decentralized network of institutions that use a patient-centered approach. A family doctor has the opportunity to comprehensively assess a person's state of health, prescribe treatment taking into account the interaction of drugs, and give recommendations on the regimen and duration of their intake. The aim of our study was to analyze and highlight the current data on the role of a family doctor in providing care to comorbid patients with mental disorders in combat conditions. Improving human mental health and preventing mental disorders have become one of the priorities of national policy. The combat capability of the Armed Forces and the stability of the country as a whole in the face of enormous threats, including its very existence, depend on its solution. In general, the introduction of effective treatment and prevention of mental health is relevant in Ukraine, which requires a systematic approach, cooperation and involvement of various parties to achieve improvement in the psychological and mental health of the population; Війна в Україні стала найважчим випробуванням в історії її незалежного існування, а жахливі події викликали величезний стрес, що призвело до значного погіршення загального фізичного стану та психічного самопочуття населення. Війна в поєднанні з ситуацією після COVID-19 є «ідеальним інкубатором» для зростаючого тягаря психічних розладів для громадського здоров’я. ВООЗ повідомляє, що на сучасному етапі розвитку жодна країна світу не створила ідеальної системи охорони здоров’я, а сімейна медицина визнана такою, яка може найкраще задовольнити потреби населення в медичній допомозі та є економічно доцільною для хвороба. Доцільно запровадити психологічну допомогу в кабінеті сімейного лікаря, оскільки ми маємо широку та децентралізовану мережу закладів, які використовують пацієнтоцентрований підхід. Сімейний лікар має можливість комплексно оцінити стан здоров’я людини, призначити лікування з урахуванням взаємодії ліків, дати рекомендації щодо режиму та тривалості їх прийому. Метою нашого дослідження було проаналізувати та висвітлити сучасні дані щодо ролі сімейного лікаря в наданні допомоги коморбідним хворим на психічні розлади в бойових умовах. Зміцнення психічного здоров'я людини та профілактика психічних розладів стали одним із пріоритетів національної політики. Від її вирішення залежить боєздатність Збройних Сил і стійкість країни в цілому перед величезними загрозами, в тому числі саме її існування. Загалом в Україні актуальним є запровадження ефективного лікування та профілактики психічного здоров’я, що потребує системного підходу, взаємодії та залучення різних сторін для досягнення покращення психологічного та психічного здоров’я населення.Документ Possibilities of ultrasonography in the diagnosis of pigmented villonodular synovitis. Clinical case(«Медичні перспективи»: Дніпровський державний медичний університет, 2023-09-29) Zhdan, V. M.; Ivanytskyi, I. V.; Babanina, M. Y.; Ivanytska, T. A.; Kitura, Y. M.; Volchenko, H. V.; Tkachenko, M. V.; Kyrian, O. A.; Lebid, V. H.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Волченко, Григорій Вілійович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Лебідь, Володимир ГригоровичPigmented villonodular synovitis is a rare proliferative disease of the synovial membrane, which most often affects the knee joints. Being a benign disease, at the same time, this pathology is often aggressive, and in some cases spreads to the soft tissues outside the joint. There are two forms of monoarticular damage: localized and diffuse. The diffuse form gives frequent relapses. To date, there are no standards for the management of this disease, just as there are no early markers for the detection of pigmented villonodular synovitis. This joint lesion has a long asymptomatic course, or it has symptoms of non-specific recurrent arthritis, so the patients can later be referred for magnetic resonance imaging, which is the only non-invasive method of diagnosing this pathology. At the same time, in modern conditions, most patients with recurrent synovitis will undergo an ultrasound examination of the joint according to the diagnostic standards. Ultrasonography made for abovementioned synovitis is insufficiently described in the medical literature. The aim of our study was to highlight the current data on the diagnosis and management of patients with pigmented villonodular synovitis and to describe our own clinical case. A feature of our clinical case was the