Перегляд за Автор "Modylnyk, A. I."
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Ендотеліальна дисфункція, стан мікроциркуляції та їх зв’язок із транспортними властивостями перитонеальної мембрани й резидуальною функцією нирок у пацієнтів на перитонеальному діалізі(Державна установа "Інститут нефрології НАМН Украхни", 2010) Могильник, Антон Ігорович; Могильник, Антон Игоревич; Modylnyk, A. I.В останні роки все більшу популярність отримує перитонеальний діаліз. Одною з основних причин неадекватності методики вважається зниження здатності забезпечувати адекватну ультрафільтрацію на тлі підвищення перитонеального транспорту. У45паціентов на перитонеальному діалізі досліджували показники функціонального стану судинного ендотелію? системи мікроциркуляції, транспортні властивості перитонеальной мембрани і резидуальную функцію нирок. Виявлено тісний зв'язок між проявами ендотеліальної дисфункції, порушеннями мікроциркуляції, ремоделированием стінок судин і виразністю артеріальної гіпертензії. доведено залежність підвищення проникності перитонеальной мембрани для низькомолекулярних речовин, зі зниженням можливості її участі до ультрафільтрації, і погіршення резидуальной функції нирок від вираженості проявів ендотеліальної дисфункції і глибини мікроциркуляторних порушень.; В последние годы всё большую популярность получает перитонеальный диализ. Одной из основных причин неадекватности методики считается снижение способности обеспечивать адекватную ультрафильтрацию на фоне повышения перитонеального транспорта. У45пациентов на перитонеальном диализе исследовали показатели функционального состояния сосудистого эндотелия? системы микроциркуляции, транспортные свойства перитонеальной мембраны и резидуальную функцию почек. Выявлена тесная связь между проявлениями эндотелиальной дисфункции, нарушениями микроциркуляции, ремоделированием стенок сосудов и выраженностью артериальной гипертензии. Доказана зависимость повышения проницаемости перитонеальной мембраны для низкомолекулярных веществ, со снижением способности её к ультрафильтрации, и ухудшения резидуальной функции почек от выраженности проявлений эндотелиальной дисфункции и глубины микроциркуляторных нарушений.; In the last years peritoneal dialysis is gaining popularity. One of the main reasons of this method inadequacy is decreasing ability to provide sufficient ultrafiltration against a background of peritoneal transport increase. Values of functional state of vessels endothelium, microcirculation system, transport abilities of peritoneal membrane and residual kidney function were evaluated in a 45 patients on peritoneal dialysis. Tight connection between manifestations of endothelial dysfunction, microcirculation disturbances, vessels walls remodelling and intensity of arterial hypertension was discovered. Dependence of increasing permeability ofperitoneal membrane for low molecular weight substances with decreasing ability to ultrafiltration and deterioration of residua/ kidney function from intensity of endothelial dysfunction manifestations and degree of microcirculation disturbances was proven.Документ Перитонеальний діаліз: причини неадекватності методики(Державна установа "Інститут нефрології НАМН Украхни", 2014) Могильник, Антон Ігорович; Могильник, Антон Игоревич; Modylnyk, A. I.В останні роки все більшу поширеність в лікуванні хворих на хронічну хворобу нирок V стадії отримує перитонеальний діаліз. Можливість багаторічного використання цієї методики ниркової замісної терапії залишається обмеженою. У статті розглядаються можливі причини неспроможності методики перитонеального діалізу у лікуванні пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. ; В последние годы всё большую распространенность в лечении больных хронической болезнью почек V стадии получает перитонеальный диализ. Возможность многолетнего использования этой методики почечной заместительной терапии остается ограниченной. В статье рассматриваются возможные причины несостоятельности методики перитонеального диализа в лечении пациентов с терминальной почечной недостаточностью. ; In recent years peritoneal dialysis is gaining an increasing prevalence in the treatment ofpatients with chronic stage V kidney disease. The possibility of long-term use of this technique of renal replacement therapy remains limited. This article provides insight onto possible causes ofperitoneal dialysis failure in patients with terminal renal insufficiency.Документ Причини психологічної травматизації пацієнтів у післяопераційному періоді(Вищий державний навчальний заклад України "Українська медична стоматологічна академія", 2015) Могильник, Антон Ігорович; Могильник, Антон Игоревич; Modylnyk, A. I.; Медвєдєва, Яна Олександрівна; Медведева, Яна Александровна; Medvedeva, Y. O.Психологічна готовність пацієнта, сприяє нормальному протіканню фізіологічних процесів під час хірургічного втручання та значно -покращує швидкість одужання у післяопераційному періоді; Психологическая готовность пациента, способствует нормальному протеканию физиологических процессов во время хирургического вмешательства и значительно -улучшает скорость выздоровления в послеоперационном периоде; Psychological readiness patient, promotes normal course of v physiological processes during surgery and significantly improves the speed of Ї recovery in the postoperative period.Документ Трудная ларингоскопия в плановой анестезиологии(Державна установа «Інститут загальної та невідкладної хірургу Національної академії медичних наук України», 2016) Могильник, Антон Ігорович; Могильник, Антон Игоревич; Modylnyk, A. I.