Перегляд за Автор "Olefir, I. S."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Development of the dry eye disease after COVID-19(Полтавський державний медичний університет, 2024) Olefir, I. S.; Олефір, Ірина СергіївнаВ 2019 році епідемія COVID-19 сколихнула весь світ і докорінно змінив спосіб життя людей, які скоротили соціальні контакти та проводили більше часу перед екранами гаджетів через карантинні заходи. Серед офтальмологічних симптомів найбільш часто рапортували про розвиток вірусних конюнктивітів, епісклеритів, мікрогеморагій на сітківці, виникнення макулопатій та невритів зорового нерву. Найбільш часто дані симптоми виникали саме під час коронавірусного захворювання. Однак, період відновлення після тяжкої вірусної інфекції, за новітніми даними, також має свої варіанти патологічних офтальмологічних патологій. Одним із них є синдром сухого ока, який викликає значний дискомфорт та навіть зниження працездатності і якості життя, адже, на жаль, не можливий без постійного підтримуючого терапевтичного лікування. Метою даної роботи було оцінити та порівняти виникнення хвороби сухого ока (ХСО) та його вираженість у пацієнтів після перенесеного SARS-CoV-2 в анамнезі та у пацієнтів, що не мали ознак коронавірусної інфекції більше, ніж 1 рік. Під нашим спостереженням знаходилось 46 пацієнтів, що були розділені на дві групи у залежності від тривалості перенесеного SARS-CoV-2. У пацієнтів з раннім терміном після перенесеного COVID-19 було виявлено, що в 78% випадків (18 пацієнтів з 23) спостерігалась прояви ХСО сльозотеча, помірна світлобоязнь, відчуття стороннього тіла та зниження гостроти зору. Вищеперераховані скарги у переважній більшості (52% випадків) виникали у жінок (12/23). У іншій когорті пацієнті, що мали ознаки коронавірусної інфекції більше ніж 1 рік тому, прояви ХСО були виявлені лише в 35% випадків (8 пацієнтів з 23 обстежуваних даної групи). При порівнянні груп дослідження за даними специфічного обстеження на наявність та вираженість сухого ока та скарг пацієнтів, було виявлено, що пацієнти, які перенесли SARS-CoV за 3-4 місяці до проведеного дослідження, більше ніж у 2 рази страждають від проявів сухості очей, в порівнянні з особами з більш тривалим терміном після одужання. In 2019, the COVID-19 epidemic shocked the whole world and fundamentally changed the way of life mostly all people, who reduced social contacts and spent more time in front of gadget screens due to quarantine. Among the ophthalmological symptoms, the development of viral conjunctivitis, episcleritis, retinal microhemorrhages, maculopathies and optic neuritis were most often reported. These symptoms most often occurred during the coronavirus disease. However, the recovery period after a severe viral infection, according to the latest data, also has its own variants of pathological ophthalmic conditions. One of them is dry eye syndrome, which causes significant discomfort and even a decrease in work capacity and quality of life, because, unfortunately, it is not possible to recover without constant supportive therapeutic treatment. The purpose of this work was to evaluate and compare the occurrence of dry eye disease (DED) and its severity in patients with a history of SARS-CoV-2 and in patients who had no symptoms of coronavirus infection for more than 1 year. We monitored 46 patients who were divided into two groups depending on the duration of the SARS-CoV-2 infection. In patients with an early period after the transfer of COVID-19, it was found that in 78% of cases (18 of 23 patients), lacrimation, moderate photophobia, foreign body sensation and decreased visual acuity were observed. The above-mentioned complaints in the vast majority (52% of cases) occurred in women (12/23). In another cohort of patients who had symptoms of coronavirus infection more than 1 year ago, manifestations of DED were detected in only 35% of cases (8 patients out of 23 examined in this group). Therefore, when we compared the study groups according to the data of a specific examination for the presence and severity of dry eye disease and also patienst complaints, we found out that the subjects who had SARS-CoV 3-4 months before the examination were more than 2 times more likely to suffer from the manifestations of dry eyes (35 and 78%, respectively), compared to patients with a longer period after recovery.Документ Ефективність застосування препарату цитоколіну в комбінації з вітамінами на перебіг дегенеративних захворювань зорового нерву(Полтавський державний медичний університет, 2024-05-20) Олефір, Ірина Сергіївна; Olefir, I. S.