detection of characteristic symptoms using ultrasonography. Irregular thickening of the synovial membrane with nodular formations and villous growths, with the length of villi up to 7 mm near the patella with single loci of blood flow, was revealed by ultrasound examination and power Doppler mapping. Shear wave elastometry of the synovial membrane was performed. It demonstrated a significant increase in the stiffness of the synovial membrane, which can be a pathognomonic symptom of this pathology. The diagnosis of villonodular synovitis was confirmed histologically after surgical treatment. Subsequently, the patient had a recurrence of the pigmented villonodular synovitis, which was also detected by ultrasound diagnostics. Thus, pigmented villonodular synovitis of the knee joint is a rather rare pathology that requires differential diagnosis with inflammatory joint diseases. The final diagnosis is based on histological examination. MRI and ultrasound diagnostics are non-invasive methods that can detect this pathology with high accuracy. The advantage of ultrasonography is its availability and non-invasiveness. The increase in stiffness of the synovial membrane along with its proliferation, which we found, can serve as an additional criterion of villonodular synovitis, and, according to the data available to us, has not been described in the literature so far.Документ Визначення показників мінеральної щільності кісток у пацієнтів із фіброзними змінами паренхіми печінки(Чорноморський національний університет імені Петра Могили, 2021-10-29) Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Ждан, Вячеслав Николаевич; Иваницкий, Игорь Валериевич; Ищейкина, Юлия Алексеевна; Zhdan, V. M.; Ivanytskyi, I. V.; Ishejkina, Ju. A.Мета: визначити особливості розвитку остеопоротичних змін кісток у пацієнтів із ранніми стадіями фіброзу печінки на фоні неалкогольного стеатогепатозу. Матеріали та методи. Обстежено 79 пацієнтів із неалкогольним стеатогепатозом та фіброзом печінки. 38 обстежених склали жінки, 41 - чоловіки. Середній вік пацієнтів становив 42,5±5,8 років. Для включення в дослідження усім пацієнтам виключали наявність супутніх захворювань. Для пацієнтів жіночої статі обов’язковою умовою включення в дослідження було збереження менструальної функції. Ступінь фіброзу печінки встановлювали на основі проведення 2D зсувнохвильової еластометрії транскутанним доступом методом зсувної хвилі в режимі SWE. У дослідження включали пацієнтів із фіброзом печінки F1 – F3 по METAVIR. Визначення мінеральної щільності кісток проводили за допомогою рентгенівського денситометра DEXXUM Т методом двоенергетичної абсорбціометрії. Результати. У хворих з фіброзними змінами печінки зниження МЩК виявлено у 49,3%. Остеопенія та остеопороз у жінок зустрічалися в 47,4% обстежених, що було достовірно частіше, ніж серед чоловіків, - 26,8%, р = 0,014. Відмічалась наявність достовірного взаємозв’язку між тривалістю наявності стеатогепатозу і частотою розвитку остеопорозу і остеопенії: серед хворих з тривалістю стеатогепатозу менше 7 років зниження МЩКТ відмічалось у 62,5% випадків, а при тривалості більше 7 років - вже у 89,3% хворих (χ2 = 5,5;р = 0,011). Серед хворих з фіброзом печінки 3 ст. за METAVIR зниження мінеральної щільності кісткової тканини спостерігалося у 85,7% обстежених хворих, в той час як серед хворих з фіброзом печінки 1-2 ст за METAVIR остеопороз і остеопенія були виявлені у 46% (р = 0,0008). У хворих зі ступенем фіброзу F3 за METAVIR остеопоротичні зміни в ділянці поперекових хребців відзначалася в 85,2% випадків зі зниженою МЩКТ, ізольоване зниження мінеральної щільності поперекового відділу хребта було діагностовано у 12 (30,7% від пацієнтів із зниженням мінеральної щільності кісток), у 9 пацієнтів (23%) відмічалось поєднання зниження мінеральної щільності хребта із зниженням мінеральної щільності стегна, середній критерій Т хребців склав -2,5±0,2, середній критерій Т шийки стегна -2,1±0,3; У хворих з фіброзом F1 - F2 за METAVIR МЩК знижувалася переважно до рівня остеопенії, ізольована остеопенія поперекового відділу хребта була діагностована у 18 (46%) пацієнтів, зниження мінеральної щільності стегна в цій групі пацієнтів не відмічалось, середній критерій Т хребців склав-1,5±0,15 Висновки. Для хворих на стеатогепатоз із фіброзом печінкової тканини характерна висока поширеність остеопорозу і остеопенії. Більший ризик розвитку цього ускладнення мають пацієнти із стадіями фіброзу F3 за METAVIR; на зниження МЩК у хворих із стеатогепатозом та фіброзом печінки впливають не тільки популяційні фактори ризику, але і тривалість наявності стеатогепатозу; ступінь вираженості фіброзу печінки за METAVIR впливає на локалізацію змін в кістковій тканині. У хворих із ступенями фіброзу F1 – F2 уражається трабекулярна кісткова тканина, а у хворих із ступенями фіброзу F3 - в рівній мірі трабекулярна і кортикальна кісткова тканина.