Перегляд за Автор "Radionova, T. O."
Зараз показуємо 1 - 8 з 8
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Вплив синдрому надмірного бактеріального росту на ефективність антихелікобактерної терапії у хворих на хронічний гастрит у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Радионова, Татьяна Александровна; Radionova, T. O.Діабетична нейропатія часто призводить до порушень моторики шлунково-кишкового тракту, що індукує зміни його мікробіотичного спектру. Це може впливати на перебіг супутніх захворювань, не пов’язаних з цукровим діабетом, та визначати ефективність їх лікування. Мета: вивчити ефективність антихелікобактерної терапії у хворих на хронічний гастрит у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу із урахуванням наявності синдрому надмірного бактеріального росту. Матеріали і методи: обстежено 64 хворих з діагнозом хронічного Helicobacter pylori-позитивного гастриту, з яких 34 хворих мали цукровий діабет 2 типу. Всім пацієнтам було призначено пантопразол 40 мг, кларитроміцин 500 мг, амоксицилін 1000 мг 2 р./д. протягом 10 днів. До лікування, на 14 та 28 дні проведено дихальний водневий тест з лактулозою для встановлення синдрому надмірного бактеріального росту, моніторинг гастроінтестинальних симптомів, а також повторне визначення фекального антигену Helicobacter pylori на 28 день. Результати: встановлено, що на 14-й день після початку лікування у хворих на хронічний гастрит без супутнього цукрового діабету спостерігається зменшення частоти больового синдрому (n=28, 93% vs n=10, 33%; p>0,05), переповнення шлунку (n=14, 47% vs n=4, 13%; p>0,05) та нудоти (n=13, 43% vs n=4, 13%; p>0,05). Статистичної достовірності у регресуванні абдомінального болю у хворих на цукровим діабетом 2 типу встановлено не було (n=16, 47% vs n=9, 26%), майже не змінились показники відчуття переповнення шлунку (n=27, 79% vs n=26, 76%), зросла частота нудоти (n=14, 41% vs n=18, 53%). Достовірно збільшилась частота синдрому надмірного бактеріального росту, порівняно з показником до лікування (n=16, 47% vs n=27, 79%; p>0,05) та хворими без цукрового діабету (n=15, 50% vs n=27, 79%; p>0,05). Ефективність антихелікобактерної терапії була вищою серед хворих без цукрового діабету (77% vs 65%). Висновки: у хворих на хронічний гастрит на фоні цукрового діабету 2 типу відмічається зниження ефективності антихелікобактерної терапії, що супроводжується зростанням випадків синдрому надмірного бактеріального росту і асоцДокумент Корекція стану системи оксиду азоту у хворих на Helicobacter pylori асоційований хронічний гастрит у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2020) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Скрипник, Ігор Миколайович; Акімов, Олег Євгенович; Костенко, Віталій Олександрович; Вірченко, Віктор Іванович; Радионова, Татьяна Александровна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Акимов, Олег Евгеньевич; Костенко, Виталий Александрович; Вирченко, Виктор Иванович; Radionova, T. O.; Skrypnyk, І. М.; Akimov, О. Ye.; Kostenko, V. О.; Virchenko, V. І.Існують дані, що інфекція Helicobacter pylori та цукровий діабет 2 типу можуть впливати на стан системи оксиду азоту, яка значною мірою визначає функціональний стан шлунку. Мета: вивчити стан системи оксиду азоту у хворих на Helicobacter pylori-асоційований хронічний гастрит та супутній цукровий діабет 2 типу та дослідити можливість корекції виявлених змін еупатіліном. Матеріали і методи: обстежено 172 хворих на хронічний гастрит, які були розподілені на 4 групи: І (n=71) – хворі на Helicobacter pylori позитивний хронічний гастрит та цукровий діабет 2 типу; ІІ (n=21) – на Helicobacter pylori-негативний хронічний гастрит та цукровий діабет 2 типу; ІІІ (n=48) – пацієнти з Helicobacter pylori-позитивним хронічним гастритом без цукрового діабету 2 типу; IV (n=32) ‒ з Helicobacter pylori-негативним хронічним гастритом без цукрового діабету 2 типу. У залежності від призначених схем лікування пацієнти І та ІІІ груп були додатково розподілені на підгрупи: I-A (n=35) та III-A (n=24) приймали антигелікобактерну терапію, I-В (n=36) та III-B (n=24) ‒ антигелікобактерну терапію у комплексі з еупатіліном. Антигелікобактерна терапія включала пантопразол 40 мг, амоксицилін 1000 мг та кларитроміцин 500 мг 2 рази в день протягом 10 днів. Еупатілін призначали у складі препарату «Стилен», що містить 0,48 – 1,44 мг еупатіліну, 3 рази на день курсом 28 днів. До лікування та на 28-й день після лікування у сироватці крові визначали вміст