Перегляд за Автор "Kononenko, S. V."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Anatomical features of the soft tissue structures of the proximal humeral diaphysis revealed by the magnetic resonance imaging(Полтавський державний медичний університет, 2022) Kononenko, S. V.; Pelypenko, О. V.; Кононенко, Сергій Володимирович; Пелипенко, Олександр ВасильовичTreatment of humeral diaphysis fractures requires in-depth knowledge of the variant anatomy of the muscular component and other soft tissue structures. The analysis of the findings of magnetic resonance imaging enables the study of the anatomical features without the use of cadaveric material. The aim of the study is to determine the anatomical features of the soft tissue structures of the proximal humeral diaphysis based on the findings of magnetic resonance imaging. 73 consecutive standard MRI scans of the humerus of patients aged 17 to 72 years have been analyzed. The average age of the patients was 48 years; the average age of women and men was 49 and 47 years, respectively. Methods of nonparametric statistics have been used in data processing. After studying and processing the MRI-resulting data, three groups of patients were identified depending on the age and gender. Individual anthropometric parameters of deltoid muscle, greater pectoral muscle, teres major muscle and the broadest muscle of the back have been determined, namely, the width, thickness, and distance from the apex of the greater tubercle to the upper boundary of the insertion site on the humeral diaphysis. Age and gender differences in anthropometric data have been differentiated. The examination of the greater pectoral muscle revealed a clear laminarity of the muscle portions and the retrograde nature of the points of its attachment to the humeral diaphysis relative to their sites of origin. Teres major muscle, in all subjects, had a single-vector fiber structure. The site of insertion of the teres major muscle, in all subjects, was below the site of attachment of the broadest muscle of the back to the humerus. Elderly women, as compared to men of this age group and young and middle-aged women, have a dramatic decrease in anthropometric biofunctional parameters of the deltoid muscle, greater pectoral muscle, teres major muscle and the broadest muscle of the back. This phenomenon indicates the clear age and gender distribution of bone fragment displacement in humeral diaphysis fracturesДокумент Features of the rehabilitation of patients with fractures of the humeral diaphysis after osteosynthesis(Aluna Publishing, 2022) Kononenko, S. V.; Pelypenko, O. V.; Kovalov, O. S.; Кононенко, Сергій Володимирович; Пелипенко, Олександр Васильович; Ковальов, Олександр СергійовичAim: Determination of the target criteria of physical rehabilitation and the optimal time of their implementation depending on the methods of fixation of fractures of the humeral diaphysis. materials and methods: The results of treatment of 59 patients with diaphyseal humeral fractures have been studied. All patients underwent extra- or intramedullary osteosynthesis. Results: In the absence of satisfactory stability of fracture fixation (Group A), passive movements and no active movements are recommended, especially in the presence of free bone fragments that serve as a site for muscle insertion (Group A1). The presence of free fragments with stable fixation (Groups B1 and B2) determined the possibility of active adduction and abduction movements of the shoulder. Complexes of physical rehabilitation exercises with the exclusion or prohibition of active rotational movements have been chosen for patients of Groups C1 and C2. Conclusions: The proposed system of distribution of physical load during the rehabilitation period according to the “ABC” type provides a biomechanically based approach to the rehabilitation process.