Документ Зміни деяких показників тромбоутворення та активності запалення як маркерів тяжкості перебігу та прогнозу захворювання у пацієнтів з COVID-19 та коморбідною есенціальною гіпертензією(Чорноморський національний університет ім. Петра Могили, 2022) Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Петров, Євген Євгенович; Бурмак, Юрій Григорович; Іваницький, Ігор Валерійович; Трибрат, Тетяна Анатоліївна; Ivanytska, T. A.; Petrov, Ye. Ye.; Burmak, Yu. G.; Ivanytskyi, I. V.; Trybrat, T. A.Незважаючи на широкі профілактичні заходи та масову вакцинацію, захворюваність на гостре інфекційне захворювання COVID-19, збудником котрого є вірус SARS-Cov-2, залишається у світі на високому рівні. Тяжкий перебіг цього захворювання у хворих з гострим респіраторним синдромом та COVID-19 асоційованою пневмонією, що має високі показники летальності (20-26%). Есенціальна артеріальна гіпертензія (АГ) є найпоширенішим коморбідним захворюванням у хворих на COVID-19. Необхідно також зазначити, що увагу багатьох дослідників привертає факт змін показників гемокоагуляції, оскільки розвиток коагулопатії є одним з основних причин летальних подій у хворих на COVID-19. Кількома дослідженнями доведено, що рівень D-димеру корелює з тяжкістю захворювання та є достовірним прогностичним маркером внутрішньолікарняної летальності у пацієнтів з COVID-19. Враховуючи наявність спільних механізмів розвитку АГ та COVID-19, а також можливість патогенетичних зв’язків між АГ та COVID-19, нагальною є потреба подальшого вивчення та визначення маркерів тяжкості перебігу захворювання і прогнозу в цілому.Документ Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки в дітей: можливості діагностики та лікування(Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ-А-ПОЛ», Київ, Україна, 2024) Крючко, Тетяна Олександрівна; Бубир, Людмила Миколаївна; Пода, Ольга Анатоліївна; Коленко, Ірина Олексіївна; Іваницький, Ігор Валерійович; Коваленко, Ляна Андріївна; Черевко, Ірина Григорівна; Kryuchko, T. O.; Bubyr, L. M.; Poda, O. A.; Kolenko, I. O.; Ivanytskyi, I. V.; Kovalenko, L. A.; Cherevko, I. G.За даними останніх статистичних звітів, метаболічно-асоційована жирова хвороба печінки (МАЖХП) може вражати близько 7 % дітей і підлітків у загальній педіатричній популяції західних країн і третину дітей із верифікованим ожирінням та може загрожувати трансформацією в тяжчі форми враження печінки як у дитячому, так і в дорослому віці з розвитком стеатогепатиту і/або печінкової недостатності. Своєчасна верифікація стеатотичної хвороби печінки та підшлункової залози у дітей становить проблему через відсутність специфічних клінічних проявів захворювання та недостатній скринінг порушень функції печінки в педіатричних пацієнтів із діагностованим ожирінням. Мета — дослідити терапевтичну ефективність застосування комбінованого препарату на основі карнітину, бетаїну та аргініну в дітей із метеболічно нездоровим ожирінням та супутніми коморбідними станами. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 30 пацієнтів віком від 6 до 18 років, у яких діагностовано ожиріння. Усі пацієнти перебували під спостереженням у дитячих відділеннях м. Полтави. Залежно від коморбідності пацієнтів з ожирінням розподілили на три групи по 10 дітей у кожній. У 1-шу групу залучили дітей зі стеатотичною хворобою печінки, у 2-гу — дітей з інсулінорезистентністю (ІР), у 3-тю — дітей із метаболічно здоровим ожирінням без ознак стеатотичного ураження печінки та порушення вуглеводного обміну. Проводили антропометричні дослідження (обвід талії та стегон) і розрахунок індексу маси тіла (ІМТ), визначали основні біохімічні печінкові показники, оцінювали стан ліпідного та вуглеводного обміну, досліджували жорсткість печінки за результатами зсувнохвильової еластометрії. Діти з метаболічно нездоровим ожирінням протягом 3 міс, окрім протокольних рекомендацій, приймали карнітин-бетаїн-аргініновий комплекс. Через 3 міс проводили повторну оцінку клініко-лабораторних та інструментальних змін у всіх пацієнтів. Результати. Пацієнтів стратифікували за віком і статтю. У групах пацієнтів, які, окрім рекомендацій щодо модифікації