Перегляд за Автор "Kiryan, O. A."
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Остеоартрит і метаболічний синдром: особливості ведення пацієнта(Полтавський державний медичний університет, 2024-11-11) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Kiryan, O. A.Вступ. Проблема остеоартрозу має велике значення, поряд з ішемічною хворобою серця і артеріальною гіпертензією становить тріаду найпоширеніших захворювань серед населення зрілого віку. Остеоартроз сприяє зниженню якості життя, інвалідизації населення та підвищення смертності. У світі на остеоартроз хворіє майже 240 мільйонів осіб ( приблизно 10% чоловіків, 18% жінок віком старше 60 років). Структура остеоартрозу: 1-ше місце при заворюваннях кістково-м’язової системи; 2-ге місце — по кількості звернень до сімейного лікаря; 3-тє місце — у випадках інвалідизації. Спостерігається висока поширеність серцево-судинних захворювань та ризик передчасної смерті у хворих на остеоартрит у поєднанні з коморбідною патологією і наявності метаболічного синдрому. Мета. Визначити патогенетичні зв’язки остеоартриту у поєднані з метаболічним синдромом з обґрунтуванням нових підходів до покращення лікування хворих з даною патологією. Матеріали та методи дослідження. Проведено пошук у виданнях, наукових пошукових базах з використанням методів аналізу, порівняння і узагальнення інформаційних даних про взаємозв’зок остеоартриту з метаболічним синдромом. Проведено дослідження на кафедрі сімейної медицини і терапії Полтавського державного медичного університету на базі обласного ревматологічного центру КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» у якому брали участь 40 амбулаторних та стаціонарних хворих жінок 26 (65%) та чоловіків 14 (35%) віком 54–69 років із первинним остеоатрозом І–ІІ рентгенологічної стадії по Kellgren і Lawrence в поєднанні з метаболічним синдромом. Контрольну групу склали 20 хворих. Результати. Проведений 12 місячний моніторинг за даною категорією хворих, як результат спостереження - легкі та помірні прояви метаболічного синдрому; при поліморбідних станах – хронічні обструктивні захворювання легенів, ураження сечостатевої системи. Виявлялось найчастіше одне, рідко два коморбідні захворювання та одне-два захворювання, які не мали зв’язків з остеоартрозом. У хворих прогресивно зростали захворювання: артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, ожиріння, цукровий діабет типу 2, хвороби системи травлення. Загальною метою ведення хворих на остеоартрит у поєднанні з метаболічним синдромом – максимальне зниження серцево-судинного ризику і летальності. Створення концепції метаболічного синдрому та остеоартриту -виділення популяції пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком і проведення профілактичних заходів ( з модифікацією способу життя, застосування адекватних лікарських засобів ). Висновки.При дослідженні виявлено значний клінічний ефект від застосування терапії з включенням коксибу -у 78 % хворих основної групи на остеоартрит у поєднанні з метаболічним синдромом. Позитивний ефект спостерігався у відношенні зменшення болю, скорочення термінів стаціонарного лікування на 2-3 дні, збільшення термінів ремісії. Первинною має бути профілактика у даної категорії хворих: зменшення маси тіла з підвищенням фізичної активності, нормалізація метаболічних порушень; Introduction: Osteoarthritis is a major health concern, and along with coronary heart disease and arterial hypertension, forms a triad of the most common diseases among the adult population. Osteoarthritis significantly reduces the quality of life, leads to disability, and increases mortality rates. Globally, nearly 240 million people suffer from osteoarthritis (about 10% of men and 18% of women over the age of 60). In terms of disease burden, osteoarthritis ranks: first in complications of the musculoskeletal system, second in the number of visits to family doctors, and third in cases of disability. Patients with osteoarthritis, particularly those with comorbid conditions and metabolic syndrome, face a high prevalence of cardiovascular diseases and an increased risk of premature death. Goal: to elucidate modern insights into the pathogenetic links between