нітритів, активність індуцибельної та конституціональної синтаз оксиду азоту. Результати: у хворих І групи до лікування спостерігалось підвищення рівня нітритів у 1,4 раз, індуцибельної синтази оксиду азоту ‒ у 1,5 раз у порівнянні з хворими ІІ групи. У хворих на хронічний гастрит у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу не залежно від Helicobacter pylori-статусу відмічалося зниження у сироватці крові активності конституціональної синтази оксиду азоту у 2,3 та 2,7 рази у порівнянні з ІІІ та IV групами відповідно. Призначення еупатіліну дозволяє покращити результати антигелікобактерної терапії за рахунок зниження вмісту нітритів у хворих І-В групи у 1,5 раз, активності індуцибельної синтази оксиду азоту ‒ у 1,2 раз та підвищення активності конституціональної синтази оксиду азоту у 1,5 раз у порівнянні з І-А групою. Комбінована антигелікобактерна терапія з еупатіліном у хворих I-B групи сприяє підвищенню ефективності ерадикації Helicobacter pylori на 6,2%. Висновки: розвиток Helicobacter pylori-асоційованого хронічного гастриту на фоні цукрового діабету 2 типу супроводжується зростанням вмісту у сироватці крові нітритів та активності індуцибельної синтази оксиду азоту на фоні зниження конституціональної синтази оксиду азоту. Призначення еупатіліну до антигелікобактерної терапії дозволяє покращити ефективність ерадикації Helicobacter pylori та стан системи оксиду азоту за рахунок його протизапальних, антиоксидантних та цитопротекторних властивостей.Документ Оптимізація антихелікобактерної терапії у хворих на хронічний гастрит у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Радионова, Татьяна Александровна; Radionova, T. O.Питання інфікованості Helicobacter pylori у хворих на цукровий діабет, а також ролі мікрофлори у розвитку уражень шлунку, що може впливати на тактику лікування, лишаються відкритими. Метою дослідження було оптимізувати ефективність терапії хронічного Helicobacter pylori- асоційованого гастриту у хворих на цукровий діабет 2 типу шляхом корекції порушень мікробіоценозу кишечника. Матеріали та методи. Обстежено 28 пацієнтів з Helicobacter pylori-позитивним хронічним гастритом та цукровим діабетом 2 типу. Проведено анкетування, визначення антигену Helicobacter pylori в калі та дихальний водневий тест з лактулозою. В залежності від призначеного лікування, сформовано дві групи хворих: І (n=14) – приймали пантопразол 40 мг, амоксицилін 1000 мг та кларитроміцин 500 мг; ІІ (n=14) – пантопразол 40 мг, амоксицилін 1000 мг, кларитроміцин 500 мг та пробіотик В. infantis. Для статистичного аналізу використовувався F-критерій Фішера; Вопросы об инфицированности Helicobacter pylori среди больных сахарным диабетом, а также о роли микрофлоры в развитии поражений желудка, что может влиять на тактику лечения, остаются открытыми. Целью исследования было оптимизировать эффективность терапии хронического Helicobacter pylori-ассоциированного гастрита у больных сахарным диабетом 2 типа путем коррекции нарушений микробиоценоза кишечника. Материалы и методы. Обследовано 28 больных с Helicobacter pylori-положительным хроническим гастритом и сахарным диабетом 2 типа. Проведено анкетирование, определение антигена Helicobacter pylori кала, а также дыхательный водородный тест с лактулозой. В зависимости от назначенного лечения, было сформировано две группы больных: І (n=14) – принимали пантопразол 40 мг, амоксициллин 1000 мг и кларитромицин 500 мг; ІІ (n=14) – пантопразол 40 мг, амоксициллин 1000 мг, кларитромицин 500 мг и пробиотик В. infantis. Для стати- стического анализа использовался F-критерий Фишера.Документ Особливості клінічних проявів та лікування захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у хворих на цукровий діабет(«ІНПОЛ ЛТМ», 2018) Скрипник, Ігор Миколайович; Радіонова, Тетяна Олександрівна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Радионова, Татьяна Александровна; Skrypnyk, I. M.; Radionova, T. O.