способу життя, харчової поведінки та збільшення фізичної активності, приймали карнітинбетаїн-аргініновий комплекс, зареєстровано тенденцію до зниження маси тіла та статистично значуще зменшення ІМТ у дітей, які мали ожиріння, асоційоване зі стеатозом та ІР. Вагомим індикатором позитивної клінічної динаміки у пацієнтів з метаболічно нездоровим ожирінням стало зниження показників обводу талії порівняно з дітьми з метаболічно здоровим ожирінням. Дослідження рівня печінкових трансаміназ на тлі медикаментозної корекції в дітей зі стеатотичною хворобою печінки продемонструвало статистично значуще зниження вмісту аланінамінотрансферази. Оцінка показників ліпідного обміну на тлі запропонованої терапії виявила статистично значуще (р < 0,01) зниження рівня тригліцеридів у пацієнтів із МАЖХП і позитивний вплив на динаміку змін глікемічного профілю в пацієнтів з ІР. За результатами нашого спостереження, діагностичну цінність у пацієнтів із МАЖХП мають динамічні зміни показників еластометрії, що підтверджується статистично значущим зменшенням діапазону значень жорсткості печінки в цих пацієнтів після терапії. According to the latest statistical reports, metabolic-associated fatty liver disease (MAFLD) can affect about 7 % of children and adolescents in the general paediatric population of Western countries, one-third of children with verified obesity and may threaten to transform into more severe forms of liver damage in both childhood and adulthood, with the development of steatohepatitis and/or liver failure. The timely verification of steatotic disease of the liver and pancreas in children remains difficult due to the lack of specific clinical manifestations of the disease and insufficient screening of liver function disorders in paediatric patients with diagnosed obesity.Документ Особливості ведення остеопорозу у пацієнтів із хронічним панкреатитом(Чорноморський національний університет імені Петра Могили, 2022-10-27) Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Zhdan, V. M.; Ivanytskyi, I. V.; Babanina, M. Yu.; Kiryan, О. A.Мета: дослідити вплив золендронової кислоти на мінеральну щільність кісток у пацієнток із остеопорозом та хронічним панкреатитом Матеріали та методи. В дослідженні прийняли участь 32 пацієнтки із середнім віком 57,7±2,8 років із зниженням мінеральної щільності кісткової тканини та хронічним панкреатитом. Усі досліджені пацієнтки знаходились у менопаузі із середнім строком 4,8±2,5 роки. Для включення в дослідження усім пацієнткам виключали наявність супутніх захворювань. У дослідження включали пацієнток із наявністю хронічного панкреатиту тривалістю не менш, ніж 10 років та зі збереженою зовнішньосекреторною функцією підшлункової залози за даними рівня фекальної панкреатичної еластази. Визначення мінеральної щільності кісток проводили за допомогою рентгенівського денситометра DEXXUM Т методом двоенергетичної абсорбціометрії. Результати. Ізольоване зниження мінеральної щільності поперекового відділу хребта було діагностоване у 28 пацієнток, у 9 пацієнток відмічалось поєднання зниження мінеральної щільності хребта із зниженням мінеральної щільності стегна, середній критерій Т хребців склав -2,19±0,18, середній критерій Т шийки стегна -1,6±0,5; З метою збереження та відновлення мінеральної щільності кісткової тканини цим пацієнткам рекомендували зменшити до мінімума фактори, що сприяють втраті кісткової маси, в основному шляхом припинення вживання алкоголю та куріння. Пацієнткам було рекомендовано як можна більше фізичних навантажень під наглядом лікаря-реабілітолога, особливо вправи, спрямовані на поліпшення механіки хребта. Пацієнтки отримували 5 мг золендронової кислоти внутрішньовенно крапельно однократно та щоденно приймали 1500 мг кальцію та 800 МО вітаміну Д протягом року. Ізольоване зниження мінеральної щільності поперекового відділу хребта було діагностоване у 18 пацієнток, у 5 пацієнток відмічалось поєднання зниження мінеральної щільності хребта із зниженням мінеральної щільності стегна, середній критерій Т хребців склав - 1,2±0,12 (р=0,031), середній критерій Т шийки стегна -0,8±0,1(р=0,025). Проведене дослідження рівня АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, гаммаглутамілтранспептидази, амілази не виявило жодних відхилень від норми. Після введення золендронової кислоти у 5 пацієнток відмічалось підвищення температури до фебрильних показників протягом 2-3 днів. У жодної з пацієнток протягом періоду спостереження не було виявлено ознак переломів кісток будь-якої локалізації. Висновки. Введення золендронової кислоти пацієнткам із зниженням мінеральної щільності кісткової тканини на фоні хронічного панкреатиту є безпечним та високоефективним.