Перегляд за Автор "Maksymenko, O. S."
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Additional omentums of White male rats(Czech Anatomical Society, Czech Society for Histo-Cytochemistry Charles University, Faculty of Medicine in Hradec Kralove, 2022) Maksymenko, O. S.; Hryn, V. H.; Максименко, Олександр Сергійович; Гринь, Володимир ГригоровичДокумент Microscopic structure and the process of formation of milky spots of the greater omentum of white rats(Полтавський державний медичний університет, 2023) Hryn, V. H.; Kostylenko, Yu. P.; Maksymenko, O. S.; Tykhonova, O. O.; Tarasenko, Ya. A.; Korchan, N. O.; Гринь, Володимир Григорович; Костиленко, Юрій Петрович; Максименко, Олександр Сергійович; Тихонова, Олеся Олександрівна; Тарасенко, Яна Альбертівна; Корчан, Наталія ОлександрівнаTo study the microscopic structure and the process of forming milky spots of the greater omentum of white rats, an experimental study was carried out on 15 male white rats of reproductive age, weighing 278.08 to 346.47 grams. The materials were preparations of the greater omentum, fixed in a 10 % neutral formalin solution, as well as total preparations stained with a hematoxylin-eosin solution. Milky spots of the greater omentum of white rats are presented as small lymphoid nodules of various shapes and sizes, which are orderly dispersed within the vascular-fatty arcades on the sides of the axial blood vessels. The smallest were located in the depth of the adipose tissue, adjacent to the axial vessels, and the largest were outside it. Along with them, there were also forms that occupy an intermediate position. All the main types of immunocompetent cells were concentrated in a certain order in the milky spots of the greater omentum.Документ Similarities and differences between peyer's patches of the small intestine and milky spots of the greater omentum of white rats(WHO Office in Azerbaijan, 2023) Kostylenko, Yu. P.; Hryn, V. H.; Maksymenko, O. S.; Bilash, V. P.; Svintsytska, N. L.; Brovarnyk, Ya. O.; Stupak, D. S.; Костиленко, Юрій Петрович; Гринь, Володимир Григорович; Максименко, Олександр Сергійович; Білаш, Валентина Павлівна; Свінцицька, Наталія Леонідівна; Броварник, Ярослав Олександрович; Ступак, Дмитро СергійовичПредставлены результать исследования, проведеннего с целью изучить и сравнить основные принципы структурной организации пейеровых бляшек тонкой кишки с млечными пятнами большого сальника белых крыс. Для этого в эксперименте задействовано 20 белых крыс-самцов репродуктивного возраста, массой от 278,08 до 346,47 грамм. Материалом служили препараты тонкой кишки с визуализированными пейеровыми бляшками и препараты большого сальника, фиксированные в 10% растворе нейтрального формалина, а также тотальные препараты большого сальника, окрашенные гематоксилин-эозином. Исследование осуществлено с помощью традиционных гистологических методов получения серийных парафиновых срезов, толщиной 4 мкм (Microm HM 325), которые окрашивали гематоксилин-эозином. Изучение и документирование осуществлено с помощью МБС-9, а также в световом микроскопе «Коnus», оснащенного цифровой микрофотонасадкой Sigeta DCM-900 9.0MP с адаптированной для данных исследований программой Вiorex 3 (серийный номер 5604). Пейеровые бляшки тонкой кишки у белых крыс представлены в виде приподнятых бугорков белесоватого цвета различной формы и размеров и являют собой определенную совокупность однотипных по строению, лимфоидных узелков, которые интегрированы в единую морфофункциональную общность посредством отдельных модульных ассоциаций кровеносного микроциркуляторного русла. Млечные пятна большого сальника можно визуализировать только путем тотальной окраски этих препаратов базофильными красителями, установлено что они располагаются с двух сторон по ходу сосудисто-жировых аркад в виде мелких лимфоидных узелков различной формы и величины. Таким образом, млечные пятна большого сальника и пейеровы бляшки тонкой кишки белых крыс-самцов не относятся к соразмерным образованиям, так как первые представляют собой дискретную форму рассредоточения по ходу сосудисто-жировых аркад большого сальника определенного количества унифицированных по структуре лимфоидных узелков, тогда как пейеровы бляшки являются консолидированной совокупностью подобных образований.