osteoarthritis and metabolic syndrome, and to justify new approaches to improving treatment for patients with this pathology. Materials and Methods: A literature search was conducted using scientific databases, employing methods of analysis, comparison, and generalization of information about the relationship between osteoarthritis and metabolic syndrome. The study was carried out at the Department of Family Medicine and Therapy at Poltava State Medical University, based in the Regional Rheumatology Center of M. V. Sklifosovskiy Poltava Regional. The study involved 40 patients, both outpatients and inpatients, including 26 women (65%) and 14 men (35%), aged 54-69 years, with primary osteoarthritis of X-ray stages I-II according to the Kellgren-Lawrence scale, in combination with metabolic syndrome. The control group consisted of 20 individuals. Results. A 12-month monitoring of this group of patient was conducted, revealing mild to moderate manifestations of metabolic syndrome along with polymorbid conditions such as chronic obstructive lung diseases and genitourinary system disorders. Most frequently, one, and rarely two, comorbid conditions were detected, along with one or two diseases unrelated to osteoarthritis. The most common progressive conditions observed were arterial hypertension, ischemic heart disease, heart failure, obesity, type 2 diabetes, and digestive system diseases. The primary goal in managing patients with osteoarthritis and metabolic syndrome is to significantly reduce cardiovascular risk and mortality. This involves developing a comprehensive concept of metabolic syndrome and osteoarthritis, identifying patients at high cardiovascular risk, and implementing preventive measures, including lifestyle modifications and the use of appropriate medications. Conclusions. The study revealed a significant clinical effect from the use of therapy that included coxibs in 78% of patients in the main group with osteoarthritis combined with metabolic syndrome. A positive outcome was observed in terms of pain reduction, a reduction in inpatient treatment duration by 2-3 days, and extended remission periods. For this category of patients, primary prevention should focus on weight loss, increased physical activity, and normalization of metabolic disorders.Документ Пацієнт з остеоартритом і артеріальною гіпертензією в загальнолікарській практиці(Полтавський державний медичний університет, 2024-11-24) Ждан, Вячеслав Миколайович; Лебідь, Володимир Григорович; Кир'ян, Олена Анатоліївна ; Zhdan, V. M.; Lebid, V. G.; Kiryan, O. A.Вступ. Остеоартроз - одне із найпоширеніше захворювання, яке часто приводить до ранньої інвалідизації у осіб працездатного віку і становить соціальну та медичну проблему. Згідно даних Європейського товариства з клінічних та економічних аспектів остеопорозу, остеоартриту та захворювань опорно-рухового апарату (ESCEO) та Міжнародного товариства з вивчення остеоартриту (ОARSI) відомо, що у пацієнтів середнього віку з остеоартрозом припадає 4 поєднані патології,а у пацієнтів літнього віку, окрім остеоартрозу, діагностують ще до 8 інших хронічних захворювань. У пацієнтів середнього віку з остеоартрозом спостерігається коморбідна патологія. Знання патогенетичних ланок остеоартрозу з коморбідними патологіями сприяє впливу на своєчасну діагностику, лікування даних захворювань і сприяють збереженню високої якості життя хворих. Мета. Вивчення патогенезу остеоартрозу і артеріальної гіпертензії, запропонована терапія з лікування коморбідної патології у хворих на остеоартроз у поєднанні з артеріальною гіпертензією,сприятиме вдосконаленню лікування даної категорії хворих. Матеріали і методи. У даному дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Під час проведення наукового пошуку було проведено огляд та проаналізовано 38 джерел сучасної літератури щодо патогенетичного впливу на розвиток остеоартрозу та артеріальної гіпертензії, їх спільний механізм на розвиток та прогресування одне одного. Дослідження проведено на базі кафедри сімейної медицини і терапії в обласному ревматологічному центрі Комунального підприємства «Полтавська обласна кінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». Обстежено 