Документ Остеопороз у пацієнтів із хронічним панкреатитом – особливості діагностики(Кафедра медико-біологічних основ спорту і фізичної реабілітації Чорноморського національного університету імені Петра Могили,, 2022-10-27) Ждан, Вячеслав Миколайович; Іваницький, Ігор Валерійович; Іщейкіна, Юлія Олексіївна; Zhdan, V. M.; Ivanytskyi, I. V.; Ishcheykina, Yu. A.Мета: визначити особливості розвитку остеопоротичних змін кісток у пацієнтів із фіброзними змінами підшлункової залози на фоні хронічного панкреатиту. Матеріали та методи. Обстежено 55 пацієнтів із хронічним панкреатитом. 30 обстежених склали жінки, 25 - чоловіки. Середній вік пацієнтів становив 47,3±3,5 років. Для включення в дослідження усім пацієнтам виключали наявність супутніх захворювань. Для пацієнтів жіночої статі обов’язковою умовою включення в дослідження було збереження менструальної функції. Ступінь фіброзних змін підшлункової залози встановлювали на основі проведення 2D зсувнохвильової еластометрії транскутанним доступом методом зсувної хвилі в режимі SWE. Визначення мінеральної щільності кісток проводили за допомогою рентгенівського денситометра DEXXUM Т методом двоенергетичної абсорбціометрії. Результати. Ступінь вираженості фіброзних змін паренхіми підшлункової залози також впливав на розповсюдженість остеопорозу і остеопенії. Серед хворих з показниками щільності паренхіми підшлункової залози, які відповідали фіброзним змінам 3-4 ступеня зниження мінеральної щільності кісткової тканини спостерігалося у 83% обстежених хворих, в той час як серед хворих із змінами 1 – 2 ступеню остеопороз і остеопенія були виявлені у 34% (р = 0,003).У хворих із фіброзними змінами паренхіми підшлункової залози остеопоротичні зміни в ділянці поперекових хребців відзначались в 55 % випадків зі зниженою МЩКТ, ізольоване зниження мінеральної щільності поперекового відділу хребта було діагностоване у 11 (28,2% від пацієнтів із зниженням мінеральної щільності кісток), у 5 пацієнтів (12,8%) відмічалось поєднання зниження мінеральної щільності хребта із зниженням мінеральної щільності стегна, середній критерій Т хребців склав -2,4±0,5, середній критерій Т шийки стегна -2,6±0,36;У хворих з фіброзом паренхіми підшлункової залози 1-2 ст. МЩК знижувалася переважно до рівня остеопенії, при чому відмічалось поєднання остеопенічних змін у поперековому відділі хребта та зниження мінеральної щільності стегна. Серед ній критерій Т хребців склав -1,6±0,15, шийки стегна -1,76±0,18 Висновки: для хворих на хронічний панкреатит характерна висока поширеність остеопорозу і остеопенії. Більший ризик розвитку цього ускладнення мають пацієнти із стадіями 3-4 стадіями фіброзу підшлункової залози; на зниження МЩК у хворих із хронічним панкреатитом впливають не тільки популяційні фактори ризику, але і тривалість наявності панкреатиту; ступінь вираженості фіброзних змін підшлункової залози впливає на локалізацию змін в кістковій тканині.Документ Стеатотична хвороба печінки: можливості діагностики в загальнолікарській практиці(Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024-08-16) Іваницький, Ігор Валерійович; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна ; Ткаченко, Максим Васильович; Ivanytskyi, I. V.; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.Питання сучасних підходів до діагностики стеатотичної хвороби печінки (СХП) є високоактуальним саме у загальнолікарській практиці. Раннє виявлення СХП є важливим через її поширеність і зв’язок із серйозними ускладненнями, такими як цироз і гепатоцелюлярна карцинома. Оскільки СХП є міждисциплінарною проблемою, то знання про неї необхідні у повсякденній практиці не тільки гепатологам, гастроентерологам, терапевтам, а й кардіологам, ендокринологам, а також лікарям загальної практики – сімейної медицини, що визначає високу потребу уніфікованих стандартів з діагностики, лікування та профілактики. Так, своєчасна діагностика клінічних проявів СХП та асоційованих із нею станів принципово важлива, оскільки найчастіше на початкових етапах розвитку хвороба носить потенційно оборотний характер При комплексному визначенні стану пацієнта слід враховувати основні клінічні та лабораторні маркери, що використо-вуються для оцінки стану печінки, а також інструментальні методи дослідження, зокрема ультразвукове дослідження і магнітно-резонансна томографія. Окрему увагу