Перегляд за Автор "Orlova, Yu. A."
Зараз показуємо 1 - 13 з 13
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Aseptic inflammation as the essential link in the pathogenesis of endometrioid disease(2023-10) Orlova, Yu. A.; Hromova, A. M.; Ketova, O. M.; Liakhovska, T. Yu.; Martynenko, V. B.; Krutikova, E. I.; Орлова, Юлія Андріївна; Громова, Антоніна Макарівна; Кетова, Олена Миколаївна; Ляховська, Тетяна Юріївна; Мартиненко, Віталій Борисович; Крутікова, Елла ІванівнаAbstract. Aseptic inflammation as the essential link in the pathogenesis of endometrioid disease. Orlova Yu.A., Hromova A.M., Ketova O.M., Liakhovska T.Yu., Martynenko V.B., Krutikova E.I. The paper was aimed at deter mination of the quantitative activity of iNOS and Arg1, as well as M1 and M2 phenotype macrophages in women with endometrioid disease to establish their role in the pathogenesis of endometriosis. A prospective study was performed in gynecological units of the medical facilities of Poltava city. 140 women of reproductive age who made up the main group (110 women with endometrioid disease) and the control group (30 women without endometrioid disease) voluntarily participated in the study. All women underwent planned surgical treatment for existing gynecological pathology. Before surgical treatment, women were examined in accordance with the current Orders of the Ministry of Health of Ukraine. The spectrophotometric method was used to determine the enzymatic markers of macrophages (in the endometrium and peritoneal fluid) polarized into M1(iNOS) and M2 (Arg1) phenotypes. The type of macrophages was determined individually in each patient according to the ratios: in iNOS>Arg1, the M1 macrophage type prevailed; in Arg1>iNOS, the M2 macrophage type prevailed. When examining endometrial samplings in women from the main group, the iNOS indicator was by 1.4 times higher compared to women from the control group. The obtained results at the stage of entry into the abdominal cavity showed that mostly women from the main group suffered from the pelvic adhesion, especially stage 3 and stage 4. Among the obtained results, the increased quantitative activity in the peritoneal fluid of both iNOS and Arg1 in women of the main group was significant compared to the control group. When comparing the stages of endometrioid disease to the rates of quantitative activity of macrophage enzyme markers (in peritoneal fluid), it was found that the increase in the stage of the disease (from stage 3 to stage 4) caused an increase in the quantitative activity of Arg1 by 1.9 times and a decrease in the quantitative activity of iNOS by 2.9 times. Therefore, the planning of surgical intervention for women with endometrioid disease should consider a significant percentage of the pelvic adhesive disease, especially at the severe stages. Initiation of the chronic aseptic inflammatory process in endometrioid disease is caused by an increased quantitative activity of iNOS in the endometrium. In the pathogenesis of endometrioid disease, the presence of M2 phenotype macrophages in the peritoneal fluid is important, while the switching of macrophage phenotypes from a pro-inflammatory subpopulation to an anti-inflammatory one is crucial. Реферат.Документ Simultaneous laparoscopic operations in combination with gynecological and surgical pathology(Полтавський державний медичний університет, 2023) Martynenko, V. B.; Hromova, A. M.; Sheiko, V. D.; Nesterenko, L. A.; Zezekalo, V. M.; Orlova, Yu. A.; Talash, V. V.; Kachailo, I. A.; Мартиненко, Віталій Борисович; Громова, Антоніна Макарівна; Шейко, Володимир Дмитрович; Нестеренко, Леонід Анатолійович; Зезекало, Варвара Максимівна; Орлова, Юлія Андріївна; Талаш, Валентин Васильович; Качайло, І. А.Laparoscopic gynecology has been used worldwide over the last few decades. Many surgical interventions previously performed laparotomically use minimally invasive laparoscopic techniques. Gynecological diseases often occur with other pathologies of internal organs that require surgical treatment. Simultaneous interventions have numerical advantages compared to traditional methods of surgical treatment. As a result of the analyzed clinical data of the conducted research, it can be stated that the simultaneous operations performed to solve gynecological and general surgical pathologies had a course similar to traditional surgical interventions. No cases of development of complications or adverse events were recorded. All patients received the maximum possible amount of treatment with the elimination of more pathological processes, which significantly improved their quality of life.