Документ Structural and tinctorial characteristics of catgut thread(Полтавський державний медичний університет, 2023) Maksymenko, O. S.; Hryn, V. H.; Максименко, Олександр Сергійович; Гринь, Володимир ГригоровичДокумент Structural organization of the vascular-fatty arcades of the greater omentum of white rats(Дніпровський державний медичний університет, 2022) Maksymenko, O. S.; Максименко, Олександр СергійовичVascular-fatty arcades of the greater omentum of white male rats have the appearance of fringed strips or may have a nubbly shape, within there are milky spots on both sides of the axial blood vessels. Milky spots in the greater omentum of white rats become available for visual study only when staining its total preparations with basophilic dyes. At the same time, some of them, the smallest, are located in the thickness of adipose tissue, adjacent to the axial vessels, and the others, the largest, are outside it. Along with them, such forms occupy an intermediate position.Документ The greater omentum and similar serous formations of testis in male white rats(Folia Morphol, 2023) Hryn, V. H.; Kostylenko, Y. P.; Maksymenko, O. S.; Гринь, Володимир Григорович; Костиленко, Юрій Петрович; Максименко, Олександр СергійовичBackground: The greater omentum of white rats appears, in basic morphological features (in miniature), to be homologous to the greater omentum of humans. We study of the greater omentum reaction to the catgut implant. After implantation of the catgut thread, it turned out that not only the greater omentum, but also serous formations similar to it, related to the testicles, are involved in the covering of the implant. The aim of the study was to study the general plan of the structure and the principles of morphometric analysis of serous formations of testis in white male rats. Materials and methods: The experiment involved 15 white male rats of reproductive age, weighing from 284 to 334 grams. Results: It has been established that each testicle of white rats has serous (peritoneal derivatives) formations of two types. One of them is a typical mesentery, with which each testicle is separately fixed to the posterior wall of the pelvic cavity, and the other formation is a free regrowth of a duplication of the serous membrane. It was called the epididymal omentum. According to the algorithm for studying the greater omentum in our previous works, it is noteworthy that the area of the greater omentum is noticeably inferior to the area of the epididymal omentums (F = 0.239; p = 0.006). So, if the average value of the area of the greater omentum is 2766.51 ± 388.12 mm2 , then the same indicator of the epididymal omentum reaches 4383.36 ± 793.56 mm2 , with their approximately the same thickness (F = 1.35; p = 0.291). Conclusions: It has been established that the greater omentum has two, homeomorphic to it, derivatives of the peritoneum, associated with the epididymis, which were justifiably called epididymal omentums and were fully described in the literature for the first time. (Folia Morphol 2023; 82, 4: 854–861)Документ Великий чепець білих щурів: структурно-функціональна характеристика та його роль при перитоніті(2023) Максименко, Олександр Сергійович; Гринь, Володимир Григорович; Maksymenko, O. S.; Hryn, V. H.Мета. Вивчення особливостей будови великого чепця білих щурів та його ролі при перитоніті шляхом бібліографічного аналізу літератури. Матеріали та методи. Цей бібліографічний аналіз базується на опублікованих статтях, книгах, навчальних посібниках, монографіях, авторефератах дисертацій. Результати. Великий чепець натепер визнаний важливим органом у боротьбі з інтраабдомінальними інфекціями, тому його часто називають «поліцейським очеревинної порожнини». Великому чепцю належить найважливіша роль у здійсненні імунного нагляду за антигенним станом перитонеальної рідини та швидкого реагування на те чи інше ушкодження шлунково-кишкового тракту, яке нерідко ускладнюється запаленням