слід приділяти простим і доступним методам діагностики, які можуть бути ефективно застосовані сімейними лікарями для виявлення пацієнтів з ризиком розвитку СХП, зокрема, звертати увагу на ключові фактори ризику розвитку стеатотичної хвороби печінки, включаючи ожиріння, метаболічний синдром, діабет другого типу та гіперліпідемію. Необхідно враховувати можливості використання сучасних біомаркерів і неінвазивних тестів для оцінки ступеня стеатозу і фіброзу печінки, що є важливим у визначенні подальшої тактики лікування, а також новітніх діагностичних технологій таких як еластографія та фібросканування, які дозволяють більш точно оцінити стан печінкової тканини. Своєчасне виявлення факторів ризику, що сприяють розвитку захворювання, та своєчасна діагностика СХП дозволять підібрати оптимальні варіанти терапії та профілактики, що перешкоджають подальшому прогресу патології печінки та асоційованих з нею станів; The issue of modern approaches to the diagnosis of steatotic liver disease (SLD) is highly relevant in general medical practice. Early detection of SLD is important because of its prevalence and association with such complications as cirrhosis and hepatocellular carcinoma. Since SLD is an interdisciplinary problem, knowledge about it is necessary in everyday practice not only for hepatologists, gastroenterologists, therapists, but also for cardiologists, endocrinologists, as well as general practitioners - family medicine, which determines the high need for unified standards for diagnosis, treatment and prevention. Thus, timely diagnosis of clinical manifestations of SLD and conditions associated with it is fundamentally important, since most often in the initial stages of development, the disease is potentially reversible Сomprehensively determining the patient's condition, the main clinical and laboratory markers used to assess the liver's condition should be taken into account, as well as instrumental research methods, in particular, ultrasound and magnetic resonance imaging. Particular attention should be paid to simple and accessible diagnostic methods that can be effectively applied by family physicians to identify patients at risk of SLD to pay attention to key risk factors for the development of steatotic liver disease, including obesity, metabolic syndrome, type 2 diabetes mellitus and hyperlipidemia. It is necessary to take into account the possibilities of using modern biomarkers and non-invasive tests to assess the degree of liver steatosis and fibrosis, which is important in determining further treatment tactics, as well as the latest diagnostic technologies such as elastography and fibroscanning, which allow more accurate assessment of the state of liver tissue. Timely detection of risk factors that contribute to the development of the disease and timely diagnosis of SLD will allow choosing optimal options for therapy and prevention, which prevent the further progress of liver pathology and conditions associated with it.Документ Сучасний стан розвитку інструментальних методик діагностики фіброзу печінки(Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024-09-16) Іваницький, Ігор Валерійович; Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Іваницька, Тетяна Анатоліївна; Волченко, Григорій Вілійович; Ivanytskyi, I. V.; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Ivanytska, T. A.; Volchenko, H. V.Стаття присвячена огляду сучасних неінвазивних методів діагностики фіброзу печінки, які становлять альтернативу традиційній біопсії. Автори аналізують переваги та недоліки таких методів, як еластографія, магнітно-резонансна еластографія, фібросканування та інші, які дозволяють визначати ступінь ураження печінкової тканини без потреби в інвазивному втручанні. Особлива увага приділяється клінічній ефективності, точності та доступності цих методик, що має важливе значення для покращення діагностики та моніторингу перебігу хронічних захворювань печінки. У статті також розглядаються нові підходи до комбінування різних неінвазивних методів для підвищення точності діагностики. Автори звертають увагу на значення біомаркерів та лабораторних тестів, які використовуються разом із інструментальними методами для створення комплексної оцінки стану печінки. Висвітлюються перспективи розвитку неінвазивної діагностики фіброзу, включаючи впровадження новітніх технологій та алгоритмів, що дозволять удосконалити процес діагностики і персоналізувати підходи до лікування пацієнтів. Стаття підсумовує важливість