50 осіб, до основної групи увійшло 35 осіб, хворих на АГ II стадії, 2 ступеня, в поєднанні з остеоартрозом колінних суглобів ІІ ст. за Kellgren- Lawrence, з порушенням функції суглобів 1-2 ст, віком 40-65 років (середній вік – 51,8±2,14 року). Тривалість захворювання на артеріальну гіпертензію становила 10,07±1,24 року, тривалість маніфестного перебігу остеоартрозу – 8,56±1,03 року. Групу порівняння склали 20 осіб, хворих на артеріальну гіпертензію II стадії, 2 ступеня (середній вік –52,5±2,38 року). Тривалість захворювання на артеріальну гіпертензію становила 11,31±1,17 року. Формулювання клінічного діагнозу остеоатрозу здійснювали за рекомендаціями EULAR (2018). Формулювання клінічних діагнозів коморбідних станів встановлювалися згідно з відповідними наказами МОЗ України з підтвердженням профільними фахівцями. Пацієнтам з остеоатрозом призначалося стандартне лікування. При необхідності додатково призначалося лікування коморбідних патологій (гіпотензивну комбінацію інгібітора АПФ та антагоніста кальцію тривалої дії у дозах 4/5 мг, 4/10 мг, 8/5 мг, 8/10 мг 1 раз на добу після їжі, постійно). Результати. Наявність остеоартрозу здійснює додатковий негативний вплив на варіабельність ритму серця у хворих на артеріальну гіпертензію. Зниження індексу Low Frequency / High Frequency внаслідок застосування даної терапії (комбінації інгібітора АПФ та антагоніста кальцію тривалої дії у дозах 4/5 мг, 4/10 мг, 8/5 мг, 8/10 мг) при лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з остеоартрозом сприяє активації симпатичної нервової системи, зниженню смертності хворих, врівноваженню нервової системи -пригнічення тонусу симпатичної нервової системи - зниження високих цифр артеріального тиску .Висновки. Запропонована комбінація у лікуванні хворих на остеоартроз в поєднанні з артеріальною гіпертензією сприяє подовженню ремісії основного захворювання та коморбідної патології, зменшенню частоти госпіталізацій, скорочення стаціонарного лікування на 3-4 дні; Osteoarthritis is one of the most common diseases in Ukraine and worldwide, often leading to early disability in people of working age, making it both a medical and social concern. According to the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis, and Musculoskeletal Diseases, as well as the International Society for the Study of Osteoarthritis, it is known that a middle-aged patient with osteoarthritis typically has four accompanying pathologies. In elderly patients, in addition to osteoarthritis, up to eight other chronic conditions are often diagnosed. Comorbidity is frequently observed in middle-aged patients with osteoarthritis. Understanding the pathogenetic links between osteoarthritis and comorbid conditions plays an important role in the timely diagnosis and treatment of these diseases, helping to maintain a high quality of life for patients. Objevtive: the study of the pathogenesis of osteoarthritis and arterial hypertension, along with the proposed therapy for treating comorbidities in patients with both osteoarthritis and arterial hypertension, aims to enhance the treatment outcomes. Materials and methods. Analytical and bibliosemantic methods were used in this study. During the scientific search, 38 modern literature sources were reviewed and analyzed concerning the pathogenetic impact on the development of osteoarthritis and arterial hypertension, as well as their shared mechanisms in the development and progression of both conditions. The study was carried out at the Department of Family Medicine and Therapy of the Regional Rheumatology Center, M. V. Sklifosovsky Poltava Regional Hospital. A total of 50 people were examined; the main group consisted of 35 individuals with stage II hypertension, grade 2, combined with stage II knee osteoarthritis (according to the Kellgren-Lawrence scale), with joint dysfunction of stages 1-2. These patients were aged 40-65 years (mean age 51.8±2.14 years). The duration of hypertension was 10.07±1.24 years, and the duration of manifested osteoarthritis was 8.56±1.03 years. The comparison group consisted of 20 individuals with stage II, grade 2 hypertension (mean age 52.5±2.38 years), with a mean hypertension durationof 