Документ Rehabilitation features for patients with diaphyseal humerus fractures furing conservative treatment(Aluna Publishing, 2023) Kononenko, S. V.; Pelypenko, O. V.; Kovalov, O. S.; Chip, Ye. E.; Кононенко, Сергій Володимирович; Пелипенко, Олександр Васильович; Ковальов, Олександр Сергійович; Чип, Євген ЕдуардовичAim: Determination of the key criteria for selecting the optimal physical rehabilitation scheme depending on the chosen method of conservative treatment. Materials and Methods: The study involved 53 patients with diaphyseal humerus fractures. In all cases, conservative functional treatment methods have been applied. Results: Based on the applied methods of conservative treatment, four clinical groups for medical rehabilitation have been identified: A, B, C, D, each containing 2 subgroups, depending on the relationship between the bone fragments and the sites of muscle attachment in the diaphyseal segment of the humerus. Subgroup “1” involved patients with diaphyseal humerus fractures, where the fragments serve as the sites of attachment for muscles. Subgroups “2” encompassed cases with fractures in the specified area, where the fragments do not serve as the sites of muscle insertion. The assessment of the functional activity of the elbow and shoulder joints was performed using the MEPS and CMS scales, respectively. Conclusions: The anatomical and topographical features of the muscle component are crucial for selecting the optimal tactics for conducting rehabilitation measures.Документ Біомеханічні особливості скалкових переломів діафізу плечової кістки(Полтавський державний медичний університет, 2021-03) Кононенко, Сергій Володимирович; Пелипенко, Олександр Васильович; Кононенко, Сергей Владимирович; Пелипенко, Александр Васильевич; Kononenko, S. V.; Pelypenko, O. V.Переломи діафізу плечової кістки складають від 3 до 5% від загальної кількості переломів. Визначається чіткий бімодальний віковий розподіл пацієнтів з діафізарними переломами плечової кістки. Найбільше випадків зустрічається у чоловіків 21-30 років та у літніх жінок 60-80 років. Біомеханічні особливості зміщення кісткових відламків при переломі діафізу плечової кістки є важливою складовою в плануванні подальшої тактики лікування пацієнта та його реабілітації. Мета роботи: визначення можливих варіантів зміщення кісткових відламків та визначення ролі впливу м’язового компоненту на вектор їх зміщення при переломах на різних рівнях діафізарної ділянки. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження стали 50 пацієнтів віком від 18 до 78 років зі скалковими переломами діафізу плечової кістки. За віковим розподілом переважали пацієнти віком від 55 до 78 років – 68%. У більшості випадків (62%) причиною скалкових переломів являвся низькоенергетичний травмуючий чинник. 60% пацієнтів було госпіталізовано в період першої доби з моменту виникнення травми. За класифікацією АО 72% склали переломи типу 12В та 28% – типу 12С. Методи оперативного лікування було використано у 76% пацієнтів, консервативного – у 24%. Вплив м’язового компоненту на зміщення кісткових відламків визначався за результатами даних комп’ютерної томографії та рентгендосліджень із застосуванням схеми типової інсерції м’язів на досліджуваній ділянці плечової кістки. Достовірні індивідуальні анатомічні особливості було визначено інтраопераційно. Результати та обговорення. Виділено 3 групи пацієнтів у яких було діагностовано скалковий перелом діафізу плечової кістки. Першу групу склали пацієнти похилого та старечого віку з низькоенергетичною травмою. До другої групи увійшли пацієнти віком від 18 до 59 років з низькоенергетичною травмою. Третю групу склали пацієнти з високоенергетичною травмою. В результаті дослідження виявлено ключові м’язи, які мали вплив на зміщення кісткових відламків при багатоскалкових переломах діафізу плечової кістки, а саме: дельтоподібний, великий грудний, дзьобо-плечовий, триголовий, двоголовий, плечовий та широкий м’яз спини. На основі проведеного аналізу клінічних даних виявлено взаємозв’язок рівня перелому при низькоенергетичних травмах від віку та статі. Для осіб похилого та старечого віку жіночої статі характерні переломи дистально місця прикріплення дельтоподібного м’язу. Для осіб віком від 18 до 59 років характерною була локалізація перелому проксимально місця прикріплення дельтоподібного м’язу. иявлено синергізм дії м’язів аддукційної групи на кісткові відламки при багатоскалкових переломах. Це потрібно враховувати під час виконання закритої репозиції, а також під час оперативного втручання.