неінвазивних методик у сучасній гастроентерології та їх роль у зниженні ризиків, пов'язаних із традиційними інвазивними процедурами. У заключній частині статті розглядаються ключові виклики, які постають перед впровадженням неінвазивних методик у рутинну клінічну практику, включаючи питання стандартизації методів, доступності технологій у різних регіонах, а також навчання медичного персоналу. Автори обговорюють необхідність подальших досліджень для вдосконалення методів і зменшення варіабельності результатів, що виникає через різні фактори, такі як тип захворювання, стадія фіброзу та індивідуальні особливості пацієнтів. Стаття підкреслює, що, хоча сучасні неінвазивні методи діагностики фіброзу печінки вже демонструють високу ефективність, вони не повністю замінюють інвазивні методи, особливо в складних діагностичних випадках. Водночас, завдяки постійному прогресу в цій галузі, неінвазивна діагностика стає важливим інструментом у профілактиці, ранньому виявленні та лікуванні хронічних захворювань печінки. Автори роблять висновок, що інтеграція цих методик у клінічну практику дозволить значно підвищити якість медичної допомоги пацієнтам із фіброзом печінки; Abstract. The article provides an overview of modern non-invasive methods of diagnosing liver fibrosis, which are an alternative to traditional biopsy. The authors analyze the advantages and disadvantages of such methods as elastography, magnetic resonance elastography, fibroscanning, and others, which allow determining the degree of liver tissue damage without the need for invasive intervention. Special attention is paid to the clinical effectiveness, accuracy and availability of these techniques, which is important for improving the diagnosis and monitoring of the course of chronic liver diseases. The article also discusses new approaches to combining various non-invasive methods to improve diagnostic accuracy. Attention is drawsng to the importance of biomarkers and laboratory tests used in conjunction with instrumental methods to create a comprehensive assessment of liver status. The prospects for the development of non-invasive diagnostics of fibrosis are highlighted, including the introduction of the latest technologies and algorithms that will allow to improve the diagnostic process and personalize approaches to the treatment of patients. The article summarizes the importance of non-invasive techniques in modern gastroenterology and their role in reducing the risks associated with traditional invasive procedures. The final part of the article show the key challenges facing the introduction of non-invasive techniques into routine clinical practice, including issues of standardization of methods, availability of technologies in different regions, and training of medical personnel. Further research is needed to improve the methods and reduce the variability of results arising from various factors such as the type of disease, the stage of fibrosis and the individual characteristics of the patients. The article emphasizes that, although modern non-invasive methods of diagnosing liver fibrosis already demonstrate high efficiency, they do not completely replace invasive methods, especially in difficult diagnostic cases. The authors conclude that the integration of these techniques into clinical practice will significantly improve the quality of medical care for patients with liver fibrosis.Документ Інсулінорезистентність при системному червоному вовчаку(Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика; ГО «Українська асоціація сімейної медицини», 2024-05-31) Ждан, Вячеслав Миколайович; Ткаченко, Максим Васильович; Бабаніна, Марина Юріївна; Волченко, Григорій Вілійович; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Zhdan, V. M.; Tkachenko, M. V.; Babanina, M. Yu.; Volchenko, H. V.; Kitura, Ye. M.; Ivanytskyi, I. V.