очеревини – перитонітом. Великий чепець щура та людини представлений двома окремими ділянками: напівпрозорими мембранними ділянками та ділянками, багатими на жирову тканину. За даними літератури, великий чепець білих щурів є, за головними морфологічними характеристиками (у мініатюрі), гомологічним людському. Основною функцією великого чепця, за думкою багатьох авторів, є імунна. Імунні структури великого чепця білих щурів представлені лімфоїдними вузликами, які в літературі відомі під назвою молочні плями, більша частина яких розташована поблизу артерії та вен. При патологічних станах великий чепець набуває абсолютно особливих властивостей, таких як: пластичність, здатність до зрощення з травмованою і запаленою поверхнею, здатність до гемостазу, здатність до проростанню і реваскуляризації, здатність абсорбувати рідини і мікрочастки з очеревинної порожнини, здатність до фагоцитозу та імунологічного реагування. Висновок. Великий чепець займає центральне місце в перитонеальних захисних механізмах, завдяки вродженій імунній функції, високій абсорбційній здатності та можливостям прикріплюватися до сусідніх структур, щоб закривати дефекти органів черевної порожнини й сприяти їхньому загоєнню, завдяки своїй вираженій ангіогенній активності.Документ Малий чепець білих щурів: структурно-функціональна характеристика(ВГО «Наукове товариство анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України», Дніпровський державний медичний університет, 2024) Максименко, Олександр Сергійович; Ступак, Дмитро Сергійович; Гринь, Володимир Григорович; Maksymenko, O. S.; Stupak, D. S.; Hryn, V. H.Актуальність. Згідно даних літератури, у всіх ссавців, наявні два чепці, один з яких це великий чепець а інший – малий чепець, але у білих щурів, наявні ще два додаткові похідні вісцеральної очеревини, гомологічні за будовою великому чепцю, так звані епідидимальні чепці. На сьогодні великий чепець всебічно досліджується та викликає неабиякий інтерес у дослідників, у свою чергу, малий чепець не користується популярністю серед науковців, внаслідок чого багато деталей його анатомічної та гістологічної будови залишаються нерозкритими. Мета. Вивчити морфо-функціональні особливості будови малого чепця білих щурів шляхом бібліографічного аналізу літератури. Методи. Цей бібліографічний аналіз базується на опублікованих статтях, книгах, навчальних посібниках, монографіях. Пошук яких здійснювався у всесвітній мережі «Інтернет» у науково-метричних базах Google Scholar, Web of Science і PubMed, закордонних джерелах літератури та Національній медичній бібліотеці. Результати. Малий чепець утворюється в результаті послідовного переходу дуплікатури очеревини, з нижньої поверхні печінки на малу кривизну шлунку та дванадцятипалу кишку. На малій кривизні шлунку листки, з яких утворений малий чепець, розходяться і вкривають передньо-верхню та задньо-нижню стінки шлунку. Малий чепець складається з печінково-шлункової зв’язки, що представляє собою вкрай тонку й прозору мембрану, та більш товстої, прозорої мембрани – печінково-дванадцятипалої зв’язки, яка прикріплюється до дванадцятипалої кишки. Мікроскопічно він складається з двох основних структурних елементів: тонких фенестрованих напівпрозорих мембран і багатих жировою тканиною ділянок, де містяться молочні плями, які можуть відігравати роль в імунному захисті очеревинної порожнини. Підсумок. Отже, згідно проведеного аналізу малий чепець виконує переважно сполучну роль і забезпечує підтримання та стабілізацію органів черевної порожнини між якими він знаходиться.Документ Морфофункціональна характеристика проміжних ділянок великого чепця білих щурів(Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», 2023) Гринь, Володимир Григорович; Максименко, Олександр Сергійович; Hryn, V. H.; Maksymenko, O. S.