11.31±1.17 years. The clinical diagnosis of osteoarthritis was established according to the recommendations of the European Alliance of Associations for Rheumatology (2018). The diagnoses of comorbid conditions were confirmed in accordance with relevant orders from the Ministry of Health of Ukraine, with verification by specialized experts. Patients with osteoarthritis received standard treatment, and, when necessary, additional treatment for comorbid conditions was prescribed (a hypotensive combination of an ACE inhibitor and long-acting calcium. Results: The presence of osteoarthritis exerts an additional negative impact on heart rate variability in patients with hypertension. The reduction of the Low Frequency/High Frequency (LF/HF) index due to the use of this therapy (a combination of an ACE inhibitor and a long-acting calcium antagonist in doses of 4/5 mg, 4/10 mg, 8/5 mg, 8/10 mg) in the treatment of patients with comorbidity of hypertension and osteoarthritis contributes to the activation of the sympathetic nervous system, reduction of patient mortality, balancing of the nervous system by inhibiting sympathetic nervous tone, and lowering high blood pressure. Conclusions: The proposed combination therapy for patients with osteoarthritis and hypertension contributes to prolong remission of both the primary disease and comorbid conditions, reduces the frequency of hospitalizations, and shortens inpatient treatment by 3-4 days.Документ Проблема своєчасного діагнозу первинного гіперальдостеронізму. Клінічний випадок(Заславський О.Ю., 2023-09-18) Ждан, Вячеслав Миколайович; Волченко, Григорій Вілійович; Бабаніна, Марина Юріївна; Ткаченко, Максим Васильович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Іваницький, Ігор Валерійович; Zhdan, V. M.; Volchenko, H. V.; Babanina, M. Yu.; Tkachenko, M. V.; Kiryan, O. A.; Kitura, Ye. M.; Ivanitsky, I. V.Наведено клінічний випадок запізнілого діагнозу первинного гіперальдостеронізму (ПГА) вна-слідок альдостеронпродукуючої аденоми (АПА). Підозра на ПГА виникає у випадку стійкого поєднання артеріальної гіпертензії (АГ) з гіпокаліємією різного ступеня вираженості, специфічним нейром’язовим синдромом, а також не властивих для банальної АГ високого ризику кардіоміопатії, серцевої недостатності, погіршення функції нирок. Імовірність ПГА підвищує факт незадовільного контролю артеріального тиску стандартною комбінацією засобів фармакотерапії, неочікуваний позитивний ефект антагоністів мінерало-кортикоїдних рецепторів, АГ у молодих, а також сімейний анамнез ранньої АГ або інсульту у молодому віці, пароксизмальний перебіг власне АГ. Тривалий час захворювання нашої пацієнтки розцінювали як банальну гіпертонічну хворобу, хоча діагностична гіпотеза ПГА повинна була з’явитися одразу після початку домі-нування у клінічній картині тяжкого нейром’язового синдрому, швидкого прогресування кардіоміопатії та клінічно значущої серцевої недостатності. 44-річна пацієнтка опинилася у полі зору фахівців-ревматологів з підозрою на запальну міопатію через часті епізоди м’язової слабкості, походження якої залишалося нез’я-сованим. Ключові скарги на пароксизмальну виражену генералізовану м’язову слабкість, особливо кінцівок, оніміння і парестезії у кінцівках, судоми м’язів гомілок на фоні АГ було сприйнято як специфічний для ПГА нейром’язовий синдром. Гіпотеза ПГА підкріплювалася наявністю кардіоміопатії, серцевої недостатності, клінічно значущої гіпокаліємії та підвищеного рівня альдостерону. Комп’ютерна томографія заочеревинного простору підтвердила наявність аденоми наднирника. На жаль, із запізненням, через 13 років існування АГ, було констатовано діагноз ПГА на фоні АПА. Запропонована консультація хірурга-ендокринолога, а також еплеренон 50 мг на добу у поєднанні із лерканідипіном 20 мг на добу. Вже через 6 тижнів фармакотерапії отримано позитивний терапевтичний ефект щодо контролю АГ, серцевої недостатності та вираженості нейром’язового синдрому. Диференціальна діагностика вторинної ендокринної АГ може бути успішною лише за умови володіння навичками раннього клінічного розпізнавання патології ендокринної системи, навіть при субклінічному перебігу хвороби. Констатація ПГА дозволяє пропонувати пацієнту радикальне хірургічне лікування, а також обрати оптимальні підходи до фармакотерапії.