Мета дослідження: аналіз частоти інсулінорезистентності (ІР) у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ), вивчення традиційних та пов’язаних з ревматичним захворюванням факторів ризику розвитку ІР, оцінювання можливості використання Фінської форми оцінки ризику цукрового діабету (ЦД) 2-го типу (Finnish Type 2 Diabetes Risk Assessment Form, FINDRISC) для виявлення ІР. Матеріали та методи. До одномоментного дослідження включено 58 хворих на СЧВ (53 жінки та 5 чоловіків) без ЦД та гіперглікемії. Пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні в обласному лікувально-діагностичному центрі КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М . В. Скліфософського ПОР» у 2020–2023 рр. Середній вік пацієнтів становив 38 [28; 43] років, середня тривалість захворювання – 4,0 [0,6; 6,0] року. Глюкокортикоїди (ГК) отримували 49 (85%) хворих, гідроксихлорохін – 20 (34%), імуносупресанти – 26 (45%), біологічні препарати – 2 (3%). У всіх пацієнтів визначали рівень глюкози, інсуліну натще, розраховували індекс оцінки гомеостатичної моделі резистентності до інсуліну (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance, HOMA-IR). Значення індексу HOMA-IR ≥2,77 відповідало наявності ІР. Традиційні фактори ризику ЦД 2-го типу та сам ризик його розвитку в наступні 10 років у пацієнтів із СЧВ оцінювали за допомогою опитувальника FINDRISС. Результати. ІР виявлено у 14 (24%) із 58 хворих на СЧВ. Середній показник індексу HOMA-IR становив 1,8 [1,3; 2,6]. Дані пацієнтів з ІР і без неї були аналогічними за статтю, віком, тривалістю та активністю СЧВ, терапією, що проводиться на момент обстеження, частоті традиційних факторів ризику ЦД 2-го типу. Індекс маси тіла (ІМТ), окружність талії (ОТ) та концентрація інсуліну були вищими у пацієнтів з ІР. Показник індексу HOMA-IR корелював з ІМТ (r=0,7; p<0,001), ОТ (r=0,6;p<0,001), категоріями ризику розвитку ЦД 2-го типу згідно з FINDRISC (r=0,4; p=0,04), індексом SLEDAI-2K (r=–0,3; p<0,02), концентрацією в сироватці крові С3 комплементу (r=0,4; p=0,035) та тривалістю терапії ГК (r=0,4; p=0,02). Висновки. ІР діагностовано у 24% хворих на СЧВ без ЦД в анамнезі та з нормальним рівнем глюкози у венозній крові натще. Індекс HOMA-IR зростав у міру зниження активності СЧВ та збільшення тривалості лікування ГК. Однак розвиток ІР статистично значуще асоціювався тільки зі збільшенням ІМТ і ОТ. Використання опитувальника FINDRISC, що дозволяє оцінити ризик розвитку ЦД 2-го типу у загальній популяції, не допомогло виявити ІР у хворих на СЧВ; The objective: to analyze the frequency of insulin resistance (IR) in patients with systemic lupus erythematosus (SLE), study of traditional and rheumatic disease-related risk factors for the development of IR, assessment of the possibility of using of Finnish Type 2 Diabetes Risk Assessment Form (FINDRISC) to detect IR. Materials and methods. 58 patients with SLE (53 women and 5 men) without diabetes mellitus (DM) and hyperglycemia were included in the one-time study. The patients have received the inpatient treatment at the regional medical and diagnostic center of the communal enterprise “Poltava Regional Clinical Hospital named after M. V. Sklifosofsky PRC” in 2020-2023. The average age of patients was 38 [28; 43] years, the average duration of the disease is 4.0 [0.6; 6.0] years. 49 (85%) patients received glucocorticoids (GC), 20 (34%) – hydroxychloroquine, 26 (45%) – immunosuppressants, 2 (3%) persons received biological drugs. In all patients fasting glucose and insulin levels were determined, and the Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance (HOMA-IR) index was calculated. The value of the HOMA-IR index ≥2.77 corresponded to the presence of IR. Traditional risk factors for type 2 DM and the risk of its development in the next 10 years in patients with SLE were assessed using the FINDRISC questionnaire. Results. IR was determined in 14 (24%) of 58 patients with SLE. The average value of the HOMA-IR index was 1.8 [1.3; 2,6]. The data of patients with and without IR were similar in terms of sex, age, duration and activity of SLE, therapy performed at the time of examination, frequency of traditional risk factors for type 2 DM. Body mass index (BMI), waist circumference (WC), and insulin concentration were higher in patients with IR. The HOMA-IR index was correlated with BMI (r=0.7; p<0.001), WC (r=0.6; p<0.001), risk categories for the development of type 2 diabetes according to FINDRISС (r=0.4; p=0.04), the SLEDAI-2K index (r=–0.3; p<0.02), the serum concentration of C3 complement (r=0.4; p=0.035) and the duration of GC therapy (r=0.4; p=0.02). Conclusions. IR was diagnosed in 24% of patients with SLE without a history of DM and with a normal fasting venous blood glucose level. The HOMA-IR index increased as SLE activity decreased and the duration of GC treatment increased. However, the development of IR was statistically significantly associated only with an increase in BMI and WC. The use of the FINDRISC questionnaire, which allows to assess the risk of developing type 2 DM in the general population, did not help to detect IR in patients with SLE.