Великий чепець людини та лабораторної тварини (білих щурів) має подібну будову та складається з двох різних тканин: одна з яких представлена жировою тканиною, а інша, яка є об’єктом нашої роботи, напівпрозора і перетинчаста – ледь васкуляризована і містить численні фенестрації різного розміру. Мета. Вивчити морфофункціональну будову проміжних ділянок великого чепця білих щурів. Матеріали та методи. В експерименті було задіяно 20 білих щурів-самців репродуктивного віку, масою від 278 до 346 грам. Матеріалом слугували проміжні ділянки тотальних препаратів великого чепця, забарвлені розчинами гематоксилін-еозину та ВанГізону, а також аналогічні препарати після внутрішньоочеревинного введення суспензії активованого вугілля. Результати. При детальному вивченні тотальних препаратів великого чепця білих щурів встановлено, що ділянки, які займають у великому чепці проміжне положення між судинно-жировими аркадами, являють собою найтонші, ажурного вигляду наскрізні утворення, зіткані з різних широких і протяжних петлястих тяжів, що переплітаються між собою та обмежують різні за контуром отвори. Враховуючи те, що у великому чепцю такі утворення займають проміжне положення між його судинно-жировими аркадами, вважаємо виправданим привласнити їм назву серозно-сіткоподібних перетинок. Кожну з них можна представляти як дрібно перфоровану найтоншу дуплікатуру очеревини, в сіткоподібній будові якої можна виділити, оточені мезотелієм, відносно широкі петлясті тяжі та вузькі, мінливі за конфігурацією, перетинки, які поперечно їх зв’язують. Висновок. Серозно-сіткоподібні перетинки великого чепця виконують ряд основних функцій. В першу чергу їм належить сполучна роль між судинно-жировими аркадами, також вони володіють скорочувальними властивостями, та окрім того, є структурно адаптовані до дренування перитонеальної рідини.Документ Структурна організація судинно-жирових аркад великого чепця білих щурів(Дніпропетровський державний медичний університет. – Дніпро, 2022) Максименко, Олександр Сергійович; Maksymenko, O. S.Background. Previously, the greater omentum was considered an inert adipose tissue that provided isolation of the abdominal cavity, but now it is recognized as an active immunological organ with a complex structure, which exclusively protects the organs of the abdominal cavity from various pathological processes, is a derivative of the peritoneum, and is characterized by significant individual variability due to the shape, dimensional characteristics and structural elements in the form of specific vascular-fatty arcade tissue complexes that connect with the help of intermediate serous formations. Objective. To study the structural organization of the vascular-fatty arcades of the greater omentum of white rats. Methods. The experiment involved 20 white male rats of reproductive age, weighing from 278.08 to 346.47 grams. The material was total preparations of the greater omentum, stained with hematoxylin-eosin, 1% solution of methylene blue in 1% solution of borax, as well as preparations with injection of the bloodstream by ink with gelatin. Results. Studying the general characteristics of vascular-fatty arcades, it was found that in one case they have the appearance of uniform width and thickness of opaque strips anastomosing each other in a loop-like manner, in the center of which thin layers of blood vessels lie. Otherwise, such formations have a nubbly shape along their length, which is represented by alternating rows of adipose tissue particles of different sizes, located along the course of blood vessels. There are also various combined variants, all of which are individual (phenotypic) manifestations of adipose tissue deposition in the omentum. At the same time, in all cases, these vascular-fatty arcades in their native form have a similar red color due to the blood contained in the thick microvascular network. Conclusion. Vascular-fatty arcades of the greater omentum of white male rats have the appearance of fringed strips or may have a nubbly shape, within there are milky spots on both sides of the axial blood vessels. Milky spots in the greater omentum of white rats become available for visual study only when staining its total preparations with basophilic dyes. At the same time, some of them, the smallest, are located in the thickness of adipose tissue, adjacent to the axial vessels, and the others, the largest, are outside it. Along with them, such forms occupy an intermediate position.