Дегенеративні захворювання зорового нерва можуть бути наслідком різних причин, включаючи підвищений внутрішньоочний тиск, порушення кровопостачання і фізичну травму (наприклад, внаслідок ретроорбітальних кровотеч та черепно-мозкових травм). Оскільки зоровий нерв складається з аксонів гангліозних клітин сітківки, первинні ураження сітківки (особливо ті, що впливають на гангліозні клітини та шари нервових волокон) часто призводять до одночасної патології зорового нерва, включаючи дегенерацію. Мета. Дослідити ефективність лікування дегенеративних захворювань зорового нерву препаратом цитоколіну за даними функціональних змін. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 32 пацієнти з нейродегенеративними захворюваннями зорового нерву, які знаходились на лікуванні в офтальмологічному відділенні в 2019-2024 рр. Всі пацієнти були розділені на дві групи в залежності від вибору лікування. До першої групи пацієнтів увійшло 16 хворих, яким проводилась класична схема лікування дегенеративних захворювань зорового нерва (антиішемічна, нейропротекторна, метаболічна, гіпотензивна, ноотропна терапія та нейротропні вітаміни). Другу групу склала решта - 16 пацієнтів, які до вищевказаної терапії додатково приймали комбінований препарат з цитоколіном та вітамінним комплексом. Результати дослідження. Одним із найбільш показових та значущих фактів є динаміка змін полів зору у пацієнтів 2 групи (з додаванням цитоколіну в схему лікування). Було відмічено статистично достовірну позитивну динаміку (p < 0,001) підвищення середнього відхилення світлочутливості сітківки від норми (МD), що було підтверджено не тільки даними периметрії, а й суб’єктивними відчуттями пацієнтів. Дані зміни були відмічено у всіх 16 пацієнтів 2 групи. Висновки. Додавання комплексу цитоколіну з вітамінами до класичних схем лікування дегенеративних захворювань зорового нерву, дозволяє отримати кращі функціональні результати через 6 місяців після проведеного лікування. Degenerative diseases of the optic nerve can result from a variety of causes, including increased intraocular pressure, impaired blood supply, and physical trauma (e.g. due to retroorbital hemorrhage and traumatic brain injury). As the optic nerve is composed of retinal ganglion cell axons, primary retinal lesions (especially those affecting the ganglion cells and nerve fiber layers) often result in concomitant optic nerve pathology, including degeneration. The aim of this study is to assess the effectiveness of treating degenerative diseases of the optic nerve with the drug cytocholine based on functional changes data. Materials and methods. 32 patients with neurodegenerative diseases of the optic nerve who underwent therapy at the ophthalmology department from 2019 to 2024 were observed. All patients were divided into two groups based on their treatment choice. The first group included 16 patients who received standard treatment for degenerative optic nerve diseases (anti-ischemic, neuroprotective, metabolic, hypotensive, nootropic therapy, and neurotropic vitamins). The second group comprised the remaining 16 patients who, in addition to the standard therapy, were administered a combination drug containing cytocholine and a vitamin complex. Results. One of the most revealing and significant findings is the dynamic change in visual field among patients in group 2 (with the addition of cytocholine to the treatment regimen). A statistically significant positive trend (p < 0.001) in the increase of average deviation of retinal photosensitivity from the norm (MD) was observed that was confirmed not only by perimetry data but also by subjective reports from patients. These changes were noted in all 16 patients of the second group. Conclusions. Adding a complex of cytocholine with vitamins to the classic treatment regimens for degenerative diseases of the optic nerve lead to better functional results 6 months after the treatment.Документ Оцінка функціонального стану та морфології сітківки у пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки після субтотальної вітректомії(Полтавський державний медичний університет, 2023-09) Олефір, Ірина Сергіївна ; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Olefir, I. S.; Ryadnova, V. V.; Voskresenskaya, L. K.