В епоху вивчення коморбідності, як центральної проблеми сучасної медицини, актуальним питанням лишається подальше поглиблене дослідження неінфекційної епідемії ХХІ ст. — цукрового діабету (ЦД), в поєднанні з іншими поширеними захворюваннями, в тому числі шлунково-кишкового тракту (ШКТ). За даними ВООЗ, на ЦД страждає кожна 11-та особа на Землі. Близько 92 % хворих на ЦД мають гастроінтестинальні (ГІ) симптоми, зокрема запори, здуття живота, абдомінальний біль та диспепсію. З них 91 % становлять пацієнти з ЦД 2 типу. Серед захворювань верхніх відділів ШКТ на тлі ЦД гастроезофагеальна рефлюксна хвороба частіше зустрічається у пацієнтів з ЦД 2 типу, тоді як гастрит та гастропатія характерні для ЦД 1 та 2 типів. Щодо частоти виникнення виразок, дані досить суперечливі, проте доведено, що ЦД є фактором ризику виникнення ускладнень виразкової хвороби та ГІ онкопатології. На розвиток змін ШКТ впливають ангіо- та нейропатія, рівень контролю глікемії, власне інсулін та особливості мікробіоти ШКТ, в тому числі хелікобактерна інфекція. Дані результатів досліджень щодо поширеності інфекції Helicobacter pylori (HP) на тлі ЦД різняться в країнах світу. Встановлено, що використання інгібіторів дипептидилпептидази-4 дозволяє суттєво знизити розвиток побічних ефектів з боку ШКТ, а гіпоглікемічна терапія тіазолідиндіонами – ризик розвитку раку шлунка. Ерадикація НР достовірно сприяє покращенню показників вуглеводного обміну. Лишається актуальним використання прокінетиків різних груп для усунення диспепсичного синдрому на тлі ЦД, а також визначено позитивний вплив гастропротектора ребаміпіду та вітаміну С. У статті наведено останні дані щодо епідеміологічної картини, характеру ушкоджень, описано сучасні уявлення про етіологію, патогенез, особливості клінічної симптоматики та можливі шляхи корекції патології верхніх відділів ШКТ у хворих на ЦД.Документ Особливості перебігу захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у хворих на цукровий діабет 2 типу(Українська медична стоматологічна академія, 2017) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Радионова, Татьяна Александровна; Radionova, T. O.Цукровий діабет (ЦД) – хвороба 21 сторіччя, що має тенденцію до зростання. Деякі дослідники вважають, що кислотозалежні захворювання шлунково-кишкового тракту у хворих на ЦД зустрічаються частіше, ніж у пацієнтів без ЦД. Метою дослідження було провести порівняльну оцінку клініко-ендоскопічних уражень стравоходу та їх поєднання з ураженнями гастродуоденальної зони (ГДЗ) у хворих на ЦД 2 типу. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 93 історій хвороб пацієнтів з ЦД, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні ПОКЛ, з них 43 (46,2%) – хворі на ЦД 1 типу та 50 (53,8%) – на ЦД 2 типу. У 33 пацієнтів було виявлено гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Ці хворі були розподілені на групи: І (n=16) –з ГЕРХ та ЦД 1 типу, ІІ (n=17) – з ГЕРХ та ЦД 2 типу. Було проведено оцінку гастроінтестинальних скарг та результатів фіброгастродуоденоскопії (ФГДС). Результати. В І групі, за даними ФГДС, неерозивна форма ГЕРХ виявлена у 5 (31,2%) хворих, ГЕРХ ступеню А – у 11 (68,8%). В ІІ групі неерозивна ГЕРХ виявлена у 6 (35,3%), ступеню А – у 9 (52,9%), ступеню В – у 2 (11,8%) хворих. Поєднання ГЕРХ з ураженнями ГДЗ спостерігалось у більшості хворих, з переважанням еритематозної гастропатії в обох групах. Більш глибокі ураження дванадцятипалої кишки (ДПК) спостерігались серед хворих ІІ групи. Висновки. Ерозивна ГЕРХ зустрічається при ЦД як 1, так і 2 типу у 68,8% та 64,7% випадків відповідно, однак у цих пацієнтів висока частота безсимптомного перебігу ерозивної ГЕРХ. Серед пацієнтів з ЦД 2 типу ураження ГДЗ протікають на фоні зниженого базального рН шлунку. Ураження ДПК поєднується з ГЕРХ у 68,7% пацієнтів з ЦД 1 типу та 76,5% з ЦД 2 типу, проте частота розвитку ерозивної дуоденопатії вища у хворих на ЦД 2 типу.Документ Роль лактазної недостатності в розвитку симптоматики непереносимості молоковмісних продуктів у гастроентерологічних хворих(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2016-11-17) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Радионова, Татьяна Александровна; Radionova, T. O.У зв’язку з широкою розповсюдженістю суб’єктивних симптомів лактозної непереносимості серед дорослих, питання діагностики та ведення цих хворих постають не лише в педіатричній практиці, а й перед лікарями, що працюють з дорослим населенням. Мета – вивчити частоту, причини виникнення лактазної недостатності та характер диспепсичного синдрому у хворих гастроентерологічного профілю з симптомами лактозної інтолерантності. Матеріали і методи. Обстежено 82 хворих, яким проведено загально-клінічне обстеження, аналіз первинної медичної документації, анкетування та дихальні водневі тести з лактозою та лактулозою. Результати та їх обговорення. Встановлено, що первинна лактазна недостатність займає незначне місце в розвитку клінічних симптомів лактозної інтолерантності. В більшості випадків вона поєднується з синдромом надмірного бактеріального росту. Серед інших причин розвитку симптомів