Документ The problem and realities of uterine lipoleiomyoma through the prism of a clinical case(Полтавський державний медичний університет, 2025) Talash, V. V.; Hromova, A. M.; Prylutska, N. O.; Orlova, Yu. A.; Mitunina, N. I.; Shafarchuk, V. M.; Талаш, Валентин Васильович ; Громова, Антоніна Макарівна; Прилуцька, Неоніла Олексіївна; Орлова, Юлія Андріївна; Мітюніна, Ніна Іванівна; Шафарчук, Валентина МихайлівнаUterine lipoleiomyoma is a rare variant of uterine leiomyoma, which usually develops in perimenopausal women and rarely reaches large sizes. Its sonographic similarity to ovarian teratoma, leiomyoma, or sarcoma creates diagnostic problems in practical gynecology. The relevance of reporting this clinical case is determined by the extreme rarity of uterine lipoleiomyoma in women of reproductive age and the localization of its development from the cervix and uterus simultaneously. The clinical case presented in the article demonstrates an incidental finding of uterine lipoleiomyoma in a woman of reproductive age, which was mistaken for a right ovarian teratoma during ultrasound examination. The large size of the tumor, its external similarity to sarcoma, and its close attachment to the sacrouterine ligaments, parietal peritoneum, sigmoid and rectum, ureters, and iliac vessels created technical and diagnostic problems during surgery. Given the presence of a large neoplasm in the right appendage area, increased pain, positive symptoms of peritoneal irritation, and suspicion of uterine sarcoma, extirpation of the uterus with appendages was performed. The diagnosis of uterine lipoleiomyoma was verified by histological and immunohistochemical studies. Ліполейоміома матки є рідкісним варіантом лейоміоми матки, яка, зазвичай, розвивається в жінок перименопаузального віку й рідко досягає великих розмірів. Її сонографічна схожість з тератомою яєчника, лейоміомою чи з саркомою створюють діагностичні проблеми в практичній гінекології. Актуальність висвітлення клінічного випадку визначається надзвичайною рідкісністю розвитку ліполейоміоми матки в жінок репродуктивного віку та локалізацією її розвитку з шийки й матки одночасно. Представлений у статті клінічний випадок демонструє випадкову знахідку ліполейоміоми матки в жінки репродуктивного віку, яку під час ультразвукового дослідження помилково сприйняли за тератому правого яєчника. Великі розміри пухлини, її зовнішня схожість з саркомою, щільне прилягання до крижово маткових зв’язок, парієтальної очеревини, сигмовидної й прямої кишки, до сечоводів і здухвинних судин створили технічні та діагностичні проблеми під час оперативного втручання. Ураховуючи наявність великого новоутворення в ділянці правих додатків, посилення больового синдрому, позитивних симптомів подразнення очеревини, підозри на саркому матки виконано екстирпацію матки з придатками. Діагноз ліполейоміоми матки був верифікований даними гістологічного та імуногістохімічного досліджень.Документ The role of preventive obstetrics in reducing perinatal mortality(Полтавський державний медичний університет, 2024) Hromova, A. M.; Hromova, O. L.; Mitiunina, N. I.; Martynenko, V. B.; Shafarchuk, V. M.; Orlova, Yu. A.; Громова, Антоніна Макарівна; Громова, Олександра Леонідівна; Мітюніна, Ніна Іванівна; Мартиненко, Віталій Борисович; Шафарчук, Валентина Михайлівна; Орлова, Юлія АндріївнаImplementing the latest technologies and programs aimed at helping the mother and the newborn contributed to the development of both perinatal and preventive obstetrics. The role of preventive obstetrics is aimed at predicting and preventing, if necessary, perinatal consequences. The World Health Organization has developed guidelines for effective perinatal care: evidence based, demedicalized, technology-based, multidisciplinary, family-centered, and regionalized. In Ukraine, as in the world, among the causes of perinatal mortality, the death of premature children with meagre body weight (up to 70 %) and congenital malformations and anomalies (22–24 %) prevails. Perinatal obstetrics involves the development of a network of perinatal centres and hospitals according to the degree of development, as well as the reorganization and development of neonatal services. There should be provision of intensive therapy, the possibility of raising premature babies, and the availability of highly qualified specialists. Thus, the preventive direction of perinatal obstetrics should be based on deep knowledge of the basics of classical obstetrics during the physiological course of pregnancy and childbirth; limited (prohibitions), aggressive obstetrics with hyperpolarization of obstetric activity, which, as a rule, is based on a misunderstanding (ignorance) of perinatal obstetrics. “Management” of pregnancy and childbirth in case of risk (presence) of diagnosed fetal morbidity, manifestations of intrauterine infection, autoimmune pathology, and pathology of the placental complex in the presence of modern technologies that ensure the development of the newborn. Втілення новітніх технологій і програм, які направлені на допомогу матері та новонародженому сприяло розвитку не тільки перинатального, а й превентивного акушерства. Роль превентивного акушерства спрямована на прогнозування та попередження, у разі потреби, перинатальних наслідків. Всесвітня організація охорони здоров'я розробила рекомендації щодо ефективного перинатального догляду, який має бути : заснованим на доказовій медицині, демедикалізованим, заснованим на належних технологіях, багато дисциплінарним, орієнтованим на сім’ю, та регіоналізованим. В Україні, як і у світі, серед причин перинатальної смертності переважає смерть