У статті досліджено функціональний стан та морфологію сітківки у пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки після субтотальної вітректомії. Мета дослідження – оцінити та порівняти дані периметрії центральної зони сітківки на післяопераційні функціональні результати після проведеної закритої субтотальної вітректомії з приводу відшарування сітківки. У статті проведено ретроспективне дослідження 36 пацієнтів, яким було проведено закриту субтотальну вітректомію з приводу відшарування сітківки. Середній вік досліджуваних пацієнтів склав 58±2,3 роки. Пацієнти були розділені на 2 групи залежно від змін макулярної зони сітківки. Оперативні втручання виконувались одним хірургом, на одній факомашині (Constellation vision system). При оцінці морфології сітківки у пацієнтів обох груп було виявлено, що потовщення макулярної ділянки відбуваються у майже всіх хворих після проведеного оперативного лікування в терміні до 1 місяця після хірургії (р ≤ 0,05). Також було відмічено статистично достовірне стоншення сітківки при трьохмісячному спостережені (р ≤ 0,05). У роботі встановлено, що динаміка функціональних змін сітківки є більш значущою у пацієнтів з відшаруванням макулярної ділянки сітківки. У цій групі пацієнтів відзначено нижчі функціональні результати за показниками Visus, значне потовщення макулярної ділянки сітківки в ранньому післяопераційному періоді, значні зміни світлочутливості сітківки та більш виражена атрофія сітківки, особливо оптичної зони через 3 місяці спостереження. Виявлено, що навіть вдало проведена хірургія регматогенного відшарування сітківки, може мати низькі функціональні результати, які заключаються не лише в гостроті зору.Документ Сучасні підходи до діагностики та лікування хвороби сухого ока(2023-09-30) Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Олефір, Ірина Сергіївна; Voskresenska, L. K.; Ryadnova, V. V.; Olefir, I. S.Актуальність.Збільшення поширення хвороби сухого ока суттєво пов’язане з погіршенням екологічної ситуації, одним із факторів ризику пошкодження слізної плівки є дія на око кондиціонованого повітря, випромінювання з комп’ютерних гаджетів. Метою роботи було дослідити клініко-лабораторні показники у хворих із хворобою сухого ока в процесі лікування різними сльозозамінниками. Матеріали та методи дослідження.У дослідженні брали участь 35 пацієнтів (70 очей). Усі пацієнти були розділені на дві групи. 1-ша група — пацієнти отримували інстиляції 0,3% гіалуронової кислоти, 2-га група — інстиляції препаратом з вмістом 0,24% гіалуронової кислоти. Усім пацієнтам було проведено повний комплекс офтальмологічного обстеження: біомікроскопію, офтальмоскопію. Проводили дослідження сумованої сльозопродукції (тест Ширмера-1), зниження стабільності прерогівкової слізної плівки виявляли за допомогою тесту Норна, для визначення якісного стану слізної плівки застосовували метод інтерферометрії. Аналізували динаміку скарг хворих (відчуття сухості, затуманювання зору, відчуття чужорідного тіла) залежно від схеми лікування. Виконали біомікроскопічне дослідження з візуальною оцінкою переднього відділу очного яблука за допомогою таких параметрів: гіперемія та складки нижнього латерального квадранта кон’юнктиви очного яблука. Дослідження товщини ліпідного шару здійснювали шляхом відеоаналізу ефектів інтерференції кольору преокулярної слізної плівки під час акту кліпання. Результати та висновки. При аналізі даних, отриманих у результаті лікування хворих 1-ї і 2-ї груп, відмічено, що у хворих 1-ї групи певною мірою стабілізувались показники тесту Ширмера-1 і тесту Норна. У хворих 2-ї групи виявлено більш виражений ефект щодо скарг. Застосування інстиляцій препарату з вмістом 0,24% гіалуронової кислоти у хворих із хворобою сухого ока справляє більш виражений ефект порівняно з інстиляціями 0,3% гіалуронової кислоти. . Background. An increase in the spread of dry eye syndrome is significantly related to the deterioration of the environmental situation. One of the risk factors for damage to the tear film is the effect on the eye of conditioned air, radiation from computer gadgets. The aim of the work was to investigate the clinical and laboratory indicators of patients with dry eye syndrome during treatment with various tear substitutes. Materials and methods. Thirty-five patients (70 eyes) participated in the experiment. They were divided into two groups. Patients in the first group received instillations of 0.3% hyaluronic acid, the second group received instillations with a preparation containing 0.24% hyaluronic acid. All patients underwent a full set of ophthalmological examination: biomicroscopy, ophthalmoscopy. A study of the total tear production (Schirmer-1 test) was conducted, a decrease in the stability of the precorneal tear film was detected using the Norn test, and the method of interferometry was applied to determine the quality of the tear film. We analyzed the dynamics of patients’ complaints (feeling of dryness, blurred vision, feeling of a foreign body) depending on the treatment regimen. A biomicroscopic examination was performed with a visual assessment of the anterior part of the eyeball using the following parameters: hyperemia and lidarallel conjunctival folds. The study of the thickness of the lipid layer was carried out by video analysis of the color interference effects of the preocular tear film during the act of blinking. Results and conclusions. When analyzing the data obtained as a result of the treatment of patients of both groups, it was noted that the indicators of the Schirmer-1 and the Norn test stabilized to a certain extent in the patients of the first group. In the second group, a more pronounced effect regarding patients’ complaints was found. Instillations of a preparation containing 0.24% hyaluronic acid in patients with dry eye syndrome showed a more pronounced effect in comparison with instillations of 0.3% hyaluronic acid.