Резюме. Введение. Обеспечение проходимости дыхательных путей — одна из ключевых задач плановой анестезиологии. Почти треть всех случаев анестезиологической смертности связана с трудностями при вентиляции пациентов после индукции в наркоз. Причем большинство из них обусловлены непосредственно интубацией трахеи и трудностями последующей вентиляции. Причиной 80 % закрытых исков Американской ассоциации анестезиологов по поводу повреждения гортани были повторные попытки интубации трахеи во время плановой анестезии. Цель исследования: повышение эффективности и уменьшение частоты осложнений обеспечения проходимости дыхательных путей при трудной ларингоскопии в плановой анестезиологии. Материалы и методы исследования. Нами проанализированы результаты 66 случаев трудной ларингоскопии при плановых оперативных вмешательствах на базе Полтавской областной клинической больницы за 2013—2015 годы. У всех пациентов во время прямой ларингоскопии на фоне миоплегии голосовая щель не визуализировалась. Пациентам Iгруппы применялся клинический протокол оказания медицинской помощи больным с трудной интубацией трахеи, пациентам IIгруппы после неудачной попытки интубации сразу устанавливалась ларингеальная маска соответствующего размера. Исследовалась частота удачных попыток восстановления проходимости дыхательных путей методом интубации трахеи и с помощью ларингеальной маски, частота и причины осложнений. Результаты исследования. У пациентов Iгруппы вторая попытка интубации трахеи была удачной в 43,8% случаев. Со следующими попытками интубации трахеи эффективность манипуляции прогрессивно уменьшалась до 6,2 % с четвертой попытки. Эффективность последующего использования ларингеальной маски составила 45,4 %; причины несостоятельности: травматизация слизистой, гиперсаливация, бронхорея, ларинго- и бронхоспазм. У пациентов II группы в 91,2 % случаев постановка ларингеальной маски обеспечила герметичность дыхательного контура и адекватную вентиляцию во время оперативного вмешательства. Осложнений практически не наблюдалось. Выводы. Использование клинического протокола оказания медицинской помощи больным с трудной интубацией трахеи в плановой анестезиологии менее эффективно и имеет высокую частоту осложнений, связанных с прямой ларингоскопией, по сравнению с единственной попыткой интубации трахеи и последующим использованием ларингеальной маски.; Резюме. Вступ. Забезпечення прохідності дихальних шляхів — одне з ключових завдань планової анестезіології. Майже третина всіх випадків анестезіологічної смертності пов’язана з труднощами при вентиляції пацієнтів після індукції в наркоз. Причому більшість із них зумовлені безпосередньо інтубацією трахеї і труднощами подальшої вентиляції. Причиною 80 % закритих позовів Американській асоціації анестезіологів з приводу пошкодження гортані були повторні спроби інтубації трахеї під час планової анестезії. Мета дослідження: підвищення ефективності та зменшення частоти ускладнень забезпечення прохідності дихальних шляхів при складній ларингоскопії в плановій анестезіології. Матеріали та методи дослідження. Нами проаналізовані результати 66 випадків складної ларингоскопії при планових оперативних втручаннях на базі Полтавської обласної клінічної лікарні за 2013—2015 роки. У всіх пацієнтів під час прямої ларингоскопії на фоні міоплегії голосова щілина не візуалізувалась. Пацієнтам I групи застосовувався клінічний протокол надання медичної допомоги хворим із складною інтубацією трахеї, пацієнтам II групи після невдалої спроби інтубації відразу встановлювалася ларинге-альна маска відповідного розміру. Досліджувалася частота вдалих спроб відновлення прохідності дихальних шляхів методом інтубації трахеї і за допомогою ларингеальної маски, частота і причини ускладнень. Результати дослідження. У пацієнтів I групи друга спроба інтубації трахеї була вдалою в 43,8 % випадків. З наступними спробами інтубації трахеї ефективність маніпуляції прогресивно зменшувалася до 6,2 % з четвертої спроби. Ефективність подальшого використання ларингеальної маски становила всього 45,4 %, причини неспроможності: травматизація слизової, гіперсалівація, бронхорея, ларин-го- і бронхоспазм. У пацієнтів II групи в 91,2 % випадків постановка ларингеальної маски забезпечила герметичність дихального контуру й адекватну вентиляцію під час оперативного втручання. Ускладнень практично не спостерігалося. Висновки. Використання клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим із складною інтубацією трахеї в плановій анестезіології менш ефективне і має високу частоту ускладнень, пов’язаних із прямою ларингоскопією, порівняно з єдиною спробою інтубації трахеї та негайним застосуванням ларингеальної маски.; Summary. Introduction. Airway management — one of the key tasks in the routine anesthesia. Almost a third of all cases of anesthetic mortality is associated with difficulty in ventilating patients after induction of anesthesia. Most of them are caused by intubation and difficulties of further ventilation directly. The cause of 80 % of the private claims of the American Society of Anesthesiologists about the damage of the larynx was repeated attempts of tracheal intubation during routine anesthesia. Objective: to increase the efficiency and to reduce the incidence of complications in airway management during difficult laryngoscopy in routine anesthesia. Materials and methods. We have analyzed the results of 66 cases of difficult laryngoscopy in elective surgical interventions at the premises of the Poltava Regional Clinical Hospital for 2013—2015. In all patients, glottis was not visualized during direct laryngoscopy on the background of myoplegia. In patients in group I, we used clinical protocol of care for patients with difficult intubation, in group II patients, after intubation failure we immediately used laryngeal mask of appropriate size. We investigated the frequency of successful attempts of airway management by means of endotracheal intubation and laryngeal mask, the incidence and causes of complications. Results of the study. In patients in group I, second attempt of intubation was successful in 43.8 % of cases. With the following intubation attempts, efficiency of manipulation progressively decreased to 6.2 % in the fourth attempt. The effectiveness of the subsequent use of the laryngeal mask was 45.4 %; causes of failure: mucosal trauma, hypersalivation, bronchorrhea, laryngo- and bronchospasm. In group II patients, in 91.2 % of cases, positioning of laryngeal mask provided the tightness of the breathing circuit and adequate ventilation during surgery. A few complications were observed. Conclusions. Using a clinical protocol of care for patients with difficult intubation in routine anesthesia is less effective and has a high rate of complications associated with direct laryngoscopy, compared to the only intubation attempt and the subsequent use of the laryngeal mask.