дітей недоношених із екстримально низькою масою тіла (до 70 %) та з вродженими вадами розвитку і аномаліями (22–24 %). Перинатальне акушерство передбачає розвиток мережі перинатальних центрів і стаціонарів за ступенем розвитку, та реорганізацій і розвитку неонатальної служби. Повинно бути забезпечення інтенсивної терапії і можливостей виходжування недоношених дітей та наявність висококваліфікованих спеціалістів. Таким чином: превентивний напрямок перинатального акушерства повинен ґрунтуватися на глибокому знанні основ класичного акушерства при фізіологічному перебігу вагітності та пологів; обмежені (заборони), агресивного акушерства з гіперболізацією акушерської активності, яка, як правило, базується на нерозумінні (незнанні) перинатального акушерства. «Управління» вагітністю та розродженням у разі ризику (наявності) діагностованої захворюваності плода, проявів внутрішньоутробної інфекції, аутоімунної патології, патології плацентарного комплексу за наявності сучасних технологій, що забезпечують розвиток новонародженого.Документ Використання симуляційних технологій навчання як запорука ефективної підготовки до об'єктивного структурованого клінічного іспиту(Одеський національний медичний університет, 2023) Громова, Антоніна Макарівна; Ляховська, Тетяна Юріївна; Орлова, Юлія Андріївна; Мітюніна, Ніна Іванівна; Талаш, Валентин Васильович; Hromova, A. M.; Liakhovska, T. Yu.; Orlova, Yu. A.; Mitiunina, N. I.; Talash, V. V.Вступ. Вищі навчальні заклади повинні створити безпечне та надійне освітнє середовище для навчання клінічних умінь. Одним із засобів досягнення цього завдання є застосування симуляційних технологій. Мета дослідження. Запровадити в навчальний процес симуляційні технології та оцінити їх ефективність у підготовці до складання об’єктивного структурованого клінічного іспиту. Матеріал і методи дослідження. На базі кафедри створено симуляційний клас, обладнаний муляжами та фантомами. Співробітниками кафедри підготовлено дві станції: «акушерську» та «гінекологічну». Розроблено 28 алгоритмів виконання практичних навичок та чек-листи для оцінювання дій здобувачів вищої освіти. Проведено анонімне опитування 112 студентів за допомогою розробленої анкети. Результати та їх обговорення. Ураховуючи набутий досвід викладацької діяльності і великий клінічний досвід колективу кафедри, об’єднаними зусиллями співробітників розроблено алгоритми виконання практичних навичок на фантомах, муляжах, що дає змогу відпрацювати виконання певних дій, дає можливість повторного проведення маніпуляцій, скорочує час, необхідний для засвоєння навички у клінічному середовищі, мінімізує завдання шкоди здоров’ю пацієнта під час утручань. Висновки. Упровадження в освітній процес сучасних навчальних технологій у вигляді класів, центрів симуляційних технологій на базі ВНЗ та клінік дає змогу досягти максимального відпрацювання практичних навиків окремих діагностичних і лікувальних маніпуляцій. що сприятиме ефективній підготовці до ОСП(К)І.Документ Вплив урогенітальної інфекції у вагітних жінок на матково-фетоплацентарний комплекс(2024) Громова, Антоніна Макарівна; Прилуцька, Неоніла Олексіївна; Орлова, Юлія Андріївна; Ляховська, Тетяна Юріївна; Мітюніна, Ніна Іванівна; Прилуцький, Олексій Костянтинович; Hromova, A. M.; Prylutska, N. O.; Orlova, Yu. A.; Liakhovska, T. Yu.; Mitiunina, N. I.; Prylutskyi, O. K.Резюме. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) близько 20% вагітних жінок у світі мають інфекцію нижнього відділу статевого тракту. Урогенітальне інфікування призводить до проблем з настанням та виношуванням вагітності, а також впливає на перебіг післяпологового періоду (в тому числі: дисфункція плаценти, передчасні пологи, низька вага при народженні, передчасний розрив плодових оболонок, післяпологовий ендометрит). Маркером нормального функціонування плаценти, серед інших, є α2 - мікроглобулін фертильності (АМГФ), визначення якого і відобразить наявність чи відсутність порушення матково - фетоплацентарного комплексу при урогеніальній інфекції у вагітних жінок. Метою дослідження було виявити вплив урогенітальної інфекції на порушення функції матково - фетоплацентарного комплексу у вагітних жінок. Матеріали та методи. Нами обстежено загальною кількістю 75 вагітних жінок, що склали такі групи: 55 вагітних – Основну групу (ОГ) – жінки з виявленою урогенітальною інфекцією (Підгрупа А – 35 вагітних, яким була проведена місцева санація урогенітальної інфекції відповідно до виявленого збудника, підгрупа Б – 20 вагітних, які відмовились від неї відповідно), 20 вагітних – Групу порівняння (ГП) – жінки без урогенітальної інфекції (бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)). Всім вагітним жінками було проведене визначення АМГФ в сироватці крові імуноферментним методом. Статистична обробка була проведена за допомогою програми MedStat (серійний № MS00019). Дослідження виконано відповідно до положень Гельсінської декларації. Протокол дослідження узгоджений Локальним етичним комітетом ПДМУ для усіх жінок, які брали участь у даному дослідженні. Робота є частиною ініціативної НДР кафедри акушерства і гінекології №1 Полтавського державного медичного університету «Патогенетична роль ендотеліальної дисфункції та генетичні особливості при патології під час вагітності та гінекологічних захворюваннях» (державний реєстраційний № 0117U005253, термін виконання 2017-2023 роки). Результати дослідження. Отримані нами результати в ході проведеного дослідження встановили, що у вагітних жінок з урогенітальною інфекцією у 5,5 разів частіше в анамнезі зустрічався хронічний пієлонефрит (р = 0,03) та у 10,2 рази частіше – сальпінгоофорит (р < 0,001), що можуть бути джерелом прихованої інфекції. Найпоширенішими інфекційними агентами у вагітних жінок ОГ були: у 21,4 % - Ureaplasma urealyticum, у 19,04 % - гриби роду Candida, у 11,9 % - Gardnerella vaginalis та у 11,9 % -Toxoplasma gondii. Рівень АМГФ у вагітних жінок з урогенітальною інфекцією був у 4,3 рази менший, ніж у вагітних жінок ГП (р < 0,001). Санація інфекції нижнього відділу статевого тракту під час вагітності підвищує у 4 рази вироблення АМГФ (р < 0,001). Рівень АМГФ у вагітних жінок ГП був у 2,2 рази більший, ніж у вагітних жінок Підгрупи А (р < 0,004) Висновки. Отже ми достовірно встановили значний вплив урогенітальної інфекції у вагітних жінок на порушення функції матково - фетоплацентарного комплексу та виявили, що проведення місцевої санації нижніх відділів статевого тракту у цих жінок, відповідно до підтвердженого збудника, позитивно вливає на роботу плаценти, але все ж таки не нівелює порушення її білково-синтезуючої функції. As reported by the World Health Organization (WHO), approximately 20 % of pregnant women globally are aff ected by an infection of the lower genital tract. Urogenital infection can result in complications during the onset and progression of pregnancy, as well as the postpartum period. These complications include placental dysfunction, premature birth, low birth weight, premature rupture of the fetal membranes, and postpartum endometritis. A marker of normal placental function is α2-fertility microglobulin (AFMG), the determination of which will refl ect the presence or absence of a uterine- fetoplacental complex violation during urogenital infection in pregnant women. The aim of the study is to reveal the infl uence of urogenital infection on the dysfunction of the uterine – fetoplacental complex in pregnant women. Materials and methods. A total of 75 pregnant women were examined, divided into two groups: the main group (MG) and the comparison group (CG). The MG consisted of 55 pregnant women, of whom 35 underwent local sanitation of the urogenital infection according to the identifi ed pathogen (Subgroup A) and 20 refused this procedure (Subgroup B). The CG consisted of 20 pregnant women without urogenital infection, as determined by bacterioscopic, bacteriological, and polymerase chain reaction (PCR) examinations. All pregnant women underwent determination of AFMG in blood serum via immunoenzymatic methodology. The statistical analysis was conducted using the MedStat software (serial number MS00019). The study was performed in accordance with the provisions of the Declaration of Helsinki. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of PFMU for all women who participated in this study. Statistical processing was performed using the MedStat program (serial number MS00019). The work is a part of the initiative research work of the Department of Obstetrics and Gynecology No. 1 of Poltava State Medical University «Pathogenetic role of endothelial dysfunction and genetic features in pathology during pregnancy and gynecological diseases» (state registration No. 0117U005253, term of implementation 2017-2023). Research results. The results of the study demonstrated that pregnant women with a urogenital infection had a history of chronic pyelonephritis 5.5 times more frequently (p = 0.03) and salpingo- oophoritis 10.2 times more frequently (p < 0.001), which may be a source of latent infection. The most prevalent infectious agents among pregnant women were: The most prevalent microorganisms were Ureaplasma urealyticum (21.4 %), Candida fungi (19.04 %), Gardnerella vaginalis (11.9 %), and Toxoplasma gondii (11.9 %). The level of AFMG in pregnant women with urogenital infection was observed to be 4.3 times lower than in pregnant women with CG (p < 0.001). The remediation of an infection of the lower genital tract during pregnancy has been observed to increase AFMG production by a factor of four (p < 0.001). The level of AFMG in pregnant women of CG was 2.2 times higher than in pregnant women of Subgroup A (p < 0.004). Conclusions. It was demonstrated that urogenital infection in pregnant women has a considerable impact on the dysfunction of the utero- fetoplacental complex. It was also shown that local sanitation of the lower genital tract in these women, based on the identifi ed РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ 91 pathogen, has a benefi cial eff ect on the placenta’s functioning. However, this approach does not fully address the issue of protein synthesis impairmentДокумент Динамічне визначення макрофагального колонієстимулюючого фактору (CSF–1) при ендометріоїдній хворобі у менструальній крові на дооперативному етапі та після послідуючого консервативного лікування(Полтавський державний медичний університет, 2021-12) Орлова, Юлія Андріївна; Громова, Антоніна Макарівна; Шликова, Оксана Анатоліївна; Orlova, Yu. A.; Hromova, A. M.; Shlykova, O. A.