Документ Симуляційні технології у навчанні сімейних лікарів(Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика; Українська асоціація сімейної медицини, 2019-12) Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Ткаченко, Максим Васильович; Шилкіна, Людмила Миколаївна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ждан, Вячеслав Николаевич; Бабанина, Марина Юрьевна; Китура, Евдокия Михайловна; Ткаченко, Максим Васильевич; Шилкина, Людмила Николаевна; Кирьян, Елена Анатольевна; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Kitura, Ye. M.; Tkachenko, M. V.; Shilkina, L. M.; Kiryan, O. A.Мета дослідження: визначення доцільності впровадження симуляційних технологій у навчальний процес лікарів-інтернів та лікарівкурсантів з фаху «Загальна практика–сімейна медицина». Матеріали та методи. У статті представлено досвід застосування системи Body Interact – clinical reasoning education, освітньої програми віртуальних клінічних сценаріїв на кафедрі сімейної медицини і терапії, яка дає можливість у реальному режимі часу відтворити певну клінічну ситуацію з усім необхідним сучасним набором об’єктивних, лабораторних та інструментальних методів обстеження і провести лікування відповідно до сучасних протоколів європейських та американських медичних асоціацій. Результати. Симуляційні технології навчання реалізують більш ефективну практичну підготовку лікарів з фаху «Загальна практика–сімейна медицина», покращуючи у 2-3 рази результативність навчання. Заключення. Використання інтерактивних технологій, зокрема «Віртуального пацієнта», у професійній підготовці сімейних лікарів дає можливість розв’язання проблемних ситуацій за допомогою ефективних дій, інтуїції, навчання, сприяє розвитку комунікативних навичок; Цель исследования: определение целесообразности внедрения симуляционных технологий в учебный процесс врачей-интернов и врачей-курсантов по специальности «Общая практика–семейная медицина». Материалы и методы. В статье представлен опыт применения системы Body Interact – clinical reasoning education, образовательной программы виртуальных клинических сценариев на кафедре семейной медицины и терапии, которая дает возможность в реальном режиме времени воспроизвести определенную клиническую ситуацию со всем необходимым современным набором объективных, лабораторных и инструментальных методов исследования и провести лечение в соответствии с современными протоколами европейских и американских медицинских ассоциаций. Результаты. Симуляционные технологии обучения реализуют более эффективную практическую подготовку врачей по специальности «Общая практика–семейная медицина», улучшая в 2-3 раза результативность обучения. Заключение. Использование интерактивных технологий, в частности «Виртуального пациента», в профессиональной подготовке семейных врачей дает возможность решения проблемных ситуаций с помощью эффективных действий, интуиции, обучения, способствует развитию коммуникативных навыков; The objective: feasibility of introducing simulation technologies into the educational process of interns and cadets-doctors in the specialty «General Practice – Family Medicine». Materials and methods. The article presents the experience of applying the system of Body Interact – clinical clinical education, the educational program of virtual clinical scenarios at the Department of Family Medicine and Therapy, which allows to recreate a certain clinical situation with all necessary modern set of objective, laboratory and instrumental methods of examination and conduct treatment in accordance with modern protocols of European and American medical associations in real time. Results. The simulation training technologies implement more effective practical training of doctors on specialty «General practice – family medicine», improving the effectiveness of training in 2-3 times. Conclusions. The using of interactive techniques, including the «Virtual Patient», in the professional training of family doctors, allows to solve the problem situations through effective actions, intuition, training, and the development of communicative skills.