непереносимості лактозовмісних продуктів виявлено хронічний панкреатит та синдром надмірного бактеріального росту, який у всіх пацієнтів був сполучений з синдромом подразненого кишечника. Визначено особливості перебігу диспепсичного синдрому після вживання лактозовмісних продуктів в залежності від етіологічного фактора. Висновки. Хворим гастроентерологічного профілю за умов наявності суб’єктивних ознак непереносимості молока рекомендовано проведення дихальних водневих тестів з лактозою та лактулозою з метою встановлення об’єктивної причини розвитку симптоматики та розробки тактики ведення цих пацієнтів ; В связи с широкой распространенностью субъективных симптомов лактозной непереносимости среди взрослых, вопросы диагностики и ведения этих больных возникают не только в педиатрической практике, а и среди врачей, которые работают со взрослым населением. Цель – изучить частоту, причины возникновения лактазной недостаточности, а также характер диспепсического синдрома у больных гастроэнтерологического профиля с симптомами лактозной интолерантности. Материалы и методы. Обследовано 82 больных, которым было проведено общеклиническое обследование, анализ первичной медицинской документации, анкетирование и дыхательные водородные тесты с лактозой и лактулозой. Результаты и их обсуждение. Установлено, что первичная лактазная недостаточность занимает незначительное место в развитии клинических симптомов лактозной интолерантности. В большинстве случаев она сочетается с синдромом избыточного бактериального роста. Среди других причин развития симптомов непереносимости лактозосодержащих продуктов обнаружено хронический панкреатит и синдром избыточного бактериального роста, который у всех больных был сочетан с синдромом раздраженного кишечника. Определены особенности диспепсического синдрома после употребления лактозосодержащих продуктов в зависимости от этиологического фактора. Выводы. Больным гастроэнтерологического профиля при условии наличия субъективных признаков непереносимости молока рекомендовано проведение дыхательных водородных тестов с лактозой и лактулозой с целью определения объективной причины развития симптоматики и разработки тактики ведения этих пациентов ; Due to widespread subjective lactose intolerance symptoms among adults, there are some questions on diagnostic and leading of this patients not only in pediatric practice, but also among doctors that work with aged people. Aim – to study frequency, causes of lactase deficiency and character of dyspeptic syndrome in gastroenterological patients that had lactose intolerance symptoms. Materials and methods. 82 patients were observed, they were performed general examination, primary medical documentation analysis, survey and hydrogen breath tests with lactose and lactulose. Results and discussion. It was estimated that primary lactase deficiency does not have a significant role in clinical symptoms of lactose intolerance development. In most cases it goes with bacterial overgrowth syndrome. Other reasons of dairy products intolerance were chronic pancreatitis and bacterial overgrowth syndrome which was combined with irritable bowel syndrome in all patients. Characteristics of dyspeptic syndrome after lactose-containing products consumption were defined depending on etiological factor. Conclusion. Gastroenterological patients with subjective signs of lactose intolerance are recommended to have the hydrogen breath tests with lactose and lactulose to detect objective cause of symptomatology and to work out the tactic of leading these patients.Документ Функціональні розлади жовчного міхура і сфінктера Одді: патофізіологічні механізми, діагностичні критерії та лікування(Українська медична стоматологічна академія, 2019) Скрипник, Ігор Миколайович; Маслова, Ганна Сергіївна; Радіонова, Тетяна Олександрівна; Якимішина, Лариса Іллівна; Скрыпник, Игорь Николаевич; Маслова, Анна Сергеевна; Радионова, Татьяна Александровна; Якимишина, Лариса Ильинична; Skrypnyk, I. M.; Maslova, G. S.; Radionova, T. O.; Jakymyshyna, L. I.