Ендометріоїдна хвороба (ЕХ) сьогодні є актуаль ною проблемою в практичній медицині. Це обумов лено тим, що її поширеність серед жіночої частки населення досягає 10%, а етіологічні та патогенетич ні аспекти є досить суперечливими, обмежуючи діа гностику та лікування патології. Метою дослідження було визначити рівень макрофагального колонієсти мулюючого фактору (CSF–1) у менструальній крові в динаміці до оперативного лікування ЕХ та після опе ративного лікування з послідуючою консервативною терапією. Оцінити ефективність консервативного ліку вання ЕХ. Обстежено 50 жінок з ЕХ (основна група - ОГ), та 30 жінок без ЕХ (контрольна група - КГ). Жінки обох груп були планово прооперовані з приводу доброякісної гінекологічної патології. До оперативного втручання у менструальні чаші збиралась менструальна кров жінок на 2-3 день менструального циклу (в ОГ n=43 та КГ n=19), у жінок з ОГ після лише оперативного ліку вання – підгрупа Б (n=8) та після оперативного з по слідуючим консервативним лікуванням – підгрупа А (n=11). Консервативне лікування включало загально прийняті протокольні схеми. Визначення концентрації CSF–1 у менструальній крові проводилось імунофер ментним аналізом. Середні значення рівня CSF–1 у менструальній крові до оперативного лікування до стовірно відрізнялись в досліджуваних групах та ста новили 9431,6±2866,22 пг/мл в ОГ, та 6637,12±954,05 пг/мл в КГ (р=0,00004). Середній рівень CSF-1 у жінок підгрупи Б достовірно відрізнявся від підгрупи А (12290,85±2294,35 пг/мл та 8761,02±2816,4 пг/мл від повідно, р=0,02). Встановлено, що жінки, підгрупи Б мали рівень CSF–1 у 1,3 рази більше, ніж жінки ОГ до оперативного лікування. У жінок підгрупи А є тенден ція до зменшення рівня CSF–1 у менструальній крові в порівнянні з жінками ОГ до оперативного лікування. Було виявлено, що рівень CSF–1 в 1,4 рази вищий у менструальній крові жінок з ЕХ в порівнянні з жінками без ЕХ. Тактика лікування ЕХ має включати не тільки оперативну, а й послідуючу консервативну підтри муючу терапію. Використання гормональної терапії приводить до стабілізації ЕХ. Препарати вибору для лікування ЕХ мають містити дієногест. В якості неінва зивоної методики контролю за перебігом ЕХ можливо використовувати визначення рівня CSF–1Документ До питання патогенезу деяких прозапальних та імунологічних ланок ендометріоїдної хвороби (огляд літератури)(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Орлова, Юлія Андріївна; Орлова, Юлия Андреевна; Orlova, Yu. A.В представленому аналітичному огляді літератури подана інформація щодо поширеної гінекологічної патології – ендометріоїдної хвороби. Актуальність даної проблеми представляється вагомою у зв’язку з поширенням розповсюдженості серед жінок різного віку, погіршенням якості їх життя та обмеженням репродуктивного потенціалу. Огляд літератури має на меті вивчення останніх даних стосовно патогенетичних ланок хронічного запалення та порушень в імунній системі у жінок з ендометріозом. Вважається, що ендометріоз – це хвороба макрофагів. Активні речовини, що продукуються цими клітинами викликають цілий каскад запальних реакцій.На сьогоднішній день залишається багато невирішених питань в аспекті ініціювання та підтримання патологічного ланцюга запальної реакції у жінок з зазначеною хворобою. Зокрема ролі типу поляризації макрофагів та CSF–1 у даних процесах. Тому подальше вивчення дискутабельних питань в ґенезі ендометріозу представляється корисним для впровадження нових діагностичних та лікувальних тактик.Документ Ендометріоз як глобальна багаторівнева проблема, ретроспективна характеристика хворих(2020) Орлова, Юлія Андріївна; Мартиненко, Віталій Борисович; Орлова, Юлия Андреевна; Мартыненко, Виталий Борисович; Orlova, Yu. A.; Martynenko, V. B.У викладеній статті розкривається питання складної гінекологічної поліетіологічної патології –ендометріоїдної хвороби. Загальне охоплення даною патологію серед жінок становить 10 %, при поширенні серед репродуктивної частини жінок до 70%. Різноманіття та виразність клінічної сим-птоматики погіршує не тільки фізичний стан жінки, а й емоційний. На сьогоднішній день, складності в діагностиці та лікуванні описаної патології викликають низку проблем без рішення. Таким чином ендометріоз є перспективним напрямом вивчення, а актуальність даної проблеми не визиває сумнів. Метою дослідження було: характеризувати особливості анамнезу та симптоматики жінок з ендометріозом, визначити діагностичну цінність проведених методів обстеження, оцінити ефективність лікувальних тактик жінок з зазначеною патологією. Для виконання поставленої мети дослідження був проведений ретроспективний аналіз історій хвороб 61 жінки з ендометріозом, що у 100% був підтверджений гістологічно. Середній вік досліджуваних жінок 30,44±5,6 років. Індекс маси тіла дорівнював 23,04±3,87 кг/м2. Надлишкова маса тіла була відмічена у 16 жінок (26,22%), ожиріння 1 ступеня зареєстровано у 2 жінок (3,27%).