Документ Реклінаторний стілець для закритої репозиції переломів діафізу плечової кістки(Український Інститут інтелектуальної власності, 2021-05) Кононенко, Сергій Володимирович; Кононенко, Сергей Владимирович; Kononenko, S. V.Реклінаторний стілець для закритої репозиції переломів діафізу плечової кістки містить сидіння, чотири ніжки однакової довжини, спинку анатомічної форми. Містить додатково знімну реклінаторну балку з підпахвинним амортизатором анатомічної форми, розміщеним на верхньому її кінці, яку кріплять до опори сидіння за допомогою реклінаторного механізму, розміщеного з правого та лівого боку від сидіння у його дорзальній третині. Реклінаторний механізм забезпечує можливість відведення реклінаторної балки назовні під кутом від 15 до 45 градусів від вертикальної прямої площини та регулювання її довжини з урахуванням зросту та інших антропометричних характеристик пацієнта.Документ Роль передопераційного планування в покращенні ефективності лікування переломів діафізу плечової кістки(Полтавський державний медичний університет, 2022) Кононенко, Сергій Володимирович; Кононенко, Сергей Владимирович; Kononenko, S. V.Переломи діафізу плечової кістки досить часта проблема, з якою стикаються в своїй повсякденній практиці лікарі-травматологи. З розвитком індустріалізації суспільства характер травм у пацієнтів працездатного віку змінюється: низькоенергетична травма замінюється високоенергетичною. У забезпеченні ефективності лікування пацієнтів з переломами діафізу плечової кістки значну роль відіграє ретельне передопераційне планування. Для його виконання користуються такими додатковими методами дослідження, як рентгенологічний та комп’ютерної томографії. Мета роботи: визначення ролі передопераційного планування в покращенні ефективності лікування переломів діафізу плечової кістки. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження стали 49 пацієнтів віком від 19 до 75 років з багатоуламковими переломами діафізу плечової кістки. За віковим розподілом переважали пацієнти працездатного віку, за гендерним – чоловіки. У більшості випадків (81,6%) причиною перелому була високоенергетична травма. За класифікацією АО 20,4% складали переломи типу 12В, 79,6% – типу 12С. Методи консервативного лікування були застосовані у 18,4% пацієнтів, оперативного – у 81,6%. У 42,9% випадків було виконано комп’ютерну томографію пошкодженої діафізарної ділянки плечової кістки з подальшою її оцінкою та створенням анатомічної цифрової 3D моделі. У 61,2% пацієнтів для розробки оптимальної тактики репозиції кісткових фрагментів при переломі діафізу плечової кістки було використану схему типових контактних взаємовідносин між кістковою та м’язовою тканинами досліджуваної ділянки плечової кістки. Результати дослідження та їх обговорення. Виділено 4 групи пацієнтів в залежності від застосованих методів дослідження та обраної тактики передопераційного планування. Першу групу складали пацієнти, яким з метою передопераційного планування було виконано лише стандарті рентгенограми у двох проекціях. До другої групи увійшли пацієнти, яким в поєднанні зі стандартними рентгенограмами було виконано комп’ютерну томографію з анатомічним 3D моделюванням. Третю групу склали пацієнти, яким було виконано стандартну рентгенографію в поєднанні із застосуванням схеми типових контактних взаємовідносин між кісткової та м’язовою тканинами. До четвертої групи увійшли пацієнти, яким з метою передопераційного планування було виконано рентгенограми, комп’ютерну томографію з анатомічним 3D моделюванням та застосовано схему типових контактних взаємовідносин. Додаткові методи дослідження, а саме індивідуальне анатомічне 3D моделювання перелому на основі результатів комп’ютерної томографії, у поєднанні із урахуванням біомеханічних особливостей зміщення кісткових відламків дозволяють підвищити якість передопераційного планування, розробити алгоритм анатомо-функціональної інтраопераційної репозиції кісткових відламків, скоротити час виконання оперативного втручання та знизити ризики ятрогенного пошкодження важливих м’якотканинних структур.