Документ Частота розвитку та залежність функціональних змін сітківки при регматогенному відшаруванні у пацієнтів різних вікових груп(Полтавський державний медичний університет, 2023-12-20) Олефір, Ірина Сергіївна; Ряднова, Вікторія Вікторівна; Воскресенська, Людмила Костянтинівна; Olefir, I. S.; Ryadnova, V. V.; Voskresenska, L. K.Вступ. Регматогенне відшарування сітківки виникає, коли розрив сітківки призводить до накопичення рідини з відокремленням нейросенсорної сітківки від основного пігментного епітелію; це найпоширеніший вид відшарування сітківки. Пацієнти з нещодавно розвиненим відшаруванням сітківки, як правило, мають раптову втрату зору, що супроводжується плаваючими змутніннями і метаморфопсією, або «темною завісою», яка заважає зору. Річна захворюваність на регматогенне відшарування сітківки оцінювалася в різних країнах і регіонах протягом тривалого часу, та становила в межах 6,9-26,2 випадків на 100 000. Мета. Дослідити рівні захворюваності на регматогенне відшарування сітківки серед різних вікових груп. Матеріали та методи. В нашому ретроспективному дослідженні взяли участь 240 пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки, що були прооперовані протягом 2022-2023 років. Критеріями включення до цього дослідження були: випадок регматогенного відшарування сітківки з початком - січень 2022 року по жовтень 2023 року. Критеріями виключення були: 1) розрив сітківки, спричинений тракцією (наприклад, проліферативна діабетична ретинопатія), ятрогенне пошкодження або пухлина ока; 2) субклінічне відшарування сітківки, що могло бути вилікуваним одним лазерним лікуванням сітківки; 4) проникаюча травма ока в анамнезі; 5) відшарування сітківки спричинені макулярним розривом. Результати дослідження та висновки. У результаті проведеного аналізу захворюваності регматогенним відшаруванням сітківки було виявлено, що даний стан частіше розвивається у чоловіків (62,5% випадків) старшої вікової групи (60-70 років). Середня тривалість відшарування до моменту проведення хірургічного лікування складає 18,4±2,4 дня. Раннє виявлення регматогенного відшарування сітківки зумовлює нижчий ризик тотального відшарування сітківки з відшаруванням макулярної ділянки, що ми й спостерігали у нашому дослідженні (63,3 % macula-off у чоловіків та лише 28,8 % macula-off у жінок). Introduction. Rhegmatogenous retinal detachment results from retinal rupture causing the accumulation of fluid with the separation of the neurosensory retina from the main pigment epithelium. This condition is known as the most common type of retinal detachment. Patients with newly developed retinal detachment typically experience a sudden loss of vision, accompanied by floating opacities and metamorphopsia, or a "dark veil," that interferes with vision. The annual incidence of retinal detachment has been estimated in different countries and regions for a long time and ranged from 6.9 to 26.2 cases per 100,000. Aim of this study is to investigate the incidence rate of rhegmatogenous retinal detachment among individuals of different age groups. Materials and methods. 240 patients with rhegmatogenous retinal detachment operated during 2022- 2023 were included in this retrospective study. The criteria for inclusion were the following: a case of retinal detachment with onset between January 2022 and October 2023. Exclusion criteria include: 1) tractioninduced retinal detachment (eg, proliferative diabetic retinopathy), iatrogenic injury, or eye tumor; 2) subclinical RBS, which could be cured by one laser treatment of the retina; 4) a history of penetrating eye injury; 5) retinal detachment caused by a macular tear. Results and conclusions. Following the analysis of the incidence of rhegmatogenous retinal detachment, it was observed that this condition predominantly occurs in men (62.5% of cases), particularly in the older age group (60-70 years). The average duration of detachment before surgical intervention is 18.4±2.4 days. Early detection of rhegmatogenous retinal detachment leads to a reduced risk of total retinal detachment with macular involvement, as evidenced in our study (63.3% macula-off in men compared to only 28.8% maculaoff in women).