Початок менструації становив в середньому 13,04±1,07 років. Пізнє настання менархе відмічено у 2 жінок (3,21 %). Тривалість менструації була від 4,67±1,44 до 5,37±1,29 днів. Менструальна кровотеча більше ніж 8 днів відмічена у 1 жінки. Надмірну втрату менструальної крові відмічали 55,7% жінок. Інтервал менструального циклу варіював від 21 до 32 днів, був регулярним та склав 27,6±2,31 днів. Больові відчуття під час менструації відмічають 47,54% жінок. Посилення больового синдрому з моменту встановлення діагнозу відмічає 14 жінок, що дорівнює 48,27% випадків серед 29 жінок з ендометріозом та наявною болісною менстру-ацією. Вагітності відмічені у 22 випадках. Невиношування вагітностізафіксовано у 2 жінок (9,09%). Непліддя мали 20 жінок, що становить 32,7%. Непліддя мало первинний характер. При оцінці положення матки в тазу виявлено, що 7 жінок (11,47%) мали ретроградне розташування матки, асаме в положенні ретрофлексіо. Проводячи оцінку соматичного анамнезу досліджуваних жінок, слід зазначити, що ураження різних органів і систем було у 53 жінок (86,88% ). Найбільша кількість соматичної патології відмічено серед патології шлунково-кишкового-тракту – 64,1%. Гінекологічну патологію, окрім основного захворювання, в анамнезі мали 24 жінки (39,34%). СА 125 визначений у 73,77% жінок із них його значення більше 35,0 Од/мл відмічено у 25 жінок. Його цінність встановлена лише у 55,5% жінок. Визначення НЕ4 проводилось у 17 жінок (27,86%). Серед цих жінок лишев 1 випадку значення НЕ4перевищувало вікову норму та було на рівні 69,59 пмоль/л. При ультразвуковому методі діагностики ендометріоз встановлений лише у 58,3% випадків. Одній жінці встановлено вище наведений діагнозза рахунок магнітно-резонансної томографії.Терапія ендометріозу поділяється на консервативну та оперативну. Перед оперативним лікуванням 31 жінці (50,81%) була обрана консервативна тактика ведення – без ефекту. Під час проведення оперативного лікування лапароскопічним доступом видимі ендометріоїдні гетеротопії були наявні у 50 жінок - 81,96%, а у 18,04% ендометріоз ендоскопічно не діагностований, але гістологічно підтверджений у 100% випадків. Звертає на себе увагу наявність злукового процесу органів малого тазу у 46 жінок– 75,4%. Хоча оперативні порожнинні втручання були лишеу 22 жінок (47,82%). Таким чином, ендометріоз -захворювання, яке у 21 столітті не має єдиної точки зору щодо його першопричини та етіологічних факторів. Важка клінічна симптоматика, неможливість повноцінного використання неінвазивних методів діагностики у визначенні проблеми та відсутність комплексного лікування, яке б після курсу лікування забезпечувало відсутність рецидування, наполегливо змушують вчених та лікарів поглиблювати свої знання та шукатиметоди вирішення поставлених задач даної патології.Документ Патогенетичне обґрунтування впливу запального процесу на перебіг ендометріоїдної хвороби(Полтавський державний медичний університет, 2022-08-31) Орлова, Юлія Андріївна; Orlova, Yu. A.Орлова Ю.А. Патогенетичне обґрунтування впливу запального процесу на перебіг ендометріоїдної хвороби. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 Медицина – Полтавський державний медичний університет МОЗ України, Полтава, 2022. Дисертаційна робота присвячена визначенню впливу поляризації макрофагів фенотипів М1 та М2, та макрофагального колонієстимулюючого фактору, відомого як колонієстимулюючий фактор 1 (СSF–1), як маркеру хронічного запалення, на патогенез ендометріоїдної хвороби (ЕХ) та висвітлені нові діагностичні можливості для вказаної патології. ЕХ, як захворювання з компонентом асептичного хронічного запалення, сьогодні залишається вагомою проблемою сучасного акушерства та гінекології. Це обумовлено насамперед його поширеністю серед жінок усіх вікових категорій, а також важкими клінічними проявами, що обмежують жінку в різних сферах її життя та самореалізації. Патогенез ЕХ залишає за собою безліч питань. Одна з поширених, але недостатньо вивчених теорій розвитку ЕХ стосується вагомої ролі при цій патології саме макрофагів. Питання поляризації макрофагів та її впливу на ЕХ залишається дискутабельним, але більшість наукових дослідників схиляється до превалюючої ролі макрофагів фенотипу М2. СSF–1 є маркером фенотипу макрофагів М2, однак даних про його вплив на патогенез ЕХ у таких жінок на сьогодні не достатньо. Враховуючи відсутність вичерпної інформації про ланки патогенезу, діагностичні можливості при ЕХ є на сьогодні вкрай обмеженими, оскільки лише використання інвазивних методів підтвердження дозволяє встановити діагноз ЕХ. Контроль за перебігом даної хронічної хвороби неівазивними методами також потребує доповнення. В результаті проведеного нами дослідження виявлені предиктори ЕХ, якими виявились: психологічне перенавантаження (ВШ 3,05; 95% ДІ [1,19–7,83], р=0,03), 0(І) група крові (ВШ 3,33; 95% ДІ [1,09–10,16], р=0,029), перенесений сальпінгоофорит (ВШ 2,59; 95% ДІ [1,02–6,59], р=0,04) (локалізація перенесеного запального процесу додатків матки корелювала з топікою ураження ЕХ додатків матки в поточному дослідженні (r=0,78; p<0,05)). Нами було узагальнено інформацію про больовий синдром та його характеристики під час менструації або перед нею