Функціональні біліарні порушення складають близько 20% в загальній структурі функціональних розладів шлунково-кишкового тракту. Їхньою особливістю є наявність симптомів перехресту, що значно ускладнює діагностичну тактику та вибір алгоритму лікування. В огляді літератури, базуючись на положеннях Римського консенсусу IV (2016), наведені сучасні дані щодо епідеміології, етіології, патогенезу, клінічної картини, діагностики та лікування найбільш поширених функціональних розладів біліарного тракту: функціонального розладу жовчного міхура, біліарного та панкреатичного сфінктера Одді. Представлені відмінності діагностичних критеріїв та тактики лікування, порівняно з Римськими критеріями ІІІ (2006). Функциональные билиарные нарушения составляют примерно 20% в общей структуре функциональных расстройств желудочно-кишечного тракта. Их особенностью является наличие симптомов перекреста, что значительно осложняет диагностическую тактику и выбор алгоритма лечения. В обзоре литературы, основываясь на положениях Римского консенсуса IV (2016), приведены современные данные об эпидемиологии, этиологии, патогенезе, клинической картине, диагностике и лечении найболее распространенных функциональных расстройств билиарного тракта: функционального расстройства желчного пузыря, билиарного и панкреатического сфинктера Одди. Представлены различия диагностических критериев и тактики лечения в сравнении с Римскими критериями ІІІ (2006). The number of functional biliary disorders is approximately 20% of the overall amount of functional gastrointestinal disorders. One of their peculiarities is the presence of cross-symptoms, which complicate diagnostic tactic and choice of treatment algorithm. The systematic review provides the current data, based on Rome consensus IV (2016), about the epidemiology, etiology, pathogenesis, clinical presentation, diagnostics, and treatment of the most prevalent functional biliary disorders: functional gallbladder, biliary and pancreatic sphincter of Oddi disorders. The differences in diagnostic criteria and treatment tactic from Rome criteria III (2006) were represented.Документ Частота та характер уражень шлунку у хворих на цукровий діабет в залежності від його типу(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Радіонова, Тетяна Олександрівна; Радионова, Татьяна Александровна; Radionova, T. O.На сьогоднішній день дискусійними питаннями залишаються особливості клінічної картини та специфіка структурних уражень органів при різноманітних захворюваннях, що виникають на фоні цукрового діабету. Не існує одностайної думки й з приводу патології шлунку, що потребує подальшого вивчення. Мета роботи: визначити частоту та характер уражень слизової оболонки шлунку у хворих на цукровий діабет в залежності від його типу. Матеріали та методи: обстежено 79 хворих на цукровий діабет, що мали скарги на біль чи дискомфорт в епігастральній області та/або прояви диспепсії. В залежності від типу цукрового діабету виділено дві групи: I (n=36) – хворі на цукровий діабет 1 типу, II (n=43) – пацієнти з цукровим діабетом 2 типу. Всім їм проведено опитування, загальноклінічне обстеження, визначення рівня глікозильованого гемоглобіну та верхню ендоскопію з біопсією. На сегодняшний день особенности клинической картины и специфика структурных поражений органов при различных заболеваниях, которые возникают на фоне сахарного диабета, остаются дискутабельным вопросом. Не существует однозначного мнения и по поводу патологии желудка, что требует дальнейшего ее изучения. Цель работы: определить частоту и характер поражений слизистой оболочки желудка у больных сахарным диабетом в зависимости от его типа. Материалы и методы: обследовано 79 больных сахарным диабетом, у которых были жалобы на боль или дискомфорт в эпигастральной области и/или проявления диспепсии. В зависимости от типа сахарного диабета выделено две группы: I (n=36) – больные сахарным диабетом 1 типа, II (n=43) – пациенты с сахарным диабетом 2 типа. Всем им проведены опрос, общеклиническое обследование, определение уровня гликозилированного гемоглобина и верхняя эндоскопия с биопсией. At present the peculiarities of the clinical course and specifics of structural lesion of different organs under different diseases developing in underlying diabetes mellitus are still being disputable. There is no mutual opinion on gastric pathology in diabetic patients. The aim of the study is to evaluate the frequency and character of gastric lesions in patients with diabetes mellitus depending on its type. Materials and methods: a total of 79 diabetic patients complaining of epigastric pain or discomfort and/or dyspepsia were examined. Depending on the diabetes mellitus type, two study groups were formed: I (n=36) included patients with diabetes mellitus type 1, II (n=43) involved patients with diabetes mellitus type 2. They passed through survey, clinical examination, glycosylated haemoglobin assessment and upper endoscopy with biopsy.