у жінок з ЕХ. При використанні об’єктивного методу оцінки больового синдрому, а саме візуальної аналогової шкали (ВАШ) виявлено, що хоча в обох групах жінок (як з ЕХ так і без ЕХ) кількість жінок з болісними менструаціями була однакова (72% проти 73,3%; р=0,89), однак важкість болю була різною. У жінок, які страждали на ЕХ біль під час та/або напередодні менструації був сильніший у 2,19 разів (р<0,001). Окрім сили болю у жінок з ЕХ він був у 2,67 (р<0,001) разів довший за кількістю днів менструального циклу. Також у жінок з ЕХ характеристика «сильний біль», що зазначається від 7,5 см до 10 см за ВАШ відмічений в 9,7 разів більше в порівнянні з жінками без ЕХ (р<0,001). В дисертаційній роботі встановлено, що при ЕХ непліддя у жінок зустрічалось в 1,8 разів частіше (р=0,02) в порівнянні з жінками без вказаної патології. Встановлено та доповнено патогенетичні ланцюги ЕХ за участю макрофагів саме фенотипу М2 в перитонеальній рідині, які були присутні в 2 рази більше у таких жінок в порівнянні з жінками без ЕХ (р=0,03) та їх вплив на розвиток ЕХ. Вперше виявлено, що саме М2 фенотип макрофагів в перитонеальній рідині впливає на прогресію ступеня важкості ЕХ, а таким чином і на проліферативні процеси при ЕХ, що проявлялось на 42,9% достовірно більшим (р=0,02) переважанням М2 фенотипу макрофагів в перитонеальній рідині при 4 стадії важкості ЕХ. Доведено, що жінки, які страждають на ЕХ мають значне підвищення концентрації СSF–1 у перитонеальній рідині в порівнянні з жінками без ЕХ. Рівень СSF–1 у перитонеальній рідині таких жінок перевищував у 1,2 рази вміст СSF–1 у жінок, в яких не було ЕХ (р=0,029), таким чином доведено, що СSF–1 безпосередньо впливає на патогенез ЕХ та може використовуватись для діагностики вказаної патології. З’ясовано, що окрім впливу на розвиток ЕХ СSF–1 приймає участь у прогресуванні важкості, а тим самим й поширеності злукового процесу органів малого тазу (ЗПОМТ), що проявилось в різниці концентрацій СSF–1 у перитонеальній рідині при різних стадіях ЗПОМТ. Рівень СSF–1 в перитонеальній рідині у жінок з ЕХ був більший при 3 ступені ЗПОМТ в порівнянні з 1 ступенем ЗПОМТ в 1,4 рази (р=0,02), та більший при порівнянні між 4 ступенем важкості ЗПОМТ та 1 ступенем ЗПОМТ – в 1,6 рази відповідно (р=0,013). Вперше досліджено рівень СSF–1 в менструальній крові (неінвазивно) до оперативного лікування. Встановлено, що вміст СSF–1 підвищується не тільки у перитонеальній рідині жінок з ЕХ, а й в менструальній крові цих жінок в 1,42 рази (р<0,001), в порівнянні з жінками без ЕХ. Доведено можливість використання визначення вмісту СSF–1 у менструальній крові на етапі амбулаторного ведення хворої з метою встановлення діагнозу ендометріоїдної хвороби. Доведено, що при обраній тактиці хірургічного лікування ЕХ, наступне призначення гормональної та протизапальної терапії в якості лікування (з урахуванням репродуктивних планів жінки) зменшувало больовий синдром під час та/або напередодні менструації, що за ВАШ було меншим у 2,9 разів (р<0,001). Вперше за допомогою визначення концентрації СSF–1 у менструальній крові неінвазивно проведений контроль за перебігом ЕХ, як після оперативного лікування, так й після комбінації оперативного лікування з консервативною гормональною та протизапальною терапією ЕХ. За рівнем СSF–1 визначено, що отримання послідуючої гормональної та протизапальної терапії після хірургічного лікування ЕХ призводить до стабілізації хвороби за рахунок зменшення рівня СSF–1 в менструальній крові в 1,4 рази (р=0,02) в порівнянні з тими, хто відмовився від її прийому. Використання ВАШ дає можливість оцінити об'єктивно больовий синдром під час та/або напередодні менструації, а для розуміння обсягу крововтрати під час менструації у жінок з ЕХ необхідним є застосування піктограми самооцінки обсягу крововтрати під час менструації. Обґрунтована та впроваджена діагностична можливість використання визначення рівнів СSF–1 у перитонеальній рідині жінок з ЕХ при хірургічній тактиці лікування хвороби ще до результатів гістологічного підтвердження, а також використання визначення СSF–1 у менструальній крові в якості її маркера (неінвазивний забір матеріалу) при амбулаторному веденні хворої та в якості контролю за лікуванням та перебігом ЕХ.Документ Порівняльна характеристика (випадок –контроль) жінок з та без ендометріоїдної хвороби(2021-11) Орлова, Юлія Андріївна; Orlova, Yu. A.Ендометріоїдна хвороба сьогодні продовжує займати одну з ведучих позицій в структурі гінекологічної захворюваності. Поширеність цієї хвороби сягає 10% серед жіночого населення та 70% жінок репродуктивного віку. Остаточна невизначеність етіологічних, патогенетичних моментів та предикторів хвороби є проблемою, що обмежує діагностичні та лікувальні можливості даної хвороби. Метою нашого дослідження було провести порівняльний аналіз симптоматичних та анамнестичних даних жінок з ендометріоїдною хворобою та при її відсутності. Виявити та проаналізувати предиктори та наслідки ендометріоїдної хвороби. Нами обстежено 80 жінок репродуктивного віку. До основної групи увійшли 50 жінок з ендометріоїдною хворобою. До групи контролю віднесені 30 жінок без ознак ендометріоїдної хвороби. Проведена співбесіда, порівняльна оцінка клінічної картини, сімейного анамнезу, менструальної функції, гінекологічного, репродуктивного, інфекційного(інфекційні хвороби перенесені в дитинстві), соматичного анамнезів, оцінена інформація стосовно наявності психологічного та фізичного перенавантаження жінок обох груп (суб’єктивно зі слів жінок). До сприятливого фону або предикторів у розвитку та прогресуванні ендометріоїдної хвороби можливо віднести: у працюючих жінок з ендометріоїдною хворобою підвищену кількість професійних шкідливостей (22,6% проти 0% відповідно, р=0,03); наявність превалюючого психологічного перенавантаження, що може виникати в тому числі через саму ендометріоїдну хворобу та в подальшому підтримувати її, як патологічний процес (70% проти 43,3%; р=0,03); наявність першої групи крові (40% проти 16,7%; р=0,029), наявність хронічного запалення додатків матки у минулому (60% проти 36,6%; р=0,04), перенесений та/або наявний вірус папіломи людини(14% проти 0%; р=0,04). Як наслідок ендометріоїдної хвороби, слід зазначити превалюючу в 1,3 рази соматичну патологію (особливу увагу привертає середня кількість патології органів травлення на одну жінку в основній та контрольній групах:1,34±1,3 та 0,77±1,1 відповідно; р=0,04, а також патології органів сечової системи – 0,66±0,68 проти 0,33±0,54 відповідно; р=0,04), характерні ознаки порушення менструального циклу (надмірні менструації, темно–коричневі виділення перед менструацією, больовий синдром під час менструації), а також великий відсоток непліддя при ендометріоїдній хворобі (60% проти 33,3% відповідно; р=0,02), знижений репродуктивний потенціал в цілому (середня кількість вагітностей на одну жінку в групі контролю більше в 1,9 разів). Слід зазначити, що у 14(28%) жінок основної групи ендометріоїдна хвороба дала рецидив у вигляді повторних кіст після проведеного консервативного та/або оперативного лікування. Таким чином вперше виявлена ендометріоїдна хвороба була у 36(72%) жінок основної групи. Таким чином надана інформація є доцільною для лікарів практичної охорони здоров’я тому як поглиблює знання щодо можливих факторів–предикторів, преморбідного фону та наслідків ендометріоїдної хвороби, та допоможе у індивідуалізації менеджменту таких пацієнтів, розширенню діагностичних та лікувальних таргетних можливостей.Документ Роль типу поляризації макрофагів у патогенезі ендометріоїдної хвороби(2021-10) Орлова, Юлія Андріївна; Громова, Антоніна Макарівна; Акімов, Олег Євгенович; Кетова, Олена Миколаївна; Orlova, Yu. A.; Hromova, A. M.; Akimov, O. Ye.; Ketova, O. M.Ендометріозу належить одне з провідних місць у структурі загальної гінекологічної патології. Теорії виникнення та прогресування цього захворювання суперечливі. Одним із найпоширеніших є припущення, що ендометріоз – хвороба макрофагів, але залишається дискутабельним питання про те, який саме з фенотипів макрофагів – М1 чи М2 – провідний. Мета роботи – визначити тип поляризації макрофагів (М1/М2) та кількісну активність їхніх маркерних ензимів (iNos/Arg1) в ендометрії та перитонеальній рідині при ендометріоїдній хворобі. Матеріали та методи. У дослідження залучили 80 жінок репродуктивного віку (30,95 ± 6,49). Основна група (ОГ) – 50 жінок з ендометріоїдною хворобою; контрольна (КГ) – 30 пацієнток без ознак ендометріоїдної хвороби. У жінок з основної (n = 24) та контрольної (n = 27) груп до оперативного лікування брали зразки ендометрія за допомогою внутрішньоматкового Пайпель катетера в першу фазу менструального циклу. Під час лапароскопічного чи лапаротомічного доступу брали перитонеальну рідину (в ОГ – n = 24, у КГ – n = 28). Тип поляризації макрофагів (М1 або М2) встановлювали шляхом визначення співвідношення активності маркерних ензимів (Arg1, iNos) у кожної пацієнтки спектрофотометричним методом в ендометрії та перитонеальній рідині. Поляризацію за М1 фенотипом визначали при iNos > Arg1, за М2 фенотипом – при Arg1 > iNos. Результати. Виявили, що в жінок з ендометріоїдною хворобою частіше виявляють спайковий процес органів малого таза – 84,0 % проти 46,7 % відповідно, а особливо 3 і 4 ступені тяжкості (р < 0,05). Оцінюючи тип макрофагів у перитонеальній рідині, встановили: вірогідно більше жінок з ОГ мали поляризацію макрофагів за М2 фенотипом порівняно з КГ (58,3 % проти 28,6 %, р = 0,03). Саме поляризація макрофагів за М2 фенотипом впливає на тяжкість ендометріоїдної хвороби, а особливо на 4 ступінь. Середнє значення рівня активності iNOS у жінок ОГ і в перитонеальній рідині, й ендометрії вірогідно відрізняються від показників КГ (в 1,73 і 1,77 раза відповідно). Висновки. Ендометріоз – хвороба, розвиток і прогресування якої відбувається внаслідок впливу М2 фенотипу макрофагів. Враховуючи збільшення середнього значення рівня активності iNOS у перитонеальній рідині та ендометрії, можна зробити висновок про вплив iNOS на патогенез ендометріоїдної хвороби.Документ Роль хронічного ендометриту в обмеженні репродуктивного потенціалу жінок, що планують вагітність(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2018) Макаров, Олег Геннадійович; Орлова, Юлія Андріївна; Макаров, Олег Геннадиевич; Орлова, Юлия Андреевна; Makarov, O. G.; Orlova, Yu. A.